Статті

Регбі

26.01.2025

«БУВ ДУШЕЮ КОМАНДИ…»

У неділю, 26 січня, на стадіоні «Юність» у Львові відбувся матч пам’яті багаторічного гравця регбійного «Сокола» Гліба Боровікова та загиблих регбістів Героїв України. Матч у пам’ять про Гліба відбувся уже вчетверте, талановитий регбіст покинув нас у 2019 році…

Уже стало доброю традицією, що матч у пам’ять про Гліба на стадіоні «Юність» у Львові, де завжди вирує регбійне життя та панує прекрасна спортивна атмосфера, збирає не тільки гравців-професіоналів з Суперліги України, а й ветеранів команди «Сокіл» та юних талантів гри з овальним м’ячем. На попередніх турнірах гравці львівського «Сокола», які безпосередньо раніше грали пліч-о-пліч з Глібом Боровіковим, складали одну команду з умовною назвою «Сокіл-1», інші гравці ставали гравцями «Сокола-2». По-справжньому у чесній спортивній боротьбі боролися за перехідний кубок, який власними руками зробив батько Гліба Боровікова Сергій. Перехідний кубок став символом сім’ї Боровікових.

Почесний президент львівського "Сокола" Іван Ревко нагороджує перехідним кубком Валентина Корчака

Оскільки понад двадцять регбістів «Сокола» сьогодні перебувають у лавах ЗСУ та зі зброєю в руках захищають нас з вами, ветеран львівського регбі і один з організаторів матчу Валентин Корчак цього разу поділив склади таким чином, що матч вийшов по-справжньому цікавим і тримав у напрузі усіх до останніх секунд гри. Команди, до слова, за домовленістю зіграли два тайми по 25 хвилин без пробиття реалізації. Що цікаво, участь у матчі з хлопцями також взяла і Мар’яна Мних – лідерка команди чемпіонок та володарок Кубка України з регбі-7 КІВС-«Левиці». Після травми на регбійне поле також повернувся і Данило Козак – один з лідерів львівського «Сокола». Сам поєдинок завершився перемогою «Сокола-1» з рахунком 20:15.

Коментарі для Kamp-Sport

Петро Адамик, президент федерації регбі Львівщини, віцепрезидент федерації регбі України

Наш четвертий матч пам'яті Гліба Боровікова та всіх загиблих регбістів, Героїв Збройних Сил України. Нині на львівському стадіоні «Юність» зібрались друзі, рідні, гравці та вболівальники, щоб вшанувати пам'ять багаторічного гравця львівського «Сокола» Гліба Боровікова, а також усіх тих, хто віддав своє життя за свободу України.

Це не лише гра, це спомин про наших друзів, символ єдності нашої регбійної родини. Перехідний Кубок, який організував тато Гліба, є центральним елементом матчу, що об'єднує команди у боротьбі за перемогу.

Валентин Корчак, віцепрезидент федерації регбіліг України, багаторічний гравець «Сокола»

Гліб був веселим позитивним хлопцем. Його називали душа компанії. Грав на позиції «стовпа», оскільки мав відповідні дані для цього амплуа. Дуже був хоробрий хлопець, але, на жаль, у 36 років покинув цей світ. Раніше хлопці, які грали разом з Глібом за «Сокіл», грали за одну команду, однак цього року вирішили перемішати гравців, щоб вийшов доволі цікавий поєдинок, і я вважаю, нам це вдалося. Участь у матчі пам’яті Гліба уже брали вихованці «Сокіл-Kids» 2008-2010 років народження. Шестеро гравців уже є членами юніорської збірної України з тач-регбіліг. Мова йде про Яромира Яремуса, Мартина Кратка, Георгія Снігурського, Гліба Горбенка і Романа Помірчого. Вони є моїми вихованцями, Валерія Мацюка та Ростислава Столового.

Сергій Боровіков, батько Гліба Боровікова

Ідея проводити матчі у пам’ять про Гліба – це ідея команди «Сокіл» та Юрія Грабовського. Перехідний кубок зробив сам від щирого серця, хоча, звісно, були пропозиції від хлопців купити щось готове. Регбі, вважаю, одним з найдемократичніших видів спорту. Гліб ніколи не був худим, а в регбі потрібні гравці з різними фігурами. Усі вони отримають завдання на полі. Гліб пішов на секцію регбі і йому сподобалося. Думаю, регбі йому допомагало і в школі та в житті. Регбі – командний вид спорту. Тут є дисципліна. Можу пригадати один випадок, який мені запав в душу. Колись «Сокіл» грав з молдаванами на стадіоні «Сільмаш». За їхню команду дуже хамською поведінкою на полі виділявся один гравець, постійно шукав провокацію. Я почав кричати на увесь стадіон, що Гліб «поставив» його на місце. А внизу наші запасні хлопці мені в один голос кажуть: а Гліб просто так не б’є, тільки по справі. Це, здавалося б, дурниця, але показова. У нього було добре серце. На всіх сімейних виїздах команди з дітьми він завжди був наділений увагою дітей. Він їх любив, а вони його. Що це можна додати? Коли він грав у регбі, з кожною грою його душа ставала все більшою і більшою… Регбі мені запало в душу тим, що навіть якщо є якісь надмірні емоції в грі, після матчу хлопці не те, що подадуть один одному руку, а й будуть обніматися і ввечері разом проведуть час. Регбі - той вид спорту, де суперник лише полі, поза ним – лише дружба.

Юрій Грабовський, тренер Гліба Боровікова, легенда львівського регбі

Коли говорять що є душа команди, то точно про Гліба Боровікова. Коли ми тільки починали виступати у чемпіонаті України, у нас були важкі фінансові часи. Не завжди ми мали можливість повноцінно харчуватися на виїздах. Гліб організував у команді увесь наш побут. Це людина, на яку я міг завжди покластися. Як гравець, він був надійний та безвідмовний. Коли в нього був м’яч, я розумів, що він ніколи його не загубить. Він був вірним гравцем нашого «Сокола».

Сьогодні 24 гравці «Сокола» і одна дівчина регбіста перебувають у лавах Збройних Сил України. На жаль, є і втрати, поки що не підтверджені. І дуже б хотілося, щоб такі матчі ми робили в честь нашої перемоги на ворогом.