☰
13.08.2025
Після напруженого київського туру жіночої Суперліги України з регбі-7, де «КІВС-Левиці» здобули друге місце, головний тренер львів’янок та національної жіночої збірної України Артем Глинка розповів Kamp-Sport про виклики сезону, підготовку до Кубка України, перспективи молоді та амбіції вивести збірну до вищого дивізіону Європи.
Наприкінці жовтня 2024 року Артем Глинка очолив жіночу національну збірну України з регбі-7. Спеціаліст протягом семи років очолює львівський колектив «КІВС-Левиці», який двічі поспіль ставав переможцем жіночого чемпіонату України. Також під керівництвом Артема Глинки львів’янки двічі піднімали над головою Кубок України. Зараз у львівській команді відбулось омолодження складу, перед яким стоїть непросте завдання: конкурувати за високі місця з амбітним «Металістом-1925», а також із бойовою командою з Одеси.
Артеме Аркадійовичу, як оціните третій тур Суперліги в Києві, який запам’ятався для «Левиць» непростими матчами з «Одесою» та «Металістом-1925» і врешті-решт другим місцем у заліку?
Загалом багато що залежало від нашого матчу з «Металістом-1925». Рахунок міг би бути меншим, але на жаль маємо те, що маємо. Харків’янки добре підготувались і до туру, і до всього сезону. Також розпочинали виступи в Києві з бойового матчу з «Одесою». Київський тур був важливим для того, щоб продовжити боротьбу за золоті медалі. «Металіст-1925» цілком закономірно гарантував чемпіонство, адже клуб добре посилився перед сезоном, запросивши до себе київських гравчинь, одна з яких Наталя Мазур – капітан національної збірної України. В нас цьогоріч натомість у складі відбулися втрати. Багато дівчат мають життєві плани, тому не можуть, на жаль, допомогти нам у цьому сезоні.
Якщо говорити про склад, то розкажіть про основні виклики, які стоять перед «Левицями» протягом сезону. Чи багато змін відбулося в складі, порівняно з попередніми чемпіонськими сезонами?
Щонайменше троє основних гравчинь не виступають цього року. Мар’яна Мних, Тетяна Мороз, Юлія Медведчук. До того ж зазнала травми в першій грі з «Одесою» Юлія Рудницька, яка теж в основі грає. І, звісно, Оксана Пасічко, яка зараз на фронті боронить нашу країну, – так само не має можливості грати за команду попри велике бажання. Проте, в цьому бачу і плюс: настав момент, коли молоді дівчата мають змогу обігратися, вирости в психологічному плані. Тож результат, певною мірою, частково прогнозований. Можна було в деяких моментах краще зіграти, але хто не програє, той і не знає смаку перемоги.
Повертаючись до київського туру, наскільки складним видався для команди матч проти «Одеси»? Ваші суперниці повели в рахунку на старті зустрічі, але в другому таймі ваші регбістки таки здобули перемогу…
Одеситки є гравчинями з певним досвідом, у них також є певні кадрові негаразди, але команда намагається показувати гарну гру. Там є кому її показувати, адже одеська школа регбі дуже хороша. Відповідно це і для них, і для нас була перша гра, яка складалася досить непросто. Газон досить пристойний, але був дещо м’яким, що позабивало гравчиням ноги. І спекотно було в цей день. Обидві команди потрохи звикали до умов того дня і попри все показали гру та характер. Врешті-решт у другому таймі наші гравчині переламали гру суперниць і перемогли.
Пригадайте гру з «Металістом-1925». Чи зіграв на руку харків’янкам той фактор, що для них це був перший матч у турі, а ви вже до цього зіграли проти «Одеси»?
Звісно, це теж відіграє велику роль. Хоч тур був у Києві, але для «Металіста-1925» це був домашній тур, оскільки вони тренуються на базі харківської футбольної команди, яка розміщується в Щасливому. Вони за тиждень до чемпіонату зібралися, провели підготовчі тренування. Розподіл за таблицею десь вплинув на результати, але не хочеться шукати виправдань. При хорошій підготовці та налаштуванню, при повноті складу не проблема зіграти якнайкраще. Але загалом маємо таку картину. Після матчу з «Одесою» було складно грати наступний матч, проте нічого не вдіяти.
Якщо зважати на цьогорічні результати в турнірній таблиці, то можна стверджувати, що жіноча Суперліга стала набагато конкурентнішою?
