Статті

29.06.2023

ВІТАЛІЙ ТЕПЛИЙ: ПЕРЕХІД В «АГРОБІЗНЕС» – КРОК ВПЕРЕД У КАР’ЄРІ


Півзахисник Віталій Теплий виступав за «Юність» протягом двох років: 2021-го та 2022-го. В активі гравця 60 матчів за команду, в яких він відзначився чотирьома голами. Після «Юності» Віталій Теплий перейшов у стрийську «Скалу-1911», яка готувалася до старту у Другій лізі України. Втім, зігравши лише кілька матчів за стриян на Меморіалі Ернеста Юста та чемпіонаті України серед аматорів, Віталій Теплий отримав пропозицію підписати дворічний контракт з першоліговим «Агробізнесом». Це лише підтверджує слово про те, що Віталій Теплий зріс як футболіст саме в «Юності» і по праву заслужив на виклик у професійний футбол. В інтерв’ю експівзахисник «Юності» поділився враженнями від двох чемпіонств із командою, розповів про роль у клубі Богдана Костика та Олександра Ролька, а також про те, чого навчився від партнера по позиції Павла Гордійчука. 


Віталію, ти приєднався до «Юності» 2021 року. Розкажи, як з’явилась можливість виступати за клуб з Верхньої/Нижньої Білки?


Це була насправді незвичайна ситуація. Спочатку в команду запросили грати Богдана Іванченка – мого близького друга, а тепер уже кума. Коли він зустрівся з президентом і тренером «Юності», то він порадив їм і мене. Богдан Костик сказав, що подумає і перегляне мою гру та вже через кілька днів я також отримав пропозицію від клубу.


Ти встиг пограти у «Самборі», де, відверто кажучи, команда часто грала в обороні. Як тобі було грати за «Юність», яка на той момент вже тричі стала чемпіоном Львівщини?


Дуже приємно було грати в той футбол, у який грає «Юність», адже команда грає в атакувальну гру. Від такого футболу отримуєш задоволення. Проте, скажу, що виступи за «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі) і «Самбір» дали мені багато переваг. Хоч у них був футбол оборонного плану, та це змушувало мене бути міцнішим і навчало терпінню. Коли вже грав за «Юність», то багато перемог ми здобували на останніх хвилинах – це все завдяки терпінню та характеру. І деколи вже після матчів партнери по команді мене запитували, як я можу стільки бігати та відбирати впродовж усієї гри. Завжди жартома відповідав: «Пограли б ви за нижчі команди, то б знали, як це часто діяти у відборі і їздити на газоні» (сміється).


Поділився враженнями від гри під керівництвом Богдана Костика.


Мені сподобалось його бачення футболу, адже Богдан Костик грав на тій же позиції, що я. Через це, мабуть, він досить часто будував гру через середину поля. Імпонували його підказки та вказівки. Він завжди підганяв нас уперед, яка б не була хвилина матчу, не даючи футболістам розслабитись. Тому мені подобалося грати під його керівництвом.


Щодо президента команди Олександра Ролька, то мені важко оцінити його внесок, адже він відіграє дуже важливу роль у клубі. Не може не подобатись стимулювання президента футболістів та професійний підхід до футбольного процесу. Перед стартами сезонів він ставив нам найвищі цілі та робив для того все, аби ми могли виконати ці завдання. Тому мені було дуже приємно перебувати в команді, якою керує саме цей президент.



Пригадай сезон 2021 року, твоє дебютне чемпіонство. Які емоції в тебе були, коли ти став чемпіоном області в рідному Самборі, де ти виступав раніше?


Багато хто стверджував, що це чемпіонство було досить простим для «Юності». На мою думку, так вважати не зовсім правильно, адже можу пригадати багато пам’ятних матчів, наприклад, проти «Куликова» та «Фенікса», коли ми виривали перемогу на останніх секундах. Був доволі нелегкий старт, довелося багато працювати і вже під кінець чемпіонату нам стало простіше, адже суперники втратили очки, а «Юність» була на ходу й скористалась цим. Збігалося так, що чемпіонство команда здобула в моєму рідному Самборі, на оновленому стадіоні імені Лева Броварського. Прийшло багато вболівальників, серед яких були мої рідні та друзі, що не могло не тішити. Радий, що близькі люди побачили, як я став чемпіоном Львівщини.


Знову ж таки, старт цього сезону був нелегким. Складно вдавалися перші матчі, на тренуваннях були деякі інциденти. Проте, потім увесь колектив зібрався разом, усе обговорили і морально стало простіше. Після цього ми набрали форму та вигравали майже кожний матч. Наш колектив був дружнім і це відображалося на футбольному полі.


Розкажи про сезон 2022-го, коли «Юність» здобула п’яте чемпіонство поспіль.


Саме друге чемпіонство для мене було, напевно, легшим. Так, ми перед кожним матчем відчували, що не маємо права на помилку, розуміли, що команда є зіграною, тому треба були викладатись на максимум. Це «Юність» доводила в усіх поєдинках, жодного команда не програла, була нічия проти відниківського «Темпа».


