☰
01.03.2024
Українська борчиня Тетяна Ріжко, яка здобула низку нагород у ваговій категорії 65 кг, не так давно перейшла до олімпійської – 68 кг. Тетяна стала срібною призеркою нещодавнього чемпіонату Європи в Бухаресті й готується до ліцензійних турнірів, на яких боротиметься за путівку на Олімпійські ігри в Парижі. Про «срібний» виступ на Євро-2024, перехід до олімпійської категорії, підтримку від батьків та багато іншого, а зокрема про те як війна змінила її життя, Тетяна Ріжко розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.
Тетяно, вітаємо зі здобуттям «срібла» чемпіонату Європи. Розкажіть про ці змагання: наскільки вони стали успішними для Вас, які цілі ставили перед собою і чи вдалося їх виконати?
Дякую за привітання. Ставили максимальне завдання – вибороти «золото». Я ж здобула «срібло» і рада цій медалі, адже це вже моя друга нагорода в олімпійській ваговій категорії. Сподіваюсь, що наступна медаль буде золотою і хочу її здобути вже на найближчому ліцензійному турнірі.
Проаналізуйте власні сутички на континентальній першості. Ви пройшли впевнений шлях на турнірі й могли так само перемогти у фіналі. Скажіть, чого забракло у вирішальній сутичці?
Перший змагальний день випав на мій день народження і я собі пообіцяла не плакати в разі поразки, а дозволяла б собі тільки сльози радості. Тому жодним чином не думала, що можу програти. Почала з сутички проти німкені, яку перемогла (10:0), далі пройшла суперницю з Литви (8:0). За вихід до фіналу боролася з болгаркою Мімі Хрістовою, з якою зустрічалась втретє. Це була дуже напружена сутичка, в якій я вирвала або ж витерпіла перемогу (7:6).
Наступного дня відбувся фінал, в якому я боролась проти туркені Бюсе Тосун, яка є чинною чемпіонкою світу. Відчувала, що мені не вистачило впевненості у своїх діях в тій сутичці. Можливо, було й менше бажання перемогти, ніж у моєї суперниці. Вийшла до фіналу й трохи розслабилась.
Чи зустрічались раніше проти цієї опонентки з Туреччини? Які настанови ставили перед фінальною сутичкою?
Ні, ми зустрілися на килимі вперше, адже раніше я виступала в категорії 65 кг, а вона в 72 кг. І зараз вийшло так, що я піднялася до олімпійської вагової категорії (68 кг), а вона спустилася. Вочевидь, мені не вистачило трохи ваги при боротьбі з нею і відповідної потужності. Буду тренувати свої м’язи, аби виглядати більш сильною у своїй категорії.
Як Ви вже казали, в Бухаресті перший змагальний день випав на Ваші уродини. Це було хорошою мотивацією чи навпаки могло в чомусь відволікати?
Для мене це було все-таки мотивацією. Багато людей мене привітали й бажали успіхів на Євро. Мені хотілось виступити якнайкраще і зробити собі такий подарунок.
Як в цілому можете оцінити виступи жіночої збірної України на чемпіонаті Європи?
Ми завжди показуємо високий результат на чемпіонаті Європи – займаємо перше чи друге місце в командному заліку. В перший день змагань жіноча команда мала три виходи до фіналу, щоправда другий день чемпіонату видався не зовсім вдалим. Втім, це не завадило нам посісти перше командне місце за підсумками Євро.
На якому організаційному рівні відбувся чемпіонат Європи? У греко-римській боротьбі наші представники розповідали про певні труднощі зі суддівством, спричинені російським впливом. Скажіть, чи Ви відчували щось подібне на Євро або інших турнірах?
Щодо організації, то все було звичним. Високий рівень, у нас були комфортні умови для проживання та підготовки. В суддівстві справді відчувалось те, про що Ви згадали. Складалося деколи враження, що деяких дівчат відверто «тягнули», зокрема, борчинь з росії. Дехто також може погодитись, що судді додавали трохи балів туркеням.
У боротьбі на міжнародних змаганнях зараз можна побачити велику кількість російських борців і борчинь у «нейтральному» статусі. Яка Ваша думка з приводу цього і що взагалі відчуваєте, коли виходите на килим проти спортсменів, які підтримують війну?
Я б узагалі не виходила на килим боротися проти них. Не маю жодного бажання бути з росіянами на одних турнірах. Але розумію, що необхідно змагатись і перемагати кожного, якщо їх все-таки допустили до змагань.
Розкажіть про Ваші плани підготовки до ліцензійних турнірів, на яких боротиметесь за путівку на Олімпійські ігри.
Я продовжуватиму підготовку у Львові. Збірна матиме тренувальний збір в Южному, але через хворобу пропускатиму його. Готуватимусь до змагань у Львові, відновлюватиму здоров’я. До ліцензійного турніру буду готуватись на зборі в Конча-Заспі. Залишився місяць до старту, часу фактично не так багато, тож велика робота попереду. Буду багато тренуватись в тренажерному залі й хочу попрацювати на килимі.
Великі успіхи у Вашій кар’єрі пов’язані з ваговою категорією 65 кг, зараз Ви боретеся у 68 кг. Розкажіть про цей перехід, де все-таки комфортніше себе почуваєте?
