☰
26.03.2022
Спорт, як і багато іншого у нашому світі є невіддільною частинкою життя. Як, скажімо, політика, економіка, культура та мистецтво. В історії відомо безліч прикладів, коли спортивні події могли зупинити, або ж навпаки розв'язати кровопролитні конфлікти, війни. У пам'яті ще свіжий приклад, як уславлений футбольний форвард збірної Кот-Д'Івуару та лондонського "Челсі" Дідьє Дроґба зумів зупинити кровопролитний конфлікт (громадянську війну) у його рідній країні. Та мова зараз не про нього.
Для багатьох людей спортсмени є певними "ідолами", еталонами, на яких рівняються люди по цілому світу. А, надто, коли це відомі діючі і колишні спортсмени, тренери, спортивні функціонери. Часто спортсмени стають послами доброї волі, миротворцями. Тільки от не всі з них стають на бік світла та добра. Не всі усвідомлюють (або ж навмисно вдають, що не усвідомлюють) свою відповідальність за висловлювання, дії, врешті-решт громадянську позицію.
З перших днів повномасштабної війни в Україні (24 лютого 2022 року) і агресії з боку росії, більшість світової спільноти зайняло чітку позицію. Було багато висловлювань відомих і не дуже спортсменів та людей дотичних до спорту. Хтось слово, хтось ділом всіляко взявся допомагати Україні, як країни, на яку віроломно і цинічно напала путінська росія.
Прикладів допомоги, хоч греблю гати. Це й пожертви та різноманітні допомоги від цілих команд, як то футбольні "Реал" Мадрид, туринський "Ювентус", "Мілан" та інші. Є й індивідуальні акції відомих діючих та колишніх спортсменів із різних видів спорту.
Скажімо, колишній капітан мадридського "Реала", а нині захисник французького "ПСЖ" Серхіо Рамос допомагає українському народу, який воює з російськими окупантами. 35-річний іспанський футболіст долучився до благодійній акції польського дизайнера, спрямованої на збір коштів для українців, які найбільше постраждали від вторгнення країни-агресорки. У себе в Instagram легендарний гравець пропонує придбати худі із зображенням на передній частині голубів, які символізують мир.
Вартість худі становить 100 євро. Усі виручені кошти будуть направлені до Фонду Братів Кличків, який займається гуманітарною допомогою для тих українців, які найбільше постраждали від нападу окупантів.
Ще один легендарний футболіст зі світовим ім'ям Девід Бекхем і його дружина, дизайнерка Вікторія Бекхем, пожертвували 1,3 мільйона доларів українським дітям і їх матерям. Кошти будуть спрямовані на допомогу постраждалим від війни в Україні. Також Девід на день віддавав свою сторінку в Instagram з аудиторією в 71 мільйон лікарці з Харкова, аби та показала роботу в реаліях війни.
Хоча, трапляються й такі спортсмени, які вибрали нейтральну позицію або ж навпаки стали на сторону російського Мордору.
Так головний тренер лондонського "Тоттенгема", італійський фахівець Антоніо Конте показав, що він дуже тупий чоловік, коли висловив свою позицію стосовно варварського вторгнення росії в Україну. "Дуже сумно, що ця ситуація, війна між росією і Україною, впливає на футбол і спортивний світ. Дуже сумно, що російських спортсменів усувають від змагання. Думаю, це несправедливо. Відмінно знаю, як вони працюють кожен день, щоб бути конкурентними в своєму виді спорту. За ситуацію, що склалася потрібно платити, але я вважаю, що це неправильно. Чесно кажучи, я сподівався, що ситуація вирішиться, тому що вона завдає величезної шкоди. Ми живемо в 2022 році і бачити такі речі жахливо для всіх", - ось так двозначно висловився сеньйор Конте.
Ще один "любитель русского міра" Ектор Бельєрін. Іспанський футболіст, правий захисник лондонського "Арсеналу" та збірної Іспанії. Зараз за умовами оренди Бельєрін виступає на батьківщині за севільський "Реал Бетіс", який цього сезону бореться за один із комплектів медалей чемпіонату Іспанії. Зазначу,що Ектор Бельєрін є доволі титулованим гравцем і є володарем Кубка та Суперкубка Англії.
