☰
10.05.2022
Архілегендарного українського стрибуна із жердиною Сергія Бубку вважають одним з найвидатніших спортсменів ХХ століття. Що, зважаючи тільки на десятки встановлених світових рекордів, побити які не могли десятиліттями, загалом заслужено. Він – частина переможної історії сучасної України, один з її наріжних символів, якого полюбляє згадувати у промовах та запрошувати на урочистості Володимир Зеленський і якому ще за життя поставили пам’ятник. Сергій Назарович до такого ставиться поблажливо:
«Розумію, що це потрібно для людей, для молоді, для країни. Але я просто розділяю, що є людина Сергій Бубка, яка живе, а це пам’ятник спортсмену Сергію Бубці, який стрибав».
І сьогодні дійсно є сенс розділяти Бубку-спортсмена та Бубку-людину. Бо першим хочеться захоплюватись і надихатись. А другий у найважчий для країни момент зволікає з різкими заявами, не називаючи Росію агресором, який прийшов на нашу територію з війною та влаштував тут геноцид українців.
Хоча як президент НОК та почесний член МОК Бубка є лідером українського спорту, чий голос має значення в міжнародній спортивній спільноті. Сам Сергій Назарович натякає, що це через хвору маму: «Їй 85, вона не може рухатися. Про неї піклується мій старший брат, вони в Донецьку. Вони не можуть поїхати. Ви повинні зрозуміти – це все, що я можу сказати».
Утім, причина такої позиції без позиції може бути і в довготривалих проросійських зв’язках у Бубки. Прикладів таких вистачає.
Головою Національного олімпійського комітету Сергій Бубка став у 2005 році, змінивши на посаді Віктора Януковича. Це міг би бути рандомний факт, але зв’язок між земляками зі Східної України існував задовго до цієї події. І зберігся після.
Янукович очолював НОК з 2002 по 2005 роки, паралельно бувши прем’єр-міністром України та кандидатом в президенти, який активно залучав українських спортсменів до агітації на свою користь (пізніше Генпрокуратура навіть завела кримінальну справу проти Віктора за незаконні виплати олімпійцям Афін-2004 премій з держбюджету). А головним радником Януковича-прем’єра з питань спорту тоді був якраз Бубка, який давно товаришував із Віктором.
« Ми познайомилися із Віктором Федоровичем близько 20 років тому. Цілком випадково отримали квартири в одному будинку [в Донецьку]. Януковичі жили на 9-му поверсі, а я на – 13-му.
Ми проводили час разом, дружили сім’ями, діти росли поряд. Вечорами збиралися, пили чай, розмовляли. Ми мали людські стосунки, які вдалося зберегти і всі наступні роки», – розповідав Бубка у 2010 році, коли Янукович став уже президентом України і знову зробив його своїм радником по спорту.
Поза тим свою коротку політичну кар’єру Бубка провів якраз у політичній силі Януковича. У 2002 році, коли Сергій обрався до парламенту, він приєднався до «Партії регіонів» і провів у фракції все скликання до 2005-го, після чого й замінив друга на посаді глави НОК.
Зв’язки з Януковичем та регіоналами, ймовірно, позначились на бізнесі Сергія. Наприклад, у 2012 році журналісти видання «Наші гроші» виявили, що підприємства Бубки на Донеччині підозрілим чином виграють тендери місцевих райвідділів освіти на дитяче харчування за завищеними цінами на послуги. В цьому вбачали протекторат чинної влади в країні.
За рік до цього видання «Українська правда» розслідувало історію фінансового краху «Родовід Банку», який у нульових очолював якраз Бубка. Журналісти дослідили, що фінустанова роздала чимало кредитів підприємствам, в підсумку підконтрольним Юрію «Єнакієвському» Іванющенку, якого називали куратором всього бізнесу сім’ї Януковичів. Зокрема, через ці схеми з кредитами банк не зміг пережити кризу 2008 року.
Також журналісти знайшли пряму причетність Бубки до австрійського фонду, який займався інформаційною підтримкою в Україні регіоналів при владі.
А коли у 2014 році в країні палала Революція гідності, президент НОК знайомим сьогодні чином не став називати речі своїми іменами чи засуджувати винних – сказав лиш: «Це наша країна, і ми сподіваємося, що сторони дійдуть діалогу. У діалозі – сила. Насильство – слабкість».
