РОМАН БУНДЗ: «ЗОЛОТИЙ» ЕКІПАЖ СФОРМУВАЛИ У МІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Збірна України з веслування на байдарках і каное прекрасно виступила на чемпіонаті світу в Данії, здобувши п’ять медалей, три з яких найвищого ґатунку. Що цікаво, такий результат на чемпіонатах світу наші веслувальники не здобували уже давно. Востаннє щось подібне можна пригадати у 1993 році, щоправда, з цього часу пройшло уже 28 років і теперішній тріумф нашої команди особливо приємний.

Роман Бундз, старший тренер національної збірної України з каное, дав велике інтерв’ю Kamp-Sport, у якому розповів про секрет успіху нашої команди в Копенгагені, як вибирали екіпаж на дистанції 500 метрів у каное, чому вирішив повернутися в збірну України та раніше її покинув, чому вважає виступ нашої команди на олімпійських Іграх у Токіо невдалим, згадав свою професійну кар’єру, а також не оминув тему веслування на човнах дракон (драгонбот), зокрема клубний чемпіонат України у Тернополі, де тріумфував львівський клуб «Отаман».

Романе Степановичу, як оціните виступ збірної України на чемпіонаті світу в Копенгагені? 

Супер. Вважаю, виступили вдало. Можливо, десь більше очікували від Павла Алтухова. На Олімпіаді він також виступив не дуже вдало і на чемпіонаті світу мав би себе реабілітувати. Втім, не вдалося ні тут, ні там. У каное-двійці Віталій Вергелес та Андрій Рибачок також могли краще себе проявити. 5 місце в олімпійській дистанції не їх максимум. На чемпіонаті Європи хлопці у цій дистанції були третіми. Думаю, також вплинуло те, що днем раніше вони стали чемпіонами світу у каное-четвірці на 500 метрів.

Яким результатом на чемпіонаті світу Ви задоволені найбільше? 

Каное-четвірка на 500 метрів. Хлопці стали чемпіонами світу і це перший раз в історії таке досягнення у цій дисципліні. Але ця дистанція не є олімпійською, хотілося б більше призових місць на олімпійських дистанціях.

Збірна України найкраще виступила після 1993 року. З чим це пов’язано на Вашу думку? 

До Олімпійських Ігор було хороше фінансування. Були створені хороші умови для підготовки спортсменів. Звичайно, не мало для цього зробив і олімпійський чемпіон Юрій Чебан, який сьогодні є головним тренером збірної.

Що скажете про виступ нашої команди на Олімпійських Іграх в Токіо у каное? 

Окрім дівчат каное-двійки (Людмила Лузан та Анастасія Четверікова), результат провальний. Для прикладу, Павло Алтухов вважав з тренером, що буде змагатися і в одиночці, і у двійці. Такий варіант виявився невдалим, оскільки ні там, ні там не вдалося показати хороший результат. Для прикладу, у каное-двійці на Олімпійські Ігри в Токіо претендували два рівноцінні човни. Мова йде про екіпаж Алтухов-Янчук та Вандюк-Міщук.

Які зміни відбулися у збірній України після Олімпійських ігор і перед чемпіонатом світу в Данії? 

Звичайно, на поїздку в Данію претендувало більше людей, адже на чемпіонаті світу програма змагань є більшою (більше екіпажів та дистанцій). Учасники Олімпійських Ігор автоматично відібралися на навчально-тренувальні збори з підготовки до чемпіонату світу. Усі решта відбиралися на командному чемпіонаті України у Дніпрі. Дуже цікаво формували команду у каное-четвірці. Туди претендувало 12 спортсменів, а 8-9 з них хорошого рівня хлопці, які у цьому сезоні показували непогані результати. Цілий тиждень я та тренер Сергій Безуглий з Миколаєва вирішували хто має виступати за Україну у цій дисципліні, робили чимало контрольних стартів.

Вибір хлопців у каное-четвірку було найскладнішим завданням для тренерського штабу? 

Однозначно. Вісім осіб було явних лідерів у цій дисципліні. Пробували спочатку всіх. Потім зрозуміли, що один спортсмен не відчуває ритму, він індивідуаліст, в когось була специфічна техніка. В результаті все визначили 1 вересня на мій День народження (сміється). В результаті ми визначилися з п’ятьома екіпажами та зробили для них змагання. Ці внутрішні змагання називаються контрольне проходження дистанції. В результаті вибрали команду у складі Віталія Вергелеса (Львів), Андрія Рибачка (Волинь), Юрія Вандюка (Волинь) та Тараса Міщука (Полтава). Ми вибрали найкращий екіпаж, який можна було скласти.

У золотих медалях каное-четвірки Ваша заслуга також дуже велика.

