Articles

Rugby

05.09.2025

АРТЕМ ГЛИНКА: ВИГРАТИ КУБОК УКРАЇНИ ВДАЛОСЯ ЗАВДЯКИ ТОМУ, ЩО ЗМОГЛИ ЗРУЙНУВАТИ ГРУ "МЕТАЛІСТА 1925"

Артем Глинка: «Виграти Кубок України нам вдалося завдяки тому, що змогли зруйнувати гру «Металіста 1925»

У суботу, 6-го вересня, в Одесі, на зеленому полі стадіону ФСК «Іван» буде зіграні матчі четвертого, заключного, туру чемпіонату України 2025 року з регбі-7 серед клубів жіночої Суперліги. Наші «Левиці» зіграють два матчі – проти харківського «Металіста 1925» та РК «Одеса». Напередодні від’їзду на два останні поєдинки сезону-2025 головний тренер «Левиць» Артем Глинка поспілкувався з прес-службою Федерації регбі Львівщини. Втім, розмова розпочалася не з майбутніх матчів у місті на березі Чорного моря, а з обговорення драматичних баталій Кубка України, який нещодавно, в останній календарний день цьогорічного літа, завершився на полі стадіону «Юність» у Львові звитягою наших дівчат.

– Пане Артеме, уже пройшло п’ять діб з моменту, як «Левиці» втретє поспіль завоювали Кубок України. Як кажуть, емоції вже трохи втряслися, тож як ви розцінюєте цю перемогу, зважаючи на те, що те саме зробити в Суперлізі – втретє виграти золоті медалі національного чемпіонату – вашій команді не вдалося?

– Цей сезон-2025 суттєво різниться з двома минулими. Адже попередні два сезони поспіль, і 2023, і 2024 років ми достатньо переконливо вигравали і чемпіонат, і Кубок України. Цього ж року, у міжсезоння сталися суттєві зміни. І якщо харківський «Металіст 1925» помітно підсилився – чого вартий лише перехід до складу команди Сергія Гарькавого киянки Наталії Мазур, то ми зазнали відчутних втрат. Адже нашу команду залишили Оксана Пасічко, Мар’яна Мних, Тетяна Мороз і Юлія Медведчук. Кожна з них була не просто гравцем основного складу, а дуже важливим «гвинтиком» у механізмі нашої гри. Тому я розумів, що коли в матчах проти РК «Одеси» ми не повинні поступатися суперницям, то давати переможний результат в іграх проти «Металіста 1925» буде неймовірно складно. Зрештою, так воно й сталося. З одеситками, хоча й кожен раз з доволі великими проблемами, але ми все ж перемагали у кожному з трьох турів. Натомість проти харків’янок зазнали трьох поразок.

– Вибачайте, що нагадую, але в двох останніх іграх «Левиці» не просто програли, а зазнали дуже болючих невдач, не набравши в них жодного ігрового очка.

– Так, справді, кажучи прямо, фінальні цифри на табло були розгромними. Однак, я вважаю, що в обох цих іграх рахунок не зовсім відповідав тому розвитку подій, що відбувався на полі. Так, «Металіст 1925» був сильнішим, але ми не грали настільки погано, щоб програвати з таким результатом. Звісно, дівчата були після тих матчів пригнічені. Звісно, не додавав їм настрою і той факт, що ми програли чемпіонство достроково. Але у нас залишався останній шанс зробити так, щоб сезон не вийшов абсолютно провальним. Адже попереду був домашній Кубок України і ми дуже серйозно до нього готувалися. Звісно, дуже вагомою стала допомога Оксани Пасічко та Тетяни Мороз. Адже обидві вони не просто кваліфіковані гравчині, а це саме ті виконавиці, які вміють дуже добре робити те, що нам не вдавалося в кожному з матчів Суперліги проти «Металіста 1925».

– І в чому саме їхня сила?

– Та в тому, що і Тетяна, і особливо Оксана вміють класно руйнувати гру суперника. А це саме те, що нам не вдавалося в матчах чемпіонату України проти команди Сергія Гарькавого. В кожній зустрічі Суперліги харків’янки мали надто багато простору для проведення своїх атак, чим вони прекрасно користалися. А коли вони ловили кураж, зупинити їх було просто неможливо. От саме звідси й ті наші болючі поразки з «сухими» рахунками. А тепер, коли на полі в кубковій грі проти капітана «Металіста 1925» Юлії Іващенко діяла Оксана Пасічко, яка нав’язала їй в’язку боротьбу в єдиноборствах, особливо за верхові м’ячі, у харків’янок з розіграшем комбінацій майже нічого не складалося. Вагомий внесок зробила у руйнування гри суперника й Тетяна Мороз. А ще їхня гра додала впевненості іншим «Левицям». Так, двічі суперник все одно поклав нам спроби, але обидві вони були наслідком наших необов’язкових помилок та високої індивідуальної майстерності Катерини Сорокіної, яка стала їхніми авторками. Натомість, для прикладу, Наталія Мазур в цій грі була незвично для себе малопомітною.

– Тим не менше, саме «Металіст 1925» відкрив рахунок у матчі, причому першу спробу харків’янки поклали вже на 2-й хвилині та ще й вдало пробили реалізацію.

