☰
03.01.2024
Півзахисник «Юності-Куликова» Іван Юськевич досить швидко став ключовим гравцем команди й цілком заслужено вперше у своїй кар’єрі виграв золоті нагороди чемпіонату Львівщини. В усіх турнірах у сезоні-2023 він забив п’ять голів і відав кілька гольових передач. За підсумками змагань футболіста визнали найкращим гравцем чемпіонату.
В інтерв’ю Kamp-Sport Іван Юськевич пригадав свій колосальний досвід виступів у чемпіонаті Львівської області, розповів про нинішній етап в об’єднаному колективі та поділився емоціями від здобуття першого чемпіонства в кар’єрі.
Іване, розкажи про те, як починав свій шлях у футболі. На якій позиції грав?
Почав займатись футболом, коли навчався в третьому класі. Я є вихованцем СДЮШОР 4 Львів. Мій перший тренер – Шала Ігор Іванович. Довгий час грав на позиції правого захисника. В одинадцятому класі перейшов до «Покрови», де виступав під керівництвом Дениса Черняєва. У нього я також виступав правим захисником. Після «Покрови» вже виступав за «Водник», який тренував Олег Колобич.
Який доробок твоїх виступів на юнацькому рівні?
З «Водником» ми посіли перше місце в чемпіонаті Львівщини. Також у складі «Покрови» здобув бронзові медалі на всеукраїнському рівні.
Як довго ти виступав за «Погонь» і що можеш загалом розповісти про цей етап в кар’єрі?
Це був дуже хороший час, адже тоді, по суті, для мене все тільки починалося. Ми постійно їздили грати до Польщі, а це був період, коли не кожний міг спокійно подорожувати Європою. Часто мали збори в Польщі, відвідав багато міст цієї країни. Окрім чемпіонату Львівщини, брали участь у польських турнірах. Тож я задоволений етапом кар’єри в «Погоні», який тривав близько восьми років. Під час виступів за цю команду, зокрема, зіграв на багатьох позиціях – навіть у центрі нападу. Тож мав змогу зрозуміти та відчувати, де мені найкомфортніше діяти на полі.
Як перейшов до «Миколаєва»? Оціни свої виступи в цьому колективі…
Мене викликали грати за збірну Львівської області, яку тренував Віталій Пономарьов. Ми тоді дуже добре виступили й отримав від нього пропозицію перейти в «Миколаїв». Недовго думав над нею й згодом став гравцем цієї команди. Одразу ж вдалося стати одним із основних футболістів «Миколаєва». В цьому клубі провів дуже хороший час, де виріс як виконавець.
Чому, на твою думку, не вдалося здобути чемпіонство з «Миколаєвом»? Чого не вистачало команді?
Амбіцій «Миколаєву» завжди вистачало, але за чотири роки, впродовж яких я виступав за цю команду, нам не вдавалося виконати завдання. Складно сказати, в чому була причина. Такі суперники, як «Юність», «Фенікс» та інші робили нас тільки сильнішими. Загалом завжди весь сезон проходили впевнено та рівно, але під завершення втрачали своє.
Чи відчував принциповість у матчах проти «Юності»? Пригадай ці поєдинки.
Гадаю, що для кожного гравця матч «Миколаєва» проти «Юності» був принциповим. Ці дві команди протягом останніх років є однозначними фаворитами на чемпіонство. Пам’ятаю, що на «Юність» і також колись на «Демню» було особливе налаштування.
Набагато легше проти «Юності» було грати в Миколаєві. В домашніх стінах команда майже завжди перемагала. Хочу відзначити також вболівальників Миколаєва, які підтримували команду у великій кількості. А у виїзних поєдинках нам було набагато складніше.
Як у тебе з’явилась можливість виступати за «Куликів» і чому обрав саме цей варіант?
Це вже були часи повномасштабного вторгнення. У той період мав деякий спад у кар’єрі. На полі мало що вдавалось, відчував якийсь моральний занепад. Тоді й вирішив, що потрібно щось змінювати, розпочинати новий етап у кар’єрі. Мені надійшла пропозиція від «Куликова». Чесно кажучи, я не прихильник частої зміни клубів, але, враховуючи той спад у кар’єрі, вирішив, що це буде найкращим варіантом. Мені був потрібен новий виклик. Цікаво було спробувати грати в такій молодій команді, як «Куликів».
Чи швидко вдалося адаптуватись у новій команді? Після спаду твоя кар’єра пішла вгору?
Спочатку, звичайно було важко. Вливався у новий колектив, де багато молодих футболістів. До того ж тут грало чимало людей з інших регіонів країни. Проте, хлопці добре мене прийняли. З кожним тренуванням ставав тільки кращим. Відчув, що перехід у нову команду пішов мені на користь.
Чому вирішили залишитись у «Куликові», коли більшість гравців покинула команду?
Чесно кажучи, навіть і не думав про відхід з клубу. Ми розуміли, що в команді складна ситуація, але грати потрібно. Кожний бився до кінця, навіть удесятьох чи вдев’ятьох. Виходили на поле й отримували задоволення від кожної миті.
Як сприйняв новину про об’єднання команд?
Був трохи шокованим. Нові тренери, зовсім інші пріоритети та завдання. Пам’ятаю, що нас зібрали всіх одного дня й повідомили, що «Куликів» об’єднується з «Юністю». Слів, чесно кажучи, не було (сміється). Ми не могли уявити, який вигляд матиме об’єднана команда й кожний переживав за те, чи буде грати. Але Володимир Дуткевич (спортивний директор ФК «Юність-Куликів» – прим.) завжди нас підтримував і підбадьорував. Підійшов до мене й сказав: «Іване, все буде добре. Від цього об’єднання матимемо лише позитив. У нас все вийде».
