☰
26.02.2024
Зв’язуюча волейбольної «Нафтусі» Ксенія Мазур приєдналась до команди наприкінці 2021 року. У складі трускавецького колективу досвідчена волейболистка стала срібною призеркою Вищої ліги. Зокрема, за підсумками попереднього сезону гравчиню визнали найкращою зв’язуючою чемпіонату.
Зараз «Нафтуся» докладає всіх зусиль, аби виграти золоті медалі Вищої ліги. Про виступи команди з Трускавця в поточному сезоні, успіхи в складі тернопільської «Галичанки» та в інших професійних командах Ксенія Мазур розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.
Ксеніє, розкажіть про те, як розпочинався Ваш шлях у волейболі. Чому обрали саме цей вид спорту?
Волейболом почала займатись в ДЮСШ у Дніпрі. Спочатку не розуміла, що це за вид спорту, адже на той час в моєму місті не було волейбольних команд та професійних клубів, але після кількох тренувань зрозуміла, що хочу навчитись грати і почала більше приділяти часу тренуванням.
Ігрову кар’єру Ви розпочали в тернопільській «Галичанці». Як можете оцінити цей етап Вашої волейбольної кар'єри?
За рік до закінчення ДЮСШ в мене з’явився шанс потрапити на перегляд до професійної команди ВК «Галичанка» (Тернопіль), приєднавшись до клубу на літньому зборі під час міжсезоння. За підсумками зборів, запропонували залишитись в команді, але, враховуючи велику конкуренцію, для потрапляння до основного складу потрібно було дуже багато працювати й тренуватись. В мене було досить мало шансів виграти конкуренцію, оскільки я не мала тих антропометричних даних, властивих гравцям атакувальних дій. Проте, в той час вводилась позиція ліберо – саме це було моєю можливістю та шансом зачепитись за місце в складі. Бажання грати було настільки великим, що я не задумуючись залишилась в Тернополі.
Дякуючи підтримці колективу та тренерському штабу, за два роки тренувань мені вдалося вибороти місце в основному складі на позиції ліберо. Згодом, через певні зміни й обставини в клубі, мій особистий подальший прогрес був не настільки помітним, адже змінився головний тренер, а як відомо у кожного тренера своє бачення, тому мені довелось опанувати нове для себе амплуа – зв’язуючого гравця. Тільки вже в основний склад команди я не потрапляла. Попри це, бажання грати залишилося незмінним, тому продовжила тренуватись, опановувати деякі технічні елементи заново. Легко не було, особливо в психологічному аспекті. Зараз можу сказати, що ці всі випробування сформували мене не тільки як спортсмена, але і як особистість. Зараз, вже після всіх пройдених етапів, можу тільки подякувати долі, що тоді обставини склались саме таким чином, завдяки яким я досі не втратила того бажання грати, з яким я починала перші кроки в волейболі.
У складі ВК «Галичанка» вдалося здобути велику кількість трофеїв. Зокрема, перемоги в Універсіадах, перше місце в чемпіонаті серед дублюючих команд Суперліги, призери вищої ліги, та вікового чемпіонату України. У сезоні 2003-2004 року стала володарем Кубку України. Але найбільш пам’ятною є срібна медаль Суперліги сезону 2005-2006.
Після отримання травми наприкінці сезону в 2007 році, на жаль, не змогла продовжити грати, а після відновлення вирішила розірвати відносини з ВК «Галичанка» та завершити ігрову кар’єру на професійному рівні. Працевлаштувалась в Києві за фахом (економічна освіта – прим.), згодом відновилась та періодично брала участь у різних аматорських турнірах. Вперше, коли в Києві з’явилась професійна команда ВК «Фаворит», звісно прийняла пропозицію грати.
Від 2016 року Ви грали у столичних клубах ВК «Фаворит» та ВК «Легенда». Яких успіхів досягли в складі цих колективів?
