☰
03.09.2021
У рамках проекту LVIV OPEN CUPS-2021, на паркеті спортивного залу Центру творчості дітей та юнацтва «Галичина» в місті Лева відбувся цікавий благодійний баскетбольний турнір. Чотири команди непрофесійних баскетболістів станом на сьогодні (серед учасників була низка відомих у минулому гравців навіть Суперліги) зіграли у формі супергероїв задля порятунку Вікторії Полюги, якій діагностували СМА. Дівчинка може стати здоровою – для цього їй потрібен всього один укол. Та його вартість становить 55 000 000 гривень. Тож усі зібрані кошти учасниками та глядачами заходу передані батькам Віки.
У благодійному турнірі грали чотири команди – «Тернопільські Халки», «Залізні Люди», «Капітани Вікторії» та «Громовержці». Матчі проходили у форматі чотири періоди по 10 хвилин «брудного» ігрового часу. Спершу відбулися два півфінальні поєдинки, після чого їхні переможці зіграли гру за перше місце, а ті, які поступилися, – за третє.
У першому півфіналі жереб звів «Тернопільських Халків» та «Залізних Людей». Зазначимо, що основний кістяк команди з файного міста Тернопіль було сформовано з тренерського штабу БК «Тернопіль». При цьому на ігровий майданчик виходили не тільки головний тренер суперлігівської команди Дмитро Забірченко та його асистенти Євген Ворнік, Владислав Рижов і Андрій Логвись, а й президент клубу Ігор Комендат. Доповнили тернопільський десант львів’яни, які також у баскетболі, як то кажуть, не останні люди. Зокрема, за «Халків» грали президент Федерації баскетболу Львова Дмитро Крамар, директор ЛКП «Спортресурс» та співорганізатор заходу Ростислав Зелик, представник ЛКП «Спортресурс» Іван Чудійович, представник бізнесу Олексій Шатєєв та чинний чемпіон Європи з кікбоксингу Євген Дегоник. А чи не найбільш колоритною фігурою не лише «Халків», а й загалом серед усіх гравців турніру був Петро Адамик – нині голова фракції «Європейська солідарність» Львівської міської ради і президент Федерації регбі Львівщини, а в минулому один з провідних регбістів львівського «Сокола». Забігаючи трохи наперед, скажемо, що Петро Михайлович ще до початку матчів зізнався, що його головне завдання на цьому турнірі – не заважати партнерам по команді та не травмувати нікого із суперників. Одразу скажемо, з обома підпунктами він впорався, без перебільшення, просто блискуче. Адже саме «Халки» виграли турнір, а усі гравці решти трьох команд повернулися додому живі й здорові і навіть без найменших ушкоджень…
Вистачало знаних постатей і в складі «Залізних Людей». Напевне найбільшу увагу глядачів привертав до себе Андрій Смольський – знана постать у львівському обласному футболі як у ролі одного з керівників обласної федерації, так і арбітра. По-перше, він виділявся стрижкою а-ля Кріштіано Роналдо, а по-друге дуже активно діяв на майданчику. При грі в обороні під власним щитом, що називається, не жалів ні себе, ні суперників. А по-друге, в атаці постійно виконував потужні кидки – кілька разів здавалося, що щит не витримає і доведеться робити в турнірі непередбачену технічну перерву. Та на щастя, обійшлося – обидва щити майданчика ЦТДіЮ «Галичина» виявилися дуже високої якості.
Партнерами пана Андрія по команді були засновник знаної власної студії Євген Кваша, бізнесмен Ігор Тутин, один з лідерів байкер-клубу «Хулігани» і відомий діючий гравець вище згаданої регбійної команди «Сокіл» Валентин Корчак, комерційний директор «Арени Львів» Денис Ринський, президент БК «Кроссендуро Винники» Ярослав Пизьо і гравець аматорського клубу «Lviv Warriors» Марк Ямковой. А справжньою окрасою «Залізних Людей» були Лера Пасічник та відома молода журналістка Алла Васьковська.
Що ж до подій на майданчику у ході першого півфінального поєдинку, то тут слід сказати, що загалом гра вийшла видовищною. Однак майже увесь час перед у рахунку вели «Халки», у грі яких, звісно, тон задавали тренери БК «Тернопіль». Втім, не можна й не відзначити стрімкі прориви прудконогого кікбоксера Євгена Дегоника. Саме йому найбільше дісталося від основного оборонця «Залізних Людей» Андрія Смольського. І саме самовідданим діям останнього інтрига в матчі, незважаючи на перевагу «Тернопільських Халків», зберігалася три чверті гри. Перед заключним періодом на табло горіли цифри 37:33 на користь команди з файного міста. І тільки у заключній десятихвилинці, коли «Залізні Люди» дещо підсіли функціонально, розрив почав стрімко збільшуватися на користь Дмитра Забірченка, Ігоря Комендата та їхніх партнерів. В підсумку «зелені» виграли з перевагою у 16 ігрових очок – 55:39 (13:10, 14:13, 10:10, 18:6).
