Статті

14.09.2021

ІВАН КАЧАРАБА: З ПОВАГИ ДО КРАЇНИ, В ЯКІЙ ГРАЄ У ФУТБОЛ, МІЙ СИН ДОСКОНАЛО ВИВЧИВ ЧЕСЬКУ МОВУ

 

З особливим хвилюванням за недавнім товариським матчем між збірними Чехії та України стежив житель міста Жидачева на Львівщині Іван Качараба. Адже у цьому поєдинку під прапором головної команди країни дебютував його син Тарас, нині — захисник чеського клубу “Славія”. Для Kamp-Sport пан Іван розповів цікаві подробиці зі спортивної кар’єри Тараса. Як і з власної — свого часу Качараба-старший успішно виступав за жидачівський “Авангард”, який гримів далеко за межами області. Виступав він за нього, до речі, разом з легендарним Андрієм Гусіним. Наше спілкування відбулося напередодні старту “Славії” у Лізі Конференцій, коли у батька ще не вивітрилися враження від пам’ятного матчу сина у формі збірної...

 

Футбол його шанувальники часто люблять переглядати у компанії друзів. Хто з вами був перед телевізором, коли Тарас виходив на поле у Пльзені?


Я люблю дивитися футбол сам, у спокійній домашній обстановці - щоб ніхто не відволікав, щоб нічого не упустити. І щоби потім проаналізувати гру у розмові із сином. Ту пам’ятну для нас гру національної збірної переглядали разом з дружиною Оксаною, яка є не меншим вболівальником, ніж я.


По закінченні цього матчу чарку коньяку чи шампанського “за почин” підняли?


Аякже! Прийшла близька до нас людина і ми у нашому товаристві символічно відзначили цю подію.


Напевно, після цієї знакової гри Тарас вам дзвонив, ділився пережитим...


Свої враження він виклав в оперативному флешінтерв'ю для телебачення. Поспілкуватися з Тарасом нам відразу не вдалося, бо разом командою він сів в автобус і вирушив до Праги. А пізніше ми й не стали йому дзвонити, щоб не втомлювати. Розмовляли наступного дня. Ми відчували, з якою відповідальністю Тарас ставився до свого дебюту — для нього важливо було не підвести тренера і всю команду. Бо, знаєте, можна приїхати у збірну, а потім - назавжди поїхати з неї. Тому треба проявити себе, довести, що викликали тебе у головну команду країни недаремно. Тарас намагався викластися до останку.



До речі, головний тренер збірної Олександр Петраков добре знає Тараса. Мій син під його керівництвом пройшов усі футбольні щаблі — від юнацької до дорослої збірної. З цим наставником він їздив на чемпіонат світу у Новій Зеландії (в 1/8 по пенальті поступилися тоді Сенегалу). Приємно, що Петраков не забув свого учня...


За що цінують вашого сина футбольні фахівці?


Тарас бере багато чим: доброю фізичною і технічною підготовкою, самовідданістю. А ще - своїми позитивними людськими якостями.


А ви що саме відзначили б у ньому?


Тарас відмінно бореться за верхові м’ячі, виграє майже всі ці двоборства. Недавно у чемпіонаті Чехії підключився до атаки та головою забив гол — хоча це не його робота. А ще у нього винятковий бійцівський характер. Своєю наполегливістю він, попри високу конкуренцію, завоював місце в основі “Слована”, а згодом — і у “Славії”.


За виступами “Славії” у чемпіонаті Чехії стежите регулярно?


Я просто фанатію від її гри. Дивлюся за цими матчами через інтернет. У минулому матчі, з командою “Словацко”, Тарас, на жаль, участі не брав — після гри у збірній трохи піднялася температура. Але до четвергової гри у Кубку Конференцій з німецькою командою “Уніон” він готується.


Відчуваємо, як приємно вам було, коли син у складі “Славії” став чемпіоном Чехії і володарем кубка цієї країни...


Це було просто неймовірно! Емоції аж зашкалювали! Я бачив відеокадри, як автобус віз їхню команду через всю Прагу — і як захоплено люди їх вітали. На жаль, через карантин побувати на тих урочистостях ми з дружиною не змогли. Але при першій же нагоді поїдемо подивитися “наживо”, як грає наш син у “Славії”. Раніше бачили його виступи за “Слован” (Ліберець). Їздили на цю гру зі сватами зі Львова. Тарас одружений з прекрасною дівчиною Боженою.



Як сприймають українського футболіста у своїй команді чеські фанати?


Сприймають прекрасно! Якось ми з дружиною приїхали на один із матчів “Слована”. Тараса, який після травми вийшов на заміну, вболівальники зустріли оваціями. Аж сльози на наших очах виступили. Значить, чогось вартує наш син...


Як іноземець, Тарас спілкується англійською зі своїми одноклубниками у “Славії”?


