У Казані завершився етап Кубка світу з фехтування на шпагах. Турнір у столиці Татарстану перш за все був важливий з огляду на те, що на ньому шпажисти, як в особистих, так і в командних змаганнях, не лише виборювали почесні нагороди, а головне, здобували останні залікові бали до світового рейтингу, відповідно до якого відбувся розподіл ліцензій на участь в ХХХІІ літніх Олімпійських іграх у Токіо влітку нинішнього року.
Як ми вже повідомляли, дуже добре в Казані виступила наша чоловіча збірна шпажистів. Спершу Ігор Рейзлін виграв особисту першість, а два дні по тому підопічні Володимира Станкевича взяли командне «срібло» та здобули ліцензію на олімпійський турнір. Натомість жіноча команда виступила не надто вдало і в підсумку зупинилася за крок до завоювання омріяних перепусток на головне змагання чотириріччя. Зрештою, як і її лідер Олена Кривицька в особистому заліку. Щоправда, в Олени, на відміну від олімпійської чемпіонки Лондона-2012 Яни Шемякіної, ще залишається шанс стати учасницею Ігор в Токіо. А тепер про усі головні подробиці етапу Кубка світу в Казані детальніше.
Втім, почнемо з того, що шпага у світовій фехтувальній спільноті завжди вважалася і вважається найбільш непередбачуваним видом зброї. Зокрема, саме в шпажних турнірах найчастіше бувають гучні сенсації як зі знаком «+», так і зі знаком «–». І саме у шпажистів та шпажисток фахівці вже не одне десятиліття відзначають найбільшу нестабільність у результатах на змаганнях, у порівнянні з представниками інших видів зброї.
Втім, особисте «золото» Ігоря Рейзліна аж ніяк не можна назвати сенсацією, як це прозвучало в низці ЗМІ. Аби не бути голослівними, хочемо тих, хто таке написав, лише запитати: невже можна вважати несподіванкою перемогу у турнірі четвертого номера світового рейтингу, який у фіналі переміг з рахунком 15:11 чинного чемпіона світу угорця Гергея Шиклоші?… Додамо, що для 37-річного киянина, який нині в рейтингу уже третій, це другий подібний успіх у кар'єрі. У листопаді 2019 року призер чемпіонату світу-2019 Ігор Рейзлін завоював «золото» на етапі Кубка світу в Берні. А на останньому турнірі світового рівня перед карантинною паузою тривалістю в рік, що відбувся на початку березня минулого року у Будапешті, українець виборов «бронзу».
На жаль, решта українців в особистих змаганнях на звітному етапі Кубка світу до безпосередньо медальних розбірок не дісталися. Але головними у Казані все ж були командні змагання – і для нашої чоловічої збірної, і для жіночої.
Нагадаємо, що путівки на Олімпіаду в Токіо-2020 отримають по вісім чоловічих і жіночих команд: перші чотири світового рейтингу та по одній кращій від Європи, Азії, Америки і Африки серед решти, але за умови, що вони будуть займати місце у ТОП-16. Інакше їх квота переходить до кращої команди у рейтингу з тих, що ще не кваліфікувалися, незалежно від континентальної приналежності.
Нагадаємо, що за правилами відбору до олімпійського турніру допускається перша четвірка команд в олімпійському рейтингу Міжнародної федерації фехтування (FIE), плюс по одному кращому представнику від кожного з чотирьох континентів за умови, що вони входять до ТОП-16. Інакше їх квота переходить до кращої команди у рейтингу з тих, що ще не кваліфікувалися.
Наші жінки підійшли до заключного Кубка світу на дев’ятій позиції, чоловіки замикали ТОП-4. Тож і в перших, і в других, були шанси поїхати у Токіо. Забігаючи трохи наперед, одразу скажемо, що реалізували вони їх з протилежним результатом.
Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін, Роман Свічкар та Анатолій Герей розпочали турнір з легкої перемоги в 1/16 над Швецією (45:20), після чого зуміли, поступаючись по ходу поєдинку «–7», оформити камбек у протистоянні з Ізраїлем (45:43). У чвертьфіналі опонентами підопічних Володимира Станкевича були непоступливі японці. Суперники поперемінно лідирували і логічно, що до останнього бою підійшли з рівним рахунком – 17:17. Проте Роман Свічкар на фініші зустрічі «переколов» Кано Кокі – 29:25.
