☰
07.11.2023
Лідерка львівської «Галичанки» та національної збірної України в крайньому матчі польської Суперліги проти команди «Стоіслав» з Кошаліна зазнала серйозної травми - перелом таранної кістки гомілковостопного суглоба зі зміщенням. На жаль, Діана Дмитришин пропустить чемпіонат світу, що стартує наприкінці листопада.
У сезоні 2023/24 гандболістка забила в складі «Галичанки» 38 голів. У минулій кампанії в чемпіонаті Польщі Діана Дмитришин стала найкращою бомбардиркою, забивши 175 (!) голів в офіційних матчах. Організатори чемпіонату назвали Діану найкращою молодою гравчинею Суперліги. Лідерка львівської команди в інтерв’ю Kamp-Sport розповіла про операцію в Києві, терміни відновлення від травми та багато іншого.
Діано, як ти почуваєшся після операції? Коли її зробили?
Мене прооперувала вчора ввечері (6 листопада – прим.). Від наркозу відійшла нормально. Порівняно з тим, як деякі дівчата з команди відходили від анестезії, то я ще легко відбулась (сміється). Операцію зробили в Києві. Тепер сім-вісім тижнів проведу в гіпсі.
Дорога була трохи важкою – травмувалась на півночі Польщі, потім лежала в лікарні у Львові, а далі їхала на операцію в столицю. Дякую лікарю «Галичанки» Ростиславу Козакевичу, який був поруч у дорозі і давав мені знеболювальне, щоб я могла краще себе почувати.
Чи багато слів підтримки почула за останні дні?
Дуже багато теплих слів отримала за ці дні. Підтримали навіть ті, від кого взагалі не очікувала. Надзвичайно приємно, що всі піклуються про мене та переживають. Дякую кожному.
Чи можеш пригадати гру проти «Стоіслава» та епізод, в якому зазнала ушкодження? Одразу зрозуміла, що не зможеш продовжити матч?
Мені було дуже прикро, адже це були перші секунди матчу, наша перша атака. Закинула гол у ворота суперниць і невдало приземлилась після стрибка. Я одразу зрозуміла, що це не вивих, а перелом. Найбільше прикро, що змушена пропустити чемпіонат світу. Це дуже важко для мене. Виступити на світовій першості було моєю мрією. Я впевнена, що в мене ще все попереду і на мене чекають великі турніри і ще матиму змогу представляти Україну. Вірю, що дівчата скоро показують чудовий результат.
Фото: Федерація гандболу України
Чи продовжувала слідкувати за матчем після того, як покинула майданчик?
Звичайно, я вже не бачила гру, тож ввімкнула трансляцію. Коли їхали до шпиталю, то дуже переживала за дівчат, адже гра видалась надзвичайно напруженою. Ростислав Ігорович (лікар «Галичанки» – прим.). казав: «Не переживай, вони відіграються». Так і сталося: гравці «Кошаліна» втратили м’яч і наші дівчата вирвали перемогу. Нога боліла, але хотілося стрибати від радості за команду.
Це твоя перша серйозна травма чи були якісь раніше в твоїй кар’єрі?
В минулому сезоні мене боліло плече. Одні лікарі говорили, що потрібні уколи, інші казали – потрібна операція. Я їздила до Німеччини, де займалася з реабілітологом, ходила до лікаря. Дякувати Богу, все обійшлося без операції та уколів. Також відвідую реабілітолога у Львові. Тепер ходитиму до нього з плечем і гомілкостопом.
Якщо говорити про цей сезон, то як можеш оцінити результати «Галичанки»?
Є матчі, якими ми задоволені, а є ті, якими ні. Навіть беручи до уваги переможні матчі, нам не подобалось, як виглядала гра команди. Звичайно, здобували важливі три очки, але могли показати себе набагато краще.
Дуже незадоволені поразкою в матчі з «Урбіс Ґнєзно» (29:32). Це мала бути наша виграшна гра, перший тайм «Галичанка» завершила з перевагою, але в підсумку не вдалося закріпитись в четвірці.
Чи була задоволеною своєю результативністю за сім турів польської Суперліги?
Я дуже самокритична до себе, тому не знаю, скільки повинна закинути, аби бути задоволеною результативністю (сміється).
У минулому сезону ти стала справжнім відкриттям чемпіонату Польщі – 175 (!) голів та звання найкращої молодої гравчині Суперліги. Поділися своїми враженнями від минулої кампанії та чи могла сподіватись на такі успіхи?
Мені було надзвичайно приємно отримати нагороди найкращої бомбардирки та молодої гравчині. Я, знову ж таки, дуже самокритична, але тоді була задоволеною (сміється). Якби перед початком того сезону мені сказали, що стану найкращою молодою гандболісткою чемпіонату, не повірила б і посміялась з цього. Тоді ми тільки почали виступи в польській суперлізі, де було багато сильних команд і гравчинь. Не могла сподіватись, що стану найкращою бомбардиркою.
Багато тренерів інших команд знали як ти граєш, а відтак проти тебе часто гравці суперників діяли персонально. Незважаючи на це, тобі вдалося забити 175 голів за сезон. Тебе саму не здивував такий показник?
Не все приходить просто так. Це була моя спільна праця з дівчатами та тренерами. Минулого сезону були так само матчі, якими ми задоволені і якими ні. Було важко забивати, тому 175 голів – це прекрасний результат.
Як тобі грати з Міланою Шукаль, яка з’явилась в «Галичанці» напередодні цього сезону й одразу стала однією з лідерок команди.
Мілана дуже швидко влилась до нашого колективу. Дуже добре спілкуюсь з нею. Мені подобається з нею взаємодіяти. Якщо мені не виходить на півсередньому, то ми можемо помінятись. Ми добре розуміємось з Міланою. Рада за неї і за її результативність.
Оціни рівень чемпіонату Польщі? Перехід «Галичанки» до польської Суперліги найбільше посприяв твоєму професійному розвитку?
Я вважаю, що безумовно посприяв. Ми розмовляли з дівчатами про те, що в минулому сезоні в нас не було жодної легкої гри. Всі матчі були напруженими, боротьба тривала до останньої секунди. Цікаво грати з сильними суперниками. За попередній сезон всі дівчата виросли в ігровому плані.
Роман Федишин розповідав в інтерв’ю Kamp-Sport, що після минулого сезону щодо тебе з’явилась багато пропозицій від інших команд, топ-клубів Польщі та Румунії. Що відчуваєш, коли навколо тебе таке зацікавлення.
Поки важко на це відповідати, оскільки зараз мені головне відновитися від травми. З одного боку мені приємно, а з іншого – це дуже незвично. Цього сезону я точно налаштована грати та здобувати перемоги з «Галичанкою». Найважливіше зараз – повернутися до тренувань.
Можеш наостанок розповісти, як ти розпочинала кар’єру в гандболі і чому вирішила обрати саме цей вид спорту?
Коли я вчилась в четвертому класі, до школи прийшла Віра Дутко й заохотила дівчат на секцію гандболу. Коли вперше йшла на тренування, то взагалі не мала жодного уявлення про цей вид спорту, але мені було досить цікаво. Батьки мене підтримали, одразу купивши форму. Відтоді почала займатись в Яворівській ДЮСШ. Тепер гандбол – це все моє життя. Згодом вчилась і грала в Львівському коледжі спорту, а зараз закінчую ЛДУФК імені Івана Боберського.
Олег Нападій, Kamp-Sport
