☰
09.11.2023
Фото: facebook.com/antonnikulinn
"Еспресо.Захід" опублікував інтерв’ю з 41-річним Антоном Нікуліним, який із травня 2017 року працює начальником управління молоді та спорту Львівської міськради і якого, згідно з інформацією ЗМІ, найближчим часом можуть призначити новим міністром молоді та спорту.
Антон Нікулін активно займався карате, є майстром спорту міжнародного класу, багато років працював тренером збірної команди України з карате, а його підопічні здобували міжнародні нагороди, зокрема олімпійські.
У Львові Антон Нікулін зарекомендував себе як фаховий менеджер, а головне – за ним немає шлейфу зі скандалами. До того ж пан Нікулін – публічна особистість і відкритий до діалогу з представниками ЗМІ.
Пане Антоне, у телеграм-каналах всі гудуть, що вас, швидше за все, призначать новим міністром молоді й спорту. Як ставитеся до цього і чи мали якісь попередні розмови про нову посаду?
Не знаю, наскільки мені коректно коментувати чутки, які ширяться телеграм-каналами, але зі свого боку можу сказати одне: так, я маю певну співпрацю та діалог з центральною владою щодо популяризації масового спорту. У нас є певна програма, яку хочемо впровадити в Україні, яка успішно показала себе у Львові. А те, що хтось так високо оцінює мої шанси... Ну, мені, звісно, приємно це чути, це добре.
Все ж цікаво було б почути, яким є ваше бачення щодо розвитку українську спорту, які основні акценти ви б виокремили, що варто змінити?
Найперше скажу, що, на жаль, наша система спорту досі нагадує таку застарілу радянську інституцію. У нас в державі ще багато таких інституцій, які мають історію, яка вже 30 років не змінюється. Тому тут питання, як правильно розставити пріоритети. Нам потрібні зміни, але я не виступаю за те, щоб вони були миттєвими. Я за плавний перехід, який мав би привести нас до клубної системи. Основний акцент держави має бути на масовий спорт, тому що спорт вищих досягнень – це, звісно, круто, але ми бачимо, що результати українських спортсменів від олімпіади до олімпіади лише знижуються.
Також у державі дуже багато інституцій, які дублюють функцію одні одних, однозначно треба це вирішувати, є багато федерацій. Я називаю це неминучим процесом "деофеодалізації" федерацій. Адже всі наші спортивні федерації працюють за статутами політичних партій, де керівника змінити фактично неможливо, хіба він сам того захоче.
У плані спорту вищих досягнень потрібно створити фонд олімпійського спорту для топатлетів і залучати до цього фонду недержавні кошти. Так само максимально варто займатися топовим атлетами у сенсі формуванні особистих брендів для наслідування молодого покоління.
У нас широко стоїть питання розподілу коштів між федераціями. Дуже крута система існує в Японії – це асоціація спортивних федерацій, колегіальний орган для об’єктивного розподілу коштів між федераціями зі всіх видів спорту.
Ну і, звичайно, базова спортивна інфраструктура. Маємо робити її в кожному дворі для кожної громади й навіть у тих місцях, де тривають бойові дії. Якщо станеться так, що її знищать, то нічого страшного, збудуємо нову. Адже дитина мусить бути дотичною до спорту.
Яким має бути принцип роботи з федераціями?
У нас до цього часу половина президентів спортивних федерацій не англомовні. Мало хто з них комунікує з міжнародними федераціями на такому рівні, щоб мати змогу впливати на процеси. Тому ми і програємо у спортивній дипломатії. У нас за все у плані спорту відбивається міністр, але це не має бути так. Кожен на своєму рівні має працювати, щоб ми мали певні політичні впливи у світових спортивних федераціях. Якщо це буде таким чином зроблено, це буде однозначно підсилення й перемога на дипломатичному спортивному рівні. Наразі такої перемоги немає і нас, скажімо так, обіграють наші конкуренти, наші вороги.
Ще хотів уточнити стосовно вашої позиції про бойкот українськими спортсменами участі в міжнародних змаганнях, де присутні росіяни чи білоруси.
Вважаю, що має бути проведена максимальна робота з нашими в першу чергу топатлетами. У нас має бути розроблений чіткий план поведінки на такі випадки. Коли не виходити і не змагатися з росіянами... Ну, росіяни від цього точно не втратять. Думаю, втратимо ми у своїй спортивній майстерності. На моє переконання, наші спортсмени мають виходити і перемагати. Дуже хороший приклад показала наша фехтувальниця Ольга Харлан і багато інших спортсменів, які своєю майстерність довели, що є кращими. Так, руку тиснути не треба й не варто показувати цих цивілізованих елементів поваги до спортсменів, які представляють країну-агресора. Але змагатися ми маємо. Адже, по-перше, це велика реклама нашої держави. Спорт як ніхто дуже потужно рекламує країну. Адже не таємниця, що до повномасштабної війни про Україну знали насамперед завдяки нашим топспортсменам. Це ті флагмани, які мають просувати Україну й надалі на міжнародній арені. Тому підсумовуючи, я вважаю, що змагатися треба, але в нас має бути чітка позиція всіх топових атлетів нашої держави щодо цього, щоб усі знали алгоритм дій.
Джерело: zahid.espreso.tv
