Статті

28.02.2024

ОРЕСТ КОСТИК: НАЙВАЖЧЕ В КАР’ЄРІ – ПРОТИСТОЯТИ АТАЦІ «ШАХТАРЯ»


Український воротар, відомий виступами за ФК «Львів» та «Металіст», продовжить кар’єру в іноземному чемпіонаті. В інтерв’ю Kamp-Sport Орест Костик розповів про новий клуб, конкуренцію з Рибкою в «Металісті», період в «Дніпрі-1», а також пригадав дебют в УПЛ та перемогу над «Шахтарем» в складі «Львова».

 

Наприкінці сезону 2022/23 ви залишили харківський «Металіст» і продовжили кар’єру за кордоном, граючи за литовську «Дайнаву». Розкажіть про етап виступів в А-Лізі Литви.

Це був вже мій другий період в чемпіонаті Литви. Чесно кажучи, зараз рівень команди був набагато кращим. Чудовий тренерський штаб на чолі з Сергієм Кузнєцовим, який працював раніше в ковалівському «Колосі». Проти «Дайнави» всім командам А-Ліги важко грати. В багатьох матчах ми втрачали перемогу або ж програвали, пропускаючи на останніх хвилинах, тож боротьба тут завжди до кінця. Загалом задоволений цим етапом кар’єри.


Майже одразу вдалось пробитись до основного складу. Приєднався по ходу сезону, зіграв у всіх матчах, крім останнього. Керівництво знало, що я шукатиму нову команду, тому підійшли до мене за кілька турів до завершення чемпіонату й сказали, що в крайній грі спробують другого воротаря.


Чи можете порівняти чемпіонати України та Литви? Різниця між ними сильно відчувається?

Звичайно, що відчувається. За підбором гравців, за інфраструктурою чемпіонат України сильніший. Проте, в Литві дуже хороша атмосфера, надзвичайно приємною є підтримка вболівальників. Знаю, що в Україні зараз повертають фанів на трибуни і це добре. «Дайнава» – одна з небагатьох команд, які має відданих ультрас, які постійно їздили на наші матчі. Після поразок з ними завжди мали діалог і необхідну підтримку.



Наскільки відомо, вами в міжсезоння цікавилось багато українських команд. Чому не склалося продовжити кар’єру в УПЛ?

Коли сезон завершився, то було багато зацікавлень з боку команд УПЛ. Агенти говорили, що є чимало пропозицій, але чомусь до конкретики нічого фактично не дійшло. Були перемовини з командою, яка тільки вийшла до УПЛ, проте не склалося перейти. А коли шукали інші варіанти, то всі клуби були укомплектовані на воротарській позиції. Варіант з «Дайнавою» знайшов вже сам.


Оресте, розкажіть про свій нещодавній перехід у нову команду. Розкрийте секрети, що це за колектив і в якому чемпіонаті він представлений?

Продовжив кар’єру в Казахстані. В січні приєднався до команди «Жетису». Пройшли тренувальні збори й вже чекаємо на старт нового сезону. 1-го березня маємо перший матч в чемпіонаті. Прийняли в команду мене дуже добре: тут хороший колектив і тренерський штаб, який раніше тренував молодіжну збірну Казахстану U-21.


Зараз в чемпіонаті Казахстану грає чимало українців, які підсилюють рівень змагань: Бєсєдін, Макаренко, Шахов, Пластун. Цікаво зустрітись проти них на полі.



Якщо пригадати ваші виступи за «Металіст», ви провели доволі вдалу осінню частину сезону-2022/23. Чи вважаєте той період найкращим у своїй кар’єрі?

Так, це справді був хороший період. Ще коли виступав за ФК «Львів», то в мене також був вдалий відрізок у кар’єрі – тоді я дебютував в УПЛ і отримував чудовий досвід. Окремо хочу відзначити тренера воротарів Андрія Диканя, який працював зі мною в «Металісті». Ми й до сьогодні з ним добре спілкуємось, хоч він і тренує зараз в «ЛНЗ». У тій осінній частині сезону провів кілька непоганих матчів, які додавали сильної впевненості.


У складі харків’ян ви конкурували за місце в основі з ексворотарем збірної України Олександром Рибкою, і коли той травмувався, вам вдалося вдало його замінити. Як було тренуватись з таким досвідченим голкіпером? Чи навчилися чогось у нього?

Олександр – хороша людина, відомий гравець в українському футболі. Коли перейшов до «Металіста», був дуже радий, що гратиму з ним в одній команді. На тренуваннях він завжди давав поради. З ним також і сьогодні підтримую зв’язок. Пам’ятаю, що Олександр зазнав травму в матчі з «Вересом» і мені довелося замінити його, хоч, чесно кажучи, не вважав себе готовим. Тоді підійшов Дикань і сказав: «Ти все знаєш, я знаю, що ти готовий і все зможеш».


Олександр довго відновлювався і потім так склалося, що Дикань довірив мені місце в основі. Я надіюсь, що в той період не підвів команду. А Рибка завжди телефонував мені після матчів і підтримував. Бажаю йому успіхів в «Оболоні».


Під час зимової перерви ви їздили на збори з «Дніпром-1». Що можете розповісти про цей досвід і як вам було тренуватись під керівництвом Олександра Кучера?

