Статті

06.06.2023

РОМАН ФЕДИШИН: РАДІСТЬ ВІД ЗБІРНОЇ, НОВА АРЕНА ГАЛИЧАНКИ ТА КАДРОВІ ЗМІНИ

Львівська гандбольна «Галичанка» - без перебільшення герої спортивного року. Цього року команда дебютувала у потужній польській Суперлізі, де увійшла в топ-6 найкращих команд, в девятий раз поспіль виграла чемпіонат української Суперліги, а також вшосте виграла Кубок України. Гандболістки «Галичанки» у цьому сезоні склали кістяк збірної України, яка нам подарувала путівку на чемпіонат світу. До слова, вперше за останні 14 років.



 Гандболістка «Галичанки» Діана Дмитришин стала найкращою бомбардиркою чемпіонату, забивши 175 голів, а також отримала відзнаку від організаторів як гравець-відкриття сезону. 


За останній рік команда здійснила нереально велику кількість переїздів, оскільки домашні матчі грала у містечку Маркі поблизу Варшави. За словами президента команди Романа Федишина, у наступному сезоні «Галичанка» гратиме уже ближче до рідного кордону – у містечку Ланьцут, що поблизу Жешува. Будуть в команді і кадрові зміни. Про це та інше Роман Федишин розповів в інтервю спортивному медіа Kamp-Sport.


Романе Степановичу, коли «Галичанка» йшла в чемпіонат Польщі, то польська сторона висунула ряд вимог. Чи одразу погодились на варіант від цієї ліги?


Чесно кажучи, ми ухвалювали рішення в досить стислі терміни. Великого вибору в нас не було, але мали перемовини з чеським та словацьким чемпіонатами. Ці варіанти були складнішими, оскільки нам пропонували домашню арену на відстані 800 кілометрів від Львова у місті Годонін. Після матчу з їхньою місцевою командою в єврокубках ми продовжуємо спілкуватись, у нас склались хороші робочі стосунки.


У нас було небагато часу, ми мали зберегти команду, тому вступили в перемовини з федерацією та професійною лігою Польщі. Хочу сказати, що польська Суперліга перебуває на дуже високому рівні: як на організаційному, так і в плані гри. У кожної команди хороший склад, грають досвідчені виконавці. Ми побачили їхнє професійне ставлення до клубної роботи та до організації чемпіонату. Саме тому в них і були досить жорсткі умови, які ми мали витримати. Починаючи реєструванням юридичної особи в Польщі, страхуванням усіх гравців та завершуючи окремими умовами з телебаченням, спонсорами, виїздами тощо.


Наскільки збільшився бюджет «Галичанки» після прийняття рішення виступати в чемпіонаті Польщі?


Певна річ, наш бюджет виріс. Основна частка витрат – це виїзди на матчі. У нас все-таки не було домашньої арени, їхати досить далеко.


Президент ГК "Галичанка" Роман Федишин


Про що говорили на зустрічі президентів перед початком сезону в Польщі? 


Поляки ще не знали про «Галичанку», оскільки ми дуже давно не зустрічались з польськими командами в єврокубках. Хоча, вважаю, мали би знати. Вони хотіли бачити серйозність наших намірів, а також почути гарантії, що ми зможемо дограти сезон до кінця й не будемо зніматись, адже це зробило б їм великі проблеми, збило б календар.


За підсумками тієї зустрічі всі одноголосно проголосували за нашу участь. Ми погодили певні речі й розпочали підготовку до ліцензування, зробили все в стислі терміни: до серпня минулого року команда була повністю готовою. Шлях був дуже цікавим, він змусив нас професійно по-іншому змінити ставлення до організації та клубної роботи.


Ви розуміли наскільки високим є рівень чемпіонату Польщі? Чи розраховували, що команда буде в середині турнірної таблиці або ж побачили це вже по ходу сезону?


