☰
23.10.2021
Захисник хокейного клубу «Донбас» й національної збірної України, п’ятикратний чемпіон України Андрій Григор’єв після завершення групового етапу Ліги Чемпіонів, поділився враженнями від турніру, а також розповів що очікує від шостого сезону УХЛ.
Перед початком сезону в команди змінилась домашня арена. Це вплинуло на вашу підготовку?
Зменшилась кількість часу. Ми втратили близько двох тижнів. Для підготовки до турніру рівня Ліги Чемпіонів одного місяця мало. Команди готуються переважно впродовж двох, а в нас їх не було. Це тільки здається, що мінус два тижні, а насправді це складний процес. Це створило певні незручності, але, вважаю, що ми змогли добре підготуватись.
Чи створює незручності ситуація, коли два професійні клуби базуються на одній арені?
Назвати це незручностями важко. Просто, як правило, команди тренуються об 11-12 годині. Але зараз розклад трохи змінився, ми тренуємось пізніше, ніж "Краматорськ", оскільки це їх арена.
Перша гра Ліги Чемпіонів [03.09, «Донбас»-«Рунгстед»]. Як вважаєте, важливо було грати в Україні?
Думаю, так. Команда до того не брала участь в турнірах такого рівня. Це неабияка напруга, тому так, домашні трибуни завжди допомагають, тим паче коли це Палац Спорту. Коли ти виходиш на лід в такій атмосфері, у тебе лише один вихід: битись до кінця.
Тоді як можете порівняти з першою грою на виїзді [09.09, «Руан»-«Донбас»]. Вдома, зрозуміло, відчувається відповідальність перед тими, хто на трибунах. А як в гостях?
Дуже важливим у спорті, як і у всьому іншому, є перше враження. Коли ти граєш перший матч вдома, він задає тон всьому, що буде далі. Ти починаєш розуміти скільки людей прийшло дивитись на гру і ще більше дивились трансляцію. Вся хокейна Україна слідкувала за "Донбасом" і нашим виступом. Тому дуже важливо було зіграти перший матч вдома, аби далі на виїзді відчувати цю підтримку.
На одну з ігор Вас не було заявлено[11.09, «Рунгстед»-«Донбас»]. Ви дивились гру з трибун? Що можете сказати про гру команди зі сторони?
Перша частина гри була невдалою. Не виходило знайти свою гру, але далі почали показувати хороший результат. Я думаю, якби зігрались, матч би виграли.
Гра 5 вересня [«Донбас»-«Руан»] однозначно варта Вашого окремого коментаря. Та перемога в Києві точно запам'яталась всім присутнім.
Так, гра була цікавою. Суперник дуже відрізнявся стилем гри від попереднього. Мені здається, з ними було важче грати, ніж з "Рунгстедом". Була хороша гра, постійні атаки, всі бились. Відчували потужну підтримку вболівальників. Частково це допомогло нам виграти. Гра була справді нелегкою, але після такого і перемога смакує краще. Дуже приємно було вийти з арени та побачити сотні вдячних та щасливих людей. За такі моменти ми й любимо хокей.
Остання гра вдома [06.10, «Донбас»-«Клагенфурт»]. Наскільки на команду тиснуло розуміння важливості очок у цьому протистоянні? Чи зіграло це свою роль у фінальному рахунку?
Думаю, так, і це було помітно. Перший період всі пам'ятають [0:3]. Зіграло не в кращу сторону, мабуть, перегоріли. Ми щось намагались зробити, але отримали три шайби без жодної відповіді. Більшість думала, що гра закінчиться на цьому. Але це зіграло на нашу сторону. Розуміли, що гірше бути вже не може. Але насправді допоміг тренер. Він сказав потрібні слова в роздягальні. Команда вийшла і почала робити те, що вона вміє. Остання шайба Віктора Туркіна була дуже емоційною.
Маючи досвід в обох європейських турнірах, що Ви б назвали головною відмінністю між Лігою Чемпіонів та Континентальним кубком?
Головна відмінність в організації. Крім того, рівень забезпечення команд-учасниць. Команди, які грають в ЛЧ мають кращу фінансову ситуацію. Коли приїжджаєш, відчуваєш, що рівень вище. Щодо ліг, які беруть участь в обох турнірах, то між командами принципової відмінності немає. Наприклад, "Оденсе" і "Рунгстед", обидві команди дуже непогані. Або "Анже" і "Руан", я б не сказав, що "Анже" на голову слабші. Але якщо одну з команд ТОП 5 Ліги Чемпіонів поставили б на Континентальний кубок, то, думаю, вони б виграли в перший же рік, при тому без серйозних проблем.
Можете сказати декілька слів про початок сезону в УХЛ. Можливо, були певні очікування і чи збіглись вони з реальністю?
Приємно здивував новий склад "Маріуполя". В цьому році клуб сильніший, кадрова підготовка значно краща. Не дуже приємно здивував "Кременчук", стиль гри зразка попереднього сезону мені подобався більше. Багато лідерів пішло. Передбачувано, якого формату гравців буде брати "Сокіл". Хороша команда, хороша кадрова підготовка. Про "Рулав" не чув до початку сезону. Якщо чесно, порадував факт того, що знову в Харкові з'явилась команда з непоганою організацією. Одне з того, що сподобалось це стилізована під камуфляж форма [присвячено дню захисника і захисниці України, гра 14.10 «Рулав Одд»-«Краматорськ»]. Це практикується в НХЛ, АХЛ і мені подобається, що це з'являється і у нас. Приємно здивувало, що першими були саме вони.
