☰
29.02.2024
Феноменальний рекорд у світі належить українському футболісту та президенту ФК «Реал Фарма» Миколі Лиховидову. Цього року йому виповнилось 58 років і він готується до виступів за свою команду у Другій лізі.
Про нього писали La Gazzetta Dello Sport, а також аргентинський Olé та десятки статистичних сайтів по всьому світу.
У сезоні 2023/2024 Микола Лиховидов 17 разів потрапляв до протоколу матчів ФК «Реал Фарма» у Другій лізі і з них 14 разів виходив на поле. Загалом на професійному рівні зіграв 177 матчів.
Пане Миколо, звідкіля у вас така любов до футболу, адже за першою освітою ви історик?
Футбол був раніше, ніж історія (сміється). З дитячих років не розставався з м’ячем. Хоча, який це був м’яч? Такий гумовий, який можна було купити за 45 копійок. Футбол у мої часи ганяли усюди, де можна було. Я проживав у селі Ковалівка, що на Одещині, поруч були і галявини, і стадіон з лавками. Наше селище добре знали, адже там була шахта з видобування каменю. І саме з цього каменю будували будинки. На шахті працював мій батько.
Щодо історії, то в десятому класі вирішив вступати на історичний факультет Одеського національного університету імені Мечникова.
Я читав багато книг і особливо любив історію України. Також багато читав про козацтво. Інколи любив читати фантастику, але це більше була гімнастика для розуму.
Пригадую, що навіть був переможцем районної та обласної олімпіади з української мови та літератури. Навіть пропонували вступати на українську філологію.
За фахом працювали?
Після закінчення ВУЗу вступив в аспірантуру та працював викладачем в Одеському медичному інституті. Але з часом розпочав займатися бізнесом. З 1992 року був одним з перших, хто почав розвивати фармацевтичний бізнес в Україні.
Історію своєї команди і свою не збираєтесь написати?
Над цим ще не замислювався. Маю товариша, який навчався зі мною, історик, працює в університеті і уже написав книгу про студенські турніри. Там є згадки і про мене. Це Тарас Вінцковський спромігся на таке хороше видання спогадів.
Коли я працював викладачем, то у нас була футбольна команда «Запорізька старшина», яка успішно грала в чемпіонатах серед студентів. До речі, тоді в нашій команді грав Олег Бриндак, який був міським головою Одеси.
У професійному футболі ваш дебют відбувся, коли вам було 45.
Так, а саме в 2011 році почав грати у професійній команді і на протязі тринадцяти сезонів намагаюсь тримати себе в хорошій ігровій формі. Когось це, можливо, дивує, але в мене завжди професійне відношення навіть, коли грав серед аматорів.
Наукова фантастика навчила мислити неординарно. Все життя порушую шаблони, тому, мабуть, і дебютував у 45 років. Життя різноманітне. Все, що підсилює увагу до футболу, грає на користь футболу.
Граючи з професіоналами уже 13 років поспіль намагаюся прогресувати як футболіст. З’являються нові риси, тактичні моменти. Я постійно працюю над собою. Я розумію, як треба працювати і що робити.
Як довго хочете залишатися у футболі як гравець, адже вам уже 58?
До 60 років точно. Можливо, далі буду ставити планку 70. Якщо відверто, то я не планував грати так довго. Спочатку думав, що рік, два, три…
Зараз краще себе почуваю, ніж в 48 чи 50. Не пропускаю жодного тренування.
Я просто прагну бути футболістом якомога довше, тому що, як кажуть, поки граєш – ти живеш.
Ваші особисті рекорди вас радують чи хочеться більше?
Та які рекорди? Мені не важливі досягнення. Ціль нічого, а рух усе – є таке прислів’я.
Мені важливо постійно рухатись і прогресувати. В минулому сезоні, коли ми грали зимову першість області, я став найкращим бомбардиром нашої команди, забивши вісім м’ячів.
Але на професійному рівні у вас жодного забитого м’яча. Є мрія відзначитись?
Гол? Не самоціль, але хочеться «вишеньки на торті». Відзначитись уже була нагода, але не зумів реалізувати одинадцятиметровий. Це було проти команди «Нікопль НПГУ». Воротар був кращим. Пізніше глянув його статистику і він мав чимало відбитих пенальті.
Тренер який імпонує?
Мирон Маркевич. Розумна людина і це він підтверджує діями.
Відзначу і нашого тренера Андрія Пархоменка. Людина повністю віддана футболу та дуже талановита. Багато працює над тактикою.
На футбольне поле Ви виходите разом із сином. Є повне розуміння?
Відверто. У нас повне нерозуміння з Андрієм. Це нормально між батьками та дітьми. Це частіше трапляється, ніж повне порозуміння. Син, як правило, це твоє продовження і твоє заперечення. Внук заперечення свого батька і повне порозуміння з дідусем. На це не потрібно ображатися. Дві особистості в одному домі. Одна сформована, а інша формується.
Любов до футболу Ви дали синові?
Як зазначає Андрій, що саме я його до цього підштовхнув.
Часто із сином розбираєте свої дії на полі?
Трапляється, що говоримо про матчі. Та наші бачення інколи розходяться. Він – як капітан команди, а я – як керівник, бачимо усе по своєму.
Які завдання у вашої команди на сезон?
Ми намагаємося перемагати у кожній грі. Уже потім додається багато різних факторів. Ми маємо свою стратегію. Свого часу хотіли вийти у Першу лігу. Це було у сезоні 2022/2023, але не судилося.
13 місце в турнірній таблиці з 14 команд, мабуть, на таке ви не розраховували перед початком сезону?
Ми стартували вдало – дві перемоги та нічия. Потім зазнали двох поразок від «ЮКСИ» та «Карпат-2». Звичайно, що планували бути вище. Були певні прорахунки в комплектуванні. Сподіваюсь, що в зимовий період правильно зробили висновки і рухаємось далі.
Я довіряю головному тренеру Андрію Пархоменку. Він працює більше року з командою.
Треба допомагати йому, а не втручатися в тренувальний процес. Інколи помилки йдуть на користь. Ми розуміємо, що важко бути першими, а зачепитися за друге місце ще теоретично можна. Але ми уже дивимося на наступний сезон.
Як команда готується?
За кордон немає змоги виїхати та й немає потреби. Готуємось в Одесі, погода дозволяє. Граємо контрольні матчі. Все за планом. Двічі зіграли з « Чорноморцем» 0:0 та 1:1. Переглядаємо новачків.
Можете назвати нові прізвища?
20-річний півзахисник Валерій Гайваненко. Сезон розпочинав у миколаївській команді «ВАСТ», яка уже припинила своє існування.
Ще будуть нові прізвища, але треба зачекати.
Хто лідер команди?
Їх декілька. В захисті це Герман Дмитрієв, який, на жаль, зазнав травми на початку сезону, та Нікіта Ладика. В середині поля лідером є Андрій Лиховидов. Він капітан та лідер, добре грає у відборах. У нападі маємо Сергія Барсукова. Відзначу Костянтина Пархоменка. Він непогано себе проявив, але зараз фрагментарно тренується, бо працює в іншій сфері. Досвідчений гравець.
Яке враження від Другої ліги?
Непогані. Рівень команд хороший. Є досвідчені команди, а є такі, де багато молоді і вони намагаться давати бій суперникам. Щодо турнірної таблиці, то, на мою думку, все закономірно.
Ваше хобі?
Футбол і робота – це хобі. Люблю грати у настільний теніс, пляжний волейбол, шахи, шашки, доміно.
Павло ПИЛИПЧУК
