☰
15.06.2026
Фото: Анастасія Меркушина. Getty Images/Marius Nordnes/NordicFocus
Українська біатлоністка Анастасія Меркушина після завершення сезону встигла перезавантажитися, провести майстер-клас для дітей у Хусті, повернутися до тренувального процесу та розпочати підготовку до нового сезону. Зараз спортсменка перебуває на зборі в австрійському Обертілліаху, де працює над базовою підготовкою та стрільбою.
В інтерв’ю Анастасія розповіла про відпустку з сестрою Олександрою, перші збори та підготовку, а також про висновки після минулого сезону та бажання не лише показувати результат, а й змінювати сприйняття спорту в Україні.
Про відпустку: море, гори і нові емоції
За словами Анастасії, відпустки для спортсменів ніколи не буває забагато. Цього року вона вийшла особливою, адже разом із сестрою Олександрою Меркушиною біатлоністка поїхала на Тенерифе.
«Відпустки ніколи не буває багато — це всі знають. Цього року вона пройшла дуже класно. Олександра звозила мене на море. Це вона придумала, вона оплатила поїздку зі своїх призових і нарешті звозила старшу сестру на море. Я була задоволена, як ніколи», — розповідає Анастасія.
Для сестер ця поїздка стала можливістю побачити інший, “незимовий” світ — море, сонце, кактуси, нові краєвиди. Водночас навіть під час відпочинку повністю зупинятися спортсменки не могли.
«Спортсмени не можуть просто натиснути на гальма і сказати: “Все, я тиждень нічого не роблю”. Якщо організм різко перестає отримувати навантаження, до якого він звик, це теж стрес. Тому тренування все одно були, але вони були іншими — більше в задоволення», — пояснює Меркушина.
На Тенеріфе сестри багато ходили в гори, бігали трейли, підтримували форму. За словами Анастасії, у відпустці тренер може задати приблизний напрямок, але спортсмен сам обирає, що саме робити й до чого готовий організм.
«Це такий момент, коли ми повертаємося до рівня любителів спорту. Не робимо дуже специфічних навантажень, прискорень чи чогось подібного. Просто займаємося тим, що хочеться, і тим, що допомагає підтримати форму», — каже біатлоністка.
Фото: інстаграм Анастасії Меркушиної
Вдома сестри також працювали над фізичною підготовкою у Хусті — зокрема відвідували тренування, близькі до кросфіту.
«Ми ходимо до нашого тренера Дмитра із задоволенням, тому що це і крутий настрій, і відчуття, що ти працюєш над тим, що тобі справді потрібно», — додає Анастасія.
«Весна — це важливий елемент підготовки»
Анастасія Меркушина наголошує: період після сезону важливий не лише для фізичного, а й для психологічного відновлення. Зимовий цикл у біатлоні дуже виснажливий — фактично протягом п’яти місяців спортсмени стартують кожні кілька днів.
«Старт — це максимальне навантаження на організм, робота на знос. До цього додається відповідальність за команду, за країну. Це дуже сильно вимотує. Тому весна — важливий елемент підготовки. Треба заспокоїти організм, відпустити стрес, негатив чи навіть позитив, який накопичився за сезон, і просто згадати, чому ти любиш спорт», — пояснює Анастасія.
Саме тому цьогорічна відпустка, за її словами, вийшла дуже вдалою.
«Ми вперше за багато років не поїхали на сніг, а поїхали на море. Але вже з Олександрою домовилися, що наступного року, найімовірніше, знову поїдемо на сніг. Цей рік після Олімпіади для спортсменів зазвичай найбільш “відпочинковий”, бо далі знову починається чотирирічна підготовка», — розповідає біатлоністка.
Майстер-клас у Хусті: «Розраховували на 30–40 людей, а прийшло понад 90»
Окремою подією між відпусткою та зборами став майстер-клас із біатлону в Хусті. Його організували у межах ініціативи Міжнародного союзу біатлоністів.
«Для нас це був дуже класний досвід. Не всі в Хусті знають, що таке біатлон, бо місто більше звикло до інших видів спорту. Ми намагалися через знайомих та пости в інтернеті залучити людей. Розраховували на 30–40 учасників, а прийшло понад 90. Це було вау», — згадує Меркушина.
Діти мали змогу спробувати стрільбу з лазерної гвинтівки, дізнатися більше про правила біатлону та взяти участь у невеликих змаганнях.
Фото: Федерація біатлону України
«Мені було цікаво дивитися на ці зацікавлені обличчя. Для дітей було вау, що тут Олександра — чемпіонка світу, я — чемпіонка Європи, і ми з ними говоримо, пояснюємо, даємо спробувати», — каже Анастасія.
За її словами, організатори не очікували такої кількості учасників, тому наступного разу хотіли б зробити подію ще масштабнішою та краще продуманою.
