Статті

30.11.2021

РУСЛАН СТРУК – ПРО СВОЮ ПЕРЕМОГУ НАД ДЖОРДЖЕМ КАМБОСОСОМ-МОЛОДШИМ І НЕДАВНЄ ЛИСТУВАННЯ З НИМ



Минулої неділі в Нью-Йорку, США, сталася велика сенсація в світі професійного боксу. Австралієць Джордж Камбосос-молодший переміг за розділеним рішенням суддів американця Теофімо Лопеса (кривдника Василя Ломаченка – Авт.) і відібрав у нього титули за чотирма основними версіями, ставши абсолютним чемпіоном світу у легкій вазі.


Як уже писав Kamp-Sport, новоспечений «абсолют» Джордж Камбосос-молодший 12 років тому побував в Україні. У червні 2009 року на Вічевому майдані Івано-Франківська він, 16-річний хлопчина, чемпіон Австралії та учасник чемпіонату світу серед юніорів, провів бій з місцевим однолітком Русланом Струком, бронзовим призером чемпіонату Європи 2008 року серед юніорів, в рамках міжнародної матчевої зустрічі Україна - Австралія. Видовищне протистояння завершилося перемогою боксера з Надвірнянщини із рахунком 15:9. Причому в третьому раунді нинішній зірці світового боксу було відраховано нокдаун. Про деталі того поєдинку, подаровану Камбососом-молодшим футболку, недавнє листування з ним, а також про свою боксерську кар’єру і нездійснену поки мрію 28-річний Руслан Струк розповів кореспонденту Kamp-Sport Василю Танкевичу. Дзвінок журналіста застав екс-боксера в Лондоні, Велика Британія, де він перебуває у 3-тижневому робочому відрядженні.


Руслане, добре памятаєте бій із нинішнім абсолютним чемпіоном світу Джорджем Камбососом-молодшим?

Так, звичайно. Я знав, що боксуватиму проти сильного суперника, представника "Академії боксу Кості Цзю", відповідно і налаштовувався. Кістяком збірної України, яка брала участь у тій матчевій зустрічі з австралійцями, були прикарпатці. Нас було 5 чи 6 боксерів з Івано-Франківщини у тому складі збірної. Я знав, що один із найсильніших опонентів буде в мене.



Пам'ятаю, я виходив у четвертій парі. Ми були юніорами, боксували 3 раунди по 2 хвилини. Судді тоді рахували влучні удари і за сумою ударів визначали переможця, а не ставили оцінки за підсумком кожного раунду, як зараз. На початку бою суперник був дуже незручний для мене - рухливий, швидкий. Пів раунду було важко, бій був досить конкурентний і рівний. В другій половині першого раунду я призвичаївся до суперника, почав пробивати свої комбінації. Став більше рухатись, його дурити, провалювати, проводити дуже швидкі комбінації. За рахунок цього і повторних атак я виграв другу половину першого раунду. Другий раунд також забрав з відривом у очках за рахунок швидких контратак, рухливості на ногах. Провалював його, обманював. В третьому раунді австралієць пішов уперед, я скористався цим моментом, провалював його, додавав, контратакував. І в третьому раунді попав. Був чистий удар, йому відкрили рахунок. Бій продовжили. Друга половина третього раунду була досить конкурентна. Після поєдинку висвітлили на екрані кількість точних ударів. Рахунок на табло був 15:9 на мою користь.


Після бою він підійшов до мене, привітав з перемогою і подарував жовту футболку з написом Австралія. Вона в мене ще десь має бути. Побажали один одному удачі, подякували за бій і потиснули руки. Він мені видався такою дуже хорошою людиною.


В бою з Лопесом він показав, що є духовитим, характерним спортсменом. Він і тоді був таким непоступливим?

Так, він і тоді такий був, не хотів віддавати жодного моменту в бою. Але це важко порівнювати. Тоді був юніорський бокс, а зараз він вийшов на такий високий професійний рівень.


 Коли Камбосос перейшов у професіонали і почав підбиратися до титулу, чи стежили за його карєрою?

Місяці чотири тому я дізнався, що хлопець, який має боксувати з Лопесом, це той самий, з яким я проводив поєдинок. Підказали друзі. Десь за місяць до бою я йому надіслав світлини в соціальній мережі, написав: "Пам'ятаєш, Україна, 2009 рік, міжнародна зустріч?". Він відповів: "Так, мій друже, пам'ятаю, був цікавий поєдинок, я отримав хороший міжнародний досвід". Я йому побажав удачі в бою з Лопесом. Він відповів: "Дякую, мій друже!" Поцікавився, як у мене справи і написав, що якось обов’язково приїде в Україну.



Недільний бій Камбососа з Теофімо Лопесом переглядали?