З ВК «Фаворит» виграли Вищу лігу сезону 2016-2017 рр і після цього провели сезон в Суперлізі. На жаль, потім клуб не знайшов спонсорів і розпався. З наступного сезону 2018 року ми вирішили надалі спробувати підтримати розвиток волейболу в Києві, та заявили ВК «Легенда» для участі в чемпіонаті України. ВК «Легенда», на той час вже мав свою історію, адже команда була незмінним чемпіоном та володарем Кубку Столичної Ліги, яка проводилась під егідою Української конфедерації волейболу та Київської федерації волейболу. У сезоні 2018-2019 рр. ВК «Легенда» став чемпіоном першої ліги, сезон 2019-2020 рр. завершив з бронзовими нагородами чемпіонату України серед жіночих команд вищої ліги.
У сезоні 2020-2021 відбувся Ваш перехід до «Полтавчанки», яка виступала в Суперлізі. Як вам цей етап у кар’єрі?
Після виступів в «Галичанці» гра за інші професійні клуби – це не є етапи продовження професійної кар’єри, це вже більш для отримання задоволення. Коли залишила тернопільський клуб, то почала працювати за економічним фахом. Я вже мала основну роботу, а волейбол став приємним доповненням і підтримкою в моєму житті. Я просто грала і продовжую грати, як вмію, а головним фактором є отримання задоволення від цього. Період в «Полтавчанці» був для мене трохи важким випробуванням, адже до цього я грала зовсім на інших позиціях, а клуб мав свої завдання на той сезон. Певна річ, я максимально намагалася допомогти команді своїм досвідом та вміннями.
Пригадайте, як у Вас з’явився варіант виступати за «Нафтусю»? Чому обрали саме цей клуб?
Граючи за Полтавчанку, позиція на майданчику була не дуже комфортною для мене. Я грала догравальницею, що для мене фізично важко, тому що не маю ростових даних, та й все ж таки мені ближче до душі амплуа зв’язуючої. Полтавчанка виступала в суперлізі, мені було важко грати в нападі проти добре укомплектованих команд, це було об’єктивним фактом. На початку цього ж сезону я дізналась про створення команди в Трускавці. З тренером Юрієм Бокшаном ми знайомі давно, адже він грав у пляжний волейбол, а багато офіційних турнірів проводились в Києві, де я також брала участь. Тому, коли на початку сезону формувався склад гравців ВК «Нафтуся», Юрій запропонував мені приєднатись до колективу, але через наявні домовленості з Полтавчанкою, я не змогла прийняти пропозицію трускавецього клубу. Згодом, на одному з турів Кубку України, я не отримала виклик від ВК «Полтавчанка», а «Нафтуся» як раз грала проти полтавської команди. Коли мене не побачили в складі Полтавчанки, Юрій Бокшан одразу зателефонував щоб дізнатись причини, а коли почув що я припиняю ігрову співпрацю з полтавським клубом, знову запропонував приєднатись до «Нафтусі». Тоді вже не було підстав відмовляти, і це був мій найкращий трансфер.
Чи слідкували за професійною кар’єрою Юрія Бокшана? (головний тренер «Нафтусі» - авт.)
Не можу сказати, що я слідкувала, але ми постійно бачились на пляжних чемпіонатах. Тож, звичайно, спілкувались на тему проведених сезонів в класичному волейболі. Юрій виступав в складі збірної України з волейболу на снігу, а я підтримувала та вболівала за команду під час їхній виступів на етапах чемпіонату Європи.
А який у Вас досвід ігор в пляжному волейболі?
В пляжний волейбол почала грати в Києві вже після завершення професійної кар’єри в «Галичанці» та після паузи, пов’язаної з операцією. Спочатку на аматорському рівні та в аматорських турнірах, а згодом вже брала участь в турах чемпіонату України й Кубку України, а також чемпіонату та Кубку «Столичний», що проводили в Києві. Саме на одному з турів чемпіонату «Столичний» ми познайомились з Юрою Бокшаном, де він також брав участь з напарником Миколою Хоминим.
Якої травми ви зазнали? Наскільки вона вибила з професійної кар'єри?
Це був розрив хрестоподібної зв'язки коліна. Типова травма для волейболістів. З професійної кар’єри вибило ставлення керівництва «Галичанки». Через ці непорозуміння й виникло бажання завершити співпрацю та взяти «паузу».