«Галичанка» добре почувається на міжнародному рівні. Ви знаєте про нашу участь у єврокубках, зокрема, в той непростий сезон, коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії. Ми дійшли до півфіналу. Тому не боялись польських клубів у професійному плані. Розуміли, що з лідером буде досить складно, але ми точно не слабші за середняків чемпіонату Польщі. Їхня велика перевага в тому, що вони мають домашню арену, також в тому, що у них є легіонери.


У нас, зокрема, було серйозне порушення тренувального процесу: через переїзди, участь в чемпіонатах України та Польщі, матчі за національну збірну. Ці фактори впливали на підготовку команди, але в цьому і є професіоналізм наших тренерів, які змогли довести гравців до оптимального фізичного стану та дозволили їм до кінця відіграти на хорошому рівні.



Який турнір для «Галичанки» був пріоритетним у цьому сезоні?


Для всієї країни, звичайно, пріоритетним був вихід на чемпіонат світу. Тому все-таки найголовнішою є збірна України, основою якої є «Галичанка». У єврокубках були простіші завдання, до того ж не пощастило із жеребом. Ми потрапили на турецьку команду, яка згодом виграла Єврокубок. «Галичанка» вже вдруге поспіль поступається супернику, який доходить до фіналу та виграє Єврокубок. Це доводить, якщо ми й поступаємось, то лише найсильнішим командам. Через це ми спокійніше ставились до цього турніру, робили більше ставку на збірну, на чемпіонат Польщі та України. Наша національна першість цьогоріч була в послабленому виді, адже не було команд з Херсону та Миколаєва. Незважаючи на це, чемпіонат відбувся, гандбол в Україні збережений. Ми всі матчі відіграли, добре, що нам пішли на зустріч, і матчі перенесли кілька разів. Для «Галичанки» важливо було брати участь у чемпіонаті України.



Що дав дівчатам чемпіонат Польщі? Перед тим як заявитись, Ви розуміли, що ця ліга принесе їм великий розвиток і завдяки ній буде легше потрапити на чемпіонат світу?


Тренувальний процес дуже важливий, але погано, якщо не маєш великої кількості матчів з сильними суперниками. А цього сезону в чемпіонаті Польщі в нас не було жодної легкої гри. Команда ще ніколи не працювала в такому складному інтенсивному режимі. Побачили, що нам насправді бракує резерву. Багато хто зазнавав травм, наприклад, Тетяна Поляк. Її прооперували й зараз вона відновлюється. Чемпіонат Польщі дав нам неоціненний досвід і розвиток, хоч і було складно. Такий професійний рівень, який ми здобуваємо в матчах, не може дати жодне тренування.


Чи задоволені Ви роботою головного тренера команди Віталія Андронова? Наскільки, на Вашу думку, він упорався з своїм завданням в останньому сезоні?


Вважаю, що Віталій Андронов – найкращий тренер в Україні. Йому також було надзвичайно складно, але він впорався із роботою в «Галичанці» та збірній України. Значну частину свого часу він приділяє молоді, яка до нас приходить із Львівського фахового коледжу спорту. Задоволений роботою тренерського складу: Віталія Андронова, Тетяни Штефан та Оксани Площинської. Це команда чудових фахівців, які вдало заміняють один одного – особливо, коли Віталій Андронов відправляється на матчі збірної. Тетяна Штефан чітко виконує вказівки головного тренера та добре готує тих, хто поки що не в національній команді.



Хто, на Вашу думку, сильно виріс у професійному плані цього сезону? Багато тренерів інших команд знали як грає Діана Дмитришин, а відтак проти неї часто гравці суперників діяли персонально. Незважаючи на це, їй вдалося забити 175 голів за сезон. Така результативність від неї Вас здивувала?


Все-таки гандбол - це командний вид спорту і в когось є завдання забивати, а в когось – захищатись. Виділяти когось персонально не дуже хочеться. Діана справді забила найбільше м’ячів, стала найкращим гравцем у двох номінаціях (найкращий бомбардир сезону та відкриття сезону – авт.). Вона дуже серйозно відкрилась цього сезону. Це – великий талант і хочеться, щоб усе в неї вийшло надалі.


