☰
14.04.2023
Омар Набізада завжди був націлений на атаку. Фото ФК "Юність"
Омар Набізада – особливий гравець в історії футбольного клубу «Юність». Він став першим легіонером команди, який неабияк доклався до трьох чемпіонств. У «золотому» матчі 2020 року, що відбувся на стадіоні імені Богдана Маркевича у Винниках, Омар відзначився дублем. У цього хлопця унікальна і водночас дуже цікава історія. Омар – афганець, якого доля закинула в Україну, коли хлопець намагався добратися до Німеччини. У футбол вмів грати з дитинства, однак свою майстерність вдосконалював уже в Україні. Спочатку грав за команди з різних сіл Червоноградського району, згодом перейшов у «Юність» з Гійчого, а пізніше радував своєю грою вболівальників соснівського «Рочина». Коли «Рочин» припинив своє існування, вибрав саме «Юність» з Нижньої та Верхньої Білки, хоча його хотіли бачити у себе й інші провідні команди чемпіонату.
Тренер Володимир Підкіпняк, який суттєво допоміг Омару розкритися як футболісту у соснівському «Рочині», про цього хлопця згадує так: «Був технічний та атлетичний, без шкідливих звичок. Добре працював з м’ячем, однак не мав тактичних знань і був справжнім самоучкою».
Сьогодні Омар Набізада живе в Гамбурзі (Німеччина), де мешкає його рідна сестра Амоса, грає у футбол у п’ятій лізі за команду SV Halstenbek Relingen.
Омар, розкажи як ти потрапив в Україну?
З Афганістану я хотів потрапити до Німеччини, до сестри. Я був сам, мав документи, що я з Афганістану, але ті документи нічого не допомогли, бо в Україну я потрапив нелегально.
До цієї теми ми обов’язково повернемось, але розкажи як почав грати у футбол в Україні?
Був в червоноградському інтернаті, грали там з хлопцями у футбол. Познайомився з хлопцем, який грав на район за село Гірник. Так і я отримав пропозицію грати за це село, після чого опинився в червоноградському «Шахтарі». В Червонограді я вчився у 55-ому училищі на маляра-штукатура. Маю диплом, що закінчив училище. Вчися також у львівському екологічному коледжі (тепер фаховий коледж Львівського національного університету природокористування), але завершити навчання там не зміг, оскільки поїхав до Німеччини.
Де грав після червоноградського «Шахтаря»?
Грав за одне село, а потім - за соснівський «Рочин».
З сонівський "Рочином" Омар Набізада виграв Кубок Львівської області. Омар у фіналі відзначився забитим голом. "Рочин" здобув вольову перемогу над ФК "Миколаїв" - 2:1. Фото Львівська Асоціація футболу
Хто з тренерів тобі найбільше допомогли розкритися як футболісту? По-суті, ти ж самоучка.
Так. Думаю, всі тренери, з якими я працював. Звичайно, це Володимир Підкіпняк, Богдан Костик. Євген Ющишин, Руслан Брунець. Тренери говорили, що я вмів працювати з м’ячем, але не був підкований тактично. Я з ними згоден, так і було. З чемпіонату району я одразу перейшов у чемпіонат області і відчув різницю.
Чому ти обрав «Юність» після того як «Рочин» припинив своє існування?
Рішення приймав швидко. Я знав Бориса Саковця (директор ФК «Юність»). Від нього і раніше були пропозиції перейти грати за цю команду. Я йому відповідав, що прийду в «Юність» як тільки у мене буде така можливість.
Що тобі дала «Юність» за три роки?
За ці три роки я відчував себе комфортно, виріс в футбольному плані. За цей час я відкрився в цій команді. Це яскравий етап моєї кар’єри.
Ти з Віталієм Равликом їздив на перегляд в «Інгулець» з Петрового. Чи міг залишитися в цій команді, яка сьогодні виступає в чемпіонаті УПЛ?