Таким чином, матч в Кубку України проти «Галичанки» міг бути принциповим для Вас? («Нафтуся» вийшла у фінал восьми Кубка України)
Ні, особистих принципів не було. Для «Нафтусі» цей матч був деяким випробуванням своїх сил та показником, наскільки команда спроможна давати бій колективу, що перебуває вище за рівнем, адже «Галичанка» виступає у Суперлізі.
У першому сезоні у Вищій лізі «Нафтуся» посіла друге місце. Чи можна цей результат можна вважати вдалим?
Некоректно було б назвати друге місце вдалим результатом, коли команда протягом сезону утримувалась на першому місці. Проте цьому сприяли об’єктивні фактори - через поважні причини, зі складу «випали» основні гравчині, а на фінальній стадії було важко утримати потрібний рівень гри без них. Як результат - друге місце. Я вважаю, що перший сезон для новоствореної команди - це як випробування та «ознайомлення», адже команда це не тільки те, що ми бачимо на ігровому майданчику, це величезна організаторська робота, яка зазвичай не так помітна, але відіграє вагому роль.
За підсумками Вищої ліги-2022/23 ви отримали відзнаку найкращої зв’язуючої чемпіонату. Чи сподівались на таке визнання і чи маєте мету здобути індивідуальну нагороду в цьому сезоні?
Ні, для мене було неочікувано отримати таку відзнаку, адже я оцінюю свої досягнення трохи нижчими. Звісно, кожному спортсмену в командному виді спорту, приємно отримувати індивідуальні нагороди, але без підтримки команди цього неможливо здобути. В цьому сезоні мета тільки одна, - виконати основне завдання, поставлене перед колективом. Дуже хочеться щоб індивідуальна майстерність кожного гравця поєднувалась в єдине ціле, для досягнення найкращого командного результату. Індивідуальні відзнаки в такому разі будуть ще більш цінними.
Оцініть виступи «Нафтусі» в цьому сезоні. Наскільки став сильним нинішній склад і завдяки чому вдається здобувати такий хороший результат?
В цьому сезоні «Нафтуся» справді має добру комплектацію складу. Слід відзначити, що й інші команди Вищої ліги підсилили склади цього сезону. Загалом, Вища ліга зараз набагато сильніша за складом команд учасниць, ніж в попередньому сезоні. Здобувати переможні результати, на мою думку, вдається тільки завдяки командній грі. Ми з дівчатами докладаємо багато зусиль і намагаємось одночасно демонструвати хорошу гру, даруючи задоволення всім хто нас підтримує та вболіває за команду.
Ви зазнали однієї поразки від лідера чемпіонату СК «Прометей». Що можете сказати про цю гру і чи були шанси зіграти так, щоб сценарій матчу розгорнувся по-іншому?
Ми вперше зустрілися з цієї командою. «Прометей» – хороший і збалансований колектив, де зібрані найкращі молоді гравчині. Це команда, яка дійсно тільки прогресуватиме надалі. Щоб боротися проти такого суперника, треба мати високі технічні навички, відповідну підготовку та найголовніше бути зіграними. Багато що міг змінити перший сет, в якому ми навіть були на два чи три очки попереду. На жаль, в кінцівці партії «Прометей» зрівняв і, зрештою, забрав цю партію. Гра могла розвиватись зовсім за іншим сценарієм, якби результат першої партії був на нашу користь, але наразі це тільки припущення. Результат гри такий - який ми маємо, відповідно це об’єктивно на даний момент.
Який матч чи тур у поточному сезоні запам’ятався Вам найбільше або був дуже складним?
Цікавим був 5-й тур, в якому ми перемогли суперників з Запоріжжя та Миколаєва. Мені загалом всі матчі запам’ятовуються. Завжди цікаво грати проти сильніших команд. Перед початком матчів 5-го туру наші опоненти були розташовані вище нас в турнірній таблиці, адже вони ще на той момент не зіграли матчі з лідером турнірної таблиці (Прометеєм). Матчі з Орбітою та команди з Миколаєва були для нас принциповими, тому що «Нафтусі» потрібно було здобувати тільки перемоги.