Звичайно, ми були приємно шоковані. Адже знали хлопців з «Юності» й розуміли, що від об’єднання всім буде тільки краще. Дякувати Богу, все вдалося зробити успішно.
Чи була розмова з головним тренером команди Богданом Костиком, коли відбувалось об’єднання? Що він тобі сказав?
Була загальна розмова з командою. Підбадьорив кожного, мотивував багато працювати, адже попереду серйозні завдання. Він запевнив, що футболісти «Куликова» йому потрібні й кожний має ставати тільки кращим.
Богдан Костик казав, що тобі спершу було дуже важко, але завдяки праці та виконання тренерських установок ти згодом виглядав добре. Можна зробити висновок, що адаптація була складною для тебе?
Адаптація насправді не була важкою, все проходило добре. У нас в команді шалена конкуренція, тож треба багато працювати. Спершу мене випускали на поле на позиції центрального півзахисника, на якій я завжди грав у «Миколаєві» та «Куликові». Але пізніше я став грати праворуч в півзахисті. Мабуть, тренери побачили, що найкраще себе показую саме на фланзі. Пам’ятаю, що в першій грі почувався непросто, але з кожною грою додавав і відчував впевненість та комфорт на полі.
Розкажи, наскільки ти відчув різницю після об’єднання команд?
Різниця є колосальною. Таке враження, наче ми стали грати в професійній команді. Стало все по-іншому. Ставлення тренерів до роботи, тренування, робота керівництва – все є професійним.
Після об’єднання ФК «Юність-Куликів» мав тривалу серію з перемог в Прем’єр-лізі Львівщини та в чемпіонаті України серед аматорів (12 перемог поспіль в обох турнірах). Завдяки чому команді вдавалося перегравати всіх суперників на своєму шляху?
Ми були сильнішими за інших в плані організації. Маємо чудовий колектив, в якому присутні не лише хороші футболісти, але й добрі люди. Кожна перемога приносила впевненість, з якою ми вигравали далі.
Такий результат команди тебе не здивував?
Мене це не здивувало. Ще до об’єднання тренери та багато гравців багато років, напевно, мали подібні переможні серії. Як не як, команда Богдана Костика вшосте стала чемпіоном.
Проти кого було найскладніше грати?
Пригадую складну гру з «Миколаєвом» в чемпіонаті Львівщини (1:0). Це була складно в психологічному плані гра, яку вдалося довести до перемоги. В чемпіонаті України серед аматорів найважче було проти команди «Vivad» Романів (2:2), але тоді вплинули певні фактори: погода, повітряна тривога, зміна поля. Також наприкінці зустрічі призначили сумнівний пенальті.
Дуже цікава та бойова гра видалася проти «Пробою» з Городенки. Дуже хороший суперник із непоганим підбором гравців. Вони дали нам бій і наприкінці поєдинку Тарас Яворський забив шикарний гол.
Ти провів понад 200 матчів у чемпіонаті Львівської області й нарешті цього сезону підняв над головою кубок. Поділися емоціями від чемпіонства. Чи вірив рік тому, що ще вийде здобути золоті медалі в кар’єрі?
Не знаю, чи вірив, але можу сказати, що дуже довго йшов до цього. Багато років виступав в чемпіонаті Львівської області й мріяв виграти золото. Чесно кажучи, після об’єднання «Куликова» та «Юності» в мене з’явилося відчуття, що ось – мій час настав. Коли підняв кубок над головою – емоції зашкалювали. Мені складно передати, що відчував у цей момент. Стільки всього було зроблено, зіграно більше двохсот матчів, щоб в 33 роки нарешті здійснити свою мрію. Це просто неймовірно.
Чи готова команда «Юність-Куликів» до професійного футболу, на твою думку?
Так, готова максимально. З тими гравцями, організацією роботи, ставленням до тренувань ми можемо багато. Можемо впевнено йти до цілей, адже маємо професійних тренерів, керівництво, президентів - Мирона Остапчака та Олександра Ролька. Також хочу подякувати нашим уболівальникам. Їхня підтримка надихала нас на перемоги й буде дуже потрібною для досягнення наступних завдань.
Згадаємо виступи «Юності-Куликова» на Кубку Львівської області. Команда вилетіла від «Миколаєва». Чи можна сказати, що основною проблемою було погане поле?
Все-таки поле було однаковим для всіх. Ми очікували, що матч відбудеться на штучному покритті, але грали на трав’яному. Це, звичайно, зіграло свою роль. Гадаю, що на якісному полі гра могла би видатись набагато кращою для обох команд.
Тебе визнали найкращим гравцем чемпіонату Львівщини 2023 року. Також ти увійшов до найкращих гравців Чемпіонату та Кубка ААФУ сезону 2023/24. Чи можна сказати, що зараз ти перебуваєш на піку власної кар’єри?
Так. 2023-й – найрезультативніший рік для мене. Неочікувано, але приємно показувати такі результати в 33 роки. Дуже щасливий, що здійснив давні мрії – виграв чемпіонат Львівської області та став найкращим гравцем сезону.
Партнери по команді кажуть, що у вас два серця. Ти погоджуєшся із цим?
Вони, певна річ, жартують (сміється). Це все праця, стараюсь максимально викладатись на тренуваннях та під час матчів.
Маю також шалену підтримку від батька, брата та мого кума. Не знаю, як би склалася кар’єра, якби не їхня допомога. Щоразу вони їздять на матчі та активно підтримують мене.
Олег Нападій, Kamp-Sport