За зовсім іншим сценарієм проходив другий півфінал, у якому в очному протистоянні на паркеті ЦТДіЮ «Галичина» зійшлися «Капітани Вікторії» та «Громовержці». У складі останніх найбільш знаковою фігурою був колишній багаторічний капітан та лідер БК «Львівська Політехніка», а нині головний тренер цієї команди Ярослав Зубрицький. Серед його партнерів було двоє президентів аматорських баскетбольних клубів – Роман Городечний (БК «Львів») і Андрій Бальовський (БК «Самбір»), директор БК «Львів» Андрій Калічак, а також відомі бізнесмени-меценати Сергій Сидор, Віталій Закоморний, Тарас Завацький, Дмитро Шнейдер, Віталій Верес.
Роман Городечний, до речі, окрім баскетболу, на дозвіллі захоплюється ще й альпінізмом. Причому робить це більше, ніж серйозно. Аби не бути голослівними, наведемо лише один факт – пан Роман піднімався на Еверест…
Грали за «Громовержців» й відомий юрист, депутат від «Європейської Солідарності» Володимир Марусяк та один з найталановитіших молодих українських ватерполістів сучасності, гравець львівського «Динамо» і національної збірної Максим Осика, який свого часу пограв у німецькій Бундеслізі.
Цікаво, що перед півфінальним матчем Максим Осика заключив парі з своїм партнером по «Динамо» і збірній України з водного поло Олександром Дядюрою. Капітан динамівців прогнозував, що Максим в обох матчах турніру жодного разу не закине м’яч у кошик команди суперника. Максим у свою чергу пообіцяв, що зробить це і обов’язково більше, ніж один раз. Одразу скажемо, що після завершення турніру парі «оплачував» Дядюра. Адже Осика хоча й не продемонстрував супервлучність (йому довший час не вдавалося правильно розрахувати при виконанні кидка траєкторію польоту м’яча), але в підсумку і в півфіналі, і в фіналі своїх пару очечок в доробок команди таки приніс…
Найбільш відомим серед гравців команди «Капітани Вікторії» зі спортивної сторони був багаторазовий чемпіон України, учасник двох літніх Олімпійських ігор (Пекін-2008 і Лондон-2012), майстер спорту міжнародного класу Дмитро Дем’янюк, який грав на позиції центрового. А найбільше серед глядачів за нього вболівала його дружина – не менш знана легкоатлетка (спеціалізується на бігових дистанціях від 800 м до 3 км) та справжня красуня Орися. Партнерами Дмитра на цьому турнірі були один з найкращих баскетбольних арбітрів Львівщини та співорганізатор заходу Денис Головко, представники бізнесу Олег Шекета, Федір Савонченко і Роман Синявський, співзасновник добре знаного за межами України львівського клубу з карате «Юніон» Ілля Нікулін, під орудою старшого брата якого Антона Нікуліна українські каратисти на Олімпіаді в Токіо вибороли дві медалі, інструктор-методист Клубу Ігрових Видів Спорту (КІВС), віце-президент Федерації регбі Львівщини з питань розвитку дитячого регбі Северин Шкільник та гравець аматорської команди «Агро Віта» Олексій Воркун. А справжньою окрасою «Капітанів Вікторії» була Вікторія Пасічник – мама Лери Пасічник.
Цікаво, що серед присутніх на турнірі учасників і глядачів 99 відсотків були переконані що пані Вікторія – не мама, а старша сестра Лери… Коментарі, напевне, в подібних випадках зайві. Додамо тільки, що пані Вікторія не лише насправді молодо виглядає, а й продемонструвала прекрасний рівень баскетболу, причому не поступалася ні партнерам, ні суперникам не тільки в техніці володіння м’ячем, а й у швидкості та загалом функціональній готовності. І повірте, це ніякий не комплімент, а проста констатація фактів. Висновок один – грайте у баскетбол і ви завжди будете молоді як тілом, так і душею…
Однак ні чарівність Вікторії Пасічник, ні повна самовіддача її партнерів у грі не допомогли «Капітанам Вікторії» зупинити «Громовержців». За великим рахунком, долю другого півфіналу було вирішено уже в першій десятихвилинці, упродовж якої «Капітани» спромоглися лише на один влучний двоочковий кидок. Водночас Ярослав Зубрицький з партнерами діяли напрочуд влучно в атаці та надійно в обороні. В підсумку перший період завершився справжнім бліц-кригом «Громовержців». На першу малу перерву у матчі суперники пішли за рахунку 19:2 на їхню користь.
