АНДРІЙ ПРОЦЕНКО: НАЙБЛИЖЧА ЦІЛЬ – ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ

Андрій Проценко - бронзовий призер чемпіонату світу в Юджині (США). 18 липня 2022 року

Відомий український легкоатлет з Херсону в ексклюзивному інтерв’ю Kamp-sport розповів про підготовку до чемпіонату світу, майбутню Олімпіаду в Парижі і поділився порадами для молодих легкоатлетів.

Андрію, скажіть у якій зараз Ви спортивній формі? Чи все вдається реалізувати в сезоні, що було заплановано?

Форма здається непогана, але в технічному трошки щось не складається, не вдається розстрибатися. На останніх змаганнях у Лондоні більш-менш мені сподобалися стрибки, вже було відчуття, що я можу стрибнути вище. До того на всіх змаганнях було по-різному: трішки важкувато, але до старту чемпіонату світу в мене ще запланований один старт. На ньому я зможу відчути, на що я спроможний у цьому сезоні.

А який старт у Вас запланований до чемпіонату світу? Один чи буде ще?

Буде тільки один. Шостого серпня у Німеччині відбудеться невеличкий комерційний старт. Думаю, таких змагань мені якраз і не вистачає. На Діамантовій Лізі дуже добре, але там конкуренція і дуже швидко йдуть змагання. На маленькому старті менші висоти і можна більше сконцентруватися на відчутті стрибка, а не на конкуренції. Все в залежності від готовності. Добре, коли конкуренція дуже велика, але у той момент, коли ти на готовий на всі 100 відсотків.

Тобто цей старт буде, так би мовити, «розминка» перед чемпіонатом світу?

Так-так. Щоб спіймати відчуття. Чисто більше технічне завдання, ніж на результат. Просто відчути стрибок.

Як оцінюєте свої шанси на виконання олімпійського нормативу (2 метри 33 сантиметри) в цьому сезоні?

У мене такого завдання немає, бо зараз зробили правила, що можна відбиратися по рейтингу. Це набагато облегшує можливість потрапляння. Головне – їздити на високого рівня змагання, показувати гарний результат. Звичайно, 2.20 буде малувато, треба стрибати вище 2.25, але 2.30 стрибати я хочу. І все можливо. Як воно складеться, важко загадувати.

Андрій Проценко долає кваліфікацію на чемпіонаті світу

Якщо все-таки відберетеся на Олімпійські Ігри в Парижі, чи можна буде говорити про те, що це Ваша остання Олімпіада в кар’єрі? 

Не знаю, буде видно. Важко сказати, що у житті може змінитися. Все дуже швидко змінюється і складно спрогнозувати в яку сторону. Я живу сьогоднішнім днем. Те, що можу зробити зараз, – я роблю зараз. Що буде на той час, загадувати не буду. Ніхто не застрахований від травм. Вони часто приходять тоді, коли їх не чекаєш.

Крім майбутньої Олімпіади, які є ще цілі у кар’єрі?

Поки що найближча ціль - це Олімпійські Ігри, на які я хочу відібратися. Інших цілей наразі немає. росія нам всім плани, всі цілі, які були, зруйнувала. Сподіваємося, що і наші цілі будуть реалізовані, і прийде перемога, і завершиться війна. Вона приносить нам дуже багато поганих новин.

Так, звичайно, всі ми віримо у нашу велику перемогу над ворогом. Чи плануєте Ви виступати цього року в Україні? 

Ні, не буду. Зараз буде відбуватися чемпіонат України, але по підготовці ми не планували їхати. Звичайно, дуже хочеться повернутися, стрибати на чемпіонатах України, на наших всіх стартах комерційних, і на Меморіалах, в тому числі Олексія Дем’янюка, який щороку у січні відбувається у Львові і відкриває легкоатлетичний сезон в Україні. Сумую за цими стартами. Вони дуже веселі та позитивні. Але є труднощі з дорогою, трошки може вибити з колії підготовки до основних стартів. Є цілі, ми до них йдемо, хочеться підійти до них у найкращій спортивній формі.

Андрій на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро

Де будете проводити збори після чемпіонату світу? Що у Вас в планах? 

Немає ніяких планів, ми наперед не можемо загадувати. Основний план – це, скоріш за все, готуватися і тренуватися у Польщі. Звичайно, хочу поїхати і готуватися вдома, але на цей час це неможливо. І сумніваюся, що це буде можливим, бо навіть якщо ситуація стабілізується, то зруйновану інфраструктуру вже не відновити так швидко.

Скажіть, а які є плани вже після завершення кар’єри? Чи задумувались Ви над цим? Можливо, хочете працювати тренером або спробувати себе навіть зовсім в іншій сфері?

Колись так, були плани, у тому числі займатися сільським господарством. Але наразі цієї можливості вже немає і сумніваюсь, що буде. Поки що займаюся чим можу. Звісно, мова йде про легку атлетику та стрибки у висоту. Наразі не можу сказати куди «занесе» мене далі. Дуже непростий момент у житті, коли спорт завершується і перед тобою відкриваються нові можливості. Для багатьох спортсменів це справді велика проблема що робити далі… І в мене вона актуальна зараз, маю на увазі знайти себе у майбутньому.