Так, дивився в прямому ефірі. Бій був дуже видовищний. Я так і думав, що Камбосос буде для Лопеса незручним суперником, бо в нього дуже хороший захист. Він вислизає від ударів, добре працює передньою рукою. У нього швидкість рук вища, ніж у Лопеса. Я знав, що поєдинок буде дуже конкурентний і що Лопесу буде важко в цьому бою.


В майбутньому можливий бій Камбососа з Василем Ломаченком. Хто буде фаворитом?

Ломаченко шульга, він буде незручним для Комбососа. Ломаченко матиме над ним перевагу. І, я думаю, якщо цей бій відбудеться, то Вася Ломаченко виграє його. Однозначно, фаворитом вважаю Ломаченка.


Як склалася ваша кар'єра? Які найбільші досягнення відзначите?

Я прийшов у бокс в другій половині 2003 року в 10-річному віці. Привів у бокс батько, який прочитав у газеті, що в Надвірній відкрився боксерський зал. Я сам родом з села Білі Ослави Надвірнянського району, а це в 20-ти км від Надвірної. І я 5 років щодня добирався маршрутками на тренування до Надвірної. Зразу почав показувати хороші результати. В 2004 році поїхав на юнацький чемпіонат України в Керч і зразу став чемпіоном України. Наступного року в Керчі знову став чемпіоном України у своїй віковій групі. В 2005 році я зайняв друге місце на чемпіонаті України. В 2006-2007 роках ми готувались до чемпіонату Європи, я був першим номером збірної України серед школярів 13-14 років. У 2007 році мав їхати на чемпіонат Європи, але, не пам'ятаю у зв'язку з чим, його відмінили. Тоді ми збірною поїхали на міжнародний турнір в Хмельницький. Там виступили боксери з багатьох країн і я зайняв перше місце. У 2008 році я став переможцем всіх всеукраїнських змагань - чемпіонату України, відбіркового турніру до чемпіонату Європи. Поїхав у складі збірної України на чемпіонат Європи серед юніорів в Болгарію у 2008 році, де провів 4 напружених поєдинки і завоював третє місце. В 2009 році готувався до чемпіонату світу. Вже майже поїхав, був в оголошеному складі збірної, але за день до виїзду мене поміняли на іншого хлопця і поїхав він. В 2010 році став переможцем турніру найсильніших боксерів України. В моїй вазі було два кращих боксери – я і Павло Іщенко, в майбутньому учасник Олімпійських ігор, чемпіон Європи серед дорослих. І на останньому навчально-тренувальному зборі в Алушті між нами був такий досить рівний спаринг-поєдинок, після якого тренерський склад збірної вирішив взяти його на чемпіонат світу серед молоді 17-18 років.



Серед дорослих я став призером (бронзовим) чемпіонату України 2012 року в Донецьку. Після того мене почали переслідувати травми. Ще виступив на чемпіонатах України в 2014 і 2015 роках. Тоді поступився у чвертьфіналах через травми і через те, що довго не займався, заліковував травми. Ще взяв участь у чемпіонаті України 2017 року і так моя кар'єра потихенько закінчилась.


Хочу подякувати моїм тренерам з Надвірнянського клубу Тарасу Вінтоняку і Віктору Григоришаку, а також президентові Федерації боксу Івано-Франківської області Андрію Савчуку, який організував на Прикарпатті багато міжнародних зустрічей – з австралійцями, німцями, марокканцями, французами… Без нього, я думаю, зустріч з командою Австралії би не відбулася і відповідно мій поєдинок з Камбососом, який став зараз таким відомим. Також Андрій Савчук допомагав і допомагає багато в чому мені особисто.


Де зараз проживаєте? Чим займалися після завершення кар'єри і займаєтесь зараз?

Проживаю в місті Надвірна. 2018 року одружився. З дружиною Русланою виховуємо донечку Ольгу. Їй два роки. Зараз маю невеличкий бізнес. Регулярно приходжу в зал. Займаюся сам. Допомагаю, передаю молодому поколінню досвід, який набув за майже 15 років боксерської любительської кар'єри.



Щодо тренерської роботи не задумувались? Маєте такі ідеї?

Є такі ідеї. Можливо, в майбутньому через декілька років я почну свою тренерську кар'єру. Хочу ще сина і передати йому свій досвід. В мене була колись мрія завоювати олімпійську медаль для нашого міста, мого села, нашого Прикарпатття і України. Але ця мрія, на превеликий жаль, не здійснилася. Трохи шкодую, що тоді може не пішов до кінця, не пожертвував чимось. А тепер хотів би передати моєму синові свої навики і досвід. І, можливо, якщо все буде добре і в нього буде бажання, він здійснить мою мрію і завоює в майбутньому медаль з Олімпійських ігор.


Василь Танкевич, Kamp-Sport

Інші Статті