Наостанок торішній факт, коли Сергій Бубка підтримав екс-регіонала Бориса Колєснікова та його відокремлений хокейний чемпіонат всупереч позиції Федерації хокею України. Президент НОК відвідав перший матч новоствореного неофіційного турніру і виконав урочисте вкидання шайби, легітимізуючи це відокремлення.
Підприємницькою діяльністю Бубка почав займатись у 90-х, ще під час кар’єри спортсмена – розумів наближення її кінця. Чималі призові на змаганнях це дозволяли.
«Я завжди дивлюся вперед. Я готувався. Кар’єру закінчив після Сіднея-2000, а спортивний клуб Сергія Бубки та турнір «Зірки жердини» починав створювати у 90-х. Розумів, що одного прекрасного дня закінчу зі спортом.
Ходити з простягнутою рукою та просити якоїсь допомоги – не в моєму стилі. Мені треба було підготувати майбутнє. Тому на той момент, коли я закінчив кар’єру, у мене вже був і спортивний клуб, і якийсь бізнес», – розповідав Бубка, додаючи, що свій клуб планував створити ще за часів СРСР.
За 30 років у підприємництві нинішній президент НОК спробував себе в різних сферах. Той же спортивний клуб Сергія Бубки є не лише спортивним бізнесом, який завмер із окупацією Донецька і кончиною «Зірок жердини». За даними сервісу аналітики Youcontrol, на сьогодні ТОВ «Спортивний клуб Сергія Бубки» продовжує діяльність навіть в так званій ДНР, зокрема під різними брендами займається:
- наданням поліграфічних послуг;
- оптовою та роздрібною торгівлею, зокрема продуктами харчування;
- розміщенням реклами.
Діяльність клубу – ще одна можлива причина, чому старший брат Сергія Василь залишається в Донецьку. Це їхній спільний бізнес.
Василь Бубка (на передньому плані зліва) досі мешкає в Донецьку та бере участь в тамтешніх спортивних заходах
Окрім того, в так званій ДНР продовжує працювати підприємство Бубки «Укрниколдон», яке функціонує як агентство нерухомості та займається його здачею в оренду. Можливо президент НОК також переживає за бізнес, тому не наважується різко висловитись проти дій Росії в Україні.
Обидва підприємства Сергій запустив ще у 90-х. Крім того в регіоні продовжує працювати ще один сімейний бізнес Бубок – фірма «Монблан», яка займається торгівлею пального та має мережу АЗС. Правда, зареєстрована вона уже в донедавна підконтрольній Україні Волновасі.
В Києві у Бубки також чимала частка бізнесу. Разом з президентом ФБУ та колегою по виконкому НОК Володимиром Бринзаком вони володіють компаніями «Печерськ-2006» та «Діловий квартал», які здають в оренду нерухомість у столиці. Серед активів окрема ЖК «Тетріс Холл» біля НСК «Олімпійський».
Крім цього в президента НОК є окремий бізнес у цій сфері. Це компанія «Алтіус Інвест», яка також займається торгівлею товарів широкого асортименту.
Швидше за все, столичний бізнес є більш прибутковим для Бубки. Але факт залишається фактом – з окупованих території свої підприємства він не перевіз досі.
У 2014-2015 роках у міжнародній легкоатлетичній спільноті запалало. Розслідування німецького телеканалу ARD розповіло про масові порушення антидопінгових правил Всеросійською федерацією легкої атлетики (далі ВФЛА). А саме про підміну проб та хабарі задля прикриття позитивних результатів.
У зв’язку з цим всесвітнє анитдопінгове агентство WADA провело власне розслідування, яке в результаті підтвердило масові порушення в російські легкій атлетиці та привело до дискваліфікації ВФЛА з числа членів Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (далі IAAF) та неучасті російських легкоатлетів у Олімпіаді-2016.
«У всій цій історії дуже багато нюансів. Ми навіть не маємо фактів для того, щоб когось звинувачувати. До цього питання потрібно підійти детально, всі факти мають вивчити професійні спеціалісти.
У цій ситуації дуже важливо отримати точний переклад фільму, щоб чітко зрозуміти усі звинувачення. Безсумнівно, після цього буде вироблено позицію з цього питання».