Тепер поговоримо про нашу молодь. Як Вам виступ Олега Дорощука і Романа Петрука на чемпіонаті Європи серед молоді? (Обоє посіли друге місце на молодіжному чемпіонаті Європи в фінському Еспоо – авт.)

Молодці, непогані виступи. Хотілося, щоб була перемога, але краще подвійна перемога. Протягом сезону вони непогано виступають. Для відбору на чемпіонаті світу там теж рейтингова сітка, у них є можливість поборотися за потрапляння на чемпіонат світу. Сподіваємося, що вони вийдуть. Там по рейтингу 30-32 атлети відбираються, якщо немає нормативів. Плюс треба зробити більше стартів, більшого рівня, що є проблемою для тих, хто базується в Україні. Їм теж треба виїжджати, а це викликає труднощі. Через це їм в рейтингу трохи важче набрати очки. На один старт виїжджати важко, а робити серію стартів – не кожен витримає велику кількість. Це і затратно також.

Проценко - бронзовий призер чемпіонату Європи у Мюнхені. 18 серпня 2022 року

Сподіваємося, що і Дорощук, і Петрук розкриються і будуть нас радувати великими успіхами. 

Так, є у нас чемпіонат України, на якому кожен спортсмен може здобути більш-менш нормально очок. Плюс Дорощук буде зі мною стрибати у Німеччині. Також чемпіонат Європи їм приніс непогано очок в особистий рейтинг. Сподіваємося, що наша компанія збірної України буде більшою на міжнародних стартах.

На Вашу думку, зараз, коли у нашій країні йде війна, як якісно готувати нових Ваших послідовників? 

Ситуація непроста. Труднощі виникають особливо в зимовий період, коли більшість манежів перестають опалюватися. І навіть ті спортсмени, що раніше тренувалися в Україні, та ж Марина Бех-Романчук, у неї є умови в Хмельницькому. Але через те, що не опалюється манеж, вона була вимушена виїхати тренуватись за кордон. І багато так спортсменів роблять, бо для змагань це легше, і для організму, і психології. Через це виникають труднощі у дітей, у яких, здається, є умови, але через холод – це практично неможливо. Я можу тільки сподіватися, що умови ставитимуть кращими, а я своєю працею докладатимуть максимум для того, щоб охочих займатися стрибками у висоту було все більше. Без особистого прикладу до занять спортом зараз ти не залучиш. Можливо, у майбутньому я стану функціонером, який буде допомагати в розвитку легкої атлетики, але це буде колись. Як мінімум, не факт, що буде.

Часто у юних легкоатлетів і не тільки виникає сильний мандраж перед виступами, особливо в таких видах, як стрибках у висоту, де потрібна дуже серйозна концентрація. Як краще налаштуватися на виступ? Чи є якісь у Вас власні «ритуали»?

Мандраж – не завжди це погано, а навпаки буває гарно. Головне, щоб цей мандраж не був на розминці. Якщо ти починаєш зарано мандражувати, то в тебе вихлоп енергії і ти перегораєш. Цих емоцій не вистачає вже на змаганнях. Це додатковий сплеск енергії, який може покращити результат, і він дуже потрібний. Для цього ми п’ємо енергетики, щоб себе завести і підвищити емоційний фон, який може непогано додати в результаті. Просто це потрібно знайти.

З таких своїх ритуалів, то намагаюсь менше слідкувати за змаганнями. Але навпаки деякі спортсмени слідкують, і їх це відволікає, у кожного вони свої. Ще я не дуже полюбляю збори перед стартом, коли збирають всю збірну і розповідають про регламент змагань, всі нюанси. Інколи це зайвий мандраж. Ти приходиш, емоційний фон підіймається, мандражуєш. Але іноді це треба, бо приїжджають молоді спортсмени, які нічого не знають. Для досвіду їм потрібно знати, а тренерам поділитися ситуацією. Мова йде суто про якісь організаційні моменти.

Раніше у деяких випадках і кожен день робили змагання, але це вже залежить від тренерів. І звичайно, на мене зараз це не так сильно діє, але коли я був молодий, то було для мене дуже стресово. Я дуже емоційно вигоряв, бувало погано спав. Просто потрібно знайти як відволіктися: прогулятися кудись, знайти заняття, які більше подобаються.

Тобто відволіктися напередодні старту?

Так, відволіктися, щоб було менше стресів. Головне, щоб не відволікатися так, що потім неможливо сконцентруватися. Все одно повинна бути одна ціль: ти приїхав на змагання, а не відволіктися повністю.

Які можете дати поради молодим спортсменам, що також хочуть досягнути найвищих світових висот?

Працьовитість – це найголовніше. І, звичайно, професійний та кваліфікований тренер. Тренери бувають різні, і у кожного з них є своя методика. Ніколи не може говорити, що тренер поганий, якщо у його вихованця не найкращі результати. Тренер та спортсмен – це певний симбіоз. Потрібно, щоб все склалося: і характерами зійшлися, і технічно. А без працьовитості результату точно не буде. Терпіння, бажання і праця.

Дмитро Гонтар, Kamp-Sport

Фото: gettyimages