Ні - він прекрасно розмовляє чеською мовою. Дає нею інтерв’ю для місцевих видань. Це теж ознака високопрофесійного ставлення Тараса до футболу. Бо, погодьтеся, розуміти товаришів на полі — це великий плюс для команди. Незнання мови країни, в якій ти виступаєш — одна з основних проблем більшості наших легіонерів. Цей недолік заважає їм швидко адаптуватися до нових умов...


Вочевидь, цей жест поваги до країни перебування оцінили і чеські вболівальники, і тренери...


Справді, оцінили. Тарас завоював довіру.




СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.




Про малоприємне... 4 серпня “Славія” у кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів поступилася угорському “Ференцварошу”. У матчі-відповіді Тарас заробив пенальті у свої ворота, а потім після його пасу-підкату необачно зіграв воротар.... Тяжко переживаєте, коли трапляються такі невдачі?


В епізоді із записаним на його рахунок автоголом Тарас зробив усе, щоб ліквідувати загрозу для воріт “Славії”. Він підстрахував свого партнера, який не встигав на перехоплення чужого форварда, і у підкаті красиво вибив м’яч у напрямку свого голкіпера. У “Славії” часто грають через воротаря, він прекрасно грає ногами. Але того разу у голкіпера щось не вийшло — м’яч підстрибнув перед ним і закотився у ворота...


У футболі буває всяке. Ще не такі майстри помилялися... Тяжко переношу такі моменти. Але після гри разом з Тарасом проговорюємо, що і чому сталося. Після складних матчів намагаюся сина заспокоїти. І він вдячний за таку підтримку.


Як часто ваш Тарас буває у рідному Жидачеві? 


Приїжджає додому вкрай рідко. А коли грав за юнацькі, молодіжні збірні, взагалі не показувався. Тепер може навідатися хіба що взимку, у міжсезоння. Гостює від сили два тижні — і повертається у свій клуб на футбольні збори. Бувало, що навіть не встигав відсвяткувати вдома Святвечір чи день народження, яке у нього припадає на 7 січня.



Після тривалої відсутності вдома найбільше хочеться виспатися у своєму ліжку і скуштувати улюблених з дитинства страв... 


У такі дні моя Оксана і бабуся Тараса, які не можуть натішитися його приїздом, готують для сина-внука пельмені, вареники, наваристий український борщ і багато чого іншого. Але син боїться набрати зайві кілограми...


У спорті часто трапляється, що відомі особистості, перебуваючи на вершині слави, забувають про тих, хто відкрив їм дорогу до п’єдесталів...


Тарас добре пам’ятає усіх своїх наставників, вдячний усім їм. Зокрема, не забуває Володимира Сапугу, Йосипа Витака, які змалку займалися з ним у Жидачеві. Саме з ними він виграв чи не перший свій турнір — Кубок Андрія Баля, який відбувався у селищі Роздолі. Там Тараса помітив колишній гравець “Дніпра” і “Карпат” Іван Павлюх, запропонував синові вчитися в Академії “Карпат”. Тарас вступив туди без усяких блатів, всі тести склав на “відмінно”.




СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.




Де б не виступав Тарас, ніколи не забуває своїх тренерів, кожного з них вітає з днем народження, з іменинами, з іншими святами. Так ми його виховали.


А вам з дружиною якісь презенти син дарує?


Обов’язково! Для мене гарні подарунки від нього — іменні футболки збірних і клубів, за які виступав Тарас - “Говерли”, “Зірки”, “Шахтаря”, чеських команд. Футболку донецького клубу мені підписав Даріо Срна. “Щоправда, з деякими футболками довелося розпрощатися — подарував їх юним вихованцям жидачівського футболу. З дітьми із місцевої гімназії Тарас провів майстер-клас. Школярам це дуже сподобалося.



Ви знаєте заповітну мрію Тараса?


Про неї він ніколи завчасно не говорив. Коли вона збувалася, тоді і радів. Тарас дуже хотів потрапити у престижний футбольний клуб. Але найбільше мріяв про те, щоб виступати у складі національної збірної. Коли Тарас дебютував, до мене дзвонили і вітали багато друзів, навіть незнайомі люди. Було надзвичайно приємно.

 

А ви самі у футбол колись грали?


Так, виступав у чемпіонаті області за жидачівський “Авангард”. Грав до 36 років! Відомий футболіст і тренер Андрій Ділай запрошував мене виступати у другій професійній лізі... Моїм тренером був Віктор Ходукін, а партнером — Андрій Гусін, який згодом став гравцем київського “Динамо” і національної збірної. Не один гол в “Авангарді” він забив з моїх пасів. Ще й досі беру участь у ветеранських турнірах.


Іван Гальчин, Kamp-Sport

Поділитися

1695

Тут може бути ваша Реклама

Інші Статті