Статті

25.02.2023

ТАРАС ДАНИЛЮК: ТАКОГО КОЛЕКТИВУ, ЯК У ЮНОСТІ, НЕМАЄ В ЖОДНІЙ КОМАНДІ

Помічник головного тренера «Юності» Тарас Данилюк – про труднощі тренерської роботи, взаєморозуміння з Богданом Костиком і рецепт чемпіонських успіхів команди.


Тарасе Васильовичу, Ви ввійшли в тренерський штаб «Юності» на початку 2020-го року. Розкажіть про те, як з’явився варіант стати тренером команди з Верхньої та Нижньої Білки?

Все трапилось дуже просто. Мій добрий товариш Богдан Костик, з яким колись разом навчалися в ЛУФК (тепер Львівський фаховий коледж спорту – Авт.) зателефонував мені й запропонував стати його помічником у ФК «Юність». Я майже одразу вирішив погодитись на цю пропозицію.

 

Тарас Данилюк може сам показати гравцям як треба бити по воротах. Його професійна кар'єра також була насиченою...  


Чи були у Вас схожі варіанти від інших клубів?

Чесно кажучи, не було, адже я тоді ще не розглядав варіант тренувати якийсь клуб. Просто поспілкувавшись із Богданом Івановичем, він багато розповів мені про «Юність», проєкт цієї команди, президента, вболівальників. Порадився після цього з дружиною й вирішив погодитись.

 

Отже, довго Ви над пропозицією Костика не думали?

Ні, довго над цим не думав. Пропозиція стати тренером в «Юності» одразу мене зацікавила.

 

Упродовж кар’єри гравця були думки про те, щоб стати тренером?

Звісно, кожен футболіст під час ігрової кар’єри думає над подальшими перспективами. З часом і в мене, коли я був гравцем, почали з’являтись думки, що хочу в майбутньому продовжити працювати у футболі.

 

Маючи хороший досвід роботи в чемпіонаті Львівської області, скажіть, чи має він якісь особливості?

Можу порівнювати чемпіонат Львівської області лише з аматорським рівнем. Якщо оцінювати лише Прем’єр-лігу Львівщини, то я вважаю, що Львівська область - найсильніша серед аматорів в Україні. Ми їздили у різні регіони України, грали з командами із різних областей. І матчі проти цих клубів показали, що Львівщина дійсно найсильніша.


 На фото зліва-направо: директор клубу Борис Саковець, тренер Тарас Данилюк, головний тренер Богдан Костик


А чи були у Вас пропозиції пограти в чемпіонаті Львівщини?

Звичайно, були пропозиції пограти. Команди з обласної Прем’єр-ліги почали пропонувати стати їхнім гравцем, коли вже тренував «Юність». Не міг їх прийняти, оскільки дав слово Богдану Костику, що працюватиму саме в «Юності». І, звісно, не жалію про цей вибір.

 

Робота тренера Вам до вподоби? Розкажіть про труднощі тренерської кар’єри.

Не я це вигадав, хтось набагато раніше за мене сказав, що тренером бути набагато складніше, аніж футболістом. Гравець, по суті, працює півтори-дві години в день або три години, коли два тренування. Тренеру ж потрібно постійно думати, вдосконалюватись, працювати над помилками, аналізувати, що було зроблено не так. Ти завжди хвилюєшся за результат. Відчувається також більша відповідальність. Тому тренерська професія є набагато складнішою. Я зрозумів, що вона забирає набагато більше сил і часу.


Поділіться про Ваше взаєморозуміння з головним тренером команди Богданом Костиком, особливості роботи з ним. Чи спільне у Вас бачення з ним футболу? 

Із Богданом Івановичем все дуже просто – ми розуміємо один одного з півслова. Я стараюсь доповнювати його, допомагати йому у всьому: в тренувальному процесі, корегуванні певних моментів, важких ситуаціях. Думки в нас завжди збігаються, працюємо ми на одному диханні. Звісно, маємо й спільне бачення щодо футболу, розвитку клубу, комплектації складу.

 

Що ви можете сказати про Олександра Ролька (на фото) як про президента ФК «Юність»?

Можу сказати про нього чудові слова не лише як про президента, а й як про людину. Таких президентів потрібно більше в чемпіонаті Львівщини та України. Якби всі були такими, як Олександр Вікторович, то в нашій державі футбол би був на дуже високому рівні. Він доводить усе це не лише словами, але й ділом. Подобається його підхід до команди, все виглядає солідним. Він - людина слова, яка завжди переживає за «Юність», живе командою. Олександр Вікторович постійно цікавиться, чи все у нас гаразд, чи потрібно чимось допомогти. Це допомагає працювати з натхненням як тренерам, так і всій команді.


Президент ФК "Юність" Олександр Ролько (на фото справа) не пропускає жодного матчу своєї команди


Усі етапи Вашої кар’єри в «Юності» припали на складні для спорту та країни часи: коронавірус та повномасштабне вторгення. Поділіться враженнями про Ваш дебютний сезон.

