ЮРІЙ БОКШАН: ВІД ЛІБЕРО І ДОГРАВАЛЬНИКА – ДО ТРЕНЕРА ЖІНОЧОЇ КОМАНДИ

Волейбольна «Нафтуся» з Трускавця в нинішньому сезоні вийшла до фіналу восьми Кубка України та йде без поразок у Вищій лізі національного чемпіонату. Головний тренер трускавецького колективу в інтерв’ю Kamp-Sport оцінив вдалу ходу його підопічних в поточній кампанії, а також пригадав власну ігрову кар’єру волейболіста, пік якої минув у львівських «Барком-Кажанах».

Розкажіть насамперед про те, як починали займатися волейболом і чому обрали саме цей вид спорту?

Перед тим як розпочати кар’єру у волейболі займався легкою атлетикою. Випадково потрапив у волейбол – завдяки друзям. Грав на різних позиціях за СК «Ужгородський» – команда, що виступала у Вищій лізі. Потім вирушив вчитися до Львова, де через пів року потрапив до «Барком-Кажанів».

Як з’явився варіант грати в складі «Барком-Кажанів»? Хто помітив та запросив в команду?

В команді грав Максим Кузьмін із Закарпаття, ми жили разом у гуртожитку. Тож часто приходив із ним просто потренуватись із «Барком-Кажанами». Пізніше команду очолив Віктор Михальчук і він сказав, що хоче бачити мене в клубі як ліберо. В «Кажанах» на той момент на цій позиції грали Максим Турик і Микола Борис, але він запропонував саме мені, хоч я лише тренувався з ними.

Як сприйняли пропозицію від Віктора Михальчука?

Я сприйняв це дуже круто. Це було для мене чимось новим, адже я ніколи не грав на позиції ліберо. Звичайно, погодився, бо було велике бажання грати в такій команді. Я лише раз потренувався під його керівництвом і він одразу запропонував мені повноцінно бути в «Барком-Кажанах». Це було неочікувано і дуже приємно.

Чи все вдавалося, граючи на позиції ліберо?

Правду кажучи, легко не було. Мав дуже багато питань. Моє бажання – це одне, але мене чекала важка праця. Тренери та гравці, з якими товаришую дотепер, постійно мені допомагали. Фактично всі в команді мали якийсь досвід, а я ніде не грав до цього. Хто мені допомагав? Максим Кузьмін, Андрій Шиманський. Інші партнери також підтримували.

Які в тебе спогади про виступи за «Барком-Кажани»? Ти не один рік пограв з командою в Суперлізі. Чи був це пік вашої ігрової кар’єри?

«Барком-Кажани» дали мені дорогу в професійний спорт. Виступав проти сильних суперників з якісними виконавцями, пограв з хорошими партнерами. Багато чого навчився в різних тренерів. Дотепер підтримую зв’язок з багатьма людьми: директором клубу Іриною Багрій, нещодавно спілкувався з президентом Олегом Бараном, маю дружні стосунки з Віталієм Осадцою, Максимом Кузьміним, Юрієм Семенюком, Горденом Бровою та іншими.

Як тобі історія Юрія Семенюка, який зараз грає в топклубі Польщі?

Можу сказати, що він із самого початку кар’єри працював, дуже старався на тренуваннях та прогресував. З таким зростом, як у нього (2,10 м – прим.), можна дуже круто грати. Він класно рухається. Юрію також допомогло те, що раніше він займався футболом.

Якби тоді, коли ви лише починали, сказали, що Юрій гратиме в топклубі, ви б здивувалися?

Насправді ні. Він завжди виділявся. На той час були вищі гравчі, але бачення гри та координація на майданчику в нього були кращі.

Що тобі дало знайомство з Угісом Крастіньшем? Що можеш сказати про латвійського тренера?

Він дуже хороший і сучасний спеціаліст, який має чудовий індивідуальний підхід до команди. Як людина він також хороший, з ним є завжди про що поговорити. Угіс Крастіньш подав нам інший волейбол: в плані фізичної і тактичної підготовки, ведення гри. І саме ставлення до тренувань та ігор мені до вподоби. Його довіра надихає гравців і наділяє впевненості. Коли він говорив: «Юра, зараз ти виходиш», ти розумів, що він в тобі впевнений і чекає від тебе більшого.

Як склалася кар’єра після «Барком-Кажанів»?