Думаю, ми заслужили там залишатися, але повернулися додому. Там хлопці такі самі, як ми. Єдина відмінність – вони тренувалися щодня, а ми – ні. Вони були краще готові фізично. Думаю, тут зіграло роль те, що я вважався легіонером, у мене були проблеми з документами. Коли жив в Україні, я не мав українського громадянства, я мав посвідку на проживання як біженець.
Ти грав у чемпіонаті області, а тут – команда Прем’єр-ліги України. В чому була різниця?
Швидкість прийняття рішення і краща фізична готовність. Давалося взнаки те, що команда тренується щодня. Нам бракувало фізичної підготовки.
Яке тобі чемпіонство з «Юністю» запам’яталося найбільше?
З цієї командою я виграв три чемпіонства. Звісно, мені запам’ятався найбільше «золотий» матч, у якому я забив два голи. У «золотому» матчі 2019 року я грав з травмою, вийшов у другому таймі на заміну. Третє чемпіонство, мабуть, найлегше, там не було «золотого» матчу.
Омар святкує другий гол у "золотому" матчі 2020 року. Фото Львівська Асоціація футболу
У першому для тебе сезоні у 2019 році «золотого» матчу могло і не бути. Ти вірив, що він буде?
Пригадую, в останньому турі ми грали проти моєї колишньої команди – «Юність» з села Гійче. 90 хвилин дивився на телефоні матч «Фенікса» та «Миколаєва», молився, щоб був сприятливий для нас рахунок. Коли цей матч завершився з рахунком 2:2, я вже зрозумів, що ми чемпіони. Я вже знав, що у «золотому» матчі суперника ми не відпустимо.
Які спогади про цей «золотий» матч?
З такою кількістю вболівальників я ще не грав. Це був один з кращих фіналів в плані організації.
Ти часто спілкувався з отцем Дмитром, який благословляв команду на ігри. Про що ти з ним говорив?
(Думає…). Кілька разів говорили про віру. Я вірю в Аллаха, я – мусульманин. Повірте, нам завжди було про шо поговорити. Отець Дмитро – хороша людина, він мене завжди підтримував.
Омар Набізада та отець Дмитро Мицько завжди мали теплі стосунки. Фото ФК "Юність"
Хто з гравців тобі запам’ятався найбільше?
Володя Федорів та Ярема Каваців. Можливо, я багато чого в них взяв. Вони мене навчили чогось нового, я дивився на їхню гру. Я в 22 роки частіше втомлювався, ніж вони. Не розумів як таке може бути. У деяких моментах я вже не міг бігати, а вони могли додавати у своїй грі. Не міг зрозуміти звідки стільки сил у цих хлопців. Вони ж значно старші за мене.
Як тобі працювалося з Богданом Костиком та Олександром Рольком?
Про президента можу сказати лише хороші слова. Він міг допомогти в чомусь і поза футболом. З Івановичем (Богдан Костик – авт) також все було прекрасно. Можливо, і були якісь непорозуміння, але, мабуть, в цьому була більше моя вина. Йому зі сторони було видніше як я виглядав на футбольному полі.
Чи міг ти залишитися в команді?
Знаєте, після «Юності» не можу знайти команду, де б я себе відчував так само комфортно. Так, я міг залишитися в команді і війна в Україні не була головною причиною чому я пішов з команди, але я хотів виїхати до Німеччини щоб побачити свою рідну сестру та інших родичів. Я їх, як і батьків, не бачив 10 років. Мої батьки мешкають в Афганістані.
Чи підтримуєш ти зв’язок з батьками?
Так. В Україні я жив 10 років і не отримав громадянства, отримав лише український паспорт на 5 років. Я не міг виїхати з України. Я дуже хотів поїхати до батьків в Афганістан, але не мав такої можливості, у мене не було документів, які б дозволяли це зробити. А в Німеччину я виїхав в період війни. Я вважався біженецем. У мене тепер є документ, який мені дозволяє подорожувати Європою.