Діана залишається у клубі, контракт розрахований ще на рік. Їй потрібно приберегти, хоча є дуже багато пропозицій від інших команд, топ-клубів Польщі та Румунії. На нашу думку, їй потрібно ще трохи пограти з «Галичанкою», адже Діана ще досить молода. У кожного є прагнення грати в найсильніших клубах найкращих чемпіонатів. Як можемо, намагаємось втримати гравців у команді.


Надзвичайно багато часу на майданчику провели Анастасія Мелекесцева, Мар’яна Маркевич, Катерина Козак, Ірина Прокоп’як та Марина Коновалова. Олеся Дяченко цього року серед молоді дуже сильно додала. Чудово себе проявили воротарі. Тетяна Поляк показувала себе як лідер, щоправда початок та кінець сезону пропустила через травму.


Діана Дмитришин


Окрім Діани Дмитришин, чи є ще пропозиції щодо гравців «Галичанки»?


Звичайно, є пропозиції щодо багатьох дівчат. Цього року від нас йдуть Анастасія Мелекесцева та Вікторія Салтанюк. Вони переходять у дуже хороший клуб, який фінішував третім, боровшись за призові місця (Гміни Кобежице – авт.). Їх запросили у дійсно сильну команду і хочеться, щоб в них усе вийшло. Дівчата пройшли хорошу школу «Галичанки», тому я переконаний, що вони достойно покажуть себе в новому клубі.


«Галичанка» намагалась втримати цих дівчат чи в цьому, на Вашу думку, не було потреби?


Безумовно, ми намагались. Вели перемовини, прагнули їх переконати з дівчатами, але рішення вони, зрештою, ухвалили самі. Це нормально. Вікторія та Анастасія чесно відпрацювали свої контракти з «Галичанкою». Усіх домовленостей із клубом вони дотримались.


Вікторія Салтанюк провела непоганий сезон, але зараз «Галичанка», по суті, залишилась без досвідченого воротаря. Звичайно, це буде шанс для Марії Поляк, проте досвіду в неї дуже мало. Чи розумієте Ви, що план А з молодим воротарем може не спрацювати для набору очок на старті чемпіонату? У такому разі, чи маєте запасний план?


Ми подивились кого можна запросити з України, і все-таки з тренерським штабом дійшли до висновку, що будемо робити ставку на молодих. Маємо трьох воротарів. Розуміємо, що це дуже відповідальна позиція. Професійно працюємо з нашими воротарями, тому віримо і бачимо їхній прогрес. У нас є Тетяна Миколюк, прийшла нещодавно юна Анна Стадник. Звичайно, маємо Марію Поляк, яка вже грала за команду. Вважаю, що є ким замінити наші втрати. Виросла в нас дуже сильно Ірина Пропоп’як – наша зірка, на яку маємо великі сподівання.


Віталій Андронов особисто не просив у Вас запросити досвідченого воротаря або когось із легіонерів у команду? Можливо, був варіант когось повернути з українок у «Галичанку»?


Питання з легіонерками на сьогодні дуже складне, адже не знаю, хто хоче погодитись приїхати до України. Усе-таки це дівчата, а тут є велика небезпека. Це вже наші українки звикли до всього, вони мужньо переносять усі випробування, які є в країні. Тому з легіонерами ми не вели перемовин. Стратегія клубу – робити ставку на своїх. Якщо звільняється місце – молоді отримують шанс. Таку можливість колись отримали Салтанюк, Маркевич, Поляк, Дмитришин та інші. Загалом зараз атмосфера в команді чудова, молодь має велике бажання грати.



Зараз ми перебуваємо на стадії підписання угоди з Міланою Шукаль з ужгородських «Карпат». Вона погодилась перейти в «Галичанку», у неї завершився контракт із клубом з Ужгорода. Для нас це буде суттєве підсилення. Вона лівша, грає на позиції, де діють Дмитришин і Маркевич. Тому це підписання показує, що ми дивимось на кілька років вперед.