Після львівської команди підписав контракт з волейбольним клубом «Житичі» з Вищої ліги. Там також грав на позиції ліберо. Так склалися обставини, що команда фактично базувалася в Житомирі, а я там не жив. Приїжджав лише на матчі. Перед кожним туром приїжджав на тиждень до Львова і тренувався з «Барком-Кажанами».

Чому пішов з львівського колективу? Як сприйняв відхід з клубу?

Це не була моя ініціатива – вирішувало керівництво. Було важко спочатку, тому що провів в колективі багато часу. Але ми розмовляли про те, що мені треба рухатися далі. Можна сказати, що в «Житичах» грав на правах оренди, адже мав ще рік контракту з «Кажанами».

Продовжуєш дивитись матчі «Барком-Кажанів» зараз? Як тобі нинішній склад команди, що виступає в польській Плюс Лізі?

Це чудово, що команда грає в Плюс Лізі – одному з найсильніших чемпіонатів. Там грають чудові та якісні волейболісти. Дивлюсь поєдинки команди і, звичайно, «Кажанам» складно боротись проти таких сильних колективів і гравців, але це для них є великим плюсом. Дуже круто, що команда з України грає в цій лізі.

Чи були пропозиції від професійних клубів у вашій кар’єрі після «Житичів»?

Після періоду в цій команді я на трохи пішов з волейболу. Грав за закарпатську «Сваляву». Паралельно займався іншою роботою. Хотілося б і далі виступати, але пропозицій від команд майже не було. Кожний професійний клуб мав свого ліберо – гравців цього амплуа вистачало. Це не ходова позиція. Запрошували в команду з Коломиї, яка мала заявлятись на Суперлігу, але не склалося.

Чи вплинула фінансова складова на рішення завершити професійну ігрову кар’єру?

Не можу сказати, що фінанси сильно впливали на перебіг моєї кар’єри. Грошей вистачало, особливо коли я був студентом.

Коли ти почав грати в пляжний волейбол? Які твої найбільші досягнення?

Розпочав, мабуть, від 2008-го року. Коли завершувався класичний сезон, то переходив на пляжний волейбол. Під час кар’єри в «Барком-Кажанах» ми вигравали відбори на чемпіонати Європи та світу. На юнацькому Євро ми посіли 8-ме місце, а на чемпіонаті світу U-20 були 17-ми. Також перемогли на турнірі з волейболу на снігу у Словаччині.

Чи були тренери, які забороняли грати у пляжний волейбол?

Прямо ніхто не забороняв, але були натяки, що мені не варто грати. Не буду казати від кого (сміється), але рятувало те, що ми показували хороші результати на турнірах серйозного рівня. І тоді нас просто зобов’язані були відпускати. Угіс Крастіньш, наприклад, був прихильником пляжного волейболу. Він вважав, що пляжники не помиляються в класиці, адже техніка та координація на піску набагато складніша.

Розкажіть про теперішній етап кар’єри. 

Я граю за команду «УжНУ», де фактично всі гравці – студенти. Граємо в Першій лізі, попередній сезон провели в Другій, де фінішували третіми. Вже впродовж трьох років треную «Нафтусю» і було б важко поєднувати цю роботу з грою за професійний клуб. До цього всього маю ще власну справу, на яку також потрібний час.

На якій позиції виступаєте в «УжНУ»?

На позиції догравальника. Чому не ліберо? Як я вже казав, ліберо має кожна команда. Тут він також є і навіть не один, вони стараються і мають бажання прогресувати. Тренер команди Михайло Скукіс вирішив, що на рівні Другої-Першої ліг буду корисним на позиції догравальника.

Як з’явилась можливість очолити «Нафтусю» і чи був тренерський досвід до цього?

Тренерського досвід в мене не було. Я приїхав в Трускавець на чемпіонат України з пляжного волейболу. Одного дня спілкувався з Андрієм та Софією Бечкалами і в них з’явилась ідея зародити жіночу команду. Я погодився, бо мені це було цікавим. Я готовий до цікавих ідей, тому одразу підтримав. На перший сезон 2021/22 в Першій лізі вдалося зібрати хорошу команду, багатьох гравчинь ми знали раніше. Сезон не змогли дограти через початок повномасштабного вторгнення.

Наступного сезону «Нафтуся» почала виступати у Вищій лізі. Була на той момент команда «Львів’янка» Василя Ковцуна. Їй було важко у Вищій лізі через брак фінансування і через проблеми тренера зі здоров’ям. Ми домовилися разом, що поміняємося лігами – вони пішли в Першу лігу, а «Нафтуся» почала виступи у Вищій.

