Статті

14.05.2021

ГІРКЕ ПІКЕ «МИНАЮ» – ВИЛІТ У ПЕРШУ ЛІГУ ЧИ В НЕБУТТЯ?..


Минулої неділі футболісти «Минаю» зіграли свій останній поєдинок у Прем'єр-лізі – провідна команда Закарпаття, повністю проваливши кінцівку сезону, вилетіла у Першу лігу. Втім, існує велика ймовірність того, що поєдинок проти полтавської «Ворскли» може стати для «Минаю» не тільки останнім в елітному дивізіоні, а й загалом в історії клубу. 


Обігравши в заключному турі Першої ліги сезону-2019/2020 луцьку «Волинь» з рахунком 1:0, ФК «Минай» повернув Закарпаттю місце в еліті українського футболу. Того ж дня, 13-го серпня минулого року, граючий спортивний директор клубу Михайло Кополовець у післяматчевому коментарі сказав, що «Минай» повинен увійти в Книгу рекордів України. Адже клуб за три роки почергово виграв аматорський чемпіонат, Другу і Першу лігу і в такий спосіб пробився до Прем'єр-ліги. Наробив «Минай» рік тому шуму і в Кубку України – команда дісталася півфінальної стадії, де поступилася не кому-будь, а самому київському «Динамо»!


На хвилі ейфорії усе Закарпаття на старті сезону-2020/2021 було переконане, що до еліти «Минай» прийшов, що називається, серйозно і надовго. І вже точно ніхто навіть подумати не міг, що команда Василя Кобіна в УПЛ затримається тільки на один рік. Тим паче, що з чотирнадцяти учасників у Першу лігу вилітав лише той, хто замкне підсумкову турнірну таблицю.


Cтартував «Минай» у Прем'єр-лізі блискуче: пропустивши перший тур, в другому закарпатці вдома, завдяки голу зіркового новачка команди Антона Шиндера, з рахунком 1:0 обіграли «Олександрію». На позитивній ноті команда Василя Кобіна й завершила першу половину чемпіонату. У 13-му, заключному турі першого кола зуміла зіграти внічию у Полтаві з тамтешньою «Ворсклою» – 1:1. Тож на зимові канікули гравці «Минаю» пішли у гарному настрої. У турнірній таблиці, набравши 10 очок, вони займали 11-е місце, випереджаючи аутсайдера – «Дніпро-1», на два пункти. При цьому команда із Закарпаття мала в запасі незіграну гостьову гру першого туру проти ФК «Львів».


Оптимістичні настрої вболівальників «Минаю» стосовно майбутнього улюбленої команди стали ще кращими взимку, коли лінію атаки підсилив «зірковий» Артем Мілевський. Після цього гучного трансферу, як тоді здавалося, «Минаю» в плані збереження прописки в УПЛ вже точно ніщо не загрожувало. Та реалії життя виявилися дещо іншими – зимовий мажор змінився на весняний мінор… То що ж призвело до краху «Минаю»? Адже по іншому оцінити виступ команди, яка не просто понизилася у класі, а зробила це ще й достроково, навряд чи можна.




СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.




Турнірні проблеми «Минаю» розпочалися з першої гри другої частини сезону, коли було програно (1:2) очне протистояння ФК «Львів» – прямому конкуренту в боротьбі за збереження прописки в еліті. Причому сталося це на своєму полі. Не краще грала команда Василя Кобіна й у наступних матчах: поразки без шансів від «Олександрії» і «Динамо» (двічі по 0:3) та ще одне домашнє «попадання» прямому конкуренту – цього разу «Інгульцю» (0:1). Щоправда, між іграми з олександрійцями та киянами була домашня перемога (2:1) над «Олімпіком». Але її вдалося здобути лише завдяки двом реалізованим пенальті, причому як мінімум один з них був більше, ніж сумнівним. Тож перед гостьовою грою 19-го туру в Маріуполі почалися розмови, що в разі навіть нічиєї Василя Кобіна буде звільнено. І як засвідчив подальший розвиток подій, це були не просто балачки. Матч завершився без голів, а після повернення додому та зустрічі з президентом клубу Валерієм Пересоляком, головного тренера «Минаю» дійсно було знято з займаної посади.


Схоже, саме звільнення Василя Кобіна й стало початком провалу «Минаю» у весняній частині сезону. Втім, проблема, напевне, не стільки у звільненні Василя Васильовича, а в тому, що почалося далі. Перш за все маємо на увазі формальне призначення керманичем команди Миколи Цимбала. А фактично функції головного тренера були покладені на досвідченого Олександра Севідова, якого у квітні 2020 року було дискваліфіковано на п'ять років за нібито участь очолюваної ним команди у договірних матчах. Щоправда, Олександром Володимировичем була подана апеляція, яка поки що не розглянута. Тож офіційно працювати головним тренером «Минаю» він не міг, а тому його назвали консультантом.


Цікавою була реакція на це рішення керівництва «Минаю» зі сторони ЗМІ, особливо транслятора матчів УПЛ – телеканалу «Футбол». Складалося враження, що на іграх за участю закарпатського клубу головним завданням режисера та операторів було зафіксувати присутність Олександра Севідова на стадіоні. А той робив усе, аби залишитися непоміченим. Втім, це йому аж ніяк не вдавалося. Як не виходило у Олександра Володимировича й підняти «Минай» з днища турнірної таблиці. У підсумку, набравши під керівництвом тренерського дуету Микола Цимбал / Олександр Севідов у восьми іграх тільки чотири залікові бали, «Минай» безславно завершив свої виступи у Прем'єр-лізі.


