☰
22.11.2021
Лідер львівської «Галичанки» Мар’яна Маркевич в інтерв’ю Kamp-Sport розповіла про неймовірні емоції після повторного матчу з словацькою «Ювентою», детально розібрала цей поєдинок, розповіла про ганебний прийом словачок в організації матчу, а також нагадала про навчально-тренувальний збір збірної України у Данії.
Мар’яно, перш за все вітаємо з виходом в 1/8 фіналу Єврокубка. Поділись емоціями. Вболівальники назвали цю перемогу валідольною…
«Галичанка» створила сенсацію і емоції просто зашкалювали. Давно таких емоцій я не відчувала: це і виснаження, і просто емоції для душі. Це справжня ейфорія і такі емоції бажаю відчути кожному.
Кілька слів про початок матчу, який «Галичанка» провалила. Чому, на твою думку?
Звичайно, було хвилювання. Ми розуміли, що граємо не в себе вдома і розуміли що буде важко. І прийом словачок в організаційному плані я б назвала ганебним. Втім, Віталій Андронов нам сказав, що така «гостинність» мала б нам додати більше злості. У нас було призначене тренування, на яке нас мав забрати автобус. Водій автобуса запізнився на 30 хвилин. Коли ми приїхали в зал, то розуміли, що потрібно одразу забігати в сам зал, оскільки залишається година до завершення тренування. Але найцікавіше те, що нас привезли не в той зал, де мав відбутися офіційний матч. Більше того, там капало з даху і на паркеті було 5-6 ганчірок, через які ми не могли провести повноцінне тренування. Кожен розумів ризик травмуватися. Оббігати ці ганчірки було нереально. Віталій Андронов провів тренування, але воно не було повноцінним. Кожен боявся отримати травму, тренер нами дорожив. В ігровому залі нам виділили лише час зранку в день гри, але нас чомусь знову привезли в старий зал з ганчірками на паркеті. За регламентом змагань команда господар мала б виділити час для тренування в ігровому залі для команди гостей. Для прикладу, «Ювента» без жодних проблем проводила тренування у палаці спорту «Галичина» у Львові за день до матчу.
Такий прийом команду розізлив?
Так. Злість була. Особисто я – оптимістка. В мене все завжди буде добре і я негативу шукати не буду (сміється). Для прикладу, Тетяна Поляк та Анастасія Мелекесцева були дуже злі, мовляв, як нас так приймають в гостях…Звичайно, так не має бути. Також я знаю, що виділили дуже мало місць для наших вболівальників, що також нікому не сподобалося.
Кілька слів про сам матч. Чим цей матч відрізнявся від львівського протистояння?
Ми помітили, що суперник до кінця грав з нашими крайніми і давали нам більше кидати з задньої лінії. Звичайно, вони розраховували на сейви свого воротаря з Бразилії Наіри Алмейди. Складно було також обігрувати один в один. Також дуже важко було дати пас в лінію.
Бразильська воротарка добре провела початок матчу, однак згодом її замінила Ірина Яблонська-Бобаль. Ця заміна у складі суперника здивувала?
Ні. Яблонська – досвідчений воротар. Дуже добре, що вона потрапляє в склад команди. Щодо бразильської воротарки, то, як на мене, вона пропустила кілька голів поспіль і десь емоційно підсіла. Це було видно по її емоціях.
У двох матчах в «Галичанки» були проблеми з 7-метровими. З чим це пов’язано, на твою думку?
Не можу сказати. Більше психологія. Бажання забивати було велике.
Кінцівка матчу була валідольною. «Галичанка» загубила м’яч у дуже вирішальний момент до завершення гри. Чи знайшла для себе уже пояснення що сталося?
По-перше, це була паніка. Кажуть, ніколи потрібно давати пас в переході з оборони в атаку. Тут не потрібно було давати пас воротарю, оскільки вона не так добре бачить поле як польовий гравець. Це була помилка дати пас воротарю. Можливо, мені треба було бігти до Вікторії Салтанюк і відбирати у неї м’яч. Вікторія казала, що боялася віддати неточну передачу, хотіла навіть м’яч кинути на трибуни. Але передумала, бо зрозуміла, що арбітри можуть зупинити час і він буде на атаку у суперника.
Цей момент команда уже розібрала?
Віталій Андронов уже говорив за цей момент, але ми ще його розберемо. Тренер казав, що таких помилок у нас уже не може бути.
Після цієї паніки м’яч після сирени залетів у ворота «Галичанки». Що відчували?
Я взагалі не чула сирени, але були думки, що ми програли. Ну а що було далі, вже всі знають (сміється). Могло все бути і на користь словачок, Всевишній нам допоміг.
Наскільки команда виросла за рік на твою думку?
Команда додає з кожним роком. Це помітно. Думаю, цю перемогу ми заслужили.
Чи є бажані та небажані суперники для «Галичанки» в 1/8 фіналу?
Якщо відверто, то я думала, що нам в суперники може випасти будь-яка команда, яка вийшла до цієї стадії турніру. Але ми потрапили у другий кошик і число наших потенційних суперників зменшилося. Шведок не хочемо, сербок та іспанок, мабуть, теж. Можливо, більше хочемо італійок, турчанок, чешок.
Як далеко може дійти «Галичанка» у єврокубку?
Думаю, нам до снаги дійти і до фіналу.
Зараз ти ще і шестеро «галичанок» вилітають до Данії на навчально-тренувальний збір і товариські матчі.
Так. З «Галичанки» до складу збірної, окрім мене, потрапили Тетяна Поляк, Вікторія Салтанюк, Анастасія Мелекесцева, Ірина Прокоп’як, Марина Коновалова та Діана Дмитришин. Вилітаємо до Копенгагена. Матимемо по 2 тренування в день і зіграємо два товариські матчі зі збірної Данії. Швидше за все, матчі Україна – Данія відбудеться 27 та 28 листопада.
Kamp-Sport