Дебютний сезон, звичайно, запам’ятовується найкраще, адже це -початок нового етапу. Нові емоції, нова команда, знайомства, перші злети й падіння. Це все найбільше закарбовується в пам’яті та серці. Тоді я побачив рівень Прем’єр-ліги Львівщини й зрозумів, що це дуже цікавий та конкурентоспроможний чемпіонат. Приємно перемагати в ньому, до того ж у дебютному для себе сезоні.


Попри розгром, «золотий» матч проти «Миколаєва» видався непростим? (Матч на стадіоні імені Богдана Маркевича, 2020 рік – Авт.) 

Звичайно, це був непростий поєдинок. Проти «Микоєлава» завжди складно грати й правильно підмічено, що попри рахунок 3:0 матч видався важким. Матч дійсно був «золотим» – на кону було чемпіонство, а його ніхто не захоче легко віддати. Ще раз зазначу, що проти «Миколаєва» завжди складні матчі, наші дві команди - постійні лідери чемпіонату.


Третє чемпіонство "Юності". У "золотому" матчі на стадіоні імені Богдана Маркевича "Юність" перемогла "Миколаїв" з рахунком 3:0


Чемпіонат 2021-го року також припав на ковідний час. Як оціните цей сезон?

Позитивно його оцінюю, звісно, через те, що «Юність» знову стала чемпіоном. Це був складний сезон і варто подякувати Асоціації футболу Львівщини за те, що змогли в непростий період провести чемпіонат, дати можливість футболістам проявляти себе й зрештою займатись своєю роботою.


Який формат чемпіонату кращий? Із двома групами, чи з усіма командами в загальній групі?

Я, мабуть, прихильник класичного формату, він для мене найоптимальніший. Є стандартні два кола, можемо зіграти з кожним удома й на виїзді. Вважаю, що це найкращий варіант проведення чемпіонату чи то для Львівської області, чи то загалом в Україні.

 

Олег Панасюк в інтерв’ю сказав, що 2021-го року було найлегше чемпіонство. Погоджуєтесь із такою думкою?

З Олегом, думаю, не стану сперечатись (сміється). Ймовірно, якщо брати до уваги результат і те, що ми тоді виграли чемпіонат із великим відривом, то так, сезон був легким. Але варто згадати про складний старт сезону. Ми почали його не надто вдало, відстаючи на декілька очок від «Куликова». Хтось тоді навіть хотів списати ФК «Юність» з рахунків. Мав навіть неприємний інцидент із людьми з «Куликова». Коли вони виграли 7 матчів поспіль, то мені сказали, що «Юність» вже не та, чемпіоном стане «Куликів». Відповів йому прислів’ям «курчат по осені рахують». Настане осінь і подивимось, хто на яких місцях перебуватиме. У підсумку ми стали чемпіонами.


 
На фото: Перемога в Самборі офіційно зробила "Юність" чотириразовим чемпіоном Львівщини


І врешті-решт ювілейне, п’яте, чемпіонство, третє для Вас. Розкажіть про труднощі крайнього сезону.

Проблема була для всіх одна й найбільша, не секрет ні для кого – повномасштабне вторгнення. Завдяки нашим воїнам ЗСУ та їхньому героїзму вдалося врешті-решт провести обласний чемпіонат, яким би не був його формат. І, можливо, це чемпіонство здобуто найскладніше в психологічному, моральному та фізичному плані. Виграти сезон в такий час для нас найцінніше.

 

Влітку 2022-го тривала дискусія щодо проведення професійних чемпіонатів України. На Вашу думку, футбол все ж важливий під час війни?

Однозначно важливий. Людям потрібно якось абстрагуватись від усіх важких подій, перенести свої думки та переживання в інше русло. Звичайно, усі думки зараз про війну, але є багато людей в нашій країні, які люблять футбол і їм довгий час його не вистачало. Футбол об’єднує, він допомагає, розслабляє. Тому я лише прихильник того, що спорт має жити й процвітати у такий складний період.


«Юності» у 2022 році вдалось вибороти «золотий дубль». Чому, на Вашу думку, команда так довго не могла здобути кубок області?

Мені здається, що в минулі роки ми психологічно вже не були готові до кубка. Багато емоцій команда віддавала на чемпіонат, на важливі фінальні матчі, які забрали багато сил. І, напевно, це була наша з Богданом Костиком помилка, що ми не змогли мотивувати гравців і відновити їх морально на Кубок Львівської області. Хлопці заспокоювались, що виконали основне завдання на сезон, здобувши чемпіонство, й не змогли психологічно відновитись і налаштуватись на змагання в Кубку.


 

Капітан команди Олег Панасюк (Павло Гордійчук у фіналі Кубка Львівщини 2022 року не зіграв через травму) підняв трофей. У фіналі "Юність" з рахунком 3:1 перемогла "Темп" (Відники-Зубра) 


Як Ви вважаєте, яка головна запорука такого феномену «Юності»? Завдяки чому вдалось здобути 5 чемпіонств й побити рекорди «Явора» з Яворова та «Рух» з Винників, які вигравали область по чотири роки поспіль?