Коли ж про недопуск російських легктоатлетів до Ріо-2016 заговорили предметніше, Бубка чомусь став на захист спортсменів:
« Те, що я пережив у 1984 році (СРСР бойкотувала ОІ в Лос-Анджелесі – Tribuna.com) разом з іншими спортсменами, більше не повинно повторитися. Багато перспективних спортсменів після того випадку більше не отримали шансу виступити на Олімпійських іграх. Ми зобов’язані захищати чистих атлетів від будь-яких форм масової ізоляції, ми не можемо карати їх. Усі, хто брали участь у махінаціях – чиновники, тренери, адміністратори та спортсмени – мають понести справедливе покарання. Але нормальні спортсмени не повинні страждати через це і пропускати будь-які змагання».
За таку підтримку одного з топ-чиновників IAAF на міжнародному рівні російські функціонери не могли не бути вдячні. Один з них – віце-президент Федерації спортивної боротьби Росії Георгій Брюсов – так і сказав: « Сергій Бубка на нашому боці».
Двозначна заява стала ще більш такою, коли в ході розслідування WADA вийшла на корупцію в самій IAAF. Слідчі з’ясували, що тодішній президент організації Ламін Діак отримав від росіян хабарів на 1 млн євро – за те, щоб не проводити внутрішнє розслідування фактів прийому допінгу росіянами та приховувати їх.
Бубка уже тоді був віце-президентом IAAF і не міг також не потрапити під підозри. Один з керівників розслідування WADA Річард Паунд частково на це вказав:
У відповідь Бубка заявив, що дії WADA підривають довіру чистих спортсменів до організації. Паунд відреагував: « Такі заяви Бубки – наче постановча спроба відволікти увагу від Росії та її проблем з допінгом».
Зрештою, IAAF після арешту Діака почала перезапуск, на йому місце прийшов той же Коу, який виграв вибори у Бубки, і запропонував ряд реформ, серед яких створення нового незалежного антидопінгового департаменту в структурі організації. Бубка голосував проти цього.
Міжнародна репутація президента НОК України знову потрапила під сумнів через рік після подій з попередньої глави. У 2017 році французьке видання Le Monde опублікувало розслідування, в якому йшлось про корупційну схему при виборах країни-господаря Олімпійських ігор-2016.
Зокрема в публікацій йшлось про те, що у 2009 році Сергій Бубка перевів 45 тисяч доларів офшорній компанії New Mills Investments. Її бенефіціаром був тодішній казначей IAAF і голова Федерації легкої атлетики Росії Валентин Балахнічев. Наступним кроком ця компанія перевела ті ж 45 тисяч доларів компанії Pamodzi Sports, якою володів син тодішнього глави IAAF Ламіна Діака.
Проти арештованого Діака у 2017 році якраз йшло розслідування у Франції – і на тему корупції в IAAF, і про організацію підкупу голосів при виборах господаря Олімпіад 2016 та 2020 років.
Через два роки інформацію підтвердив інший арештований – колишній губернатор штату Ріо Сержіо Кабрал. В суді він зізнався, що Бразилія, щоб отримати ОІ-2016, перерахувала хабарі на суму 2 млн доларів дев’ятьом членам МОК. В підкупі допомагав якраз син президента IAAF Папа Діак, а серед отримувачів грошей був і Бубка.
«За словами моїх посередників, хабаря отримали Сергій Бубка та інший колишній російський спортсмен Олександр Попов (тоді також почесний член МОК – Tribuna.com)», – розповідав Кабрал, чомусь згадуючи українця та росіянина в одній історії.
Восени 2009 року Ріо виграло вибори міста-господаря Ігор-2016, випередивши Чикаго, Токіо та Мадрид. Бразильську заявку тоді очолював Пеле.
Бубка всі звинувачення заперечив: «Я повністю відкидаю всі помилкові заяви колишнього мера Ріо, котрий зараз відбуває тривалий тюремний термін за корупцію».
А в на його підтримку виступив президент Олімпійського комітету Росії: «Такі ситуації завжди мають дуже делікатний характер і вимагають акуратного, ретельного розгляду. Кинути тінь на імена сьогодні дуже просто. Сергій Бубка – видатний спортсмен, шанований у всьому світі. Хотілося б сподіватися, що звинувачення, що прозвучали, не мають нічого спільного з реальністю».
В підсумку вину президента НОК України не довели.
Tribuna.com
