Статті

08.11.2021

ДМИТРО СОСНОВСЬКИЙ – ПРО ТРІУМФ ЗАХАРЄЄВА, ПРОВАЛИ ЗБІРНОЇ І ЗАГУБЛЕНИЙ СПОРТИВНИЙ ПРИНЦИП

Минулої суботи, 6 листопада, в столиці Сербії Белграді завершився 21-й чемпіонат світу з боксу серед любителів, який запам'ятається українським вболівальникам боксу видатною перемогою 19-річного українця Юрія Захарєєва. Боксер з Андріївки Білгород-Дністровського району, що на Одещині, виграв 6 поєдинків упродовж 11 днів і виборов золоту медаль у ваговій категорії до 71 кг. Він став наймолодшим українським боксером, який здобув звання чемпіона світу, а також першим боксером у світовій історії, який за один рік став чемпіоном світу серед молоді і серед дорослих.




Виступ Юрія Захарєєва, а також всієї української збірної на чемпіонаті світу прокоментував Заслужений тренер України з боксу Дмитро Сосновський. Розмова кореспондента Kamp-Sport Василя Танкевича з авторитетним боксерським спеціалістом вийшла за рамки цієї теми та зачепила деякі проблемні деталі українського боксу.


Нагадаємо, що львів’янин Дмитро Сосновський протягом 14-ти років очолював національну збірну України з боксу (на початку 2019-го на цьому посту його замінив Леонід Лоївський). Період керування Сосновського був найуспішнішим в історії українського боксу. Команда двічі ставала найкращою в Європі (2008, 2017), один раз найкращою у світі (2011), а на трьох Олімпійських іграх підопічні пана Дмитра виграли сім медалей, в тому числі п’ять на Олімпіаді-2012 в Лондоні. Сам Дмитро Сосновський першим з українських спеціалістів був визнаний у 2011 році Міжнародною асоціацією боксу (AIBA) найкращим тренером світу.


Пане Дмитре, чи очікували від Юрія Захарєєва настільки впевненого і не за роками солідного виступу?

Чесно кажучи, не очікував, що він так впевнено пройде чемпіонат світу. Він виграв шість поєдинків і так яскраво! Особливо поєдинки з казахським боксером у чвертьфіналі і з росіянином у фіналі. Він додавав від бою до бою. Юрій напрочуд молодий хлопчина і з дуже хорошими даними. Він фізично дуже добре готовий, має талант від Бога, відчуває дистанцію, різкий, не дає себе вдарити. Для висококласного боксера в нього є все.


А ще він психологічно стійкий. Пригадаймо, як впевнено він себе поводив із набагато старшими росіянином і казахом.

Цілком погоджуюсь.


Захарєєв став наймолодшим українським боксером - чемпіоном світу. Якими, на вашу думку, є його перспективи в любительському боксі і, можливо, в професійному?

В нього і в любительському, і у професійному боксі є хороші перспективи. Я недавно переглядав професійні бої Флойда Мейвезера-молодшого. І дивився також його любительський півфінальний бій на Олімпійських ігор 1996 року в Атланті, коли він суперечливо поступився болгарину Серафіму Тодорову. Так от, Юра Захарєєв мені його нагадує. Він дуже чутливий. Ти бачиш, як він веде поєдинок? Він ще молодий і це його перший досвід такого дорослого боксу. Він прийшов зразу "з корабля на бал" і показав такий дорослий бокс. Він реально спокійно веде себе в поєдинку, навіть якщо потрапляє в якісь незручні ситуації, він все одно перекручує бій в свою сторону.


А в якій він був функціональній формі! В команді він на голову виділявся від всіх. І обов'язково я б відзначив його особистого тренера Ігоря Юрескула. Він завжди біля нього знаходився і він є диригентом того всього. Він веде, а сам спортсмен виконує. Ясно, що в бою Юра приймає свої рішення. І він їх вміє добре приймати. Це також дуже хороша риса спортсмена. Я думаю, що тут якраз створився хороший тандем тренера і учня.


Попри видатний успіх Захарєєва інші боксери розчарували. Семеро - а це понад половина складу збірної - вилетіли після першого ж бою. Чи пригадуєте, щоб таке ставалося раніше?

Не пригадую. Хлопці завжди воювали. Пригадую, на чемпіонаті світу в Чикаго з 11-ти боксерів 8 були у чвертьфіналі. Хто, крім Юри, на мою думку, гідно представляв Україну на цьому турнірі? Може, не сильно воював, та все ж. Андрій Єфімович. Ельмір Набієв більш-менш виглядав. Талановитий Олег Чулячеєв. Він показував трохи дитячий бокс, але принаймні хоч не здавався. Денис Песоцький, Віктор Петров. Ну і, напевно, все. А решта не просто слабо, а дуже слабо. Як для мене, не зрозуміло, чому не їхав на чемпіонат світу надважковаговик Дмитро Ловчинський.


На мою думку, він виграв у Цотне Рогави у фіналі чемпіонату України в Одесі.

Без звуку! Там навіть немає про що говорити. Ще судді виставили рахунок 5:0. Як таке може бути по такому бою? Я особисто 40 років потренував, під моїм керівництвом команда визнавалася найкращою в світі, я визнаний найкращим тренером світу, то що ті п’ятеро суддів краще за мене бокс розуміють?


І везуть людину, якій дали буквально все спробувати і він ніде абсолютно себе не проявив (Цотне Рогава - Авт.). Я не хочу ображати цього хлопця, бо я його особисто не знаю, може він і хороший. Але рівень боксу, який він показує, не вражає. Тим більше у надважкій вазі, де ми завжди були добре представлені (брати Клички, Олексій Мазикін, Роман Капітоненко, В'ячеслав Глазков, Віктор Вихрист...).


