☰
07.06.2024
На нещодавньому чемпіонаті Європи U-23, який відбувся в азербайджанському Баку, Марія Орлевич завоювала «золоту» медаль. Зовсім скоро борчиня виступить на континентальній першості U-20. Про тріумф у Баку, складну півфінальну сутичку, підготовку до турніру Марія Орлевич розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.
Маріє, вітаємо вас із «золотом» чемпіонату Європи U-23. Пригадайте свої враження від перемоги на Євро?
Враження лише радісні. Будь-яка перемога приносить мені позитив. Але я все-таки стримувала себе, адже їхала на турнір за «золотом». Це було моїм завданням. Приємно, що вдалося досягти цілі після тривалої підготовки.
Як можете оцінити власний виступ на турнірі? Чи все вдалося, на вашу думку?
Я вважаю, що все вийшло так, як я і планувала. Здобула максимальний результат, помилок майже не було. Тому можу бути задоволеною своїм виступом.
Яка сутичка була найскладнішою на турнірі? Чи можна сказати, що півфінальна сутичка була важчою за фінальну?
Так, справді півфінал, в якому я боролася проти туркені, видався набагато складнішим, ніж фінал. Рахунок 3:2 сам за себе про все говорить. На мою думку, перемогла завдяки характеру. У фіналі трохи було легше і там вдалося більш впевнено діяти на килимі.
Ви зустрічалися з суперницею з Туреччини раніше? Чи мали якісь особливі настанови на сутичку з нею?
Раніше не доводилося з нею боротися. Я виступала двічі на чемпіонатах U-20 і з нею не доводилося змагатись. Тож було цікаво зустрітись з нею, вона є потужною суперницею. Хоча вважаю, що німкеня була більш серйозною опоненткою – у неї хороший рівень боротьби. Вона перемогла сильну росіянку у дуже важкій сутичці, де рахунок був 8:8.
Особливих настанов не було, я просто знала, що маю виконувати під час сутички. На фінал вже мала більш чіткий план.
Жіноча збірна України тріумфувала в командному заліку молодіжного чемпіонату Європи. Як оціните результат команди, до якого ви особливо доклалися?
Перше місце – надзвичайно хороший результат команди. Звісно, могли завоювати більше медалей, на мою думку. Деякі дівчата дуже старалися, але поступилися. Гадала, що буде кращий результат на турнірі. Але ми всі завжди підтримуємо одна одну, радіємо перемогам і хвилюємось під час сутичок.
За місяць до турніру ви також перемогли на чемпіонаті України U-20 у Звягелі. Які враження від цього турніру, організації? Чи вдалося завдяки чемпіонату України добре підготуватися до Євро U-23?
Чесно кажучи, мій турнірний шлях не був надто складним, оскільки я боролася лише у двох сутичках. Організація було чудовою, все виглядало дуже гарно. Мені сподобалось і вважаю, що кожному спортсменові було комфортно змагатися. Звичайно, це був потрібний турнір для підготовки до Євро. Мені важливий був досвід хвилювання та відповідальності. Як не як, це змагання і вони найкраще допомагають підготуватися до виступів на міжнародній арені.
Також ми мали два тренувальні збори. Спочатку готувалися до ліцензійного турніру, а потім – до чемпіонату Європи U-23. Підготовка була якісною, я боролася проти сильних дівчат, також мала спаринги з молодими спортсменками.
Над чим працюєте після молодіжного чемпіонату Європи? До яких турнірів наразі готуєтесь?
Через три тижні поїду на чемпіонат Європи U-20. Чи буде там легше, ніж на крайньому турнірі? Важко спрогнозувати, як у мене складатимуться сутички. Є різні суперниць і хтось може не підійти під мої прийоми, тож можуть виникнути труднощі. Там будуть представлені кілька дуже сильних борчинь і я вже готуюся зустрітися з ними. Налаштування максимальне – їду також за «золотом».
Розкажіть про вашого тренера. Наскільки їхня підтримка допомогла вам на Євро?
Мій особистий тренер, Орест Скобельський, дуже добре підготував мене до турніру. Важливо, що він поїхав зі мною на чемпіонат Європи. Він тренує юнацькі жіночі збірні України, тож перед самим стартом Євро тренер перебував на турнірі в Греції. Я щаслива, що йому вдалося приїхати до мене, це змусило краще виступити в моральному плані. Він завжди допомагав, підтримував зумів добре підготувати мене до кожної сутички. Вдячна йому за це дуже сильно. Тренери збірної України також дуже допомогли під час сутичок, давали потрібні настанови та якісно аналізували мої дії.
Як розпочинався ваш шлях у боротьбі? Чому вирішили обрати для себе саме цей вид спорту?
Боротьбою почала займатися у восьмому класі. Мій вчитель фізкультури, Олександр Черній, запропонував мені займатися боротьбою в іншій школі. Він постійно мене просив, але я відмовлялася. Зрештою пан Олександр звернувся до моїх батьків, розповів, що в мене є великі здібності. Ми погодилися й поїхали на тренування разом. Звісно, мені дуже сподобалося, я вивчила багато прийомів. Вчитель завжди мене підтримував, цікавився успіхами. Допоміг у багатьох речах мій тренер Корсун Андрій. Потім я вже вирішила вступити до Львівського фахового коледжу спорту.
Якими видами спорту захоплюєтеся, окрім боротьби? Відомо, що у вашій сім’ї є футболісти…
Так, мій брат займався футболом протягом одинадцяти років, граючи за академію «Руху». Професійно він вже не займається, але грає у своє задоволення за село чи за місцеву команду. Батько також грає у футбол для себе за різні команди, часто бере участь в благодійний турнірах.
Отже, я з дитинства захоплююся футболом. Вболівала колись за «ПСЖ», а зараз за «Челсі». В Україні, звісно, вболіваю за «Рух». Мені подобається, як грають Ілля Квасниця та Роман Дідик. Знаю їх, адже вони грали в юнацькому віці разом з моїм братом в академії.
Чим любите займатись поза боротьбою?
Я й сама люблю на вихідних пограти у футбол. Загалом мені подобається багато видів спорту. Я й у баскетбол можу зіграти. З дитинства також любила великий і настільний теніс.
