☰
28.02.2025
Ексклюзивне інтерв’ю Kamp-Sport з лівою півсередньою «Галичанки» Світланою Гавриш. У розмові гравчиня оцінила результати львівської команди в поточному сезоні Центральної ліги Польщі, поділилась очікуваннями від найближчого дербі з «Карпатами» в Суперлізі України, а також розповіла про складність повернення в гандбол після травми та декрету.
У Центральній лізі Польщі «Галичанка» показує 100-відсотковий результат – 45 очок після 15-ти турів. Лідирує львівський клуб і в українській Суперлізі, де за підсумками 7-ми турів «галицькі левиці» мають у доробку 42 залікові бали.
Світлано, нещодавно ваша команда обіграла «Гандбол Варшаву» Як оціниш цей матч? Наскільки складно було грати в першому таймі, коли суперник вів у рахунку?
У першому таймі зробили багато втрат і помилок на переходах, а «Варшава» цим скористалась і виходила вперед. Але потім ми стали краще контролювати м’яч і були більш зосереджені. Добре, що ще до перерви виправили ситуацію.
Другий тайм був набагато впевненішим у виконанні «Галичанки» і врешті-решт ви перемогли з комфортною перевагою. Що сказав у перерві Віталій Андронов?
Віталій Миколайович говорив, що нам потрібно краще цінувати м’яч і правильно використовувати кожну атаку. Головне, щоб було якомога менше втрат. Ми це і зробили, реалізувавши більшість моментів.
Команда здобула 15-ту поспіль перемогу в Центральній лізі. Поділися власними враженнями від гри в цьому чемпіонаті. Чи не відчуває команда тиску від того, що така переможна серія має тільки продовжуватись?
Звичайно, деякий тиск відчувається. Ми маємо перемагати в кожній грі. «Галичанка» хоче грати в Суперлізі Польщі і всі розуміють, що для цього треба зробити. Поки що відрив від другого місця не є надто великим (7 очок – прим.). Через це деколи буває, що з різними командами відчуваємо хвилювання в першому таймі – тому або поступаємось, або маємо рівний рахунок. Але вже в другому таймі зазвичай граємо у свою гру і виглядаємо впевнено.
Особисто тобі який матч у поточному сезоні дався найважче? Який суперник виділявся серед інших?
Вважаю, що одним із найсильніших суперників був «Радом». З ними видався напружений виїзний матч (29:25 – прим.). Ще також пригадую складний поєдинок проти «Погоні» (32:20). Це був дуже далекий виїзд до Щецина, багато наших дівчат на той момент перебували в збірній. Суперник тоді міг дозволити собі постійні заміни, основні гравчині мали час на перепочинок. Ми ж грали майже протягом всієї гри. Але це був потрібний досвід, адже команда перемогла, незважаючи на важкі умови.
А який матч, на твою думку, видався найбільш успішним?
Виділяти один матч я б не хотіла. Особисто мені запам’ятовується в усіх матчах другий тайм. Бо в першій половині завжди припускаємось помилок, потім слухаємо Віталія Миколайовича (сміється) і починаємо грати у свій гандбол і у власне задоволення. Наприклад, той же матч з «Варшавою» можу виділити. Мені було складно, оскільки крайній тиждень я хворіла. Допомогла всім, чим змогла: заробляла дев’ятіметрові і закинула два голи.
У січні «Галичанка» зіграла в Ісландії матчі 1/8 фіналу Європейського Кубка ЄГФ. Які висновки зробили після протистояння з «Хаукаром»? У чому була складність гри проти ісландських гандболісток?
Там зовсім інший гандбол. Стиль і рівень значно відрізняється від Центральної ліги Польщі. Він набагато швидший, дівчата більш витривалі. Спочатку нам було дуже незвично. Команда старалася, всі намагалися боротися до останнього. Кожен хотів показати максимальну самовіддачу і, на жаль, ми програли.
Висновки такі, що на другий матч, мабуть, потрібно було трохи змінити тактику. І, звичайно, дуже не вистачало Катерини Козак – основної правої крайньої. Ми б могли часто грати на неї, а без Каті ми діяли зазвичай тільки через одну сторону. Праворуч грали переважно лише через Мілану Шукаль. Ісландки дуже жорстко зустрічали нас, до такого важко звикнути. На нашу думку, були епізоди, де арбітри не помічали порушень. Але це вже інша історія, головні висновки щодо своєї гри ми зробили.
