☰
30.04.2024
Спорт знає чимало випадків, коли спортсмени приходять у віці, який багато хто вважає надто пізнім для початку. Лілія Стеблина прийшла у біатлон лише в 16 років, але, проте, змогла стати професійною спортсменкою та виступати на міжнародних змаганнях, представляючи Україну.
Ліліє, розкажи як ти потрапила у біатлон?
Народилась та живу в Києві. Мені було 16 коли прийшла на секцію. Мій молодший брат, на той момент, вже займався близько пів року: наші тренери Микола Олександрович та Ірина Олександрівна Свистюли якось говорили з батьками та зініціювали, щоб я прийшла та спробувала. Я не надто захоплено сприйняла цю пропозицію від батьків, але вирішила переконатися чи це моє. Прийшовши на тренування я була вражена, вражена тим, як, мої вже тепер, тренери люблять свою роботу і вкладають в неї та у своїх вихованців всю душу. Мабуть, це мене зачепило більше, ніж саме тренування.
Під час перших років я інколи чула від інших людей, що пізно прийшла і в мене нічого не вийде. Але, завдяки підтримці й вірі моїх тренерів та рідних, я досі тут. Безмежно рада, що так все склалося, бо завдяки цьому я знайшла свій життєвий шлях і дуже дорогих моєму серцю людей.
Якими були перші змагання, що запам'ятались тобі та чому?
Перша участь у змаганнях, якщо не брати до уваги в нашій КДЮСШ та міські, були через декілька місяців в Конотопі, де брала участь у трьох гонках. Запам'ятався крос, бо я була 7-ма і це був доволі хороший результат на той момент. А ось на справжні біатлонні змагання я потрапила, здається, в січні 2017. Пам'ятаю, як Микола Олександрович розповідав про дівчат-лідерок моєї вікової категорії, що зараз є членами національної команди. Попри те, що стріляла я не надто влучно, на моє здивування була навіть не останньою.
Лілія Стеблина разом з тренерами
У 2020 році ти виступала на юніорському чемпіонаті світу у Швейцарії. Це були твої перші міжнародні змагання? Наскільки це відрізнялось від внутрішніх, українських змагань?
Участь у ЮЧС 2020 – це мій міжнародний дебют. Це було дуже хвилююче, я не знала, який результат маю показати, щоб бути ним задоволеною. Багато спортсменів, на фоні яких відчувала себе аматором. Велика відповідальність, бо представляю свою країну.
У сезоні, що минув, ти виступила на трьох етапах Кубка IBU. Які цілі ти собі ставила на цей сезон та наскільки вважаєш, що вдалось досягнути їх?
Насамперед хотілося брати участь в етапах, набиратися досвіду та демонструвати свій стабільний рівень. Вважаю, що цей сезон можна занести в актив. Звісно, не все було так, як мені б хотілося, наприклад, стрільба стоячи. Але над цими аспектами будемо працювати в новому сезоні.
Перший міжнародний старт — ЮЧС у 2020 році
Хто для тебе є прикладом на кого ти рівняєшся в Україні/ у світі?
Серед українських мене найбільш надихає Дмитро Підручний, а серед іноземних спортсменів – дві норвежки Інгрід Танревольд і Тіріль Еккоф. Найбільше підкупає їх щирість, відкритість, не зважаючи на досягнення.
Чи цікавишся ти ще якимись видами спорту окрім біатлону, якщо так, то якими?
Не можу сказати, що я є великим фанатом якогось іншого спорту, мені більше цікаво спостерігати за життям різних спортсменів, як вони тренуються та відпочивають.
Минулого року багато ЗМІ цитували твою заяву про недопустимість повернення росіян та білорусів у міжнародний спорт. Цього року будуть літні олімпійські ігри де у нейтральному статусі можуть бути представники цих країн. Чи це правильно, на твою думку?
Зважаючи на те, що більшість цих спортсменів публічно підтримують дії їх країн та збройну агресію щодо України, я вважаю, що це буде неправильним рішенням. І виникає питання навіть не до цих осіб, а до МОК: чому Ви допускаєте їх до змагань? Звісно, міжнародним організаціям не болить як нам. Але події останніх років в Україні неприпустимі в 21-му столітті! Відразу згадується уривок вірша Ліни Костенко "Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні ми, а завтра – ви."
Зараз, коли сезон завершився, чим ти займаєшся? Чи вистачає часу під час сезону на якісь хобі?
Міжсезоння це чудовий час, щоб надолужити у спілкуванні з рідними та друзями, відіспатися, вдихнути життя на повні груди, насолодитися спокоєм, помріяти, розставити всі думки по поличках.
Щодо хобі, то якщо є бажання, знайдеться й можливість. Тому буває, що щось читаю і вчу, і в'яжу, а буває просто відпочиваю.
Після перших змагань у 2017 році
Чи є у тебе якась заповітна мрія пов'язана з біатлоном? Яка вона?
На початку свого біатлонного шляху була велика мрія. З часом зрозуміла, що не всі спортсмени стають Олімпійськими чемпіонами, проте я й надалі буду намагатися докладати зусиль, щоб усі мрії тієї дівчинки, яка прийшла на біатлон, втілити в реальність. А як там буде дізнаємось з часом.
Kamp-Sport
