☰
28.11.2025
Георгій Лукашев: Перше тренування – о шостій ранку. І це – нормальна практика в Європі
З 2 до 7 грудня у польському Любліні відбудеться чемпіонат Європи з плавання на "короткій" воді. Єдиним представником Львівщини на престижному форумі буде Георгій Лукашев.
На останньому престижному європейському старті у Брно (Grand Prix Brno) Георгій здобув золоту медаль комплексним плаванням на 400 метрів та срібну медаль на дистанції 200 метрів батерфляєм. Львівщина за часів Незалежності ще не мала призера чемпіонату Європи з плавання, а відтак Георгій зробить все можливе, щоб цю історію переписати. У нашому інтерв’ю Георгій розповідає про свою спортивну кар’єру: хто вперше привів до басейну, чому перестав займатися тенісом та що дав тимчасовий переїзд до Данії після повномасштабного вторгнення.
Георгію, хто тебе вперше привів до басейну?
Довга історія, яку й справді не так просто пригадати. Плаванням я почав займатися з чотирьох років, але це було плавання суто для себе. Усе значно серйозніше стало після 10-ти. Тоді вже були перші змагання і професійний підхід до плавання. В басейн мене привів дідусь Леонід. У нашій сім’ї його можна назвати найбільшим фанатом спорту. Свого часу він грав у теніс. Зізнаюся, я також займався тенісом, але щось там не зрослось. Думаю, на теніс ходив приблизно рік. Навички гри, звісно, у мене залишилися, але не грав відверто давно. Пригадую спочатку тренування мав у фітнес-центрі "Софія", а згодом вже в "Аквапарку".
Коли почався твій професійний ріст як спортсмена? Коли ти зрозумів, що плавання для тебе серйозно і надовго?
Якщо скласти якийсь пазл, то, в мене, як і в усіх, була "гонка" від конкретного розряду до майстра спорту. Це приємні спогади. Першим моїм тренером була Марія Клуннікова. Згодом я перейшов до Андрія Копетчака та Андрія Шиманського, з якими я тренуюся і досі.
Розкажи про свої перші успіхи в плаванні. Наскільки вони тебе надихнули?
Гадаю, що перші серйозні результати почалися з того моменту, коли я потрапив до національної збірної. Це було приблизно 6-7 років тому. Тоді мені було 15. Звісно, запам’яталися перші юнацькі чемпіонати Європи, змагання Multinations, які можна прирівняти до мінічемпіонату Європи. Їх я вигравав кілька разів.
Розкажи про тренерів, які зробили найбільший внесок у твій особистий розвиток.
При Марії Клунніковій я по-справжньому відчув що таке плавання. Це було більше плавання для особистого розвитку. А в момент коли я перейшов до Андрія Копетчака та Андрія Шиманського, то пішов уже розвиток професійної кар’єри. При Копетчаку я став дотримуватися тренувальної дисципліни. На цьому тренери роблять насправді великий акцент. Якщо говорити про Андрія Шиманського, то я не можу сказати, що він мені дав щось інше. Все-таки ми одна команда.
Чимало теперішніх ватерполістів у цей вид спорту перейшли з плавання, і у своїх інтерв’ю говорили, що одноманітне плавання не було для них цікавим. Чи не було щось у тебе подібного? Як знаходив мотивацію завжди займатися плаванням?
Я можу погодитися з цією думкою, оскільки плавання – циклічний вид спорту. В якийсь період плавання відносно може почати набридати. Ти крутишся як білка в колесі. Не багато людей цей вид спорту можуть сприймати серйозно. На тренуваннях та на змаганнях ти робиш ту саму роботу. Можливо, і в мене були думки завершити з плаванням, але це, швидше за все, був момент перехідного віку. Я думаю, в кар’єрі кожного спортсмена наступають непрості періоди. Я також зіштовхувався з різного року проблем, однак, щоб повністю закинути плавання, у мене думок не було.
Чи не було бажання спробувати себе у водному поло?
Бажання таке було, але воно не було достатньо серйозним. У водне поло, звісно, пробував грати. У мене є знайомі ватерполісти, зокрема добре знаю гравця "Динамо" Чінгіза Агаджанова.
Чи пригадуєш свої перші перемоги на всеукраїнському рівні?
Так. Пригадую перші юнацькі рекорди України. Вдалося встановити юнацький рекорд на 200 метрів батерфляєм. Також вдалося поставити юнацький рекорд України на дистанції 400 метрів комплексом.