По рівню команду було одразу відчутно, що це топовий колектив. Я перебував з «Дніпром-1» протягом двох тижнів. На зборах було п’ять воротарів: Валеф, Кінарейкін, Рибак, Юрчук і я. В клубі говорили, що все добре, мене залишуть в команді, але в останній момент відправили назад до «Металіста». Кучера майже не встиг пізнати як тренера. Вважаю, що це також був потрібний досвід. Колектив «Дніпра-1» один із найкращих в УПЛ. Ми всі постійно перебували разом і було приємно познайомитись з такими хлопцями, як Довбик, Піхальонок, Гуцуляк, Сваток, Адамюк, Сарапій – на футбольному полі вони дійсно лідери.


Фото: "Дніпро-1"


Далі «Металіст» очолив Периця Огненович. У другій частині сезону-2022/23, яку харків’яни фактично провалили та вилетіли до Першої ліги, ви раптово втратили місце в старті, зігравши лише два матчі. З чим була пов’язана така відсутність довіри від сербського тренера?

Коли розмовляв з керівництвом, то сказав: «Якщо я вам не потрібний, то говоріть про це одразу. В такому разі відпустіть мене, адже маю пропозиції від інших команд УПЛ». Але в «Металісті» запевнили, що на мене розраховують. Виявилось зовсім протилежне – майже у всіх матчах в основі грав Єрмолов. Чесно кажучи, це виглядало трохи дивно. Наприкінці сезону дізнався з інтерв’ю, що клуб розриває зі мною контракт.


Ви вже згадували в одному з інтерв’ю, що Олександр Ярославський впродовж осінньої частини чемпіонату не підтримував жодного зв’язку з командою. Чи був у нього якийсь контакт із гравцями в подальшому, коли команда вилітала в нижчий дивізіон?

Ситуація в «Металісті» склалась не найкращим чином. Ярославський з гравцями спілкування не мав. Не знаю, можливо, він підтримував зв’язок з тренерами та менеджерами клубу. Я ж просто грав у футбол.


Якщо підсумувати ваші виступи за харківський клуб – що позитивного дав вам період в цій команді? Що найбільше запам’яталось?

Позитив був у тому, що познайомився з багатьма гравцями, які для мене тепер близькі друзі. Вдячний тому періоду за те, що познайомився з Картушовим, Підлепенцем, Диканьом, Чайковським та іншими людьми. Приємно за те, що довірились після того, як травмувався Рибка. Задоволений періодом, хоч і є до сьогодні деякі фінансові питання до клубу. Не знаю, коли «Металіст» планує з нами розрахуватись.


Фото: Roman Porodko


Перед початком поточного сезону багато гравців «Металіста» перебрались до львівських «Карпат», які очолює Мирон Маркевич. Чи не виникало у вас варіанту грати за «зелено-білих»?

Були розмови, але одразу дали зрозуміти, що в мені не зацікавлені. А загалом радий за своїх друзів. Стараюсь дивитись матчі «Карпат» і підтримувати Підлепенця, Картушова, Демченка, Романюка та Мизюка. «Карпат» й для мене ніколи не будуть чужим клубом, адже я є вихованцем «зелено-білих».


Чи плануєте повернутись в чемпіонат України найближчим часом?

Звичайно, маю велике бажання. Все буде залежати від того, чи будуть пропозиції. Зараз слідкую за цікавими матчами українського футболу. Зараз рівень росте, багато команд претендують на чемпіонство. Буде цікаво спостерігати за весняною частиною УПЛ: всі клуби підсилились і боротьба має бути хорошою.


Пригадайте свій період кар’єри в ФК «Львів», в складі якого ви вперше зіграли в УПЛ. Чи правда, що ваш дебют стався за випадкових обставин?

Це дійсно так. Тоді я понад рік виступав за дубль ФК «Львова», але тренувався з основною командою. Пригадую, зіграв матч за другу команду проти «Динамо» в Києві й після цього до мене підійшов адміністратор команди та сказав, що я буду готуватися з основою до львівського дербі проти «Руху». Сталося так, що захворів Герман Пеньков, тому я та Ігор Литовка вдвох готувалися до матчу. І на передматчевій розминці Литовка травмувався. Таким чином, я отримав можливість дебютувати в УПЛ. Мені вдалося у прем’єрній грі зіграти «на нуль», а матч закінчився із рахунком 0:0. Про таке я справді мріяв: дебютувати в УПЛ на «Арені Львів» та провести сухий матч.


Пізніше була домашня гра проти «Ворскли». Відбив на останніх хвилинах пенальті, а «Львів» переміг 1:0. Тоді команда перервала серію з 19-ти матчів без звитяг.


З тієї команди також продовжую спілкуватись з багатьма людьми: Грисьом, Брікнером, Буськом, Якімцем та іншими.


Фото: ФК "Львів"


Під керівництвом якого тренера ви найбільше відчував довіру на полі?

Мабуть, під керівництвом Шумського, який очолив команду після Цецадзе. Це взагалі мій перший тренер у футболі. При ньому я відчував найбільше довіри і зіграв найбільше матчів.


Проти атаки якого клубу було найважче грати?

Проти «Шахтаря», певна річ. Важко було з такими футболістами, як Соломон, Мораєш, Додо, Марлос. Моя друга гра в УПЛ була саме проти «Шахтаря» і це було дуже важко.


Який матч є для вас найбільш пам’ятним в кар’єрі?

Гра проти «Ворскли» з моїм відбитим пенальті на останніх хвилинах. Цей матч завжди пам’ятатиму. Часто його переглядаю, коли потрібно знайти мотивацію. Також дуже пам’ятною є перемога над «Шахтарем» (3:2) в Харкові. Це була справжня сенсація.


Олег Нападій, Kamp-Sport

Інші Статті