КОВАЛЬОВ ТА ЗБІРНА: ПИТАНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПОВІДЕЙ

Як змінити Львів на Сургут у 2021 та радіти перемогам Газпрому 28 лютого? коротко про те, як не має поводитись українець на прикладі представника збірної з волейболу.

З 2014 року путівка в російський чемпіонат зазвичай ставала путівкою в один кінець для українських спортсменів, які в очах вболівальників одразу ставали “годувальниками”. Але є два чималих але: по-перше, з кожним роком тиск суспільства щодо цього меншав, по-друге, мова йшла про найбільш популярні види спорту, адже в низці інших гравців з українським паспортом, все ж вдавалося отримувати виклики до лав національної збірної.

Збірна України з волейболу після відсторонення росіян отримала путівку на чемпіонат світу, що повинен відбутися у Польщі (а мав на росії). Тож команду чекає тривала підготовка: спочатку до Євроліги, потім власне участь у ній, потім ще турнір в Південній Кореї і лише опісля фінальний етап підготовки до чемпіонату. І ми обов’язково слідкуватимемо за успіхами наших волейболістів та їх підготовкою. Однак спочатку про дещо важливе в публічній площині.

У складі викликаних до лав національної чоловічої збірної з волейболу представників чемпіонату росії немає, але певні “але” залишаються. Найбільше з них - Ілля Ковальов. 25-річний волейболіст із заходу України (родом з Рівного), який від 17 років живе у країні, частину територій якої тимчасово окупувала росія, який виступає за збірну та проводить попередні сезони у складі львівських “Барком-Кажани” вирішує перед сезоном 2021/22 змінити склад кажанів на сургутську “Газпром-Юргу”, де головний спонсор (“Газпром”), організація, яка має великі зв’язки з державою-терористом.

Добре, залишаємо за дужками цей факт, адже можна допустити, що у 17 років, коли росія "анексовувала" Крим, захоплювала території Донбасу через підконтрольних бойовиків, Іллі було важко все зрозуміти через гібридний характер війни. Жодного сарказму, машина пропаганди росіян у 2014 році спрацювала дуже добре, тоді ми інформаційну битву програли.

Але як щодо періоду після 24 лютого 2022 року? Коли росіяни захоплювали території, заходячи як зі сходу, так і з півдня та півночі, піддаючи найбільшим атакам в перший день Харків. Харків, де Ковальов грав за місцевий “Локомотив”. Що маємо натомість? Фото за 28 лютого, в розпал активних бойових дій, де він радіє перемозі в чемпіонаті росії разом з командою. Ось воно, до речі:

Він залишив команду лише на початку березня, так і не висловившись публічно ні про це фото, ні про ситуацію загалом, що ж завадило покинути клуб раніше. Такі слова важко озвучувати, але в цій ситуації варто висловити респект Ярославу Ракицькому, який звалив з такого ж газпромівського “Зєніта” в перший день та висловив публічно (як вже зміг) підтримку України.

Ілля Ковальов не єдиний хто отримав виклик, бо вже “не там”, а значить можна. Є питання й до Юрія Синиці, який теж грав у росії у 2022 році та залишив її не 24 лютого. Як і до всіх, хто грав у країні-агресорі після 2014 року.

Важливо розуміти чим відрізняються українці від росіян: у нас є навички конструктивного діалогу. Саме через це ми приймаємо позицію чималої кількості людей, для яких 24 лютого стало точкою неповернення, перемогою здорового глузду. Якщо ви публічно кажете, що підтримуєте Україну в межах її суверенних кордонів, допомагаєте словом/ділом/коштами, то українці готові вам пробачити попередні проступки. Але мовчати не вийде, досить.

Чекаємо на публічні коментарі, які допоможуть прояснити ситуацію.

Kamp-Sport