☰
18.12.2024
Перший віцепрезидент Асоціації спортивної боротьби України, президент Федерації вільної боротьби Івано-Франківської області Едуард Прощук в інтерв’ю Kamp-Sport оцінив нещодавні змагання Кубка України з вільної боротьби, підбив підсумками борцівського 2024-го року та прокоментував зміну головного тренера жіночої збірної України.
Едуарде Петровичу, які Ваші враження від нещодавніх борцівських змагань – Кубка України з вільної боротьби та чемпіонату України з греко-римської боротьби у Львові? Як оціните рівень проведення змагань?
Організація турніру була на високому рівні, про це говорили всі запрошені гості та вболівальники. Останнім часом, вважаю, ми підняли планку проведення основних змагань – Кубка та чемпіонату України. Цього разу провели змагання у Львові – раніше ми вже мали досвід хорошої організації турнірів у цьому місті. Щоправда спочатку планували провести першість у київському Палаці спорту, але за два тижні до початку з певних безпекових і бюджетних причин ухвалили рішення перенести змагання до Львова. В нас є злагоджена команда, тому труднощів організувати все на високому рівні протягом коротких термінів майже не виникло.
Що стосується конкуренції, то зазвичай деякі топові спортсмени не беруть участі в чемпіонатах України. Зараз минув олімпійський сезон, тож не дивно, що хтось із лідерів узяв паузу на цей період. Зате ми побачили нові імена, дехто показав той результат, який від них і очікували. Було чимало хороших сутичок, яскравих перемог. Емоцій отримали багато. Задоволені складом учасників у змаганнях з вільної та греко-римської боротьби. В жіночій боротьбі змагалось менше учасниць. Ми розуміємо, що потрібно працювати над популяризацією жіночої боротьби, оскільки культивувати цей вид найскладніше – маємо не так багато спеціалістів і наразі батьки не надто активно залучають своїх дітей до жіночої боротьби. Добре, що Україну представляють у світі такі борчині, як Ірина Коляденко, Оксана Лівач, Аліна Грушина та інші дівчата. На них рівняється молодь і саме вони зацікавлюють дітей до жіночої боротьби.
Президент АСБУ Юрій Копитко та Євген Овсієнко (компанія "Ланавітта" м. Суми) - один з спонсорів Асоціації, в минулому боровся, навчався в Херсонському спортінтернаті, мав успіхи в юнацькій боротьбі.
Команда борців з Івано-Франківщини знову здобула найбільшу кількість нагороди і перехідний кубок залишається в них ще принаймні на рік. Наскільки задоволені таким результатом прикарпатських борців?
Івано-франківська команда чудово виступила та захистила Кубок. Наша область останнім часом домінує у вільній боротьбі завдяки Академії боротьби Прикарпаття імені Василя Федоришина, яку представляло двадцятеро учасників. Були спортсмени з Коломиї, наприклад, чемпіон категорії 92 кг Денис Сагалюк. Здобули одинадцять медалей, як і минулого року, тож відборолися прикарпатці потужно. Чоловіки виступили стабільно і вчергове показали домінування у вільній боротьбі: вчергове найвищого результату досягли Андрій Джелеп і Каміль Керімов (представляє Івано-Франківщину та Харківщину). Приємно знову побачити на п’єдесталі Ігоря Никифорука, який повернувся після тривалого відновлення. Потішив і, можливо, когось здивував Іван Чорногуз – нове ім’я в дорослій боротьбі, 20 років, виборов «срібло» у франківському фіналі категорії 92 кг. Покладаємо на Чорногуза великі надії і хочемо, щоб скоро він став новою зіркою вільної боротьби. Також порадував Андрій Свирид, який переміг лідера категорії 65 кг Еріка Арушаняна і згодом став чемпіоном. Варто похвалити і молодь: Романа Гуцуляка, Андрія Білійчука та Ярослава Гурського.
Серед жінок з Івано-Франківського області змагалося п’ятеро борчинь. У жіночій боротьбі, звісно, лідером наразі є Львівщина, але маємо сильну спортсменку Аліну Філіпович, яка стала чемпіонкою в категорії 59 кг. Аліна показує блискучий прогрес: цього року вона виборола «бронзу» чемпіонату світу U-23, «срібло» не дебютному дорослому Євро, а також їздила на Олімпіаду в Парижі як спаринг-партнерка. Маємо надію, що вона складе гідну конкуренцію Аліні Грушиній та Олександрі Хоменець в категорії 57 кг.
