☰
12.06.2022
Владислав Гераскевич - скелетоніст, дворазовий учасник Олімпійських Ігор. З 24 лютого він активно інформував через світові медіа про ситуацію в Україні, а потім став одним з організаторів “Благодійного фонду Гераскевича” та долучився до проведення Майстеркласів з зірками спорту. Про них, а також про можливість виступів в новому сезоні та співпрацю з міністерством та федераціями Владислав розповів журналістові Kamp-Sport.
Як взагалі народилася ідея саме такого формату майстеркласу для дітей? Чи важко було залучати партнерів до цього?
Ми працювали та працюємо “Благодійним фондом Гераскевича” в рамках гуманітарної допомоги. Мали приємну та конструктивну розмову з власником батутних залів Jumping Hall, де власне і зародилася ідея подібних майстеркласів.
Запросив свого хорошого друга та товариша Олександра Абраменка. Силами фонду та мережі батутних залів організували цей захід. В основному для дітей з Маріуполя. Всього було 27, якщо не помилюся, дітей, 20 з яких - переселенці з Маріуполя.
Так, нам допомагають наші партнери. “Цукерня” - мережа солодощів з Полтави. Ми заключили партнерство, вони частину доходу переводять на наш фонд, які ми вже витрачаємо на різні потреби. “Моршинська” надала свою продукцію. Все інше - своїми силами. Так, це новий досвід для нас, але розуміємо, що в цей час теж треба розвивати спорт. Тим паче, що таких заходів зараз дуже мало. Тому було вирішено провести таке свято для дітей, подарувати їм трохи емоцій щастя.
Чи були спроби зробити цей захід спільно з Міністерством молоді та спорту чи Національним олімпійським комітетом? І чи можемо ми чекати на регулярність подібних заходів?
В батутному залі відкриті тренування проводяться регулярно. Але з зірками спорту це було вперше. Це був пілотний захід, який мені дуже сподобався. 100 відсотків зробимо це в різних залах з представниками різних видів спорту.
Будемо знайомити з різними видами спорту, спортсменами. І дарувати дітям позитивні емоції. І це головне, адже у більшості з них є досвід пережитого жаху війни.
Мінмолодьспорту та НОК до даного заходу ми не залучали. Не на часі.
З НОКом, взагалі, є цікава історія: ще на початку березня було запропоновано написати лист про гуманітарну допомогу. Ми склали такого листа та надіслали. І досі не отримали відповіді. Не знаю як зараз з ними працювати, зв’язуватися і робити партнерство. По співробітництву з ними є великі питання. Як і в тому, чому вони не роблять подібного.
Як показує наш досвід, подібні акції можемо спокійно проводити самостійно. Головне, аби було бажання.
Якщо з’явиться можливість організувати щось подібне не в Києві, а в інших містах. Чи будуть там відбуватися майстеркласи з зірками спорту?
Плани в нас дуже амбіційні. Вже розглядали варіанти, зокрема і в Київській області: Ірпінь, Гостомель, Буча, Бородянка. Поки думаємо як це провести краще і доречніше. Розуміємо, що ще не всюди це, можливо, буде неправильно. Розуміємо, що десь буде і необхідність перевіряти чи розміновані території, де могли б відбуватися ці майстеркласи.
Розглядаємо варіанти таких майстеркласів в Одесі, Чернігові, Харкові. Миколаїв зараз ризиковано, адже там обстріли, хоча плануємо як тільки буде можливість. Про подальші заходи буде згодом. Хотів би дуже провести майстерклас з легкоатлетами. Швидше за все це відбудеться у київському манежі. Однак загадувати не варто, все швидко змінюється: один день в нас відбувається захід, вже на наступний на Київ летять ракети (розмова відбувалася на наступний день після ударів по Дарницькому вагоноремонтному заводі).
Чи є вже імена наступних гостей майстеркласів?
Спілкувався з боксерами, зокрема Владиславом Сіренком. Він зараз на тренувальному зборі закордоном, однак як тільки повернеться - приєднається до наших заходів. Маємо й інших зацікавлених у такому форматі спортсменів. І не просто зіркових, а мега-зіркових. Не будемо розкривати ці карти заздалегідь.
Головна ціль - щастя дітей та знайомство зі спортом та спортсменами. Адже на заході з Олександром Абраменком ніхто з дітей не знав про Олександра. Цей факт сильно здивував, але в наших силах змінити цю ситуацію без вищезазначених організацій. Хоча, вважаю, що це прямий недолік роботи як Мінмолодьспорту, так і НОК України.
Якщо на певному етапі Міністерство молоді та спорту чи окремі федерації долучаться до вас та запропонують допомогу, в тому числі у промоції. Чи готові розглядати такий формат роботи, спільний?
