Війна, як той лакмусовий папірець показує хто є хто. Зриваючи маски з людей різних довоєнних професій, різного соціального статусу, походження та віросповідання. Спортсмени не є винятком із правил воєнного часу, в якому перебуває наша держава. Більшість із перших днів (24 лютого 2022 року) широкомасштабного вторгення росії на наші землі, активно ввімкнулася у громадську діяльність. Хто пішов у загони територіальної оборони, хто активно волонтерить, хто займається благодійною діяльністю продаючи свої здобуті у минулому спортивні нагороди з аукціонів, тим самим допомагаючи Збройних силам України, тимчасово переселили особам та й загалом всім, хто опинився у скруті.
Станіслав Медведенко - постать знакова не лише для українського баскетболу часів незалежності України, а й загалом українського спорту. Слава, а саме так називають у баскетбольному світі Медведенка, з перших днів активної фази війни взявся до оборони одного з районів столичного Києва.
Декілька днів тому, 4-го квітня, Медведенко відсвяткував свій 43-ій рік народження. Зараз, після того, як українська армія цілком вибила російських зайд із окупованих міст, селищ і сіл Київської області, все більше і більше відкриваються злочини, які скоїли російські варвари у Бучі, Гостомелі, Ірпені, Бородянці, тощо.
Аби допомогти людям, які втратили своє житло (дах над головою), у цих населених пунктах, власне й їдуть із допомогою волонтери та небайдужі українці. Серед них і єдиний з- поміж українських баскетболістів, дворазовий чемпіон НБА (Національна баскетбольна асоціація) сезону 2001; 2002 років у складі "Лос-Анджелес Лейкерс", відомий український баскетболіст Станіслав Медведенко.
Славу можна неодноразово можна помітити з допомогою тамтешнім мешканцям у Бучі, Гостомелі, Ірпені. Не цурається Медведенко, який грав в одній команді, без перебільшення, із зірками та легендами НБА Шакілом О'Нілом, Кобі Браянтом та Горасом Ґрантом, так званої чорнової роботи. Потрібно ящики з яблуками розвантажити, а чи мішки з картоплею - без проблем. Без жодної зіркової хвороби та понтів.
"Коли російське військо було вигнано збройними силами України з окупованих околиць Києва, Чернігова, Сум – стало видно справжнє обличчя вбивць і мародерів. Ми бачили братські поховання мирних жителів (у Бучі скинули кілька зв’язок тіл), вулиці завалені трупами людей, які намагалися допомогти чи просили допомоги, розповіді про зґвалтованих жінок на очах у їхніх дітей, застрелених собак, породистих коней та табун корів. Це виглядає як кошмар, але, на жаль, це правда. Ви тільки подумайте про це! Що за виродки. Як вони грабують будинки та забирають речі українців у подарунок родинам. Ви можете собі це уявити?", - ділиться побаченим у щойно звільнених містах та селищах Станіслав Медведенко.
Також Медведенко повідомив, що постійно перебуває у контакті зі своїм колишнім клубом "Лос-Анджелес Лейкерс". У НБА є людина, яка відповідає за міжнародні зв'язки. Зараз йде робота над тим, як об'єднати зусилля, щоби утворити благодійний фонд.
Щодо поїздок у звільненні райони Київської та Чернігівської областей, то Слава каже наступне:
"Мій товариш-ресторатор на щодень годує ЗСУ, а вчора віз їжу дітям, які виїхали з Чернігова. Розповідає, що малюки навіть якогось морсу боялися від нього брати – настільки вони перелякані. Ці психологічні дитячі травми так просто не минуть. Тому потрібно думати вже про реабілітацію цих дітей, збирати кошти і вивозити їх кудись в табори, на реабілітацію. І ми думаємо в тому напрямку, щоби саме НБА нам допомогло збирати ці кошти".
А ще Медведенко і до і під час війни тримає чітку українську позицію. Це помітно у його висловлюваннях і у його діях. Відтак, Станіслав Медведенко вважає, що ця війна сколихнула все українське суспільство. Спорт загалом і баскетбол не є винятком з правил. І сподівається на зміни в кращу сторону.
"Я ніколи не сприймав фрази "спорт поза політикою"! Спорт – це і є політика. Для цивілізованої держави – це інструмент досягнення політичних цілей.
"Спорт поза політикою" – це російський наратив, коли нікому не варто цікавитися ніякою політикою. Роби, що скажуть, і не говори багато. Старі пердуни будуть керувати, а ти йди, копай м'яч чи тягай штангу. А – головне слухай, що тобі кажуть. Для мене це завжди звучало саме так.
У нормальній державі спорт – це шлях до того, щоби молоді люди були здорові, активні і брали участь в розбудові своєї країни. Багато різних спортсменів-медалістів у нас колись казали: ми не цікавимось, дайте нам займатися своєю справою і не чіпайте. І лише зараз вони переосмислили щось, подивилися на все під зовсім іншим кутом. Після 24 лютого 2022 року, я сподіваюся, що таких гасел більше ніхто озвучувати не буде. Молоді повинні бути політично активними, вони повинні транслювати правильні наративи, бо для багатьох вони є лідерами думок, люди орієнтуються на них", – окреслив свою думку Станіслав Медведенко.
"Звісно, була можливість виїхати за кордон, - каже Станіслав Медведенко, - та не вважаю, що потрібно кудись їхати. У цей час треба залишатись в Києві - підтримувати й все, що можна, робити. Ми у себе на районі зробили штаб самооборони. Повністю свій район контролюємо. Налагодили чергування, роздачу продуктів. Я чергую і моя дружина це робить у центрі зв'язку.
Ми взяли повністю свій район - Нікольську Слобідку. Я вважаю, це дуже важливо, бо ми на себе взяли роль поліції. Наша задача - мінімізувати мародерство, щоб не було ніяких пригод. Якщо будуть якісь диверсанти, то ми їх маємо арештувати та доставити до СБУ у нашому районі такий спокій - усі наркомани не знають, що робити. Усі кажуть, що ми виконали план роботи поліції на 2 роки вперед по закладках".
Як бачимо, панове, попри чималі вагомі здобутки у спортивній кар'єрі, а це - мільйонні контракти, дві золоті чемпіонські каблучки здобуті з "озерянами" (так називають гравців клубу з Каліфорнії) Станіслав Медведенко залишається простою людиною, без пафосу та зазнайкуватості. Що ж, майбутнє України кристалізується та гартується саме у ці нелегкі воєнні часи, в які ми з вами, товариство, живемо. І, як показує приклад Слави Медведенка, дрібних вчинків - не буває, як хто собі може подумати. Бо саме так і має куватися перемога України над російським Мордором зла!
Мстислав Коцький-Боб'як