І стосовно Ловчинського мені взагалі нічого не зрозуміло. Щодо суддівського корпусу. Писали, що Ігор Білецький добре відпрацював на Олімпіаді в Токіо міжнародним технічним делегатом, а Павло Василинчук визнавався найкращим суддею олімпійського турніру. Вони ж очолювали суддівську бригаду на чемпіонаті України в Одесі. Як це можна сприймати? Давайте всі разом ще раз переглянемо бій Рогава - Ловчинський і просто порахуємо удари!


Боксерський турнір в Токіо проводив Міжнародний олімпійський комітет. І я впевнений, що з нашим представництвом була нечесна гра, тому що Білецький і Василинчук були дискваліфіковані дисциплінарною комісією Федерації боксу України - один на пів року, один на рік. В одного піврічний термін щоправда минув, але це суті не міняє. Вони були дискваліфіковані за нечесне суддівство і поїхали від України на Олімпіаду. А в цей час Дмитро Лазарєв відсудив всі змагання, всі чемпіонати Європи, світу. Він високо в рейтингах, не був дискваліфікований. Але він не потрапив на Олімпійські ігри, а ці двоє поїхали. І вони приїхали після Олімпіади і очолили суддівську бригаду в Одесі на чемпіонаті України…



Перед чемпіонатом світу я в інтерв'ю говорив, що можемо розраховувати на медаль Захарєєва, а, можливо, й на золоту. І так само я б розраховував на медаль Ловчинського. "Золото" в супертяжах виграв росіянин, а він приблизно такого зросту, як Ловчинський, і навіть манера в них подібна. А наш боксер був на підйомі, виграв чемпіонат Європи до 22 років, виграв чемпіонат України реально, бо в нього просто забрали золоту медаль. І його ще взяли і не повезли на чемпіонат світу. Ну, з таким відношенням до національної команди можна Рогаву знову на Олімпійські ігри 2024 року повезти...


Вони абсурдні, вони цього хлопця Рогаву підставляють, його тренерів. Він реально не завоював ліцензії на Олімпіаду в Токіо. Він програв на відбірковому турнірі. І отримав одну з дев'яти путівок, яку давали недорозвинутим в плані боксу країнам. Він програвав тим боксерам, в яких вигравав Віктор Вихрист. Рейтинг? За яким рейтингом йому дали ліцензію? Якби Віті Вихристу дали ліцензію за рейтингом, я б зрозумів - він чемпіон Європи і переможець Європейських ігор. А в нього який рейтинг, якщо він програв перші-другі бої? Це абсурд. Найбільша біда - загублений спортивний принцип.


На Олімпійських іграх в Токіо прикрилися Олександром Хижняком (срібний призер Олімпіади - Авт.). Але давайте повернемось трохи назад. У 2017 році ми виграємо у командному заліку чемпіонат Європи в Харкові в конкуренції з Англією і Росією. Добре, казали турнір проходив у Харкові, українцям допомагали. Хоча це питання спірне. Якщо в рівному бою, до прикладу, дали перемогу Юрі Шестаку, то Коля Буценко і Діма Замотаєв аж ніяк не програли фінальний і півфінальний бої, відповідно. Тобто могло бути ще дві золоті медалі. За два роки, 2019-го, в Мінську на Європейських іграх знову Україна перша в команді. Це ще та команда, яку у 2018 році я готував. Основний старт ми планували на Європейських іграх, до нього ми і готувалися. Знов обходимо Англію і Росію. А тепер візьмемо Олімпійські ігри. В Англії і Росії по 6 медалей - вони посіли друге і третє загальнокомандне місце. В України одна срібна медаль і яке загальнокомандне місце (13-те - Авт.)? От і питання, чому Англія і Росія так високо на Олімпіаді, а ми так низько?


Після своєї відставки майже 3 роки тому ви сказали в інтерв'ю, яке дали мені: "Я вірю в цю команду. Команда реально хороша, дуже хороша. Я не знаю, що треба зробити щоб цю команду зіпсувати. Коли я в міністерстві звітував, мене запитали, скільки може бути медалей. Я спокійно, скромно сказав, що цій команді до снаги здобути комплект медалей – перше, друге і третє місця на наступній Олімпіаді 2020 року. А може бути і кращий варіант". Виходить, з огляду на результати, показані на Олімпійських іграх і на чемпіонаті світу, ту команду таки змогли зіпсувати?

Так, вони її зіпсували. Якими методами? Тут треба дивитися, робити аналіз. Все-таки пройшло три роки. Вони скаржились на пандемію. Але в той час, коли вони говорили про пандемію, узбеки літали в Америку, а казахи по два місяці на Кубі сиділи. Росіяни збиралися в Італії, на Байкалі. Тобто всі працювали, одна наша команда ніде не брала участь. Якщо і брала, то найсильніший турнір був - Кубок Странджа в Болгарії, де тільки Хижняк себе проявляв, завойовував медалі.


Наведу приклад. Я знаю добре Вітю Петрова, його батька-тренера. Вони двоє трудяги. Вітя Петров частково сам тренується, має мало міжнародного досвіду. Він хороший бокс показав на чемпіонаті світу. З росіянином спокійно розібрався. А в другому бою зустрівся з бразильцем, представником іншої школи і Віті бій не пішов. Але щоб у такого бразильця вигравати, треба з такими бразильцями боксувати, тренуватись. А взяти закритися, всі збори проводити на олімпійські базі в Кончі-Заспі. При тому що у нас в середньогір'ї є хороша база - в Тисовці. Ні одного збору за два роки команда не провела в середньогір'ї. З чого ж вона буде "дихати"? Це тільки те, що я, як кажуть, з поверхні знаю.


Василь Танкевич, Kamp-Sport

Поділитися

1769

GERA sr.print

Інші Статті