Перемога «синьо-жовтих» у сумі з невдачею одного з наших головних конкурентів у боротьбі за олімпійську ліцензію Угорщини (поступилася напередодні в 1/8 фіналу одним уколом Китаю) та непотраплянням Єгипту до ТОП-16 означали, що українські шпажисти достроково гарантували собі командну ліцензію на Ігри-2020 у Токіо. Але наша збірна не зупинилася на досягнутому: вийшовши вперед у рахунку з першого ж бою півфіналу проти китайців, вона довела його до перемоги в три уколи – 39:36.
Дуже близькими до звитяги наші хлопці були і в фіналі з Італією. На жаль, навіть семи уколів (37:30) переваги перед останнім боєм виявилося замало, аби Анатолій Герей втримався під тиском атак Марко Фікери. У підсумку українці програли один укол – 43:44. Але тут слід врахувати, що усю фінальну зустріч на лаві запасного провів Ігор Рейзлін. Тобто керманич шпажної збірної Володимир Станкевич уже в Казані почав думати про майбутній командний турнір на Олімпіаді в Токіо, яка для трьох з чотирьох його підопічних (окрім 27-річного Свічкаря), зважаючи на їхній вік (Нікішину – 40 років, Рейзліну – 37, Герею – 31), з великою ймовірністю буде останнім шансом здобути омріяну олімпійську медаль…
Українська жіноча збірна у складі Олени Кривицької, Яни Шемякіної, Фейбі Бежури та Ксенії Пантелєєвої командний турнір також розпочала з перемоги над Швецією в 1/16 фіналу (46:35). Проте вже у наступному раунді, 1/8 фіналу, який виявився в підсумку визначальним, зазнала поразки від представниць Естонії. Причому програли наші дівчата з серйозним відставанням – 33:45. На жаль, окрім Олени Кривицької, яка три свої бої завершила з позитивним співвідношенням нанесених і пропущених уколів «+3», інші українки не зуміли встояти під тиском прибалтійок: Фейбі Бежура (три бої, «–5»), Яна Шемякіна (два бої, «–7»), Ксенія Пантелєєва (один бій, «–3»).
Опустившись у нижню частину сітки (втішний турнір за місця з 9-го по 16-е), українки почергово перемогли Японію (45:33), поступилися США (27:45) та виграли у Німеччини (41:40) і посіли у підсумку 11-е місце. Тим не менше наша команда, незважаючи на невдачу (деякі прямі конкуренти виступили ще гірше), у рейтингу піднялися з дев’ятої позиції на восьму, а головне, ще зберігала шанс на здобуття олімпійської ліцензії, але тепер її доля була в руках суперниць…
Аби претендувати на африканську квоту, яка через непотрапляння єгиптянок до ТОП-16 (краща команда Африки опустилася на 17-е місце), переходила до кращої збірної у рейтингу, з тих що не кваліфікувалися, нам для початку потрібно було, щоб Франція у чвертьфіналі програла Китаю, а італійки виграли у Південної Кореї. Перше здійснилося (Китай – Франція – 42:38), а от друге, на жаль, ні (Південна Корея – Італія – 36:35). Тож у підсумку наші дівчата зупинилися за крок від командної олімпійської ліцензії, зрештою, як і Олена Кривицька в особистому рейтингу. Лідер нашої збірної наразі в рейтингу замикає ТОП-10, а прямі путівки отримують перші вісім. До слова, саме таким чином особисту ліцензію до Токіо отримала наша Ольга Харлан – лідер світового рейтингу у жіночій шаблі.
Втім, в Олени Кривицької ще буде один шанс здобути олімпійську ліцензію – особисту. Вона, як краща в рейтингу українська шпажистка, так само як і лідери в чоловічій шаблі й обидвох рапір, буде боротися за індивідуальну ліцензію на континентальному відборі, до якого в кожному виді зброї допускається по одному представнику від країн, що не відібралися на Олімпіаду-2020 за рейтингом (особисто або в команді). Додамо, що турнір запланований на 24–25 квітня у Мадриді (Іспанія).
ІВАН ДУПНАК