Був, звичайно, досить складний і цікавий матч – проти «Руху-2». Гра, яка назавжди залишиться в спогадах. Програючи 0:3, після кожного голу ми переглядались і говорили, що відіграємось. 3-й пропущений гол, певна річ, нас уже шокував більше, але якраз через це наш характер і підтримку один одного команда довела гру до перемоги. Хочеться також окремо відзначити Олега Панасюка, який ніколи не дає хлопцям спинитися та підганяє вперед. Це і відбулось на футбольному полі – ніхто не зупинився та допоміг відіграти велику перевагу суперника. Тому для «Юності» чемпіонство було закономірним і впевненим.



Той сезон для «Юності» став особливим, адже команда здобула також Кубок області. Поділися враженнями від гри клубу в кубковому шляху.


Дуже приємне завершення року, оскільки «Юність» давно хотіла виграти в Кубку області. Ми серйозно готувалися до цих матчів. Було, звичайно, важко, адже грали після завершення сезону, до того ж був період, коли гравці команди почали хворіти. Випало зі складу двоє футболістів, а коли видужали, то захворіли інші. Тому останні матчі ми догравали з 14-ма гравцями в резерві – такого, мабуть, не було в «Юності». У таких випадках перемоги стають ще більш важливими, якщо особливо ще пригадати матч із «Феніксом» – принциповий суперник, з яким була боротьба до останньої секунди. Тоді фортуна нам всміхнулася більше, а у фіналі вже впевнено переграли «Темп» (3:1 – авт.).


За «Юність» ти грав у півзахисті із досвідченим Павлом Гордійчуком. Поділися враженнями від гри із ним. Чогось навчився у нього?


Із Павлом справді дуже добре було грати, він -супердосвідчений футболіст і лідер півзахисту. Коли віддавав йому передачу, то знав його подальші дії і був упевнений у його вдалих обіграшах та пасах. Чого я навчився від Павла Гордійчука? Вважаю, що холоднокровності. Навчився добре притримати м’яч, зіграти впевнено в корпусі. Уважно дивився, як він діє на футбольному полі та завжди намагався щось від нього взяти.


Віталій Теплий та Богдан Іванченко


Богдан Іванченко розповідав, що йому було складно адаптуватися в команді під час перших зборів перед сезоном. Повертаючись до твого початкового періоду в «Юності», чи важко тобі було звикнути до гри клубу?


Думаю, мені було ще складніше адаптуватись в команді, ніж Богдану, оскільки він прийшов із Першої ліги України (Богдан грав за «Аргобізнес» з Волочиська – авт.) та був у хорошій формі. Я ж прийшов із клубу, нижчого за рівнем, через це потрібно було трохи часу, аби зрозуміти той футбол, який вимагає Богдан Костик. Тому перші матчі починав із запасу, довго намагався зрозуміти, яку гру від мене вимагають. Проте потім я зрозумів футбол команди, відчув його темп. Ніколи не переживав, адже хлопці завжди допомагали, з часом в стартових турах я виходив із перших хвилин і став основним гравцем «Юності».


Ти виступав за стрийську «Скалу 1911», за яку ти грав в академії. Як тобі було грати проти колишньої команди на меморіалі Ернеста Юста?


Ми активно готувалися до старту в чемпіонаті України серед аматорів. Дуже важливо було пройти цей шлях, не зазнати травм та зігратися. Цей турнір став для нас хорошою підготовкою до Другої ліги. Щодо гри з «Юністю», то це складно передати словами. Я й не сильно переживав в плані матчу, але добре знав, проти якої команди нам доведеться грати. Особливий момент, коли ти маєш зіграти проти гравців, з якими ти й зараз дуже добре спілкуєшся. Насправді дуже важко грати, емоції переповняли до її початку, але коли вийшли на поле, то стало трохи легше. Напружено було протистояти «Юності», адже вона вчергове показала, що грає до кінця довівши гру до серії пенальті. Дякую команді за цей матч і особисто Олегу Панасюку за те, що не бив мене по ногах, як він обіцяв перед грою (сміється).


Будучи уже в «Скалі» 1911, але сформувавшись як гравець, який готовий до професійного футболу саме в «Юності», ти отримав запрошення перейти в першоліговий «Агробізнес». 


Я прийняв цю пропозицію, оскільки, вважаю, що це – крок вперед у моїй кар’єрі. Все-таки перша ліга за рівнем є вищою, аніж друга. Думаю, це шанс закріпитися у професійному футболі. Дякую за довіру головному тренеру команди Олександру Чижевському та засновнику «Агробізнеса» Олегові Собуцькому. Зроблю все можливе, щоб виправдати їх сподівання. Також хочу подякувати керівництву стрийської «Скали», що з розумінням поставилися до цієї ситуації.



У товариському матчі з «Карпатами» (нічия 1:1) ти взяв участь у першому голі команди, який провів Роман Толочко після твого перехоплення. 


Так, вдалося перехопити м’яч, після чого він відлетів до Романа Толочка. Вважаю, з «Карпатами» була нічийна гра майже без небезпечних моментів біля воріт обох команд. Думаю, по цій грі висновки робити ще рано, оскільки команди лише зібралися. Обидві команди ще будуть вдосконалювати свою гру.


Kamp-Sport

Інші Статті