☰
09.07.2024
Чоловіча та жіноча збірні України з регбі-7 виступили на чемпіонаті Європи. Цьогоріч «синьо-жовті» змагалися в найвищому дивізіоні – «Championship». Українські збірні спробували власні сили серед топкоманд, але за підсумками європейської першості покидають найсильніший дивізіон. Наступного року обидві збірні повертаються в «Trophy».
Про виступи збірної України на чемпіонаті Європи Kamp-Sport поспілкувався з гравчинею жіночої команди Наталією Козачук, яка, зокрема, грає за японський клуб «Azalea Seven».
Наталю, за підсумками минулорічного чемпіонату Європи в дивізіоні «Trophy», збірна України вийшла в найвищий дивізіон. Поділися враженнями від нещодавнього виступу «синьо-жовтих» в «Championship».
«Championship» – неймовірно хороший рівень, адже у цьому дивізіоні зібрані найкращі команди Європи. На жаль, ми поступилися у всіх матчах. Я не можу сказати, що ми не старалися, навпаки – викладалися на максимум. Просто суперники реально мали набагато вищий рівень.
Враховуючи всі обставини: війна та обмежена кількість коштів, змушені втримувати принаймні той рівень, на якому зараз перебуваємо. Хотілося б виступити краще, але з усіма нинішніми можливостями команда показала максимум.
Як оціниш тренувальні збори в Хорватії напередодні великого турніру? Над чим найбільше працювали під час підготовки до Євро?
Загалом наша підготовка складалася зі зборів у Франції та Хорватії. Виступили на турнірі, який відбувся у Франції. Посіли п’яте місце серед сімнадцяти команд. Потім вирушили до Хорватії, де продовжили готуватись, а згодом і зіграли на чемпіонаті Європи.
Намагались використати весь час на зборах із користю, щоб добре підготуватися. Перед великим турніром важливо було награвати склад. Тренери міксували склад, дивились на різноманітні зв’язки гравців. У Хорватії всі вже фактично знали, яку гру ми показуватимемо на Євро.
Цього року збірна України помітно омолодилась, порівняно омолодилась. З КІВС-Левиць викликали Єлизавету Гільтайчук, яка грала за команду минулого року, але зараз дебютувала на чемпіонаті Європи. Є також кілька дівчат, яким 18-19 років.
Наскільки суттєвою є різниця між дивізіонами «Championship» та «Trophy»? Чи важко було команді перейти на новий рівень у психологічному аспекті?
Безумовно, різниця відчувається. До старту турніру ми знали лише рівень Туреччини, з якою разом вийшли з дивізіону «Trophy». Минулого року це був наш головний суперник, з іншими командами грати було легше. Звичайно, недооцінки суперників з нашого боку не було, але ми вигравали у них із впевненою перевагою.
«Championship» має дуже високий рівень. Часто команди, які підвищились з дивізіону «Trophy», вилітають у перший же рік, як цього разу вилетіли Україна і Туреччина. Адаптуватися складно: кожний матч ти граєш проти топкоманд. Кілька збірних, проти яких ми зіграли, скоро поїдуть на Олімпіаду.
Якщо говорити безпосередньо про результати, то в котрому з турів жіночій збірній України вдалося найкраще себе показати?
На мою думку, в першому турі збірна України зіграла набагато краще. Напередодні чемпіонату Європи ми довго готували себе до турніру, налаштовувались залишитись у «Championship». Всі думки були лише про позитивний результат. Тому перший тур у нашому виконанні був кращим, оскільки мали ще шанс зачепитися за вищі місця.
У другому турі, мабуть, вплинув на результати психологічний фактор. Не знаю, чи в когось опустилися руки, але можливість залишитись у дивізіоні була малою. Попри все дівчата намагались отримувати задоволення від кожної гри та робити від себе максимум.
Крайній матч на цьогорічному чемпіонаті Європи команда зіграла проти Туреччини (12:17) в грі за 11-те місце. Оцініть цей поєдинок проти суперника, якого Україна минулоріч обіграла в фіналі «Trophy».
Нас можна вважати рівними командами. Туреччина за кілька років помітно виросла в класі – раніше це була зовсім інші збірна. Гра була принциповою абсолютно для кожного. Перший тайм ми вигравали, потім їм вдалося реалізувати свої спроби. Наша збірна вірила, що зможе знову обіграти Туреччину, проте щось не склалось. Боротьба була справді хороша і прикро було програти в такому матчі.
Усі гравчині, вочевидь, в «Championship» найбільше хотіли зіграти саме проти Туреччини?
Звісно, ще це наші подруги-конкурентки (сміється).
Що про виступ команди сказав головний тренер?
Загалом тренер дав позитивний відгук. Похвалив дівчат за те, що боролися, заносили в матчах проти сильних суперників. Разом ми виділяли всі позитивні та негативні моменти. Тренер теж розуміє, що при нинішніх умовах нам вдалося показати максимум. Але збірній хотілося б здобути хоча б одну перемогу.
