☰
17.11.2023
Роман Данкович перейшов до футбольного клубу «Юність» на початку цього сезону. Одразу безболісно влився в новий колектив та створив конкуренцію на воротарській позиції. За словами Романа Данковича, перехід у команду на той час пʼятиразового чемпіона Львівщини реанімував його футбольну карʼєру. Каже, уже думав вішати бутси на цвях і переключатися на роботу з дітьми у рідному Дрогобичі. Після обʼєднання «Юності» з ФК «Куликів» створив унікальне досягнення - за 12 зіграних офіційних матчів пропустив лише один гол та відбив два пенальті. У Премʼєр-лізі Львівської області за сім матчів взагалі не пропустив жодного м’яча. Більше того, вперше у своїй карʼєрі з командою «Юність-Куликів» виграв Премʼєр-лігу Львівської області. Про це та багато іншого Роман розповів в інтерв’ю Kamp-Sport.
Романе, насамперед хочеться поговорити про той період, коли ти став гравцем «Юності». Ти грав за дрогобицьку «Галичину» на Меморіалі Ернеста Юста проти, як виявилося згодом, своєї майбутньої команди. Чи міг тоді подумати, що за доволі короткий час опинишся в «Юності»?
Насправді на той момент вже домовився, що гратиму в дрогобицькій «Галичині». Тоді ми потиснули руки і я мав залишитись в команді. Коли грали проти «Юності», то, певна річ, хотілося себе якнайкраще показати в матчі. Ми тоді програли 0:3, але не сказав би, що для мене гра видалась поганою. Навпаки в матчі з «Юністю» в мене було багато роботи і тренери могли побачити, на що я здатен. Вважаю, що могли тоді поступитись з більшим рахунком.
З «Галичиною» розійшлись нормально. Підійшов до керівництва й розповів, що маю пропозицію від «Юності». Вдячний, що до мене поставились із розумінням. Відпустили спокійно, адже всі розуміли, що від такої пропозиції відмовитись неможливо.
Юність-Куликів - чемпіони Прем'єр-ліги Львівської області-2023
Перехід до «Юності» відкрив тобі нове дихання? Не було думок завершувати кар’єру до переходу в команду?
Я тоді вже починав тренувати дітей в Дрогобичі в Академії футболу «Галичина». Розумів, що гратиму лише на область. Футбол ставав для мене вже як хобі, а тренування дітей – основною роботою. Можна сказати, що перехід в «Юність» реанімував мою футбольну кар’єру.
Зараз продовжуєш тренувати дітей?
Так, намагаюсь встигати поєднувати виступи за «Юність-Куликів» та тренувати молоде покоління. Моїм підопічним 11-13 років. Спочатку в академії було лише два тренери – я і Роман Подоляк, а зараз нас уже четверо.
Чи досягли вже певних успіхів з дітьми? В яких турнірах брали участь?
Ми дворазові чемпіони Дрогобицького району серед хлопців 2010-2011 років народження.
Чи бачиш себе надалі тренером у майбутньому?
В тренерстві себе бачу. А в якому саме – побачимо. Тренувати – новий досвід для мене, який точно допоможе мені в майбутньому.
Ти граєш на позиції воротаря. Чи складно тренувати польових гравців?
Я треную дітей і в такому віці це не має значення. Також у мене є багато знань від моїх минулих тренерів, тож я часто використовую знання, які почерпнув від них. Так само мені допомагає Роман Подоляк, з яким працюємо в парі. Він - головний тренер, а я - його помічник.
Романе, розкажи, як розкрилася твоя кар’єра після твого переходу до «Юності»? Як минула адаптація в команді?
Мені було дуже легко адаптуватися в «Юності». Хлопці й тренери добре мене прийняли в колектив. З першого дня відчував, що мене раді бачити в команді. Перед стартом сезону Богдан Костик говорив мені, що є домовленість з президентом Олександром Рольком щодо участі в чемпіонаті України серед аматорів. Я дуже здивувався, що зможу грати і в чемпіонаті області, і на аматорах. Розумів, що це буде неймовірний досвід, який принесе багато користі моїй кар’єрі.
Вірив, що тобі вдасться добре себе показати в «Юності», граючи в чемпіонаті Львівщини та на аматорському всеукраїнському рівні?
З тим досвідом, який у мене є, розумів, що моїх навиків буде достатньо. Тренери допомогли мені ще краще розкритися, ну і, звичайно, допомогли партнери по команді. Намагався робити те, чого від мене вимагали.
Розкажи, якою була команда до об’єднання з «Куликовом» та після. Чи є якась різниця?