Поговорімо також про українську Суперлігу. В наступному турі на команду чекають двобої проти «Карпат». Які очікування від найближчих дербі?
Ми повинні перемагати. Всім відомо, що з «Карпатами» в нас важкі матчі. Ми хвилюємось, вони також відчувають хвилювання. Зараз сподіваюсь, що нам вдасться вгамувати всі емоції і від старту матчу ми будемо нав’язувати свій гандбол, а не підлаштовуватись під «Карпати».
Загалом наскільки дається взнаки складність грати у двох чемпіонатах чи, можливо, дівчата вже до цього звикли?
Коли грали паралельно в третьому турнірі, Кубку ЄГФ, то було набагато важче. Тоді справді не вистачало потрібного відпочинку – постійно були в дорозі, тренувались і грали. Так, до таких умов ми звикли. Минулі два сезони команда виступала в польській Суперлізі, режим був ще більш непростим.
Світлано, ти мала перерву в гандболі майже у два з половиною роки, пов’язану з травмою, а також із народженням сина. Розкажи, як ти зрештою вирішила повернутися і наскільки важко було знову увійти в професійний ритм?
Пережила тоді багато всього. Спочатку порвала хрестоподібні зв’язки і на той момент вважала, що завершила. Після цього була в декреті, тож нормальної можливості відновити коліно я не мала. Потім мала першу спробу повернутись в гандбол, перейшла до «Галичанки» і дуже важко входила в тренувальний процес. Поспілкувалась з тренерами – і ми дійшли згоди, що мені потрібно ще трохи перерви. В 2023-му році я знову почала тренуватись у повну силу. Відчувала сплеск різних емоцій – хотілося все кинути, але мені все-таки вистачило сил.
Пощастило, що мене сильно підтримували мої рідні. Я хотіла грати у гандбол і вони допомагали мені в цьому. Найбільша підтримка йде від мого чоловіка – коли поверталась, він завжди говорив: «Ти хотіла знову бути в гандболі, я впевнений, ти обов’язково зможеш усе довести».
Вочевидь, більшість кондицій тобі вдалося повернути, граючи в Суперлізі Польщі минулого року, коли багато гравчинь зазнали травм?
Так, це був складний етап. Я отримала багато ігрового часу, на другий склад випала велика відповідальність і відповідний тиск. Морально і фізично було важко. Ми старались, багато дівчат з той час показали розвиток, але все одно вилетіли з чемпіонату. Команда прикро сприйняла виліт і ми хочемо якнайшвидше знову грати в Суперлізі. Віримо, що в нас все вийде.
У цьому сезоні на твоєму рахунку більше 50-ти голів у Центральній лізі, багато голів і в чемпіонаті України. Чи задоволена своєю поточною ігровою формою?
Зараз набрала ту форму, яку хотіла мати. Звісно, маю на меті ще більше додавати. Хочу мати більше голів із задньої лінії, не лише з шести метрів після проходу. Задоволена тим, що виходжу на майданчик і допомагаю дівчатам здобувати результат. Закидаю я не так багато: буває три, чотири чи п’ять. Радію перемогам – заради цього я повернулась у гандбол.
Граю і відчуваю задоволення попри всі складнощі. В країні війна, я живу у Львові без чоловіка – він зараз проживає в Херсоні. Морально це нелегко. Батьки допомагають з дитиною, чоловіка часто не бачу, хоча відчуваю його підтримку постійно. Тренери і президент Роман Степанович Федишин ідуть мені назустріч, дозволяючи час від часу поїхати до свого чоловіка. Мені буває тяжко, але дякую за постійну допомогу рідним, дівчатам з команди, тренерам і керівництву.
Що тебе сьогодні найбільше мотивує в гандболі і яку спортивну ціль ставиш зараз перед собою?
Мене мотивує моя родина. З чоловіком домовилися, що якщо ми зараз не можемо жити разом, то потрібно брати все від сьогоднішнього етапу. Тому хочеться максимум перемагати і отримувати задоволення у гандболі. Маю надію, що ми з дівчатами покажемо ще кращі результати.
Радію, що граю в «Галичанці», виступаю на високому рівні проти закордонних команд. Я вперше в кар’єрі зіграла в Єврокубку, побувала в інших країнах і відчула різний рівень конкуренції. Не знаю, чи вдавалося б мені так подорожувати, якби не гандбол.
Олег Нападій, Kamp-Sport
