☰
15.10.2021
Уродженка села Пісочна Львівської області Марія Стаднік – одна з найтитулованіших борчинь світу. В колекції Марії – чотири олімпійські медалі, а також мішок нагород з чемпіонатів Європи, світу, Європейських ігор, а також престижних європейських топ-турнірів. У 2007 році спортсменка прийняла пропозицію виступати за Азербайджан, в той час коли в Україні їй прямим текстом натякнули, що її ніхто тримати не буде і в її категорії є олімпійська чемпіонка Афін-2004 Ірина Мерлені. В інтерв’ю kamp-sport Марія Стаднік зізналася: якби не пропозиція з Азербайджану, спортивну кар’єру завершила б дуже рано. Про це, а також багато чого іншого в ексклюзивному інтерв’ю нашому медіа.
Маріє, після Олімпійських Ігор в Токіо Ви пропустили чемпіонат світу в Осло. Чому?
До Олімпійських ігор була напружена підготовка: як і фізичному, так і в психологічному плані. Планувала мати повний відпочинок і не тренувалася. А їхати не підготовленою, звичайно, сенсу не було.
На цьому чемпіонаті світу вистрелила львів’янка Олександра Хоменець (уродженка міста Трускавець Львівської області), з якою Ви товаришуєте. Наскільки Вас здивував її виступ?
Не здивував. Я бачила як вона працює на тренуваннях. Результат її праці закономірний. Коли готувалася до Олімпіади в Токіо тренувалася разом з Олександрою Хоменець. Оскільки вона стала третьою на дорослому чемпіонаті світу, користь від спільного спарингу однозначно була. В Олександри є важлива риса для боротьби – характер. У багатьох ситуаціях він може компенсовувати брак техніки.
Чи задоволені своїм виступом на Олімпійських Ігор в Токіо?
Загалом задоволена. Підготовка була непростою настільки, що до кінця не розуміла чи поїду на свої четверті Олімпійські Ігри.
Чи будете готуватися до Олімпійських Ігор у Парижі?
До Парижу ще три роки. Наразі загадувати наперед нічого не буду. Тренуватися я однозначно продовжу, а от чи поїду на п’яті Олімпійські Ігри, сказати наразі не готова. Мені уже буде 36, тому це питання наразі є відкритим. Три роки для мене це дуже багато. Наразі у планах підготовка до чемпіонату Європи, який відбудеться уже у 2022 році.
У Вашій колекції є чотири медалі, однак немає однієї – золотої. Так історично склалося, що у двох фіналах Олімпійських Ігор Вам банально не пощастило. Якщо трішки пофантазувати, чотири медалі з Пекіна, Лондона, Ріо-де-Жанейро та Токіо поміняли б на одну золоту?
Якщо б була одна золота медаль, не було б інших медалей. Кожна медаль тягнула іншу. І тут мова йде про чемпіонати Європи та світу також. Якщо б я мала золоту медаль з Олімпіади, думаю, я б кар’єру уже завершила б. Життя тоді було б іншим. Мабуть, так якось задумано, щоб я залишалася у спорті поки не здобуду золоту медаль Олімпійських ігор.
Відсутність статусу олімпійська чемпіонка – головна мотивація залишатися у спорті?
Ні. Мені подобається боротьба. Уже настав такий час коли насолоджуюся самим процесом: змагання, поїздки, збори.
У Вас в колекції є чотири олімпійські медалі, однак в інстаграмі Ви написали, що одну медаль вкрали.
У 2010 році нас пограбували. Вкрали не тільки медаль, а й автомобіль. Мова йде про медаль з Олімпіади у Пекіні. Пропонували викуп, однак ми відмовилися. Зараз я звернулася до азерйбаджанського олімпійського комітету, щоб спробували цю медаль відновити. Мова йде про дублікат медалі.
Якщо аналізувати Ваші результати, то можна зробити висновок, що у жіночій боротьбі в Азербайджані Ви зробили великий переворот. До слова, Ви і стали першою спортсменкою, яка здобула медаль для країни у боротьбі.
В Азербайджані чоловіча боротьба – народний вид спорту, а от з жіночою не так. У 2007 році Азербайджан набирав команду, запросивши легіонерок. Я була не першою, оскільки ще до мене були дівчата з Білорусі, Росії та Латвії. Білоруска Юлія Раткевич стала чемпіонкою світу, призеркою Олімпійських ігор. До слова, Наталя Сенишин (уродженка міста Соснівки Львівської області – авт.) згодом також принесла Азербайджану бронзову медаль на Олімпійських Іграх в Ріо-де-Жанейро. Ну але з моїми результатами зрівнятися не може ніхто.
