ТЕТЯНА СТЕПАНОВА: ЗОЛОТО ЯРОСЛАВИ МАГУЧІХ – СВЯТО ДЛЯ ВСІЄЇ УКРАЇНИ

Інтерв’ю журналіста Kamp-Sport з тренеркою Ярослави Магучіх, яка днями завоювала золото чемпіонату світу з легкої атлетики у стрибках у висоту. У фіналі світової першості в Будапешті українка тріумфувала з результатом 2,01 метра й здобула першу золоту медаль України за останні 10 років на ЧС з легкої атлетики. В ексклюзивній розмові Тетяна Степанова поділилась враженнями від історичної перемоги Ярослави, розповіла про підготовку легкоатлетки та плани на майбутнє.

Пані Тетяно, вітаємо Вас і Ярославу з перемогою на чемпіонаті світу. Поділіться враженнями від нещодавнього тріумфу та оцініть, зокрема, рівень світової першості.

Рівень чемпіонату світу насправді дуже високий. Ми активно готувалися до чемпіонату світу, тому що дуже хотіли піднятись на вершину п’єдесталу, щоб під час нагородження лунав наш гімн. Тому нам усе вдалося, результатом я неймовірно задоволена. Це було велике свято для нас і для всієї України.

Змагання припали на терміни, коли Україна відзначала День Незалежності. Чи багато учасників ЧС привітало вас?

Не дуже багато. До нас підходили лише американці. Майже весь час ми проводили в готелі, оскільки було дуже спекотно. Нікуди не виходили – лише тренувались і змагались.

На чемпіонаті світу вперше за багато років лише переможець стрибнув вище 2 метрів, срібло і бронза з результатом 1.99. Що могло вплинути на такі результати?

Всі дівчата були дуже готові. Особливо австралійки. Бачила, що Елеанор Паттерсон може гарно стрибнути. Мабуть, когось підвела психологія. З Ярославою ми промовляли, що потрібно чекати й готуватись до останнього. Казала їй дивитись на табло й раніше не підніматись.

Наприклад, в Орегоні Ярослава готувалась стрибнути 2,02. Була перша спроба, її затримали. Спочатку сказали, що можна стрибати, а потім виявилось, що треба зачекати. Це дуже вплинуло тоді на неї, вона з другої спроби взяла цю висоту й поступилась Паттерсон за спробами. Тому на зборах у Таллінні ми все проговорювали й на чемпіонаті світу Ярослава чекала до останнього.

Україна 10 років не перемагала на чемпіонаті світу з легкої атлетики, наскільки сильно це тиснуло на вас у підготовці?

Не скажу, що це тиснуло на нас. Робили свою справу, тренувались, наш менеджер продумав, як потрібно краще зробити, щоб нервова система добре відпочила. В Естонії ми перебували в лісі, тренувались на хорошій базі – це дало сили. У нас дуже гарний менеджер, який допомагає у всьому.

До фіналу потрапили дві з чотирьох українок. Чи очікували такого результату кваліфікації?

Чесно кажучи, очікувала, що до фіналу всі наші дівчата вийдуть. Не знаю, чому так сталося. Дуже прикро насправді, що не всі кваліфікувались.

Перемога на чемпіонаті світу дає вайлд-кард для потрапляння на наступний такий турнір. Наскільки це в майбутньому може бути перевагою для вас? Чи спрощує це підготовку?

Ні, це нічого не спрощує. Всі будуть готуватись до Олімпіади. Зараз важливо продумувати, як і де відбуватиметься підготовка. Маємо успішно підготуватись і стати ще на голову сильнішими. Боротьба точно буде запеклою. Тому вважаю, що це не є перевагою.

Які найближчі плани у Вас та Ярослави?

Зараз ми летимо до Китаю, де 2 вересня відбудеться Діамантова ліга. 8 вересня продовжимо в Брюсселі (Бельгія). Заключний етап Діамантової ліги відбудеться в Юджині (США) 17 вересня. Після цього залишиться дуже мало часу. Приїдемо до України, будемо вдома 2 місяці, а потім вирушимо на збір. Поки не знаємо, де він буде.

Україна вже закрила квоту на участь в ОІ-2024, норматив вже виконало троє українок. Хто ще, на Вашу думку, може серед наших атлеток виконати цей норматив?

Ми дуже хотіли, щоб Катерина Табашник була в наших рядах. Тому надіюсь, що Катя також поїде на Олімпійські ігри в Парижі.

Наймолодшою учасницею фіналу була представниця Сербії Ангеліна Топіч. Ви тренуєте 16-річну Марину Ковтунову. Чи є у неї перспективи, аби вже найближчим часом нав'язати конкуренцію в межах збірної для потрапляння на турніри серед дорослих?

Я думаю, що вона ще не є готовою до цього. Потрібно трохи часу. Знаєте, є спортсмени, яким трохи важко впоратись зі своєю нервовою системою. Потрібно більше часу, щоб вивести Марину на хороший психологічний рівень спортсменки. Я надіюсь і її тренер Сергій Петрович покладає надії, що найближчим часом вона виступатиме серед дорослих.

Скільки часу, на Вашу думку, потрібно для цього?

Вважаю, що 2-3 роки і все в неї буде добре.

Олег Нападій, Kamp-Sport