☰
23.07.2026
Впродовж дев’яти днів, з 22-го по 30-те липня, Гонконг приймає чемпіонат світу 2026 року з фехтування. Загалом учасники планетарного форуму на доріжках виставкового центру «ASIAWORLD-EXPO» розіграють 12 комплектів медалей, а перші нагороди знайдуть своїх володарів у суботу, 25-го липня. Напередодні старту головного змагання поточного року своїми очікуваннями від виступу збірної України з kamp-sport.com поділився олімпійський чемпіон Барселони-1992, срібний призер Ігор-1988 у Сеулі та шестиразовий чемпіон світу Георгій Погосов (на фото вище та нижче з п’ятирічним внуком Георгієм Погосовим–молодшим).
— Чемпіонат світу — це головний старт року, який підводить підсумки сезону. Звісно, я маю великі сподівання на гарний медальний врожай збірної України в Гонконзі. І моя віра в наших фехтувальників не є безпідставною. Лише місяць тому наша команда повернулася з французького міста Антоні, де на чемпіонату Європи виборола п’ять медалей (одну золоту та чотири бронзові — ред.) . Тим самим вона повторили свій найкращий результат в історії виступів на континентальних форумах. А особливо мене потішив той факт, що нагороди Євро-2026 здобуті в усіх трьох видах зброї, що трапилося зі збірної України так само вдруге за час виступів на Євро.
— Але рівень конкуренції на чемпіонатах світу та Європи в реаліях сучасного фехтування різниться суттєво.
— Звісно, його точно не можна порівняти з минулим. Зокрема, в часи моїх виступів на Олімпіадах та на чемпіонатах світу практично в усіх видах фехтування домінували європейці. Нині ситуація кардинально інша. Однак все одно результати на останньому чемпіонаті Європи додають українським вболівальникам віри та сподівань в те, що й на світовій першості у Гонконзі наша збірна боротиметься за місця на медальному подіумі.
— Хто саме, на вашу думку, має найбільші шанси вибороти медалі у Гонконзі?
— Прогнози в спорті загалом, тим паче у сучасному фехтуванні, а особливо в особистих змаганнях — річ абсолютно невдячна. Коло претендентів на медалі дуже чисельне. Звісно, що в чоловічих змаганнях рапіристів та шаблістів у нас шансів немає від слова «зовсім». Зокрема, якщо команда рапіристів у командному турнірі проб’ється до ТОП-16, то це вже буде успіхом. А от в чоловічій шаблі ми докотилися до того, що навіть не будемо представлені в командному турнірі. Та й в особистих змаганнях у єдиного нашого представника, чинного чемпіона країни Олексія Стаценка шанси на високе місце мізерні. Звісно, я б дуже хотів помилитися в своїх прогнозах, але… Та й в жіночій шаблі, де ми два роки тому здобули золоті нагороди Парижу-2024, нині в командних змаганнях збірна України навряд чи здатна втрутитися в боротьбу за призові місця. Але тут все зрозуміло — з олімпійського «золотого» складу в Гонконг приїхала тільки Аліна Комащук. Сподіваюся, що в особистій першості вона зуміє, як і минулого року на світовій першості та двох останніх Євро, вибороти медаль. А от в команді у жіночій шаблі для України дуже важливо виступити якомога краще, аби не втрачати позиції в світовому рейтингу. Адже цілком можливо, що Ольга Харлан після народження дитини повернеться у великий спорт. Цілком ймовірно, що й Олена Кравацька, яка цього року стала бронзовою призеркою чемпіонату України, так само передумає завершувати свою кар’єру. Ну й молоді дівчата також будуть прогресувати. Тож до Олімпіади-2028 у Лос-Анджелесі в нас у жіночій шаблі знову може бути цілком боєздатна команда найвищого рівня.
— А як ви оцінюєте шанси наших обох шпажних команд — жіночої та чоловічої?
— В обох триває зміна поколінь. Але дуже добре, що в обох шпажних збірних є висока конкуренція за місце в збірній та гарне поєднання досвіду й молоді. Зокрема, шпажистки стали третіми на цьогорічному Євро. Однак тренери на світовий чемпіонат привезли замість супердосвідчених Олени Кривицької та Яни Шемякіної не просто молодих, а зовсім юних Емілі Конрад та Аліну Дмитрук. При цьому їх не взяли на світовий форум, як то кажуть, авансом, а вони завоювали місце у збірній завдяки своєму рейтингу. Звісно, досвіду виступів на такому рівні в них наразі немає, але на міжнародній арені вони вже себе зарекомендували, як цілком конкурентоздатні. Та й загалом, як на мене, в жіночій шпазі в нас дуже великі перспективи, причому в довготривалому періоді часу. Звісно, якщо тренерському штабу вдасться все правильно планувати та втілювати свої задуми в життя. У чоловічій шпазі, на мою думку, потенціал також дуже великий. Можливо, там трохи менше талановитої молоді, ніж у жіночій шпазі, але для боротьби на найвищому рівні так само є достатньо підстав, аби не лише на рівних конкурувати, а й перемагати найсильніші збірні Європи та світу.