Ярослав Лемех вітає Омара Набізаду з найкращим голом місяця. Фото ФК "Юність"
Чи можеш ти зараз поїхати в Афганістан?
Ні. Мені для цього потрібно окремий документ. В Німеччині до сих пір не знають чи я афганець чи я українець. У мене є тільки український паспорт. Але мене радує те, що за півроку в Німеччині я отримав візу, яка дозволяє подорожувати Європою. Я планую поїхати до батьків в Афганістан через півтора-два роки.
Рідну мову ще не забув?
Ні. Я знаю афганську, українську, ще одну, яку не хочу згадувати, і вже знаю досить добре німецьку. Мій рівень дозволяє мені йти на роботу чи навчання. Навчання я проходив шість місяців, після чого успішно склав перший іспит.
Як ти вважаєш: у тебе є талант до вивчення мов?
Після української мені легше вчити інші мови. Українську вивчив добре, бо завжди спілкувався в Україні. В Україні через півтора-два роки я відчував, що я уже говорю. Спочатку в Україні мені було складно. Коли щось говорили біля мене, я нічого не розумів. Німецьку зараз практикую уже в команді.
Зараз ти граєш за команду SV Halstenbek Relingen, яка грає у п’ятій лізі Німеччини.
Так, з 13-ти команд ми зараз на другому місці. Рівень? Такий самий як у нас в чемпіонаті Прем’єр-ліги Львівської області. В команді у нас всі німці, легіонер я один.
Як виник варіант грати за цю команду?
Після «Юності» я рік не грав у футбол. Прийшов на тренування місцевої команди, де сказав, що хотів би спробувати свої сили у цій команді. Так і пішло-поїхало. Кілька тренувань - і мене взяли в команду, дали мені все екіпірування. Єдине, що кілька тижнів довелося чекати поки мене зареєструють як футболіста і дадуть дозвіл грати в офіційних матчах.
2019 рік. Омар Набізада виграв перше чемпіонство з новою командою
Чи вдається заробляти футболом?
Наразі це маленькі гроші. В місяць можу заробити до 300 євро. Як біженець отримую також щомісяця 500 євро від держави. Зараз також продовжую навчання з німецької мови. Мені потрібно отримати другий диплом. Хочу також поступити в місцевий коледж.
Чи плануєш ти залишитися в Німеччині?
Так. Якщо потраплю знову в Україну, уже не зможу виїхати до Німеччини. Я б хотів залишитися в Україні, але наразі це неможливо. Думаю, що з часом вернуся. В Україні мені було комфортніше, ніж тут. Думаю, я більше українець, аніж афганець.
Чи часто бачишся з сестрою в Гамбурзі?
Так, ми живемо окремо, однак я дуже часто буваю у неї в гостях. Вона виховує чотирьох дітей, мешкає у квартирі з чоловіком, він також з Афганістану. Я мешкаю у гуртожитку, де багато українців-біженців.
Омар Набізада у матчі за SV Halstenbek Relingen. Фото fussball_fotograf_hh (instagram)
Скільки маєш футбольний тренувань на тиждень? Що робиш у вільний час?
Два або три тренування і один матч в тиждень. Ходжу регулярно у спортзал і кожного дня у мене навчання. Звісно, воно дається не так легко.
Чи є у тебе можливість грати вище, аніж п’ята ліга Німеччини?
Наразі я на це не маю часу. Я рік не грав, це далося взнаки. Якби не було такої перерви, то можна було одразу йти в четверту лігу. Вона тут вважається уже професійною, тут є хороші зарплати. Якщо відверто, то уже немає такого бажання тренуватися щодня. Треба на це мати час, а у мене його наразі немає.
Скільки матчів ти зіграв за SV Halstenbek Relingen?
Уже вісім, навіть забив два голи. Відео, на жаль, немає. Маю лише фото (сміється). Користуючись нагодою, передаю вітання усі команді ФК «Юність» та її вболівальникам.
Kamp-Sport