На Вашу думку, чи під силу команді виконати поставлене завдання – виграш золотих медалей Вищої ліги?
Все реально. Це залежить від кожної гравчині команди і наскільки нам вийде реалізувати наші можливості та зіграти командно.
Кого може відзначити зі складу? Які молоді гравчині мають найбільше перспектив у волейболі?
Я точно не можу відзначити когось одного. Вважаю, що всі дівчата мають перспективи та мають шанс демонструвати свою найкращу гру. Все залежить від їхнього ставлення до справи. Для наших юних гравчинь зараз є унікальна можливість грати поруч з досвідченими виконавцями. Вони можуть багато чого від них почерпнути під час тренувального процесу чи безпосередньо під час матчів. А далі все залежить від них особисто, всі дівчата мають потенціал. Звісно потрібна ігрова практика та ігровий час. Від себе можу сказати, що під час гри, завжди намагаємось зробити таку атмосферу на ігровому майданчику, щоб у тренера була можливість задіяти гравців заміни для отримання ними ігрового досвіду.
Чи бачите «Нафтусю» в Суперлізі?
Для того, щоб втриматись та проводити не один сезон на такому рівні, має бути відповідна «база», а це вже інший формат підготовки й тренувального процесу, які напряму залежать від фінансової складової. Я рада, що стала частиною колективу, а також познайомилась з президентом «Нафтусі» Андрієм Бечкалом і його дружиною Софією, які втілили в життя ідею започаткувати волейбольні традиції в Трускавці. Вони створили команду високого рівня, з подальшим її розвитком. Звісно, хотілося б докласти максимальних зусиль для втілення в життя поставлених цілей в поточному сезоні. Це допоможе будувати подальші плани та бачити перспективи на майбутній сезон. Я вважаю, що на сьогодні гравці, керівництво, спонсори, партнери, вболівальники та всі, хто підтримує команду, вже зробили багато для вдалого старту й розвитку волейболу в Трускавці. Маю дуже великі сподівання, що ця тенденція не завершиться.
Розкажіть про Ваше улюблене хобі.
Ще з дитинства люблю їздити на гірських лижах. Але під час професійної волейбольної кар’єри не було часу на це хобі. Також були обмеження щодо такого виду активного відпочинку з метою уникнення травмування.
Які чемпіонати Ви зазвичай переглядаєте?
Слідкую за виступами наших збірних і клубів на світових та європейських змаганнях як класичного, так і пляжного волейболу. На жаль, не маю часу слідкувати вчасно за матчами чемпіонатів різних країн, тому дивлюсь кращі моменти та найцікавіші поєдинки в коротких оглядах. Дуже цікавими були ігри жіночого Євро-2023.
Чи займається Ваша дочка волейболом?
Доньці подобається волейбол і вона б хотіла ним займатись. Я не форсую цей процес і даю їй право обрати самостійно. Але максимально підтримую прояви та бажання займатись. Щодо перспектив, то вважаю, що це буде залежати від її бажання розвиватись та прагнень працювати. Вона займалась з групою дітей на пляжі влітку і їй дуже сподобалось.
Чи переглядає донька Ваші матчі?
Звісно. Вона вже бере участь в обговореннях і коментарях в ютуб-трансляції по ходу гри. Після кожного матчу розмовляємо, але поки ще більш на сімейному рівні, ніж на професійному.
І наостанок: Ваші побажання вболівальникам «Нафтусі»…
Такої підтримки від вболівальників, як під час виступів в «Нафтусі», я не відчувала в жодному клубі, де грала. Не знаю, які можуть бути ще побажання, тому що мене переповнює вдячність за таку щиру підтримку – навіть під час програшів або невдалих матчів. Мабуть, не вистачить слів, аби висловити ті відчуття, які приходять з атмосферою, що створюють наші вболівальники на матчах. Окрема подяка всім, хто вболіває та підтримує дистанційно під час трансляцій – можливо, ми не чуємо це наживо, але справжня підтримка відчувається завжди.
Kamp-sport
Фото ВК "Нафтуся" та з домашнього архіву Ксенії Мазур