— Ми наразі не згадували нашу жіночу команду з фехтування на рапірах.
— Дуже тішуся з того, як нині виступають наші рапіристки. Адже відносно недавно, десь певно менше десяти років тому, наша жіноча команда була найслабшою ланкою у збірній України. Навіть доводилося чути розмови, що її фінансування — це марна трата коштів. Але після того, як жіночу рапіру на посаді старшого тренера очолила Ольга Лелейко, поступово все змінилося. Поступово почалися покращуватися й результати. Спочатку на рівні кадетів, далі юніорок, молоді і ось нині у нас вже є перша чемпіонка Європи серед дорослих (Ольга Сопіт — ред.) та командна «бронза» континентального чемпіонату. Вірю, що й на чемпіонаті світу в Гонконзі наші рапіристки щонайменше не будуть статистками, а за певної частки везіння, а в спорті без нього ну ніяк, їм вдасться й вибороти медаль, а то й медалі. Звісно, прогрес української жіночої рапіри — це заслуга не лише Ольги Лелейко, а усього тренерського корпусу в цьому виді зброї. І очевидно, було б непогано, якби щось подібне найближчими роками трапилося і нашій в чоловічій рапірі та в чоловічій шаблі.
ЧЕМПІОНАТ СВІТУ – 2026 з ФЕХТУВАННЯ
22 – 30 липня. Гонконг. Виставковий центр «ASIAWORLD-EXPO»
CКЛАД ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ:
ЖІНКИ
Шабля: Аліна Комащук (1993, Одеса), Вікторія Коротченко (2007, Миколаїв), Олександра Бондар (2003, Миколаїв), Дар’я Гонцова (2002, Черкаси)
Рапіра: Дарія Миронюк (2001, Київ), Аліна Полозюк (2002, Миколаїв), Ольга Сопіт (2003, Київ), Крістіна Петрова (2005, Київ)
Шпага: Інна Бровко (1997, Київ), Емілі Конрад (2007, Київ), Аліна Дмитрук (2009, Львів), Анна Максименко (2009, Львів)
ЧОЛОВІКИ
Шабля: Олексій Стаценко (1994, Київ)
Рапіра: Максим Гаравський (1998, Львів), Ярослав Муругін (2005, Київ), Давид Кніжник (2006, Київ), Михайло Петров (2009, Київ)
Шпага: Євген Макієнко (1991, Київ), Михайло Краснюк (2001, Дніпро), Роман Свічкар (1993, Харків), Нікіта Кошман (2002, Київ)
КАЛЕНДАР ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ – 2026
ЦИФРИ ТА ФАКТИ
▶ з 22-го по 30-те липня Гонконг прийматиме чемпіонат світу з фехтування. Впродовж дев’яти днів на доріжках виставкового центру «ASIAWORLD-EXPO» учасники та учасниці розіграють 12 комплектів нагород — у шпазі, рапірі та шаблі в особистих і командних змаганнях серед жінок та чоловіків;
▶ у складі збірної України спортивну честь синьо-жовтого прапора захищатимуть 21 спортсмен — 12 жінок та 9 чоловіків, які змагатимуться у всіх видах програми змагань, окрім чоловічого турніру шаблістів;
▶ в Гонконзі виступатимуть 11 українських медалістів Євро-2026, зокрема володарка історичного для нашої жіночої рапіри «золота» Ольга Сопіт
▶ троє наших спортсменів вже сходили раніше на медальний п’єдестал пошани чемпіонатів світу — Аліна Комащук (одне золото, одне срібло, дві бронзи), Роман Свічкар (1 срібло, 1 бронза) та Нікіта Кошман (1 бронза);
▶ семеро представників України вийдуть на доріжки у Гонконзі в статусі дебютантів світового форуму: Емілі Конрад, Аліна Дмитрук, Михайло Краснюк, Вікторія Коротченко, Ярослав Муругін, Давид Кніжник, Михайло Петров;
▶ наймолодші в нашій збірній — 16-річний рапірист Михайло Петров і 17-річна шпажистка Аліна Дмитрук, найстарші — 33-річна шаблістка Аліна Комащук і 35-річний шпажист Євген Макієнко;
▶ середній вік фехтувальників збірної України — 24,05;
▶ найбільша кількість чемпіонатів світу за плечима серед чоловіків у шабліста Олексія Стаценка (6), серед жінок — в шаблістки Аліни Комащук (7);
▶ 12 спортсменів у збірній України є представниками Києва, по 3 — Миколаєва і Львова, по 1 — Одеси, Черкас і Харкова;
▶ за всю історію виступів на чемпіонатах світу збірна України виборола 47 нагород (13 золотих, 12 срібних, 22 бронзові), з них особисті — 29, командні — 18. Чекаємо на продовження...