«На наступний рік, найімовірніше, будемо проводити це для всіх вікових груп, заздалегідь продумувати план і день, щоб навіть люди з інших міст могли долучитися. Хочеться, щоб це було справжнє свято біатлону», — зазначає спортсменка.
Про збори і підготовку до нового сезону
Після відпустки Анастасія разом із сестрою розпочала підготовку до нового сезону. Спершу був збір у Східниці, а зараз спортсменки працюють в австрійському Обертілліаху.
Меркушина також пояснила ситуацію щодо тренувань поруч із командою А. За її словами, у медіа цю тему подали не зовсім коректно.
«Не всі зрозуміли це правильно. Багато хто подумав, що відбулося об’єднання команд, ротація чи ще щось. Насправді жодних змін у складах не було. Команда Б залишилася командою Б. Тренерський штаб також залишився тим самим. Просто запросили тренуватися разом із командою А на одній локації», — пояснює Анастасія.
За словами біатлоністки, така модель допомагає вирішувати організаційні моменти: спільна логістика, робота масажистів, розподіл обов’язків під час зборів.
«Ми з Олександрою залишаємося на своїй підготовці. Працюємо з Романом Лейбюком і батьком (Олег Меркушин – прим.). Але ми спілкуємося з іншими тренерами, з командою, шукаємо найкращу версію для себе і для команди», — каже Меркушина.
Фото: Федерація біатлону України/Dmytro Yevenko
Також за словами Анастасії, попри індивідуальний підхід до підготовки, комунікація зі старшою тренеркою збірної Оксаною Хвостенко є постійною та конструктивною.
«Ми спілкуємося з Оксаною Хвостенко, у нас є комунікація, все гаразд. Ми шукаємо найкращу версію і для себе, і для команди. Спостерігаючи за дівчатами збоку, я бачу, що там усе дуже класно і правильно. У них багато базового навантаження, яке і має бути в їхньому віці, щоб надалі показувати хороший результат. Зараз вони закладають базу, через рік-два перейдуть до основної швидкісної роботи, і до наступних Олімпійських ігор уже мають бути в топі.
Це правильна стратегія. Мені дуже подобається в Оксані Хвостенко те, що вона взяла молодих дівчат і довела їх до рівня збірної. Це дуже важливо. Є довіра, є розуміння роботи, є стратегія. Видно, що це не історія про тренера, який прийшов на готовий результат і сказав: “Я молодець”. Ні, вона веде спортсменок із молодого віку до збірної. І це справді дуже класно», — зазначила Меркушина.
Біатлоністка, крім того, підкреслює, що в жодному разі йдеться не про конфлікт, а про різні потреби спортсменок на різних етапах кар’єри.
«Це не тому, що ми в якомусь конфлікті чи такі “погані й вредні дівчинки”. Просто команда А зараз велика, там багато молодих дівчат. У них інший вік, інші завдання. Вони роблять базу, яка має допомогти їм через рік-два вийти на основну швидкісну роботу і підійти до наступних Олімпійських ігор у хорошому стані. Це правильний шлях. Але нам на цьому етапі потрібна дещо інша підготовка», — пояснює спортсменка.
Обертілліах: база, стрільба і робота на висоті
На зборі в Обертілліаху головний акцент зроблено на базову довгу роботу, набір кілометражу та стрілкову підготовку.
«Саме в Австрії у нас акцент на базовій довгій роботі. Це єдиний такий збір. Також дуже багато базової стрілкової підготовки. Уже почалися перші прискорення, але основа — це все-таки база, об’єм, кілометраж», — розповідає Анастасія.
«На висоті досить небезпечно багато прискорюватися. Якщо ти працюєш в аеробному режимі, організм адаптується, набирає гемоглобін, бо тут менше кисню і важче дихати. Але якщо занадто прискорюватися, організму стає надто важко. Тому важливий баланс», — каже біатлоністка.
За її словами, саме тому перший гірський збір побудований переважно на базовій роботі.
«Ми набираємо здоров’я, гемоглобін, об’єм, а ще — емоції. Тут кожне тренування особливе, неймовірна краса. Хочеться тренуватися більше і більше. Навіть коли дощ, усе одно хочеться вийти й попрацювати», — додає Анастасія.
Наступний етап підготовки має бути вже більш швидкісним.
«В останньому циклі цього збору вже почнемо перші прискорення, щоб в Естонії це не було настільки важко. Але все дуже обережно — з огляду на здоров’я, тестування, ортостатичні проби, контроль стану», — пояснює Меркушина.
Про минулий сезон: «Я зрозуміла, що ще можу»
Головним особистим досягненням минулого сезону для Анастасії стала перемога на чемпіонаті Європи. За словами спортсменки, цей результат мав для неї не лише спортивне, а й емоційне значення.