Однак, як засвідчив хід другого періоду, «Капітани Вікторії» рук не опустили і не мали наміру достроково, як то кажуть, викидати білий прапор. Добряче по-спортивному розізлившись, вони зуміли виграти другу десятихвилинку з перевагою у чотири очки (13:9) і тим самим дещо скоротити своє відставання у рахунку – з «-17» до «-13». На екваторі другого півфіналу на табло горіли цифри 28:15 на користь «Громовержців».
На жаль, на більше «Капітанів Вікторії» не стало. А можливо, це знову, після серйозної розмови у перерві з своїми партнерами Ярослава Зубрицького, який в цій грі був не тільки лідером, а й виконував функції граючого тренера своєї команди, «Громовержці» зі старту другої половини матчу знову включили максимальні швидкості. Та якби там не було, а в третьому періоді, як і в першому, «Капітани Вікторії» знову набрали тільки два очка. І це в той час, як їхні суперники за третє чверть поповнили свій ігровий доробок ще 11-ма пунктами. Тож перед заключною чвертю розрив у рахунку збільшився до 22 очок – 39:17. Єдине на що спромоглися у останній десятихвилинці Дмитро Дем’янюк та його партнери, так це локально скоротити відставання. Втім, зробили вони це мінімально – лише на два пункти. Тож у підсумку «Громовержці» виграли з перевагою рівно у 20 очок – 48:28 (19:2, 9:13, 11:2, 9:11).
Та треба віддати належне «Капітанам Вікторії». «Побиття» суперниками у півфіналі їх не зламало в психологічному плані і в матчі за третє місце проти «Залізних Людей» вони наочно довели, що також вміють грати у баскетбол. Якщо початок зустрічі за «бронзу» був рівним (після двох зіграних хвилин на табло горіли однакові цифри – 2:2), то до закінчення першого періоду на паркеті, що називається, була лише одна команда. Вікторія Пасічник та її партнери до першої перерви набрали ще вісім ігрових очок. Водночас команда Лери Пасічник більше так жодного разу у кошик і не поцілила. У підсумку стартова чверть за «Капітанами Вікторії» з рахунком 12:4. Аналогічну картину на майданчику глядачі спостерігали і в другій десятихвилинці. Тож до перерви «Залізні Люди» вже горіли «-19» – 7:26.
У другій половині суперники вже відверто догравали матч. Втім, треба віддати належне обом колективам – команди намагалися грати якщо й не на результат, то вже точно діяти максимально ефектно. Все ж таки матч не офіційного чемпіонату, а радше виставковий – а шоу має бути шоу. І справді, глядачі побачили багато цікавих комбінацій та ефектних кидків з найрізноманітніших ситуацій та дистанцій. Звісно, далеко не всі вони були влучними – все ж грали аматори та екс-профі. Однак усі грали серцем – і це найголовніше! Що ж до рахунку цього матчу, то він завершився перемогою «Капітанів Вікторії» – 58:43 (12:4, 14:3, 15:16, 17:20), які й посіли третє підсумкове місце. Втім, «Залізні Люди» по завершенні гри аж ніяк не були засмучені – на нашому турнірі переможених не могло бути апріорі.
Головною родзинкою фіналу, «Тернопільські Халки» проти «Громовержців», мало стати, на думку глядачів, протистояння лідерів команд – Дмитра Забірченка та Ярослава Зубрицького відповідно. Однак, за великим рахунком, очікуваної битви не вийшло. Вирішальна гра за перше місце, як і поєдинок за третю підсумкову сходинку, за своїм сценарієм видалися дуже схожими: одна з команд вже до екватора гри практично вирішувала долю зустрічі на свою користь. А в другій половині глядачі ставали свідками показових індивідуальних номерів, себто трюків, окремо взятих гравців обох команд. Довівши свою перевагу за сумою перших двох періодів до «+18», «Тернопільські Халки» після великої перерви скинули оберти, але продовжували контролювати хід подій на паркеті і в підсумку виграли з достатньо переконливою перевагою у 15 очок – 65:50 (25:12, 12:7, 11:20, 17:11).
Втім, як ми вже казали вище, на цьому турнірі переможених не було. Виграли усі, а головне, вдалося виконати головне завдання цього благодійного заходу – зібрати частину коштів, необхідних для лікування Вікторії Полюги.
Іван Дупнак, Kamp-Sport