– Так і було. Але мене це аж ніяк не здивувало. Адже це був лише початок гри і наше підсилення (Оксана Пасічко та Тетяна Мороз кожна по кілька місяців практично не тільки не грали, а й не тренувалися, хоча функціональні кондиції у обох були задовільними) мало увійти в гру та й решта дівчат повинні були відчути взаємодію з ними. Головне, що у дівчат з’явилося взаєморозуміння в командних діях, що в підсумку й дало переможний результат. Так, ми доволі швидко першими пропустили результативну атаку харків’янок, але й не довго були у ролі наздоганяючих. А наприкінці першого тайму просто шедеврально зіграла Вікторія Шепель. Вона так майстерно переграла в атаці Наталку Мазур, що, здається, сама від себе такого не чекала. Ця спроба дуже додала впевненості як самій Вікторії, так і всій нашій команді. Прикладом цього є третя наша спроба, яку поклала наймолодша гравчиня нашої команди Юлія Рудницька. Їй тільки 16 років і вона ще вчиться у середній школі, але по її діях на полі в цій грі аж ніяк не скажеш, що вона тільки розпочинає свій шлях у регбі.

– Наприкінці гри, за рахунку 17:12, «Левиці» залишилися у чисельній меншості. Про що в цей момент ви думали?

– Коли говорити про результат, то я був впевнений, що у гіршому випадку буде в основний ігровий час нічия. Не сумнівався, що коли харків’янки й покладуть спробу, то зроблять це по одному з флангів, а звідти забити реалізацію дуже складно. Але відчував, що ми не пропустимо. На чому базувалася моя впевненість? На налаштуванні команди загалом та кожної з гравчинь зокрема на цей матч – я і відчував, і бачив, що кожна з них готова віддати заради перемоги все, що в неї є. А ще дівчата дуже вірили одна в одну та неймовірно хотіли виграти цей матч. Тим паче, що ми грали вдома і підтримка трибун була насправді гучною та надихала й додавала сил. Тож наші вболівальники також зробили свій внесок в перемогу і в значній мірі посприяли тому, що Кубок України третій рік поспіль зимуватиме у Львові.

– Наприкінці гри виникла тривала пауза, впродовж якої арбітр матчу Богдан Жулавський з Одеси дуже довго на відео переглядав епізод, коли Оксана Пасічко поклала нашу четверту спробу. Однак зрештою він її не зарахував…

– Зізнаюся, що подібні тривалі перегляди у регбі трапляються не часто. Але й арбітра можна зрозуміти – вирішувалася доля не просто матчу, а хто стане володарем Кубка України. У харків’ян були звинувачення на нашу адресу, що в ході боротьби за м’яч Тетяна Мороз розбила ніс їхній гравчині. Якби це підтвердилося при перегляді, то м’яч був би в «Металіста 1925», а ми б залишилися з п’ятьма гравчинями на полі. Самі розумієте, що шансів втримати перемогу за таких розкладів у нас практично б не було. Але відео претензії суперниць не підтвердило. Більше того, воно виявило, що в момент, коли Оксана клала спробу, гравчиня харківської команди тягнула її за волосся, що категорично заборонено правилами… У підсумку арбітр спробу не зарахував, але й сторону «Металіста 1925» також не прийняв. Ми заволоділи м’ячем на їхній сутичці та швиденько вибили його в аут і тут же пролунав свисток головного арбітра про завершення гри.

– Але це ще не була для вашої команди перемога, яка гарантувала виграш Кубку України. Необхідно було ще обов’язково обіграти РК «Одесу».

– Так, я розумію на що ви натякаєте: команда, вигравши у головного конкурента, могла передчасно заспокоїтися і вийти на гру з одеситками не налаштованою на боротьбу. Але і ми – тренери, і самі дівчата чудово розуміли, що жодних думок про те, що трофей ми вже здобули не повинно бути. Щоправда, гру ми розпочали з того, що знову першими пропустили. Однак це не було наслідком неправильного настрою наших дівчат на останню гру. Просто так склалася ігрова ситуація на полі, що Ірина Байкул прорвала нашу оборону. Але гра була під нашим контролем. Ми додали в тиску на суперниць і ще до перерви повели в рахунку. А в другому таймі впевнено, що називається, без нервів та валідолу, довели справу до перемоги.

– Останній тур Суперліги в Одесі вже нічого у турнірній таблиці змінити не може. Тож які завдання ви ставите на два заключні матчі сезону-2025?

– Звісно, що будемо прагнути досягти максимального результату. Але це вже фактично будуть матчі в межах підготовки до нового сезону-2026. Тому я планую дати більше ігрового часу тим дівчатам, які впродовж трьох перших турів та Кубку України грали менше за інших. Адже одними тренуваннями рівень майстерності особливо не підтягнеш – необхідна ігрова практика в офіційних матчах. Також планую провести деякі експерименти в тактиці гри. Зокрема, хочу спробувати Тетяну Мороз на позиції десятого номера. Є ще деякі задумки, але то вже тренерська «кухня». Думаю, й інші команди також приїдуть з подібними завданнями. Хіба, можливо, РК «Одеса», зважаючи, що гратиме перед своїми вболівальниками, поставить перед собою завдання обов’язково перемагати. Хоча ми також однозначно будемо прагнути вигравати. Адже завжди хочеться завершити сезон на мажорній ноті, аби піти у відпустку в гарному настрої.