☰
22.02.2023
Після чемпіонату світу з біатлону в Обергофі вболівальники цього виду спорту, мабуть, не ставили питання “що варто змінити”. Адже, відштовхуючись лише від результатів, частіше хотілося поставити питання “а що ж залишити?”. Антирекорд за кількістю нагород - НУЛЬ, антирекорд в історії жіночої естафети - ЧОТИРНАДЦЯТІ. Так які ж глобальні висновки після цього чемпіонату світу?
Дмитро Підручний - незаперечний лідер українського біатлону просто зараз
Зірваний через травму сезон, нетривала підготовка перед чемпіонатом світу, важкий моральний стан через війну в Україні - все це могло б стати хорошим виправданням для поганих результатів. Натомість ми отримали п’яте місце у спринті та восьме у персьюті. Так, результат у мас-старті чи естафеті не занесеш в актив, однак саме Підручний є автором двох найкращих результатів на ЧС в Обергофі.
Зміна покоління в жінок - питання не вчорашнього, а позавчорашнього дня
Можна апелювати до поганої підготовки спортсменок, до роботи тренерів, до рівня мотивації тощо. Але будь-які новини про неготовність Дар’ї Блашко, чий хід був найслабшим в спринті, пропуск мас-старту Юлією Джимою, єдиною українкою, яка туди відібралася, чи форма Олени Білосюк, яка вже не може стартувати у кожній гонці, могли б і не відбутися. Якби у збірній була рівноцінна чи бодай близька до того заміна. Попередній очільник федерації біатлону як міг затикав ці “дири” натуралізацією, чим робив українському біатлону ведмежу послугу. Покоління, яке мало прийти на зміну “золотому”, так і не отримало достатньо досвіду на Кубках світу.
Тепер нам потрібно дивитися уже через покоління, фактично, жертвуючи результатами вже не в межах сезон-двох, а цілого олімпійського циклу. І придивлятися потрібно до спортсменок, які зараз виступають серед юніорів, плавно підводячи їх до головної команди, вчасно виводячи на рівень Кубка IBU, даючи досвід на рівні Кубка світу. До Олімпіади-2026 це навряд чи вдасться, тому наша мета - Олімпіада-2030.
Погляд на перспективу
Поруч з питанням головної команди, команди Б завжди мають йти питання юніорів та масового спорту. Адже, якщо їх не буде, за 7-10 років воно постане настільки гостро, що про головну команду мова навіть йти не буде, адже їхні результати ставатимуть все більш посередніми. А з ними падатиме й інтерес до занять біатлоном. Бо показавши дітям Олімпійських чемпіонок в естафеті чи золоту гонку переслідування Дмитра Підручного, вам буде простіше мотивувати дітей.
І що потрібно робити зараз? Працювати. Очільникам спортивних шкіл - думати як зробити їхні біатлонні групи більш масовими, а школу - більш впізнаваною. Тренерам - думати як в умовах обмеженого бюджету, який у країні, що веде війну, таким і залишатиметься, давати своїм підопічним максимум можливостей для розвитку. Працівникам федерації - думати про те як залучати кошти, міжнародних партнерів, шукати способи обмінюватися досвідом з країнами, де система підготовки, масової підготовки, розвинена найкраще. І не просто думати, а працювати над цим кожного дня. І саме за цими показниками варто оцінювати роботу федерації: не рекомендаціями як витратити гроші на головну команду, а тим, як розвивається біатлон в нашій країні і які його перспективи. Інакше щороку ми оновлюватимемо нові антирекорди.
Тарас Жеребецький, Kamp-Sport
