☰
19.02.2025
Інтерв’ю Kamp-Sport з капітаном львівських «Левиць» та гравчинею жіночої збірної України з регбі-7 Мар’яною Мних. В ексклюзивній розмові регбістка оцінила спільну підготовку «Левиць» і національної команди, оновлення тренувального процесу, а також розповіла про попередній сезон української Суперліги.
Нагадаємо, дворазові чемпіонки української Суперліги РК «Левиці» та Національна жіноча збірна України з регбі-7 нещодавно мали спільний навчально-тренувальний збір у Ворохті. Протягом 1-14 лютого на спортивній базі «Заросляк» українські збірниці готувалися до чемпіонату Європи, а «Левиці» – до нового регбійного сезону.
Мар’яно, цього місяця «Левиці» разом з Національною жіночою збірною України пройшли спільний тренувальний збір у Ворохті. Які в тебе враження від нещодавнього збору і як оціниш вашу підготовку?
Враження від збору в Карпатах лише позитивні. Ми працювали над загальною фізичною витривалістю та в залі боротьби. Можу сказати точно, що бігати в горах набагато важче, ніж у місті. Ми добре попрацювали в залі над технікою захоплення, боротьби за мʼяч та його зберігання.
Новим головним тренером збірної України став твій наставник у «Левицях» Артем Глинка. Наскільки це призначення є плюсом для національної команди і як загалом сприйняла новину про призначення Артема Аркадійовича?
Всі були дуже щасливі, що Артем Аркадійович став тренером національної збірної. Як тільки ми дізнались, то одразу писали вітання в нашій групі, а згодом привітали на тренуванні. Великим плюсом, вважаю, є те, що наша команда тепер тренується за програмою для національної збірної.
Що насамперед змінилося в підготовці збірної? Над чим найбільше працювали на зборах?
Кожного дня в нас були бігові тренування, заняття в залі боротьби та в тренажерному залі. Спочатку було складно, але з часом вже влились в тренувальний процес. Тренування проводились приблизно в такий час, в який у нас мали б бути матчі на чемпіонаті Європи
Минулого року збірна України зіграла на чемпіонаті Європи в найвищому дивізіоні. Який досвід вам принесли ігри в «Championship»? Чи важко було команді перейти на новий рівень?
Досвід був неймовірний, особливо в ігровому плані – бачити зовсім інший рівень команд на європейській арені. Було доволі важко перейти на цей рівень, оскільки ми не мали такої кількості зборів і спарингів як наші суперники.
Які твої очікування від цьогорічного чемпіонату Європи, який збірна проведе в дивізіоні «Trophy». Вочевидь, команда не планує довго в ньому затримуватись?
Хочеться показати якнайкращий результат на чемпіонаті Європи в дивізіоні «Trophy». Звичайно, не хотілось би довго в ньому затримуватись. Тому сподіваюсь в нас вийде перемогти в «Trophy» вже цього року.
У вересні ти в складі збірної України здобула срібні нагороди на чемпіонаті Європи з пляжного регбі. Як тобі рівень змагань, які відбулися в Молдові?
У пляжному регбі був зовсім інший досвід, оскільки там діють інші правила, до того ж бігати по піску не так вже й легко. На жаль, в нас не склалося з тренувальними зборами в Одесі перед турніром, де б ми могли зрозуміти, яку тактику нам краще використовувати. Тому довелося навчатись вже під час матчів. Можу відзначити, що рівень змагань був хороший, мали поле для розминки, роздягальні, намети – загалом усе необхідне для такого турніру.
Пригадаймо також крайній сезон української Суперліги, де «Левиці» вдруге поспіль виграли чемпіонат і, зокрема, Кубок України. Як оціниш цей сезон? У чому «Левиці» стали кращими за минулий рік?
Цей сезон точно був важчим, ніж попередній. Ми мали змогу відчути, що захищати титули все-таки складніше, ніж здобувати їх уперше. Також в цьому році відновилась жіноча регбійна команда з Харкова, яка додала більше конкурентності в чемпіонаті та на кубку України. Однозначно, цього року «Левиці» стали ще сильнішими – як фізично, так і психологічно. Всі дівчата боролись до останнього та показували свій характер.
Мар’яно, як розпочався твій шлях у регбі? Коли і чому вирішила спробувати себе саме в цьому виді спорту?
Мій шлях в регбі почався завдяки моєму батьку. Він грав у регбі в юності і вже потім за ветеранську команду. Після одного з матчів «Сокола» у Львові я спробувала тримати регбійний мʼяч у руках. Тренер Ярослав Бобик розгледив у мені потенціал і запросив на тренування. Після того регбі зайняло місце в моєму серці.
Мені було приблизно 12-13 років, коли почала займатися регбі. В той час грала лише разом з хлопцями, а згодом утворилась вже і львівська команда «Левиці». Я дуже вдячна своєму батькові, що він привів мене в регбі. На жаль, батька не стало минулого року, він завжди приходив на мої змагання у Львові.
Наскільки відчуваєщ відповідальність, граючи в ролі капітана «Левиць»?
Відчуття відповідальності в мене як у капітана завжди: не лише на змаганнях, але і в тренувальному процесі. Стараюсь знаходити слова підтримки та мотивації для дівчат. Капітан – це лідер команди і важливий помічник тренера, це не завжди буває легко.
Після завершення минулого сезону я повідомила дівчатам і тренеру, що більше не можу бути капітаном, оскільки зараз більше приділяю часу основній роботі та особистому життю. Регбі – це більше для задоволення і для душі.
Назви свої найкращі якості у регбі.
Відповідальність, самовідданість і лідерство.
Що тебе найбільше мотивує в спорті?
Мотивує можливість ставати кращим, ніж ти був вчора. Можливо, звучить банально, але з часом розумію, що раніше не могла й думати про такі результати. Наприклад, ніколи раніше не могла підтягуватись на перекладині, а тепер можу (усміхається).
Які твої захоплення поза регбі?
Люблю подорожувати, особливо Україною. Вже побувала в п’ятнадцяти містах України і кожна наша місцевість має щось своє особливе та захопливе. Також люблю читати книги – зараз особливо подобаються трилери.