Наступний рік збірна України знову проведе в дивізіоні «Trophy». Можна здогадатись, що в ньому команда не планує затримуватись довго?
Так, у наших планах перемогти в «Trophy» наступного року та знову повернутися до «Championship». У нас дуже довга історія з цими дивізіонами: як тільки виходимо до найвищого рівня, то одразу ж вилітаємо назад. Тож наша основна мета – закріпитися в «Championship» на кілька років.
Поговорімо про твою кар’єру в Японії. Ти надалі граєш у складі команди «Azalea Seven». Минулого року ти говорила, що планується об’єднання двох команд для гри в класичне регбі-15. Як успіхи в цих змаганнях?
Так, ми об’єдналися. Наша команда продовжує активно змагатись у чемпіонатах з регбі-7 та регбі-15. У «Azalea Seven» немає достатньої кількості гравчинь для гри в класичне регбі, тому врешті-решт ми об’єдналися з одним колективом. Але сезон в регбі-15 дуже короткий. Грали кілька матчів в зимовий період. Чесно кажучи, я хотіла б зіграти більше в регбі-15, але моя команда чомусь акцентується саме на регбі-7.
НАТАЛЯ КОЗАЧУК: РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕЇЗД В ЯПОНІЮ ДАЛОСЯ НЕПРОСТО
Чи вдалося твоїй команди потрапити в найсильнішу лігу Японії з регбі-7?
У чемпіонаті Японії з регбі-7 є «Сонячна ліга» – найвищий дивізіон змагань в країні. Цьогоріч мій клуб посів третє місце в другому за силою дивізіоні. Результат начебто хороший, але підвищитися в класі поки не вдалося. Я вважаю, що наступного сезону в нас буде все для того, щоб поборотися за вихід до основної ліги.
А який формат чемпіонату Японії з регбі-15? Скільки є дивізіонів?
Спочатку всі грають у регіональні ліги. А потім з найкращих команд формують об’єднану вищу лігу. На жаль, зараз грає не так багато клубів у чемпіонаті з регбі-15. У регіональній лізі ми зіграли до п’яти матчів і не зуміли вийти далі.
Регбі-15 – дуже цікава гра, хотілося би більше у ній змагатися. У «сімці» важлива швидкість, а в класичному акцент роблять на тактиці, передачах та інших складових. Було б чудово, якби в Україні активно грали у регбі-15. Хоча минулого року чоловіча та жіноча збірні України грали матчі проти збірної Каталонії в регбі-15. Знаю, що у всіх гравців були тільки позитивні враження.
Скільки матчів ти зіграла за крайній сезон?
Загалом у нас дуже часто відбуваються різні турніри. Протягом сезону команда взяла участь приблизно в десяти турнірах. Тому порахувати всі матчі складно. Скажу, що точно зіграла багато (усміхається).
Чи була нагода дивитись матчі чемпіонату України? Як загалом тобі нинішні змагання?
Чоловічий чемпіонат дивлюся за можливістю, а в жіночих змаганнях намагаюсь переглядати кожну гру. Все-таки «Левиці» – мій клуб, за яким завжди слідкуватиму. Якщо порівнювати з минулими роками, то рівень трохи знизився, але ми всі розуміємо навколишні обставини. Хтось з гравців поїхав за кордон, хтось зараз захищає країну. Але все одно зараз вистачає команд хорошого рівня. З’явилась конкурентоспроможна команда «Металіст-1925». Хорошу базу молодих гравців має «Збірна Одеси».
Зараз є, як мінімум, три команди, які претендують на перше місце в жіночому чемпіонаті. Перший тур виграли «Левиці», другий – Збірна Одеси. Цікаво спостерігати за змаганнями, адже не знаєш, хто в результаті стане чемпіоном.
Тішить, що зараз прогресує багато молоді. Наприклад, Юля Богданова зі Львова показує хорошу гру. Її викликали на тренувальні збори збірної України, вона також була з нами в Гамбурзі під час другого туру чемпіонату Європи.
Як твої успіхи з вивченням японської мови?
Я навчаюсь у школі. Японська мова – доволі складна для українців. Вільно ще не розмовляю нею, на це потрібно ще багато часу. Але на побутовому рівні я вже розумію мову. Під час тренувань розумію щонайменше половину від усього, що мені говорять. Прогрес у цьому напрямку є, оскільки на початку я зовсім нічого не розуміла. Мені допомагали дівчата в команді, переклаючи вказівки тренера.
Зовсім скоро я складатиму тест на визначення рівня японської мови.
Ти також згадувала, що паралельно з грою в регбі плануєш влаштуватися в компанію спонсора команди…
У вересні має бути випуск зі школи. Тоді вже зможу працевлаштуватись. Дівчата з моєї команди справді працюють у різних компаніях спонсорів, але їм це набагато легше, адже вони японки. Сподіваюсь усе буде гаразд.
Чим займаєшся в Японії у вільний час?
Граю на гітарі, читаю книжки. Люблю також подорожувати, займаюсь кікбоксингом.
Kamp-Sport
