☰
05.07.2023
Титулована українська борчиня Ірина Коляденко в ексклюзивному інтерв’ю Kamp-sport поділилась враженнями від тренувальних зборів жіночої збірної України в японському місті Наґоя. Там наші дівчата не лише тренувалися з сильними суперницями, а й виконували інформаційну місію, розповідаючи про війну в Україні. Ірина Коляденко – бронзова призерка Олімпійських Ігор в Токіо, срібна призерка чемпіонату світу та двічі чемпіонка Європи з вільної боротьби.
Ірино, які в тебе враження від поїздки до Японії?
Були там два тижні, дуже багато емоцій від цієї поїздки. Нас чудово прийняли, японці – приємні люди. Вони багато нам показали. Сподобалось їхнє ставлення до нас. На тренуваннях ми отримали хороший досвід, спарингуючись з топовими спортсменками. Чудові збори, на яких ми не лише тренувались, але й виконували інформаційну роль. Розповідали студентам університету про війну в Україні під час окремої лекції. Дали чимало інтерв’ю японським ЗМІ.
Що найбільше запам’яталось з цієї поїздки?
Мабуть, таки тренування. Ми навіть їздили на тренування з сумо і це найбільше запам’яталось. Раніше не дуже серйозно ставилась до сумо, але коли побачила наживо цей вид спорту, то зрозуміла всю важкість. Сутичка може тривати всього 10 секунд – здавалося, що тут складного? Проте, побачивши тренувальний процес, переконалась, наскільки це важкий і видовищний вид спорту.
А як Ви потрапили на тренування з сумо?
Нам запропонували організатори з Університету Шіґакан. Вони також організовували нам різні екскурсії японської культури та іншу пізнавальну програму. Сумо – це дуже престижний національний вид спорту в Японії, яким займаються не лише чоловіки. Тому не дивно, що японці вирішили нас з ним познайомити.
Що дало українській команді тренування з японками? У чому різниця між нашою та японською боротьбою?
У них усе більш спокійно. Немає сильного фізичного напруження. В Україні частіше боряться завдяки силовим зусиллям. Вони ж роблять акцент здебільшого на швидкості та інтенсивності прийомів. Тому нам було трохи незвично, потрібно було звикати до їхнього стилю боротьби. Але вважаю, що їм також важко було звикнути до нас. Наші дівчата дуже сильні в партері. Завжди, коли була боротьба в партері, то українки не залишали японкам жодних шансів (сміється). Незвично й цікаво було тренуватись о шостій ранку. За київським часом це 12 ночі, тому спочатку це давалось складно через акліматизацію.
Два тижні в Японії – не забагато? Чи хотілось вже додому?
Звичайно, хотілось. Особливо коли бачиш тривожні новини про обстріли, то дуже переживаєш за рідних і хочеш бути біля них. Але час досить швидко минув. У нас був напружений графік, тож не встигли помітити, що минуло вже два тижні. Раді були, коли повертались додому.
Якщо говорити про ваші лекції для японців щодо війни в України, то Оксана Лівач розповіла, що вони мало інформовані про весь жах і масштаби. Ти можеш це підтвердити?
Так, ми проводили лекцію і як виявилось деякі студенти не знали, що в Україні триває війна. Нас це дуже здивувало. Хоча ми бачили, що на телебаченні показують сюжети про війну в Україні. Тому інформація про це є. Японці дуже дивувались від наших історій про те, що відбувається. Деякі студентки плакали від відео, які ми показували.
Як тобі японська кухня? Непросто було звикнути до неї?
Насправді було важко звикнути. Навіть не скажу, що й встигли звикнути. Майже не їли їхні солодощі, наприклад. Важко це сприйняти. Проте, японці для нас дуже старались і це було приємно.
Чи почерпнули для себе щось нове, тренуючись в Японії? Готові до найближчого турніру в Угорщині?
Результат вже покаже, чи дійсно ми були готові. Зараз у нас справді триває активна підготовка до турніру. Сумніваюсь, що будемо використовувати щось із того, чого почерпнули в Японії, оскільки це все так швидко не відбувається. Все одно використовуєш те, що натренував 10 років тому. Нереально одразу втілити те, що вивчив нещодавно. Потрібно багато відпрацювати нові прийоми, щоб оновити свій стиль боротьби.
Президент Асоціації спортивної боротьби України Юрій Копитко зауважував, що Японія раніше була закритою країною для України, мовляв, японці відкрили двері нам вперше.
В плані національної збірної Японії, думаю, ця країна і надалі залишається закритою. Запрошення приїхати в Японію ми отримали від Університету і тренувалися не з усіма першими номерами збірної.
Kamp-Sport