Особливо безпорадно закарпатці виглядали в атаці – забили лише чотири м'ячі, причому три з них у виграному поєдинку з «Десною» (3:1), а четвертий у заключній грі проти «Ворскли» (1:2), яка вже не мала для них турнірного значення. Та й забив Олексій Хахльов його з пенальті. А як можна поповнювати турнірний доробок, коли ти не здатен забивати голи?... І ось тут на перший план виходить помилка у підборі гравців атакувального плану. Як ми говорили вище, прихід Мілевського був сприйнятий дуже схвально і вважався неймовірним підсиленням атаки «Минаю». Та реальне життя, себто спортивна форма Артема, наочно засвідчили, що його запрошення було помилковим. Звісно, коли не брати до уваги цікавість зі сторони ЗМІ та вболівальників – як піар-хід, це було насправді дуже-дуже сильно. Але ж за це турнірних очок команді не додають.


Хто б що не казав, але чемпіонати Білорусі та України – це, як кажуть в Одесі, різні речі. Однозначно Мілевський жодним чином не допоміг атаці «Минаю», про що найкраще свідчить той факт, що він левову частку ігрового часу «грів банку», тобто лаву запасних, а за ті 356 хвилин, що провів на полі, так жодного голу й не забив. Та й користі від нього було, м'яко кажучи, не дуже багато. А хіба могло бути по-іншому? Адже Артем може бути корисним (в усякому разі так було в його кращі часи), коли його команда багато атакує позиційно, бо високою швидкістю він не вирізнявся й у молоді роки. Коли ж доводиться грати від оборони на контратаках, як це «Минай» вимушений був робити майже в кожному матчі, то ККД Мілевського наближається до нуля.


Та й загалом, ставка «Минаю» на ветеранів, яка приносила потрібний результат у аматорах та в Першій і Другій лігах, в Прем'єр-лізі виявилася хибною. Так, досвід і майстерність – речі важливі, але в елітному дивізіоні важлива ще й швидкість і готовність та здатність активно діяти на межі своїх можливостей усі 90 хвилин. Коли на полі два – три ветерани, то це одне. Але ж у «Минаї» тих, кому за тридцять було значно більше. Денис Кожанов, Андрій Ткачук, Олег Голодюк, Антон Шиндер, той таки Артем Мілевський, а ще в заявці був Михайло Кополовець, який одного разу таки вийшов на поле. Відверто кажучи, інколи складалося враження, що «Минай» зібрав команду для виступів не в УПЛ, а в першості України серед ветеранів… Тому, напевне, закономірно, що до завершення чемпіонату в складі «Минаю» більшість з них не дограла. Зокрема пішов Антон Шиндер – кажуть, що він залишив клуб через Олексанра Севідова. І тут слід визнати, що звільнення Василя Кобіна гру команди не покращило, а от мікроклімат після його відходу став помітно гіршим. Адже якщо при керівництві Василем Васильовичем «Минай» був колективом бійців-однодумців, то після його відставки перетворився на просто групу гравців. Про це, між іншим, неодноразово натякав, а то й говорив прямо у своїх післяматчевих коментарях й капітан та воротар «Минаю» Андрій Попович.


Звісно, не найкращим чином на грі «Минаю» позначилося і попадання президента клубу Пересоляка Валерія Івановича під санкції Ради національної безпеки і оборони України, як ключового організатора контрабанди в Закарпатській області. Не знаємо, чим завершиться уся ця історія – це справа відповідних органів, але віру у гравців в те, що з клубом в найближчому майбутньому усе буде гаразд, вона підірвала дуже сильно. А це не могло не позначитися на мотивації як футболістів, так і тренерів. Тож свою лепту в провальний фініш «Минаю» ця історія також зробила. Адже навіть вічний оптиміст Михайло Кополовець прямо сказав у коментарі ЗМІ, що інвестор «Минаю» вже наївся футболом.


Про темну історію в матчі передостаннього туру проти «Шахтаря», коли футболісти «Минаю» спершу відмовлялися виходити на поле столичного НСК «Олімпійський», але із запізненням у пів години таки вийшли, говорити не будемо – усім все відомо, хоча тут більше пліток, ніж фактів. Але примітно, що обидва матчі закарпатського клубу з одним із грандів («Шахтар» здобув дві перемоги над «Минаєм» з перевагою у чотири м'ячі – 5:1 та 4:0), через аномальні ставки, потрапили в коло інтересів як Комітету УАФ з етики на чолі з одіозним персонажем Франческо Баранкою, так і правоохоронних органів. Цікаво, що завершилися вони саме так, як необхідно було тим, хто робив на ці ігри ті самі аномальні ставки.




СПОДОБАЛАСЬ СТАТТЯ? ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ НА FACEBOOK, INSTAGRAM ТА YOUTUBE.




Ну а нам залишається чекати, що буде з «Минаєм» далі. Останні повідомлення ніби мали б заспокоїти вболівальників клубу – команда за інформацією ЗМІ продовжить своє існування і гратиме у новому сезоні в Першій лізі. Однак на душі якось не спокійно за наразі провідний клуб Закарпаття. Адже як засвідчує досвід попередніх подібних історій, все йде до того, що «Минай» зникне з футбольної мапи України. Дуже хочеться, аби ми помилилися у своїх прогнозах. Втім, чекати залишилося недовго – найближчим часом все стане зрозуміло. А наразі відомо, що практично усі гравці команди шукають собі нове місце роботи…


ІВАН ДУПНАК

Інші Статті