Так, чому б ні. Я за розвиток спорту. Наша федерація (скелетону) допомагала. Готові співпрацювати з іншими федераціями. Якщо Мінмолодьспорту матиме бажання займатися розвитком спорту, ми готові об’єднуватися. Але, ми готові це робити й своїми силами. Готові об’єднувати свої зусилля і з місцевими радами та показувати, що спорт це круто.
Зараз ви займаєтеся благодійною допомогою в гуманітарному розрізі, спортивними заходами. Чи є хтось, хто був для вас прикладом чи підштовхнув до такої діяльності?
Насправді благодійних фондів багато. Наша ідея зародилася після 2 тижнів війни. Спочатку давав багато інтерв’ю західним медіа, не було часу на щось ще. Після двох тижнів медійна активність впала і ми просто почали допомагати, возили гуманітарні вантажі, друзі в Києві купляли їжу та розносили тим, хто цього потребує. Десь на цьому етапі зрозуміли, що треба об’єднувати зусилля. Так і з’явився “Благодійний фонд Гераскевича”.
Судячи з дописів в соцмережах, у вас триває підготовка до наступного сезону. Наскільки взагалі зараз вистачає часу на неї?
Доволі важко переключатися з волонтерства та проєктів на тренувальний процес. Три місяці майже не тренувався, форма не найкраща, але потрохи готуємося. Важко по часу, але треба його знаходити для тренувань. Хоча ще остаточно не вирішили чи будемо стартувати в новому сезоні.
Фізично дуже важко, адже підготовка до змагань, змагання, медалі - все це здається таким неважливим, коли на твоїй землі гинуть від окупантів мирні люди та військові, що боронять нас. Але повністю забувати про свою діяльність не можна, адже наш спортивний фронт - теж важливий, адже допомагає привертати увагу до України. Нам би хотілося виступати, але будемо моніторити ситуацію і поки не готові давати 100-відсоткової відповіді.
Також, станом на сьогоднішній день, ми бачимо надзвичайно серйозну проблему з фінансуванням спорту. Наприклад, наша команда не має жодної гривні для виїзду на збір, щоб хоча б трохи попрацювати на стартовій естакаді там, де вона є. Адже, не слід забувати, що до сьогоднішнього часу в Україні не створено жодних умов для спеціалізованих, навіть літніх тренувань зі скелетону.
Ми бачимо, що окремі види спорту, окремі команди вивезли та тримають за кордоном вже майже 4 місяці не лише найсильніших спортсменів, а й тих, котрі ледь виконували юнацькі розрядні нормативи. І це дуже добре. Адже, таким чином, зберігається від знищення дитячий спортивний фонд країни. Ми ж не маємо таких фінансових можливостей. Тому будемо намагатися зробити це самостійно.
На вашому майстеркласі дитина з Маріуполя написала на футболці “путін лох, наївся блох, сів на лавочку і сдох, а собака з переляку, відкусила йому сраку”. Слухаючи/читаючи від очевидців війни про всі її жахи, чи бувають моменти, коли “накриває”?
Напевно, найбільше вражають історії людей, які пережили окупацію. Ми їздили в Ірпінь та зустрічалися з людьми, що понад місяць були вимушені жити на вулиці. В мороз. Але відмовлялися від продуктів чи іншої допомоги зі словами, що є хтось, кому це потрібніше. Вони розпалювали вогнище у дворі багатоповерхового будинку, аби зігрітися, приготувати бодай якусь їжу. Але не втрачали позитиву та надії. Це надихає продовжувати боротися та перемагати, заради таких незламних людей.
Маємо історії від члена Виконкому Всеукраїнської федерації бобслею та скелетону, бувшого члена збірної команди України з бобслею, Дмитра Ткаченка, який перебував у Чернігові разом зі своєю сім’єю увесь час окупації. Російськими авіа бомбами було знищено його будинок, вибуховою хвилею пошкоджено автомобіль, коли він перебував в ньому, поруч з ним багато разів вибухали снаряди, він на власні вуха чув перестрілки орків з українськими воїнами. Але Дмитро, його друзі та його дружина, діти, батьки змогли вижити у самому чернігівському пеклі. Та ще й підтримували своєю допомогою понад 4000 чернігівчан похилого віку, котрі не змогли виїхати та залишилися в своїх домівках без тепла, води, газу та їжі.
Багато історій, які розривають зсередини. Але це війна. Ми не можемо зупинитися, потрібно допомагати людям, потрібно допомагати нашим збройним силам.
Завершимо темою майстеркласів. Де можна побачити анонси зустрічей аби відвідати та познайомитися під час занять з зірками нашого спорту?
В першу чергу це соцмережі: і фонду, і мої особисті. Інстаграм, твітер, фейсбук. Пости та сторіс. Будемо давати всю інформацію. Пишіть нам, реєструйтесь та долучайтесь до наших заходів.
Тарас Жеребецький, Kamp-Sport
