30.12.2024
Фото: ФГУ
Львівська «Галичанка» завершила перше коло в чемпіонаті України зі 100-відсотковим показником – 30 очок у 10-ти матчах Суперліги. «Галицькі левиці» очолюють турнірну таблицю, на 6 очок випереджаючи ужгородські "Карпати", які йдуть другими. Підопічні Віталія Андронова також лідирують у Центральній лізі Польщі – після 9-ти зіграних матчів львів'янки йдуть без втрати балів (27 очок).
11-12 січня «Галичанка» зіграє перші в новому році матчі – в рамках 1/8 фіналу Європейського Кубка ЄГФ чинні чемпіонки України зустрінуться з ісландським «Хаукаром». Команда є бронзовим призером "Оlis deild" ліги (найвищий дивізіон Ісландії).
Kamp-Sport поспілкувався з правою крайньою «Галичанки» та жіночої збірної України з гандболу Катериною Козак. В ексклюзивному інтерв’ю гравчиня оцінила першу частину сезону в трьох турнірах – Єврокубку, Центральній лізі Польщі та українській Суперлізі.
Катерино, які емоції залишає після себе 2024-й змагальний рік? Як він склався для «Галичанки» та особисто для тебе?
Цей рік був насправді класним і дуже насиченим. Ми раді, що закінчуємо 2024-й на перших місцях у чемпіонатах України та Польщі, продовжуємо боротьбу в Єврокубку.
Загалом рік складався для нас по-різному. Всі пам’ятають важкий період, коли багато дівчат випало зі складу. Я також зазнала травми, але встигла тоді швидко відновитись – пропустила лише два тижні. В другій половині року ми змогли стати більш впевненими та сильними.
Нещодавно ти знову зазнала ушкодження. Наскільки серйозний характер травми і чи відомо про терміни відновлення?
Так, пропустила деякі матчі в чемпіонаті Польщі та останні дві гри в українській Суперлізі. На жаль, не встигну зіграти в матчах проти «Хаукара» в Кубку ЄГФ. Думаю, що повністю відновлюся приблизно через місяць. У грудні ми за п’ять днів зіграли три перенесені матчі в Центральній лізі. В першому матчі невдало впала, травмувавши лікоть.
«Галичанка» перші матчі в новому році зіграє проти ісландського «Хаукара» (1/8 фіналу Європейського Кубка ЄГФ – прим.). Коли команда розпочне підготовку безпосередньо до цього матчу і чи почали вже вивчати суперника?
Зараз, як відомо, святковий період, хоча ми все одно тренуємось. З третього січня команда знову збереться та розпочне підготовку до єврокубкових матчів. Відтоді ми вже будемо вивчати суперника, повноцінно готуватися, відпрацьовувати тактику, захист і напад.
Наскільки задоволені попередніми матчами на європейській арені проти азербайджанських суперників – «Азерйола» та «Карабаха»?
Вважаю, що ми добре відіграли ці матчі. Є свої недоліки, над якими зробили висновки та попрацювали. Командну гру показали хорошу, але окремо кожна гравчиня, можливо, була незадоволена певними своїми моментами. Головне, що здобули результат і налаштовані перемагати далі.
Чи складно команді далися переїзди та перельоти?
З великими переїздами ми стикаємось постійно. Можна сказати, що команда живе в автобусі (сміється). Зрештою, ми звикли до тривалих поїздок. Але це дуже важко, не хотілось би, щоб переїзди впливали на нашу гру чи готовність. В тому ж Баку перед грою проти «Азерйола» мали проблеми з поселенням. На щастя, такі нюанси не змусили нас виглядати втомленими на майданчику.
Цього сезону «Галичанка» змагається в Центральній лізі Польщі – в грудні львівський колектив очолив турнірну таблицю. Оціни рівень чемпіонату, в якому змагаєтесь цьогоріч.
Порівняно з польською Суперлігою, Центральна ліга є слабшою. Загалом це логічно. Майже всі команди мають молодий склад. Проте, в нас немає такого, щоб ми розслаблялися проти будь-якого суперника. На всі матчі налаштовуємось із максимальною відповідальністю. Можу сказати, що недооцінки суперника з нашого боку ніколи не було. В кожному матчі хочемо показати свою найкращу гру та реалізувати всі створені моменти.