Думаю, що завдяки всьому. Дрібниць у футболі не буває Насамперед, це завдяки нашому президенту Олександру Рольку, який зміг зібрати футболістів, що дозволяють виконувати такі високі цілі. Велику заслугу в успіхах має Богдан Костик – він зміг донести гравцям свою концепцію футболу, об’єднати всіх навколо власної ідеї.

Ще одна найважливіша запорука успіху «Юності» – це колектив. Такого колективу, як у Білки, мабуть, немає в жодній команді області й навіть не знаю, чи з’явиться скоро хоча б подібний до нашого. Ми - дружня команда, де хлопці завжди один за одного. Ось такий рецепт успіху ФК «Юність».


Впродовж Вашого тренерства в «Юності, проти яких команд грати було найскладніше?

Не відкрию ні для кого секрету, це завжди одні й ті ж – «Миколаїв», підмонастирський «Фенікс», «Куликів». Ці команди завжди прагнуть бути в лідерах. Відзначу також команди «Рух-2» і «Карпати-2». Там зібрані талановиті молоді футболісти. «Рух» має взагалі іншу політику й систему, гравці мають змогу тренуватись двічі на день на хорошій базі. Футболісти цих команд мають усе, аби згодом грати на професійному рівні.

 

Можете виділити 3-х найкращих гравців команди?

Не можу виділити когось окремо, у нас усі в команді найкращі. Хто із них має можливості, щоб зіграти на професійному рівні? Впевнений, що всі.

 

Оцініть рівень суддівства в чемпіонаті Львівської області.

Вважаю, що Львівщина має один із найкращих рівнів суддівства в Україні. Підтвердженням цієї думки є те, що багато суддів із Львівської області працюють на професійному рівні. Хороший суддя той, кого не помітно на футбольному полі. І дуже рідко було таке упродовж тих сезонів, що працюю в «Юності», щоб арбітри були помітними. Так, бували інколи деякі епізоди, але всі помиляються, всі ми люди. Але зазвичай усе на дуже високому рівні.


«Юність» була учасником аматорської ліги України. Наскільки відрізняється її рівень від обласного чемпіонату?

Загалом великих змін у рівні я не побачив, за винятком деяких команд. Наприклад, «ЛНЗ», який сьогодні виступає в першій лізі і ставить завдання вийти в УПЛ. Далі жодних змін не помітив. Ба більше, скажу, що наш рівень набагато кращий, аніж рівень тих команд, проти яких ми грали на аматорському рівні.


Команда грала проти клубів, які зараз представлені в чемпіонатах України різних дивізіонів. «Юність» може відповідати їхньому рівню?

А «Юність» і відповідає їхньому рівню. Потрібно лише трохи додати, Олександр Ролько про це прекрасно знає. Знаючи його амбіції, з часом ФК «Юність» буде на тому ж рівні, де зараз «ЛНЗ» та інші клуби, а може навіть і на кращому.


У 2021 та 2022 роках перед початком сезону «Юність» двічі вигравала в львівських «Карпат», які спочатку змагались в другій лізі, а зараз борються за вихід в УПЛ. Чи сильно раділа команда перемогам у матчах попри статус товариських?

Обігрувати таку команду, як львівські команди «Карпати», не кожний клуб зможе. Мало хто має таку можливість. Не можу сказати, що після перемоги в «Юності» була феноменальна радість, яка дорівнювала чемпіонству в Прем’єр-лізі області. Але ми були задоволені, що змогли обіграти такого сильного суперника, як «Карпати».


Екс-гравець "Юності" Богдан Іванченко (на фото зліва) забив "Карпатам" у 2022 році. Його гол став переможним 


Який іноземний тренер є прикладом для Вас?

Важко відповісти, адже не люблю виділяти когось одного. Як і багатьом, мені подобається футбол Гвардіоли, також до вподоби футбольного бачення Клоппа, Артети. Вони тренують найкращі команди, які показують динамічний, грамотний футбол, який цікаво дивитись.

 

А якого з українських тренерів можете відзначити?

З українських, звісно, до вподоби як працює Віктор Скрипник. Можу також відзначити Юрія Вернидуба. Приємно, що вони створюють в українському чемпіонаті цікавий швидкий футбол хорошого рівня.

 

Чи бачите ви себе на посаді головного тренера?

Наразі, певна річ, що ні. З часом колись може все прийде. Зараз мене все влаштовує в «Юності», подобається, як ми працюємо. Тому змінювати нічого не хочеться.


І на завершення нашого інтерв’ю згадайте ще вболівальників футбольного клубу «Юність». 

Хотів би подякувати вболівальникам футбольного клубу «Юність». Вони нас надихають, підтримують і заставляють нас ставати кращими версіями самих себе. Ми граємо саме для них, тому для вболівальників нашої команди особливий респект. Щиро вірю в те, що після нашої перемоги над ворогами вболівальники повернуться на трибуни.


Олег Нападій, Kamp-sport

Фото Тараса Кузьменка

Інші Статті