Наскільки Ви задоволені своїм періодом розвитку кар’єри, відколи почали виступати за Азербайджан?
Звичайно, що я задоволена. Азербайджан дав мені усі умови для власного особистого розвитку.
Чи можна сказати, що Ви здобули для Азербайджану більше гучних перемог, аніж від Вас очікували?
В Азербайджані знали мій потенціал і там очікували, що я буду показувати результат. Можливо, вони не очікували, що так довго (сміється).
Чи можете Ви хоч приблизно собі уявити та пофантазувати як би розвивалася Ваша кар'єра в Україні?
Думаю, я б завершила кар’єру у 2008 році і займалася б вихованням дітей. Не дуже б хотіла влазити у певні конфліктні ситуації і комусь щось доводити. В Україні на той час мені сказали, щоб я чекала, бо в збірній номер один Ірина Мерлені. Звичайно, в свій час я зробила ризик, але він був вимушений і, як виявилося згодом, виправданий.
Які для Вас найпам'ятніші сутички у кар’єрі, у яких перемагали?
Мій перший чемпіонат Європи 2006 року у Москві, коли ще виступала за Україну. Це був мій перший дорослий чемпіонат і було багато скептиків, які говорили, що я мала і недосвідчена і мені там нічого не світить. Потім та мала привезла золоту медаль (сміється). Пригадую у фіналі ще за старими правилами перемогла росіянку. Була дуже напружена сутичка, яку я пам’ятаю досі.
Під час професійної кар'єри Ви двічі перемогли Ірину Мерлені на офіційних змаганнях. Це для Вас були особливі перемоги, зважаючи на те, що в свій час в Україні вважали саме Мерлені номером один у Вашій категорії і фактично Вам зачинили двері до збірної?
Ні. Звичайні перемоги, нічого особливого. Чи принципова суперниця? Можливо, в якійсь мірі так, щоб деяких людей заставити говорити по-іншому. Хотілося довести що ти є сильнішою, нічого більше. В загальному я ніколи не хотіла комусь щось доводити, адже тренер завжди говорив, що я повинна все доводити сама собі.
Чи є у Вас принципові суперники на серйозних міжнародних турнірах?
Японки (сміється). Щось наразі з ними не щастить. Хто слідкує за моєю кар’єрою, той зрозуміє чому. (Марія Стаднік двічі поступалася представницям Японії у фіналі Олімпійських Ігор).
Чи можете порівняти умови для розвитку спортсменів в Азербайджані та Україні зараз? Скажімо, мова йде про спортсмена, який регулярно виступає за країну на міжнародних змаганнях.
Я не можу сказати, що зараз в Україні гірші умови. Якщо у тебе є результат і хороший менеджер, то в тебе все буде добре. В Азербайджані все аналогічно. Якщо ти топ-спортсмен, то будеш мати хороші умови, в тому числі і фінансові.
Наскільки комфортно Вам та Вашій сім’ї мешкати у Львові? Скажімо, де більше впізнають: у Львові чи в Баку?
У Львові впізнають дуже рідко, а в Баку дуже часто. На жаль, у Львові чимало людей вважають мене зрадницею, оскільки вони і приблизно не знають чому я свого часу була змушена виступати на цю країну. Менталітет наших людей дивний, тому інколи зрозуміти їх дуже важко. А щось їм пояснювати я не бачу сенсу.
Наскільки часто Ви буваєте у батька в рідному селі Пісочна? Що там думають за Ваш перехід в Азербайджан?
В селі мене люблять і пишаються мною. Там ніхто не вважає мене зрадницею, бо там люди знають мою правдиву історію. Усі знають та люблять нашу сім’ю. А у батька (на фото пан Василь) буваю часто. Нам завжди є про що поговорити.
І на останок, чи хотіла б Ви, щоб Ваші діти займалися боротьбою?
Не хочу заставляти дітей займатися боротьбою. Зараз син займається футболом, а дочка – спортивною гімнастикою. Наразі їм це подобається. Ми не ставимо акценту на тому, що вони були професійними спортсменами.
Kamp-sport