Який матч, на твою думку, був найбільш складним у чемпіонаті Польщі? Яка перемога принесла найбільше емоцій?
Найскладніші матчі були в жовтні, коли протягом восьми днів ми зіграли п’ять матчів у трьох різних турнірах. Ми зіграли в Азербайджані, потім вдома з «Карпатами», після чого поїхали на першу гру сезону в Польщі. Звісно, було важко, почувалися втомленими, але саме тоді команда стала більш зіграною. Той перший матч у Центральній лізі і був для нас найбільш складним.
Складно було і в грі проти «Погоні» (32:20). П’ятеро гравчинь тоді поїхали зі збірною на Євро. Дівчата казали, що їм без нас було досить тяжко грати цей матч, але в другому таймі вони все-таки дотиснули суперниць і впевнено перемогли.
Впевнений результат «Галичанка» показує і в українській Суперлізі. Чи задоволені всіма матчами, які зіграли в поточному розіграші?
Не всіма матчами задоволені. Були переможні матчі, коли не показали ту гру, яку справді хотіли. На початку сезону в Рівному обіграли «Реал», але ми знали, що це була не наша гра і що могли допустити значно менше помилок.
Два з п’яти турів команда зіграла у Львові. Як тобі підтримка львівських вболівальників?
Це дуже класно, коли граєш на своїй арені і дуже багато людей приходять вболівати за тебе. Тоді навіть приїхали вболівальники з інших міст і областей. Ми отримали більше мотивації, впевненості та сил. Вся команда розуміла, що нас підтримує багато людей, тож маємо зіграти якнайкраще.
Також у цьому році ти виступила на чемпіонаті Європи в складі збірної України. Який досвід вдалось здобути на континентальному форумі? Які висновки зроблено?
Ми з дівчатами отримали великий досвід, зігравши з командами дуже високого рівня. З одного боку – це певною мірою страшно, а з іншого – з’являється змога навчитися багатьох моментів. Особисто, як крайня гравчиня, дивилась на гру суперниць, які грали в куті. Намагалась брати з них приклад, аналізувати їхні дії в захисті та в нападі. Дечому в них навчилась.
Катю, відомо, що ти є унікальною гандболісткою, яка може добре кидати та пасувати як правою, так і лівою рукою. Розкажи, як вдалося набути таких навиків?
В 2020-му році я травмувалась і не могла кидати правою рукою. Дуже хотіла грати в гандбол, тому щодня тренувала ліву руку. Багато працювала над цим, спочатку нічого не виходило, хотілося зупинитись. Але продовжувала довго тренуватись і в першій офіційній грі я закинула кілька голів лівою рукою. Це додало сил і далі все почало вдаватись. Тоді я зрозуміла, що в спорті немає нічого неможливого. Загалом мені вистачило пів року, щоб навчитись впевнено кидати іншою рукою.
Як розпочинався твій шлях у гандболі та чому обрала саме цей вид спорту?
Я з Кам’янки-Бузької, раніше тут майже не було спортивних секцій. Вибір був невеликим, спочатку займалась танцями, малювала. Згодом у школі відкрили секцію гандболу. Мені дуже сподобалось, я вирішила продовжувати займатись гандболом. Далі все розвивалось стрімко: коледж спорту і «Галичанка».
Яких цілей хочеш досягнути в кар’єрі та безпосередньо в «Галичанці»?
Зараз найбільша ціль – виграти Єврокубок з «Галичанкою». Вважаю, що це реальне завдання, потрібно продовжувати працювати, наполегливо тренуватись і йти до мети. В подальшому етапі кар’єри хотілось би пограти за закордонний клуб – для початку в тій-таки польській Суперлізі. Мабуть, як і кожна гандболістка, хочу виграти Лігу чемпіонів.
Що тебе мотивує найбільше у гандболі?
Емоції після перемог. Напевно, це найкраще, що дарує гандбол.
Яке твоє хобі поза гандбольним майданчиком?
Дуже люблю малювати. Не картини, а маленькі малюнки. Люблю також дивитись серіали.
Kamp-Sport