Безумовно, я зазначав ще минулого року, що поява харківського «Металіста-1925» збільшить конкуренцію. Маємо тепер більше цікавих матчів. Варто відзначити, що Київ зараз не виступає через брак фінансування. Якщо б наступного року приєдналися до Суперліги й вони, то це було б ще цікавіше. Кожна команда має два потужні матчі протягом туру. Є команда з Івано-Франківська, але в неї ще все в перспективі. Хотілося б три або чотири топові гри впродовж туру – це пішло б на користь нашим дівчатам і загалом українському регбі для міжнародної арени. Так, зараз країна в умовах війни, є проблеми з внутрішнім чемпіонатом, тому й мало команд.
Артеме Аркадійовичу, як оціните перспективу молоді у вашій команді, яка цьогоріч отримала більше відповідальності та ігрового часу?
У нас молодь з амбіціями й хорошими ігровими якостями. Загалом у нас молода команда, середній вік якої складається від сімнадцяти до двадцяти двох років. Це означає, що в них ще все попереду. Через рік-два вони можуть чудово себе проявити як в українському чемпіонаті, так і на міжнародній арені. Я вболіваю за кожну гравчиню і хочу, щоб у них склалась пристойна кар’єра. Знаю, як вони працюють і як прагнуть себе показувати.
Наприкінці минулого року ви очолили жіночу збірну України з регбі-7. Як виник варіант стати головним тренером збірної і чи довго думали над пропозицією?
Це була не пропозиція, а конкурс, на який я подавав свою заявку. Серед кандидатів також був Сергій Гарькавий – тренер харківської команди і жіночої збірної України U-18. Рішення ухвалили на мою користь з огляду на низку факторів. Чи довго я до цього йшов? Починаючи з того часу, як прийшов до тренерськохї роботи в "Левицях" сім років тому. Мабуть, це результат моєї праці. Праці і також всієї федерації, яка доклала дуже багато зусиль для підтримки команди. І допомогла фінансово безпосередньо збірній так само. Очолив молодий колектив, який теж був омолоджений близько на п’ятдесят відсотків. Зараз відбувається награвання перспективних гравчинь і в глобальному розумінні було ще не так багато часу. В мене були заплановано більше заходів, однак через брак коштів з цього плану виконано сімдесят відсотків спортивних заходів – це збори та турніри.
Не так давно завершився чемпіонат Європи. Хотілось, щоб іще тривав процес підготовки. В Копенгагені відбувся турнір, на який планували їхати, але фінансові можливості не зовсім дозволяли нам брати участь. Там потужні змагання: двадцять п’ять жіночих і чоловічих команд, які протягом двох днів зіграли близько восьми ігор. Це було б добре для практики, досвіду і врешті-решт для зміцнення колективу. Всі ми розуміємо, що часи в країні непрості, але сподіваємось, що наступного року наші збірні матимуть більше можливостей.
Чи складно поєднувати роботу в клубі та в збірній?
Можливо, трохи завадив нам із «Левицями» в деякому плані той фактор, що я паралельно тренував збірну. На львівську команду складно було зосереджувати весь свій ресурс, хоч я намагаюсь думками і не тільки постійно бути з командою.
Але був період, коли «Левиці» мали спільні тренувальні збори зі збірною?
Так, львівська команда разом зі збірною України тренувалися в Туреччині, але це було в березні. Багатьох дівчат із «Левиць» задіяно в національній команді. Втім, цілеспрямованих зборів перед кожним туром, порівняно з минулим роком, майже не було. Графік збірної був досить щільний. Ми робимо з цього висновки, щоб наступного року все ретельно спланувати. Я для себе однозначно такі висновки зробив і тепер приблизно знаю, як краще спланувати наступний рік підготовки.
В цьому році залишається кубок, на який треба зараз зібратись і добре підготуватись. Ми вже почали командну роботу тренувань до турніру. З 13 серпня розпочинаються перші збори. І перед самим туром, за тиждень, будуть і другі. Дівчата в нас задіяні також у польських чемпіонатах, тому дехто доїжджає. Зараз нам складніше, але команда старається і адаптовується під зміни, які відбуваються. Так, буде ще четвертий тур, хоча підсумкові місця вже фактично розподілені. Проте, хочемо показати хорошу гру, ще більше награти молодь.
Саме хочеться ще раз наголосити на традиційному розіграшу Кубка України. Перед командою, вочевидь, ставиться завдання захистити трофей? Які загалом очікування від турніру?
Знову ж таки, зараз будемо багато готуватися на наш заключний спринт у сезоні. Звісно, прагнемо знову перемогти. А хто не хоче? (усміхається). Кожна команда хоче здобути його, відібрати трофей у нас. І ми так само маємо амбіції, щоб третій рік поспіль залишити його у Львові.