У першому сезоні у Вищій лізі «Нафтуся» посіла друге місце. Оцініть виступи команди в минулому розіграші. Результат можна вважати вдалим?

Не зовсім вважаємо друге місце вдалим результатом. Все-таки всі прагнули фінішувати першими. Чого забракло? На той момент наша ліберо Софія Бечкало дізналася, що вона вагітна. Буквально через тиждень отримали ще одну новину – наш капітан Ольга Михайловська також завагітніла. Не могли кимось підсилити склад, Пізніше Анна Косяк, яка змушена була грати на позиції догравальника, погано приземлилась на ногу і розірвала хрестоподібні зв’язки та меніск.

Наскільки задоволені комплектацією команди в нинішньому сезоні? За що може боротись «Нафтуся» зараз?

Задоволений, що вдалося підписати Ірину Герасимову, Тетяну Гращенко. Радий, що відновилася Анна Косяк (Стороженко). Маю надію, що скоро до нас приєднається Ольга Михайловська. Хороша гравчиня також Ксеня Мазур, яка протягом двох сезонів грає в нашій команді. Всіма можна бути задоволеним. Перед стартом сезону було розуміння, що необхідно підсилювати склад, оскільки різні обставини можуть трапитись і все-таки хотілось виглядати як боєздатний колектив. Складно було знаходити нових гравчинь через війну, оскільки багато хто змінив місце проживання.

В складі команди грає чимало місцевих гравчинь з Трускавця. Оцініть їхні перспективи і чи можемо когось із них побачити в основі в найближчому часі?

Всі молоді дівчата хочуть і мають бажання боротися за місце в основному складі «Нафтусі». Але для цього має бути зроблено багато роботи. Радий, що в Трускавці є тренери, які виховують талановиту молодь. Дівчата мають приклад команди, де вони можуть рости в професійному напрямку. На жаль, багато талановитих молодих спортсменів з інших міст України часто не мають можливості професійного вишколу. І дуже добре, що «Нафтуся» є місцем, куди прагнуть потрапити перспективні волейболістки.

Чи важко працювати в жіночому колективі після кар’єри в чоловічому волейболі?

Чоловічий та жіночий волейбол мають зовсім різні підходи. В «Нафтусі» ми спілкуємося з кожною гравчинею і стараємося якнайшвидше вирішити проблеми, якщо вони виникають. Ми йдемо до великих цілей, маємо спільну мету, тому важливо проходити цей довгий шлях без конфліктів чи проблем. Мені подобається працювати в цьому напрямку. В чоловічому волейболі немає такого більш лояльного ставлення до гравців.

Чи спілкувалися з президентом щодо можливої участі «Нафтусі» в Суперлізі з наступного сезону?

Таких питань я не ставив президенту Андрію Бечкалу. Зараз граємо у Вищій лізі, а вже ближче до завершення сезону або після нього будуть розмови. На цей момент ми, звичайно, можемо думати про плани щодо Суперліги, але коректніше було б завершити сезон у Вищій лізі та виконати завдання.

Як вам старт команди у Вищій лізі в цьому сезоні? Чи поставлено перед вами завдання здобути золоті медалі? Поділіться також думками та враженнями від виходу «Нафтусі» до фіналу восьми Кубку України.

Так, перед нами стоїть завдання перемогти у Вищій лізі. Стартували в чемпіонаті доволі добре. Вдалося обіграти житомирське «Полісся-ОШВСМ-ЖДУ», ми давно з ними маємо запеклі баталії. Впринципі немає абсолютного фавориту у Вищій лізі. Щодо Кубку України, то хочеться пройти якомога далі. Потрібно буде вже дивитись на жеребкування. Гадаю, «Нафтусю» вже точно ніхто не буде недооцінювати.

У Кубку України ви зіграли ключову гру проти тернопільської «Галичанки-ЗУНУ». Чи цей матч показав вам, на якому рівні перебуває «Нафтуся» на теперішній момент?

«Галичанка-ЗУНУ» – хороша молода команда. Суперник досить класно грав проти нас, у них було бажання перемогти. Але ми зіграли краще, в багатьох моментах діяли агресивніше та наполегливіше. Не очікував, що покажемо дві потужні партії, де ми фактично контролювали хід гри, непогано подавали та не мали невимушених помилок. Наші гравчині також добре працювали на блоці. «Галичанці» було дуже нелегко з нами. Радий, що ми перемогли в ключовій грі за вихід з групи.

Kamp-Sport