Мені комфортніше боротися в 65 кг, поки що важко в олімпійській категорії через потужність суперниць. Але я багато тренуюсь, щоб виглядати такими, як вони. Є розмови, що після ігор в Парижі категорію 65 кг хочуть також зробити олімпійською. Надіюсь, це таки відбудеться.
Ви родом з Полтавщини, вчилися на Київщині, представляєте Херсонщину та проживаєте у Львові (співрозмовниця усміхається). Розкажіть, будь ласка, як так трапилось?
Я навіть не знаю, як так вийшло (сміється). Вступала в Броварське училище, де довго вчилась і проживала. Потім зазнала травму, довго відновлювались і тренери перестали в мене вірити. Згодом запросили представляти Херсонську область, де відчувала хорошу підтримку. Тоді почала показувати вдалі результати на дорослому рівні. Перші мої дорослі змагання – індивідуальний Кубок світу (65 кг), де стала першою. Це був мій серйозний поштовх працювати далі в боротьбі. Щодо Львова, то тут проживаю разом зі своїм хлопцем.
Чи не було думок завершити професійну кар’єру після того, як зазнали серйозну травму?
Було тяжко, оскільки вилетіла майже на два роки. Мала велику мотивацію від своїх батьків, які постійно підтримували і говорили, що в мене все обов’язково буде добре. Рада, що мала таку підтримку біля себе й дуже їм за це вдячна. Зараз батьки дуже щасливі, коли повертаюсь зі змагань з медалями. Розуміють, що це було не даремно.
З мамою Валентиною
Можна сказати, що мої батьки схиблені на боротьбі. Під час кожних змагань біля них є валер’янка (сміється). Хочу, щоб вони щоразу пишались мною. Тато колись займався боксом. Він мріє, аби я стала олімпійською чемпіонкою. Пригадую, що коли я виграла чемпіонат Європи, то він був неймовірно радий. Татові хотілося розповісти всьому світу, що його донька стала чемпіонкою Європи.
Чи аналізуєте з батьком ваші сутички після змагань?
Щоразу телефоную мамі, коли завершились змагання. І одразу ж запитую її: «Що тато каже про мої сутички?». Він справді добре розуміється на боротьбі, ретельно та багаторазово переглядає кожну сутичку, а потім ділиться зі мною своїм аналізом, дає хороші поради.
З батьком Миколою
У вас є чотири медалі чемпіонату Європи. Коли здобували «золото», це був пік Вашої кар’єри, чи все-таки він ще прийде?
Я сподіваюсь, що найкраща моя форма буде на ліцензійних турнірах і я здобуду ліцензію на Олімпіаду. Найбільш пам’ятна все-таки є золота медаль на індивідуальному Кубку світу, про який згадувала. Тоді в мене фактично ніхто в мене не вірив, оскільки я тільки перейшла на дорослий рівень. Ну і також запам’ятається медаль на цьогорічному Євро, адже я перейшла в олімпійську категорію, де досягати успіхів набагато складніше.
Тетяна Ріжко - чемпіонка Європи 2022 року
Як змінилося Ваше життя за останні два роки повномасштабної війни з росією? Частину кар’єри Ви провели в Херсоні. Чи спілкуєтесь зараз з кимось, хто проживає в цьому місті всі два роки?
За цей час у мене кардинально змінилося життя. Раніше я жила в Броварах, була одруженою. Зараз же розлучилася та переїхала до Львова. Повністю все змінилося для мене. Знаю, що в Херсоні знищили базу ШВСМ, де ми постійно перебували. Багато знайомих звідти переїхали в інші міста України або ж за кордон.
Мені подобається у Львові. Тут комфортно, я тренуюсь в чудовому колективі, де знайшла багато вірних друзів.
Які Ваші враження від крайніх внутрішніх турнірів – Кубка України та чемпіонату України? Наскільки зараз високий рівень проведень змагань з боротьби в нашій країні?
Ці турніри справді були проведені на високому рівні. Раніше ми не мали таких змагань. Дуже сподобалось те, як організували Кубок України в Білій Церкві: виходи спортсменів на сутички, змагальний зал, нагородження. Можна лише подякувати нашій асоціації та спонсорам за такий рівень, який популяризує боротьбу в Україні. Такі турніри мотивують спортсменів та особливо молодь продовжувати тренуватись.
Не так давно президентом Асоціації спортивної боротьби України став Юрій Копитко, однак ще і до цього Юрій Богданович зробив великий особистий внесок в розвиток боротьби в Україні. Наскільки це була радісна подія для борцівського середовища? Наскільки його прихід дасть потужний розвиток українській боротьбі?
Вважаю, поштовх має бути великим. Він багато допомагає спортсменам, підтримує нас. Разом із нами був на чемпіонаті Європи, де також привітав мене з днем народження (усміхається). Звичайно, відчувається фінансова допомога у вигляді проведення зборів, екіпіруванні та організації змагань. Раніше такого не було. А зараз, коли привозиш до України медалі, то тебе нагороджують і мотивують перемагати далі.
Kamp-Sport