Як ти з тренерами вибирав дистанції, які будеш тренувати професійно? Які у тебе коронні дистанції?
Це цікава історія, оскільки на початку професійної кар’єри я плавав брасом. Спочатку були різні дистанції, однак в якийсь момент почався ріст на дистанціях 400 метрів комплексом. Перший раз на чемпіонаті України був близько до п’єдесталу. На наступному чемпіонаті України уже потрапив в призери. З коронних дистанцій це 400 метрів комплексним плаванням, 200 метрів батерфляєм, а в останній рік непоганий ріст пішов на дистанції 400 метрів кролем. Раніше на цій дистанції я акцент не ставив.
Один з твоїх успішних останніх турнірів Grand Prix Brno, де ти здобув дві медалі. Наскільки задоволений цим стартом?
Непоганий результат. Це був етап завантаження перед чемпіонатом Європи. Це був маленький старт перед чимось більшим.
Голова Львівської обласної федерації плавання, перший віцепрезидент федерації плавання України, депутат ЛМР Андріян Гутник в коментарі Гал-інфо говорив про те, що під час тренувань за кордоном твої результати не покращувалися, а навпаки погіршувалися. Чи можеш розповісти де ти тренувався і чому результати пішли на спад?
Після початку повномасштабного вторгнення я поїхав до Данії. Маємо там друзів моїх батьків, тому вирішили поїхати саме до них. Тоді не було розуміння що буде далі. У Данії знайомі допомогли знайти мені команду, я був з тренерами у доволі хорошому клубі з непоганими спаринг-партнерами. Період адаптації у Данії, звісно, був. Дуже болісно було читати і новини з України. Думаю, перші дні повномасштабного вторгнення всі переживали дуже непросто. Звісно, у Данії я розповідав про війну в Україні. Там я прожив майже рік, після чого повернувся до Львова. З результатами на змаганнях тоді у мене не складалося.
Чому?
Одну причину виділити важко. Це комплекс причин. Адаптація до всього нового, в тому числі й до нового колективу. Потрібно були звикнути до нових тренувань та тренерів. Умови в Данії у мене були хороші, а в тренерів там дещо інший підхід до тренувань.
Як тренери Андрій Копетчак та Андрій Шиманський сприйняли твоє повернення до Львова?
Насправді у багатьох були питання чи потрібно було мені повертатися. У мене була чітка думка: я хочу тренуватися у Львові.
Як тобі Андріян Гутник та зокрема обласна федерація плавання допомагає в організації хороших умов для тренувань та розвитку кар’єри?
Звісно, відчувається підтримка від Андріяна Юрійовича, тут питань взагалі немає. Відколи я повернувся з Данії не в найкращій спортивній формі, з того часу Андріян Юрійович завжди був поруч і зробив свій внесок у мою підготовку. Звісно, вона відчувалася і раніше, але якщо ми говоримо про період з 2022 року, то ця допомога після мого повернення з Данії відчувається особливо. У Львові у мене створено доволі комфортні умови для тренувань.
Розкажи як проходить твоє тренування. Скільки в середньому ти кілометрів пропливаєш за тренування?
Прокидаюся я о 5:20 ранку, а о 6:05 я вже у басейні. За таким графіком я вже звик, він доволі звичний. У Данії все було аналогічно. Два тренування в день повинно бути. І, звісно, відновлення між тренуваннями. Друге тренування у мене о 16:30. Ранкові та вечірні тренування можуть відрізнятися. В середньому за тренування пропливаю 5 км, а за два тренування в день це 10 км.
Як зараз триває підготовка до чемпіонату Європи на "короткій" воді?
Готуємось. Будемо пробувати показувати високі результати. Загалом, підготовка не відрізняється чимось особливим, можливо, є якісь суто конкретні професійні нюанси. У Любліні буду виступати у таких дисциплінах: 400 метрів комплексом, 200 метрів батерфляєм та 400 метрів кролем.
Тобі зараз 21. Коли, на твою думку, настає пік спортсмена в плаванні?
Піковий вік – це, мабуть, 20-21 рік. Але загадувати що буде далі, мабуть, буде неправильно. Усе індивідуально.
Яка твоя мета в спорті?
Скажу банально – відібратися на Олімпійські ігри і побути там серед топів. Це дуже високий рівень. Багато спортсменів, які займаються професійно плаванням, про це мріють.
Хто твої головні вболівальники?
Це, звісно, батьки, дівчина і сестра.
Розмовляв Богдан Пастернак
Джерело: galinfo.com.ua