Зважаючи на зміни в складі, якими будуть завдання на сезон? Чи будете знову робити ставку на збірну, топ-6 у польській лізі та виграш у чемпіонаті та кубку України?


Успіхи збірної України, безумовно, наше першочергове завдання. Розпочнемо відбірковий цикл на чемпіонат Європи і виступатимемо у фінальній частині чемпіонату світу. Далі, звісно, участь в польській та українській лігах та єврокубках. А вже по ходу сезону визначатимемо подальші пріоритети.


Що відчуваєте, коли велику кількість гравчинь збірної України складають гандболістки «Галичанки»? Як і теперішні, так і колишні. 


Це велика гордість. Це підтверджує нашу велику роботу за 12 років. За цей час багато дівчат стали досвідченими гравцями, які підсилюють іноземні клуби, і це приносить результат національній команді. У збірній України атмосфера така, як і в «Галичанці». Навіть ті дівчата, які не виступають за наш клуб, відчувають її. Через це там дуже хороший колектив. Можна сказати, що «Галичанка» задає моду в збірній України своїм ставленням, духом та професіоналізмом.


Чи спілкуєтесь із колишніми гравчинями «Галичанки»?


Так, у нас дуже гарні стосунки. Ми постійно комунікуємо, підтримуємо один одного. Відверто скажу, що маємо одну домовленість. Коли Україна переможе у війні, ми збудуємо у Львові пристойний зал і будемо повертати тих дівчат, які зараз виступають за кордоном. Плануємо зібрати суперкоманду і здобувати успіхи в серйозних турнірах. Наша стратегія – не брати легіонерок, а повернути всіх українських зірок та показувати високий європейський рівень.


Щодо чемпіонату Польщі, то в ньому дещо відрізняється система здобуття очок. «Галичанка» вперше в історії грала в серії пенальті, коли основний час матчу завершився внічию. Як Вам таке положення змагань, чи додає воно інтриги?


Це дуже гарна система. Ми навіть із Федерацією гандболу України погодили, що з наступного сезону теж запровадять такий формат. Для вболівальників це велике задоволення. Це додаткове психологічне навантаження для гравців, але вони насправді цього хочуть. Ніхто не боїться, всі беруть на себе відповідальність. Дівчата прагнуть перемагати, здобувати очки. Звичайно, це додає інтриги та збільшує зацікавлення до матчів.



Які матчі цього сезону Вам найбільше запам’ятались?


Найбільше, мабуть, матчі збірної України. Чомусь також запам’ятав перші матчі «Галичанки» в Польщі, коли ми програли лідерам. Був складний календар і ми від самого початку потрапили на найсильніших суперників. Напруженим видався, зокрема, матч із «Заглємбе». Пізніше команда перебудувалась, почала грати по-іншому, у більш закритий гандбол. І, певна річ, ігри з «Ярославом», «Кобєжище», «Любліном», «Кошаліном», в яких ми перемагали. Дуже запам’ятались матчі з командами, де грали наші колишні гравці.


Розкажіть, де цього року гратиме «Галичанка»? Переїздів вже стане менше?


Польські команди нас встигли полюбити та поважати. Зараз ми подали документи для ліцензування на наступний сезон. Провели перемовини з кількома залами, які розташовані ближче до кордону з Україною, і знайшли зал у місті Ланьцуті, що неподалік від Жешува. Нам його погодили, домовлялись, зокрема міські голови польського та нашого міста. Сподіваюсь, що будемо грати матчі в Ланьцуті. Остаточно про це стане відомо приблизно всередині червня.


Для нас важливо повертатись до Львова. Ми навіть не розглядали варіанту тренуватись у Польщі. Нам пропонували залишатись, стверджуючи, шо так зручніше, але все-таки нам краще бути у Львові.


Kamp-Sport

Інші Статті