Чесно кажучи, відчувалась різниця лише на початках. Ми тоді ще до кінця не розуміли, який вигляд усе це матиме. Проте, за короткий час знайшли спільну мову з хлопцями з «Куликова». Дуже швидко ми стали одним колективом. З першого дня нам говорили, що тепер є тільки «Юність-Куликів» і маємо грати на благо однієї об’єднаної команди. Ми від початку все зрозуміли та почали плідно працювати.
Коли сказали, що дві команди об’єднується, це стало шоком для вас?
Шоку не було. Просто спочатку не мали розуміння, який вигляд матиме ця ідея.
Президенти команди Олександр Ролько, Мирон Остапчак, а також партнер команди Емре Караахметоглу
Після об’єднання ФК «Юність-Куликів» мав тривалу серію з перемог в Прем’єр-лізі Львівщини та в чемпіонаті України серед аматорів (12 перемог поспіль в обох турнірах). Завдяки чому команді вдавалося перегравати всіх суперників на своєму шляху?
Завдяки тому, що ми одна команда. Після того, як об’єдналися, у нас було достатньо часу на підготовку. Ми поїхали на збори до Моршина, де всі зблизилися. Тренувальний збір дав нам дуже потужний поштовх. Тренери зробили велику роботу і на сезон команда виходила впевнено.
Такий результат команди тебе не здивував?
Зараз мене це не дивує. Тоді ми не рахували, скільки триває наша переможна серія. Йшли від матчу до матчу. Ми не заглядали вперед, а готувались до наступного суперника.
Проти якого суперника було найскладніше грати в Прем’єр-лізі Львівщини?
Насправді всі колективи були сильними. Але «Миколаїв» – наш основний конкурент, з яким грати було важко. Дуже сподобалися «П’ятничани», проти яких також було максимально складно.
Чи відчував принциповість у матчах проти «Миколаєва»? Все-таки ти там грав раніше, в тому числі і проти «Юності».
Чесно кажучи, не дуже. Мабуть, я ще не багато часу провів в «Юності», аби відчувати таке. ФК «Миколаїв» - звичайна команда у моїй кар’єрі, де я всього пограв півроку.
Які матчі в чемпіонаті України серед аматорів були найважчими?
Одна з останніх ігор проти «VIVAD» Романів (2:2) була складною. Просиділи три години в автобусі, потім ще годину їхали до Житомира, аби зіграти на штучному полі під дощем. Також нелегко було на виїзді проти команди «Пробій» з Городенки. Суперники хочуть відібрати в нас очки і фактично з перших хвилин видно, що вони прагнуть грати на нічию. В цьому плані дуже важко.
Романе, ти показав фантастичну серію – всього один пропущені гол в дванадцяти матчах, при цьому відбив два пенальті. Як тобі це вдалося?
Вважаю, що це не мені вдалося показати таку серію, а команді. Тільки завдяки партнерам так мало пропустив. Як то кажуть, захист починається від нападу. Вся команда працювала на один результат.
У твоїй кар’єрі раніше були подібні серії?
Ні, це вперше в моїй кар’єрі. Неймовірно, що не пропустив жодного голу в чемпіонаті області.
Такі моменти мають важливе значення для тебе чи ти, зрештою, не звертаєш на це уваги?
Можу сказати, що це додає впевненості в моїх силах. Моя серія означає, що ми з тренерським штабом та хлопцями робимо все правильно.
Після зборів колектив «Юність-Куликів» провів уже понад 20 офіційних матчів. Чи не відчуває команда втоми?
Ми маємо фактично два рівноцінні склади, тренери дали пограти всім. Тому втоми в нас вочевидь немає. Особисто в мене точно.
Чи готова команда «Юність-Куликів» до професійного футболу, на твою думку?
Однозначно. Знаючи амбіції тренерського штабу та президентів Олександра Ролька та Мирона Остапчака, бачу лише найвищі завдання. Зараз ми маємо чітке завдання – перемагати в кожному матчі. Тому не думаю, що згодом завдання зміняться.
Якщо говорити про твою професійну кар’єру, то чи задоволений ти нею?
Не дуже. Раніше, мабуть, не дуже слухав поради старших, подеколи заважали позафутбольні речі. Було важко – не відчував довіри від тренерів. Таке було в останніх двох командах.
Розкажи про свій період в «Нафтовику-Укрнафті». Як взагалі вдалося грати на такому рівні?
«Скалу» колись тренував Книш Володимир Миколайович. Вийшло так, що він очолив «Нафтовик-Укрнафту» й запросив мене по добрій пам’яті. У цій команді, до речі, виступав разом з теперішнім одноклубником Василем Білим.
Хто з тренерів дав тобі багато в кар’єрі?
Кожний тренер зробив свій внесок у мій розвиток, але Володимир Книш, Володимир Вільчинський, Василь Малик і тренер воротарів Олександр Бабак дали мені найбільше.
Kamp-Sport