У чатах вболівальників побудує думка, що є дві турнірні таблиці: команди, які борються за титул і низ турнірної таблиці. Можете щось сказати з цього приводу?
Насправді в будь-якій лізі завжди є певний поділ. Є команди-фаворити, які борються за перші місця. А є команди, які мають інші цілі. Кожен рік частково змінюється те, хто за що бореться, але так повелось в спорті, що перед кожним поставлені конкретні завдання й цілі.
Розумію, що до цього ще дуже далеко. Але яким Ви бачите плей-офф цього сезону?
Буде цікаво, однозначно. Щодо фіналу, туди може пробитися "Маріуполь", якщо команда знайде свою гру. Але у них, як і у нас, попереду ще дуже багато роботи. Насправді її багато у всіх. Думаю, плей-офф буде доволі передбачуваним.
У Вас достатньо довга кар'єра в Донбасі. Ніколи не було бажання перейти в клуб за кордоном чи хоча б побувати в структурі іншого українського клубу?
Дивлячись куди йти і на яких умовах. Я радий грати за клуб, який мене виростив. В цьому плані я щасливий, бо захищаю їх кольори. Кудись поїхати? Хіба якщо це дійсно крута ліга. Були пропозиції, але, якщо чесно, бажання піти не було жодного.
Який матч є найбільш пам’ятним у вашій кар'єрі? (за умови не згадувати Лігу чемпіонів)
Чесно, пам'ятаю свою першу гру, при чому пам'ятаю достатньо добре. Ми тоді з "Соколом" поїхали до Харкова (я коли меншим був, грав за київський "Сокіл"). Це була перша гра за медалі, ми тоді з хорошою різницею виграли. Крім того, добре пам'ятаю першу гру за збірну. Мене в 15 років запросили в U-18. Тоді грали зі збірною Польщі. І, звісно, запам'ятовуються ігри, коли ти щось виграєш: перший професійний кубок, коли з "Донбасом" виграли проти "Дженералз".
Багато хто також каже, що найпам'ятніший попереду. А як Ви до цього ставитесь?
Так, це правда. Можу сказати зі своєї точки зору: мені 23, за мірками захисника, це навіть не екватор кар'єри. Сподіваюсь, що мій найпам'ятніший матч ще попереду. Хоча так, спортсмени часто так говорять. Просто багато матчів, які ти запам'ятовуєш і згадуєш з теплом на душі: десь ти виграв, десь став кращим. Якщо чесно, поразки теж дуже запам'ятовуються, наприклад, коли ми поступилися "Кременчуку" в фіналі [2020 рік]. Взагалі, кожен матч може запам'ятатись чим-небудь. І, мабуть, кожен момент своєї кар'єри ти цінуєш. Є те, що в пам'яті довше: перша гра, перший гол, перший кубок. Зрештою, впевнений: всі найбільші перемоги ще попереду.
Якщо вірити сайту «Elite Prospects», гра з «Кременчуком» була 196 для вас у формі «Донбасу» [17.10]. Це другий показник після Віктора Захорова. Як відчувається те, що в порівняно молодому віці, Ви близько 200 ігор зіграли за один клуб?
Щасливий, що міг бути корисним для клубу вже майже у 200 матчах. Тим паче найтитулованішому клубу в країні. Хочу подякувати клубу за цю можливість.
В проєкті телеканалу «ХSPORT» Ви розповідали, що хочете в майбутньому працювати функціонером. А ніколи не було бажання спробувати себе в ролі тренера?
Насправді, тренувати класно. Не знаю наскільки круто тренувати першу дорослу команду, але тренувати дітей точно. У мене був такий досвід, це було цікаво. Ти частинку себе віддаєш дитині, вкладаєш свої сили, аби в неї вийшло. Це особливе відчуття.
Якби не спорт, ким би Ви себе бачили в житті?
У цьому розумінні мені пощастило зі спортом, бо в мене не було, як у більшості, періоду, коли закінчуєш школу чи університет і не знаєш, куди рухатись далі. Але загалом подобалось та подобається багато чого. Хотів стати пілотом і юристом. Певний час хотів бути психологом, побачив у якомусь фільмі, як він душевно говорив зі всіма. Але, мабуть, найсерйозніша мрія це пілот, ну або юрист.
Якби у Вас була можливість зібрати ланку зі всіх гравців, з якими Ви коли-небудь грали на одному майданчику (клуб чи збірна), хто б це був?
Центр – Вадим Мазур. Захисник – Ігор Мережко. Два нападники, нехай це буде ланка мрії й гратиму з кращими друзями - зліва Нікіта Балакін, а справа Нікіта Олійник. Тут без шансів, проти будь-якої команди можна заявляти просто однією п'ятіркою. Воротаря не треба, команда противника до воріт не доїде, шансів жодних (сміється).
Хочу привітати Вас з викликом до збірної. Як вважаєте, чи не буде важко Вам та одноклубникам брати участь у стількох турнірах за сезон?
Навпаки, ігри це тільки плюс. У турнірі, як я чув, учасниками будуть Угорщина і Корея, і ще один клуб їхнього рівня. Це будуть хороші, важкі ігри, я так думаю. Не вважаю, що плюс один турнір це погано. Питання тільки якою буде підготовка до нього. Важливо, аби підготовка і хід матчів у збірній не відбилися на основній роботі. І, тим не менш, це гордість – виклик до національної команди.
Лілія Брезгунова, Kamp-Sport