«Я зрозуміла, що ще є порох у порохівницях. Мені здавалося, що вже все: вік, ти не можеш, ти не здатна, є проблеми, не справляєшся. Але останні пів року ми готувалися тільки з батьком, і це позитивно вплинуло і на емоційний стан, і на фізіологічний», — розповідає Анастасія.
«Коли це все закінчилося і відпустило, з’явилася медаль — як знак, що ще можна. Я отримала задоволення від біатлону і зрозуміла, наскільки сильно люблю цей вид спорту. Я не готова зараз попрощатися. Я ще можу показати результат, але для цього треба багато і старанно працювати. Саме це я зараз і роблю», — каже Меркушина.
За словами спортсменки, у неї відкрилося друге дихання.
«Біатлон може бути веселим. Це може бути класна, важка робота, але при цьому можна отримувати багато задоволення — від подолання себе, своїх внутрішніх демонів. Зрозуміло, що я буду мандражувати перед стартом, бо це відповідальність. Але можна виходити й розуміти: зараз ти робиш свій максимум, а не впадати від цього в істерику», — говорить Анастасія.
«Хочу, щоб останні роки в спорті запам’яталися яскраво»
Меркушина зізнається, що хоче провести завершальний етап кар’єри відкрито, емоційно й по-справжньому.
«Мені б хотілося, щоб мої останні роки в спорті запам’яталися яскраво. Щоб я перестала ховатися від негативу, від коментарів, не закривалася у своїй мушлі, а відчувала задоволення від процесу — від спорту, від тренувань, від усього, що відбувається», — каже біатлоністка.
Окрім спортивних цілей, Анастасія бачить для себе й ширшу місію — змінювати сприйняття спортсменів в українському суспільстві.
«Я бачу, як зараз росте спортивна ком’юніті. Молоді спортсмени, спортсмени мого віку змінюють розуміння того, хто такий спортсмен. Це не закрита людина, яка незрозуміло що робить. Це цікава особистість, яка багато знає і багато може дати іншим поколінням», — зазначає Меркушина.
На її думку, завдання елітного спорту — не лише перемагати, а й надихати людей займатися спортом.
«Елітний спортсмен — це людина, на яку рівняються. Через таких спортсменів діти приходять у спорт. Вони бачать Ярославу Магучіх, Олександра Усика, братів Кличків, Андрія Шевченка — і розуміють, що це можливо навіть в нинішніх умовах України. Спорт дає набагато більше, ніж перемоги. Він дає впевненість у собі, дисципліну, бажання рухатися вперед», — пояснює Анастасія.
Про підтримку спорту і роль брендів
Ще одна тема, яку Меркушина вважає важливою, — фінансування спорту та співпраця спортсменів із брендами.
«Зараз ми частково працюємо за державний кошт, але це не може тривати вічно. Країна не в тому стані, щоб завжди підтримувати велику кількість спортсменів. У якийсь момент ми все одно прийдемо до системи, коли спортсмени мають більше працювати зі спонсорами», — каже вона.
Анастасія вважає, що трансформацію потрібно починати вже зараз, аби спортсмени не опинилися без підтримки у майбутньому.
«Не має бути так, що в якийсь момент спортсмени залишаться без можливості поїхати на збори чи змагання, бо немає коштів. Для цього важливо вже зараз проходити цей шлях, шукати партнерів, змінювати думку брендів. Звісно, в Україні є багато важливих напрямків, куди потрібно донатити. Співпраця зі спортсменом — це повноцінна професійна робота: представлення бренду, комунікація з аудиторією, створення контенту й реальний досвід використання продукту», — пояснює біатлоністка.
На її думку, українському бізнесу варто більше звертати увагу саме на професійних спортсменів.
«Умовний бренд спортивного харчування радше піде до коміка з YouTube-каналом, ніж до професійного спортсмена. Але кого насправді логічніше слухати в таких питаннях? Людину, яка просто жартує, чи спортсмена, який має допінгові обмеження, перевіряє сертифікати, радиться з медиками, пробує на собі й розуміє, що працює, а що ні? Спортсмен у такій співпраці не просто отримує підтримку, а виконує роботу, за яку бренд платить так само, як за будь-яку іншу якісну комунікацію чи рекламу», — говорить Меркушина.
Водночас вона наголошує, що не претендує на роль людини, яка одноосібно змінить систему.
«Я прекрасно розумію, що не я одна маю бути дотичною до змін зміню. Але, можливо, буду «маленькою людиною», яка почне якусь роботу. Хтось надихнеться, хтось подивиться, хтось послухає, хтось щось змінить. І врешті-решт ми разом можемо змінювати суспільство», — підсумовує Анастасія Меркушина.
Kamp-Sport
