МАРІЯ РАДЬКО: НА СЕЗОН БУЛИ ВЕЛИКІ ПЛАНИ, АЛЕ ЗАРАЗ ГОЛОВНЕ - ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ

Українська легкоатлетка Марія Радько вже кілька разів підіймалася на п’єдестал закордоном. Робить тепер це неодмінно з прапором України, пошитим власноруч. А частину призових коштів перераховує на підтримку ЗСУ. Про цей прапор, плани на сезон, які зірвала війна та перші плани після перемоги вона розповіла журналістові Kamp-Sport.

Маріє, якими були початкові плани на весняний сезон?

Головною  метою весняного сезону було отримати звання МС на 10000 метрів (34:25.00). Це мало відбутися 30 квітня на стадіоні в Білій Церкві. Тому рік почався з великих змін у підготовці. Мені пощастило потрапити під крило крутих тренерів-реабілітологів Motus, з ними я тренувалась в тренажерному залі 2-3 рази на тиждень.

Вже навіть в кінці січня з’явилась додаткова ціль. Відчувала, що здатна виконати норматив МС на ЧУ з півмарафону (1:17:00). Тож плани на сезон були великі.

Як зараз дається тренувальний процес і наскільки важкими були перші дні після 24 лютого?

Наразі вже більш менш адаптувалася до того, що треба перемикати думки у тренуваннях. Авжеж весь час хвилюєшся за країну, рідних. Проте коли вдягаю кросівки та вибігаю на вулицю, то емоційний стан змінюється. Недарма ж кажуть, що фізичні навантаження сприяють виробленню гормонів, які дають відчуття спокою. 

А от в перші тижні було зовсім важко. У той час я була в Тель-Авів і 25 лютого мала вийти на старт. День і майже всю ніч не спала. Важкий був півмарафон у психологічному розумінні. Ніякої радості від зайнятого третього місця не відчула, бо думки лиш про одне…

Після яких результатів в сезоні можна буде сказати, що він був вдалим?

Перш за все хочеться нашої перемоги, а результати поки відходять на другий план. 

Прапор, пошитий перед половинкою в Єрусалимі - тепер талісман на удачу? Як взагалі з'явилася думка займатися його пошиттям перед стартом?

Гуляючи по Єрусалиму напередодні змагань я помітила сувенірний магазин. Там продавалася футболка «Я люблю Україну», а от прапора не було. Тож вирішила, що він теж має бути у цьому місті та зайшла в крамницю з тканинами. Розуміла, що є сили забігти за результатами на п’єдестал і світ має побачити синьо-жовтий прапор. Тепер їжджу з ним повсюди. Дякую матусі, яка навчила шити. 

З соціальних мереж бачу що ви з  Одеси. Наскільки слідкуєте за тим, що зараз відбувається там, за новинами з яких ще міст слідкуєте особливо уважно?

Слідкую за всіма новинами та хвилююсь за кожне місто, бо це все наша Україна. 

Бостонський марафон, а раніше і Лондонський, що входять до серії мейждорів, скасували участь спортсменів з росії і білорусі. Чи є знайомі спортсмени звідти і чи спілкувалися з ними за ці 1.5 місяці?

Знайомих спортсменів немає. Є просто знайомі, але спілкування з ними я вирішила обірвати. 

Які найближчі старти в планах?

Я дуже хотіла посісти перше місце з українським прапором, щоб це був символ сили та майбутньої перемоги України у війні. Цю мету я змогла виконати на півмарафоні в Братиславі. Тому наступний півмарафон я планую бігти для себе - на особистий результат. Не хочу зараз відкривати всі карти, але можу сказати що результати спортсменів там дуже швидкі, а це те що треба для нового особистого рекорду. Слідкуйте за мною в інстаграмі та самі скоро все побачите.

У якому українському старті хочеться взяти участь в першу чергу після нашої перемоги?

Дуже хочеться на доріжку. Я сумую за шипами та стадіоном. Тож, напевно, це ЧУ з бігу на 10000 метрів. А з шосейного бігу, то дуже хочу пробігтися знайомими вуличками Одеси. Коли я змагаюсь на рідних вулицях, де шалена підтримка близьких людей, ці емоції ні з чим не зрівняти.

Тарас Жеребецький, Kamp-Sport