Скажу так: ми сподівалися на хороший результат. Разом з тренером Сергієм Безуглим ми зробили свою роботу. Також не варто забувати що Віталій Вергелес та Андрій Рибачок стали призерами чемпіонату Європи у каное-двійці цього року у Познані. Це також наша спільна робота.

Свого часу Ви працювали у юніорській та дорослій збірній України з веслування на байдарках і каное, однак вирішили піти з команди. Зараз можна сказати, що Ви повернулися до роботи у національній збірній. 

Чому в свій час пішов зі збірної? Були непрості часи. Усе доводилося організовувати самому. Тоді я був виконувачем обов’язків головного тренера збірної. Тоді не було нормального фінансування, багато навчально-тренувальних зборів організовували своїм коштом, сам возив човни. Пригадую в 2014 році на чемпіонат світу в Москву усім сказали їхати за свої гроші. Окрім того, травми зазнав Віталій Вергелес і усі вищезгадані причини вплинули на моє рішення піти з цієї роботи. Іншими словами на цій посаді я робив те, що мали робити інші люди. Зараз ситуація з фінансами набагато інша і працювати в збірній України – одне задоволення.

Чи були у Вас думки тоді звернутися до когось по допомогу? 

Були в країні непрості часи, а саме революція, було явно не до веслування. У 2015 та 2016 році ситуація була уже кращою. Але я прийняв рішення, яке вважав тоді саме таким.

Як у Вас виник варіант повернутися до збірної України? 

Ще минулого року почали дуже серйозно з Віталієм Вергелесом готуватися до Олімпійських Ігор. Віталій почав регулярно їздити на збори і мене, як його тренера, також почали викликати. Так і повернувся працювати тренером у збірну України.

Які перспективи збірної України на Олімпійських Іграх в Парижі у каное? 

В Токіо наші каноїсти виступили невдало. Олімпійська програма в Парижі з веслування на каное змінилася: залишилась каное-одиночка 1000 метрів та додалася каное-двійка 500 метрів. Я маю надію що дистанція 500 метрів у каное-двійці це кращий варіант, аніж 1000 метрів для наших каноїстів. В нас є досвідчені спортсмени, які не раз себе проявляли на міжнародних змаганнях, а саме: Павло Алтухов, Тарас Міщук, Дмитро Янчук, Юрій Вандюк, Андрій Рибачок, Віталій Вергелес, Денис Камерілов, Олег Боровик, Едуард Шеметило, а також маю надію на нашу перспективну молодь.

Як спортсмен Ви виступали на двох Олімпіадах: в Атланті та Сіднеї. Чи задоволені загалом як розвивалася Ваша професійна кар’єра? 

Вважаю, що був готовий сильно, однак повністю реалізувати свій потенціал мені як спортсмену не вдалося. Зазвичай було так, що не міг себе добре підвести до змагань. Можливо, десь і тренер тут мав допомогти більше. У 1991 році я виграв чемпіонат Радянського Союзу, на Спартакіаді був другим. Моментами мав проблеми зі здоров’ям, про що, зрештою, дізнався уже пізніше і також тренери могли мене краще спрямувати у тренуваннях. Зараз, звичайно, стараюся уже говорити хлопцям, щоб вони самі відчували скільки можна тренуватися і коли потрібно себе поберегти.

Будучи спортсменом, хотіли бути тренером? 

Веслував до 35-ти років. У 35 виступив уже на останньому чемпіонаті світу. Під час професійної кар’єри довго не знав чим буду займатися, тому це питання мене турбувало. В останні роки кар’єри мені уже давали перспективних хлопців, аби я їх возив на збори і тренував. В тій групі якраз був і Віталій Вергелес і теперішній президент федерації веслування на байдарках і каное Андрій Маслюк. З того і почалася тренерська робота.

І на останок про веслування на човнах дракон – доволі новий вид спорту. Нещодавно Ви у складі команди «Отаман» зі Львова вибороли перше загальнокомандне місце на клубному чемпіонаті України. Які спогади залишили змагання з драгонботу у Тернополі? 

Основне на таких змаганнях – командний дух. Конкуренція у драгонботі дуже велика. Найважче – це правильно усіх розсадити у човні, оскільки є багато різних екіпажів (чоловічий, змішаний та жіночий) та дистанції 2000, 500 та 200 метрів), а також є човни 12-місні та 22-місні.

Драгонбот зараз доступний для усіх. Ним може почати займатися людина, яка не була у професійному спорті. Ці уміння не потрібно тренувати дуже довго. Це не до порівняння з каное, де потрібно потратити сезон лише на те, щоб навчитися змагатися. Драгонбот хоч і не олімпійський вид спорту, але він ближчий до спортсменів аматорів. Ну і, звісно, приємно, що своїми результатами радує львівський клуб «Отаман». Хоч і на нас багато людей «гострять зуби», але ми доводимо, що наш клуб наразі найсильніший в Україні.

Kamp-Sport