Як керівництво Асоціації спортивної боротьби України оцінює змагальний рік, що минає?
Рік, відверто кажучи, видався для нас успішним. Все-таки ми розвиваємо олімпійський вид спорту, тож Олімпіада – вінець нашої діяльності. Вдалося завоювати три медалі з дванадцяти в Парижі. Могли насправді показати кращий результат: Жан міг вигравати у своїй категорії, трохи не вистачило йому проти іранця. Цікаво було би все-таки побачити у тому фіналі протистояння Жана Беленюка та Семена Новікова. Парвіз – просто герой Олімпіади. Він проявив неймовірний характер попри всі труднощі, особливого коли його «затискали» судді. Ірина Коляденко – молодець, пройшла важкий жереб. Раді її перемозі над вічною суперницею Айсулуу Тинибековою. Всі вірили в Оксану Лівач, яка також дуже добре себе показала і мала шанси піднятись на п’єдестал.
Великий плюс Олімпійських ігор у Парижі – це те, що майже не було росіян. Дехто вважає, що після їхньої відмови змагатись квоти впали нам з неба. Це досягнення наших борців, адже вони багато працювали, щоб перебувати високо в рейтингу і, таким чином, ми здобули ще п’ять ліцензій.
На наступний олімпійський цикл маємо серйозні плани. Треба продовжувати працювати над розвитком всіх видів боротьби та збільшити конкурентність.
Прокоментуйте зміни на тренерському містку збірної України з жіночої боротьби: замість Володимира Євонова українських борчинь тренуватиме Володимир Яременко. Що вплинуло на рішення змінити головного тренера?
Таке рішення є результатом симбіозу думок. Це було абсолютно командне рішення, яке зокрема підтримав Володимир Євонов, запропонувавши підтримати молодого та амбітного фахівця Володимира Яременка. Володимир Євгенович Євонов протягом довгого часу очолював збірну з невеликою перервою. Вважаю, що він віддав всього себе на цій посаді, за що висловлюємо йому велику подяку. Я задоволений, що ми прийшли до рішення призначити Яременка. Час покаже, наскільки успішним тренером він буде на чолі збірної, але він встиг показати себе як людина з досвідом, яка глибоко розбирається в боротьбі, а його підопічна Ірина Коляденко показує успішний результат – «срібна» та «бронзова» олімпійські медалі. Мені здається, що нас точно очікують хороші та якісні зміни в жіночій боротьбі, дівчата побачать новаторські підходи під час підготовки.
Володимир Яременко та Ірина Коляденко
Була конкурентна історія – свою кандидатуру також подавала Юлія Ткач. Тішить те, наскільки вона активна та амбітна людина з помітним потенціалом. Сподіваюсь ми знайдемо для Юлії місце в збірній або роботу в іншому важливому проєкті. Вона також хороший фахівець, її розвиток для нас теж важливий.
Одна з головних цілей у жіночій боротьбі – здобувати якомога більше медалей на світових першостях. На чемпіонатах Європи дівчата постійно стають чемпіонками чи призерками, але ми знаємо, що наші основні суперниці – за межами континенту.
Поділіться планами АСБУ на 2025-й рік. Можливо, готуються якісь унікальні збори чи навчання для борців, нові ідеї?
На тренувальному зборі українських вільників зараз перебуває фахівець зі США. Ми хочемо якомога більше часу проводити на конкурентних навчально-тренувальних зборах. Наразі працюємо з партнерами над прогресом у цьому питанні. Важливо знайти сильних спаринг-суперників на закордонних зборах.
Починається новий олімпійський цикл. На попередніх двох ми задали високу планку – чотири медалі в Токіо, три – в Парижі. Нас вважають медальною асоціацією, тому відповідальність несемо величезну. Від українських борців на наступних іграх, певна річ, очікуватимуть олімпійських медалей. Наша увага вже зосереджена на Лос-Анджелесі-2028. Моя головна мрія у боротьбі станом на зараз – мати олімпійських чемпіонів на наступних Олімпійських іграх. А особиста мрія – щоб хтось із Прикарпаття виборов медаль Олімпіади. Цього року забракло одного кроку до того, щоб у Парижі змагався Керімов. Вірю, що скоро там представлятимуть Україну спортсмени івано-франківської Академії боротьби.
Kamp-Sport