Жіноча збірна України здобула бронзові нагороди чемпіонату Європи в дивізіоні Trophy. Як вам цьогорічний рівень турніру, який, вочевидь, мав змінений формат?
Зараз перевели у формат трьох змагальних днів. Раніше і Championship, і Trophy проводили протягом двох днів. Кожного дня по дві гри. І було в нас два тури цьогоріч – перший у хорватській Макарській, а другий у молдовському Кишиневі. Вважаю, що завжди можна виступити краще, але загалом так. Ми були третіми серед дванадцяти команд. У порівняні з минулим роком, збірна опустилась на одну сходинку загальноєвропейської турнірної таблиці – в 2024-му вилетіли з Championship і було чотирнадцяте місце, а зараз ми на п'ятнадцятому. Знову ж таки, варто наголошувати на тому, що в національній команді склад змінився на п’ятдесят відсотків. Туреччина – наш основний конкурент, який зайняв перше місце, не має змін в основному складі з 2022 року.
Було також цікаво з командою Данії, в якої досить потужні склад і селекція. З ними можна грати, боротися, але нам треба трохи попрацювати над психологічною складовою і більше працювати разом . На мою думку, на наступний рік ми можемо покращити свої результати і виконати завдання, яку я декларував цьогоріч, але не виконав – це вихід в Championship. Об’єктивно кажучи, нам було б дуже складно змагатися наступного року в найвищому дивізіоні. Тому маємо час, можемо підготуватися і боротися в Trophy ще один рік. Маємо вже вийти до вищого дивізіону і я думаю, це було б оптимальнішим варіантом.
Це для мене перший рік на такій посаді. Я роблю для себе висновки і думаю, що скоро будуть результати на основі правильних підсумків. Зараз усе відчув, оцінив команди, робота збірної так само дистанційно проводиться, щось уже плануємо. Будемо застосовувати і науковий підхід до справи. Досвід показав, що сильні команди зараз працюють через такий підхід, який включає аналіз ігрової діяльності, тренувальної діяльності, показників гравчинь. Використовують пульсометри, датчики руху та інші технології.
Хто вам допомагає в тренерському штабі збірної України?
Асистує Андрій Герасим – мій одногрупник, аспірант-науковець, який раніше до регбі не мав відношення. Це тренер з фізичної підготовки, який планує підготовку гравчинь за фізичними аспектами. Вважаю його хорошим спеціалістом і в нас чудово поставлена робота.
Наостанок хочеться знову поговорити про КІВС «Левиці». Як оціните нелегкий шлях команди, яка за кілька років зуміла стати дворазовим чемпіоном України? Хто допомагає команді і яким ви бачите майбутнє львівського регбі?
Звісно, регбі для хорошого розвитку потребує підтримки з різних сторін. І зараз нашому клубу стратегічно допомагають Офіс спорту Львівської міської ради на чолі з Антоном Нікуліним, президент Федерації регбі Львівщини Петро Адамик – вони вкладають дуже багато зусиль у розвиток регбі і в підтримку жіночого регбі окремо. Щодо шляху, то ми йшли поступово – жодного поспіху з нашого боку не було, ми все розраховували розумно та спокійно. Перспективи подальші оцінюю добре, аже маємо в програмі тепер проєкт «Пліч-о-пліч» Шкільних ліг із регбі-5. Дуже багато молоді та дітей за останній рік дізналося про регбі, долучилися до змагань і тепер вже чимало юнаків і дівчат тренуються на стадіоні «Юність». В майбутньому, маю надію, вони підростуть до «Левиць». Є перспектива і є база, над чим можна працювати. Сподіваємось, що все так і залишиться в плані підтримки та розвитку. Будемо завжди вдячні, якщо львівські бізнеси матимуть зацікавлення в підтримці «Левиць». Запрошуємо долучатися до творення історії українського регбі.
Нещодавно можна було побачити цікаву колаборацію регбісток «Левиць» із мережею «Кебабця». Тобто зацікавлені бізнеси в підтримці регбі є?
Так, дуже класні вийшли відео і світлини з «Кебабцею». Вони так само підтримали нас, за що їм велика подяка. Фінансово підтримали, що також дає нам можливість підготуватися, наприклад, до Кубку України. Приємно, що крім Офісу спорту ЛМР, на нас звертають увагу такі бренди, як «Кебабця». Це дуже позитивна динаміка.
Фото Віталія Шульги
Kamp-Sport