"Той факт, що росію не допустили до чемпіонату світу – таке роками відбувається в інших частинах світу. Ця війна цікавить нас більше за інші, і я не думаю, що це справедливо. Можливо, це тому, що ці люди більше схожі на нас, ближчі нам і цей конфлікт може вплинути на нас в економічному плані й у дискурсі біженців. Але, наприклад, ми більше не говоримо про війну в Палестині, про ситуацію в Ємені, Іраку", - плаксиво та недолуго розмірковує іспанець про події в Україні.
Доволі розмито про агресію росії проти України висловлюється й титулований та легендарний форвард збірної Швеції та італійського"Мілана" Златан Ібраґімовіч: "Важко говорити про війну. Я за мир та любов, і через футбол я хочу поширювати своє послання і свою енергію. Це те, що ми повинні робити. У 2022-му році ми повинні вміти вирішувати проблеми нормальним шляхом, а не війною. Це трагічно і не повинно бути", - розмито заявив боснієць зі шведським паспортом. Ні нашим, ні вашим! Таку позицію обрав Ібраґімовіч.
Достатньо спортсменів, які толерують агресії росії в Україні і серед спортсменів інших видів спорту. Яскравий приклад - біатлоністка Олена Зубрилова. Одна з найтитулованіших біатлоністок в історії України Олена Зубрилова, яка багато років працює в Білорусі, висловилася про війну в рідній країні: "А що казати? Що така чудова країна стала розмінною монетою у чиїсь брудній грі? Люди гинуть і назад їх не повернути", - сказала Зубрилова. При цьому вона не відповіла чітко, хто агресор і винен у руйнуванні українських міст та смертях українців. Така от двозначна позиція від манкуртки Зубрилової.
Є й значно кричущі приклади тих, хто відкрито підтримує путінський режим. Один із таких - колишній футболіст, футзаліст, уродженець Одеси Георгій Мельников. Вихованець одеської СДЮШОР "Чорноморець". У великому футболі грав на позиції захисника за "Чорноморець-2", встиг зіграти один матч за першу команду "моряків" в Кубку України. Далі з великим футболом у Мельникова не залагодилося і він "зробив" собі ім'я у футзалі.
Виступаючи за футзальних флагманів того часу у вітчизняній першості, київський "Інтеркас" (згодом "Інтер-КрАЗ") та донецький "Шахтар" став восьмиразовим чемпіоном України, а зі збірною України двічі ставав срібним призером чемпіонату Європи (2001, 2003 роках) та бронзовим призером чемпіонату світу 1996 року. У сезоні 2000-2001 років визнавався футзалісти року в Україні. Та, як бачимо про те, де народився, де здобув все чому завдячує в житті Георгій забув, або ж попросту, говорячи сленгом забив...
З 2014 року він живе на територіях окупованих Росією (так звана ДНР). Відтак, футзальна громадськість звернулася до футзальних чиновників, аби позбавити такого "горе-футзаліста" всіх регалій: титулів, нагород.
До слова, ту ж процедуру, щоправда, у футболі, було застосовано ще до одного "мовчуна" Анатолія Тимощука. Той теж преспокійно, як ні в чому не бувало працює у клубі країни-агресора санкт-петербурзькому "Зеніті".
Двозначно про війну, яку розв'язала росія проти України висловився головний тренер київського "Динамо" та екс-тренер донецького "Шахтаря" Мірча Луческу. З одного боку румунський фахівець засуджує війну та агресорські дії путіна, з іншого - товче мантру про "спорт поза політикою" і те, що, мовляв, українці та росіяни були братами і жили мирно все життя. Не знає, напевно, пан Луческу добре історії України. Ой, не знає. Бо, якби знав, то таке б не патякав! "Ніколи не думав, що може початися війна. Українці та росіяни жили разом, як брати. Це, скоріше, політична проблема. Українці пишаються своєю культурою, це буде довга битва, у якій ніхто не виграє, будуть лише втрати. Страх? Ні, у мене його не було. Для мене спорт не має нічого спільного з політичними мотивами. Спорт – це культура, вони помиляються. Люди повинні продовжувати виходити на поле у спортивних змаганнях. Їм це потрібно. Я не згоден відбирати у спортсменів право бути чемпіонами. Спорт може тільки допомогти", – сказав Луческу.
Як бачимо, більшість тверезо думаючих спортсменів на стороні світла. А, отже, України. А паршиві вівці, хоча й трапляються поодиноко та все ж не в змозі змінити те, що неминуче. А це - перемога України та занепад і забуття росії...
Мстислав Коцький-Боб'як, Kamp-Sport
