06.04.2021
Минулого року перенесення Олімпійських Ігор позбавило нас можливості порадіти за успіхи наших спортсменів, зокрема й у художній гімнастиці, де Україна має сильну школу та переможні традиції. Кореспондент Kamp-Sport поспілкувався з фіналісткою Олімпійських Ігор в Пекіні, начальницею відділу спорту вищих досягнень Управління спорту Львова Вірою Передерій. У цій частині розмови про популярність художньої гімнастики, переломні моменти у заняттях та те, як і де знаходять себе після спорту гімнастки.
Віро, федерація є досить активною в соціальних мережах та впізнаваною, гімнастки теж. Що дозволяє бути успішними та впізнаваними? Можливо, молодий вік як аудиторії, так і самих спортсменок?
В принципі, я вважаю, що художня гімнастика – найбільш популярний вид спорту серед дівчат. У хлопців це футбол, у дівчат – художня гімнастика. Реально вид спорту стрімко розвивається, та є справді видовищним. Це відображається і на соціальних мережах, адже це є, як я вважаю, взаємопов’язаним.
Трохи більше зупинимося на питанні «видовищ». Чоловіча художня гімнастика має місце на життя?
Це існує, проти цього вже нічого не зробимо. Вона існує та розвивається у Іспанії, Японії. Наскільки це естетичний та чоловічий вид спорту – вже інше питання. Я вважаю, що чоловікам, якщо вже хочеться займатися гімнастикою, краще обирати акробатику чи спортивну гімнастику. Все ж таки художня гімнастика більше про грацію, елегантність та жіночність, а не про чоловічі якості.
Зрозуміло, що Київ, де тренується та живе збірна, однозначно гімнастичне місто. Які ще міста в Україні можна віднести до цього списку?
Якщо дивитися на чемпіонат України, то його географія та склад учасниць справді великий. Враховуйте, що це вже відбувся відбір в областях і всеодно: три-п’ять днів від ранку до ночі йдуть змагання. Це понад тисячу учасниць.
Якщо говорити про результативність, то Львів є одним з найрезультативніших та стабільних міст. Починаючи з 2000 року, навіть раніше, з 1996 року у складі збірної з групових вправ є львів’янка. Зараз кістяк збірної складають три львівських гімнастки.
Як формується склад збірної: кістяк, резерв та інші?
Звичайно, що за підсумками змагань формується список, як основного складу так і резерву. Якщо говорити безпосередньо про тренувальний процес, то є основний склад групових вправ та друга команда. Не впевнена, що вона зараз у повному складі, адже у збірній зараз менше гімнасток. Що стосується індивідуальниць, їх зараз четверо у збірній, то вони разом працюють в одному залі, теж у Києві, під керівництвом Ірини Іванівни.
Художня гімнастика – хороший вибір, аби віддати свою дитину на секцію?
Вважаю, що наш вид спорту – найкращий вибір для дівчат. Звичайно, якщо дивитися на правильність побудови тренувального процесу та його стандарти, то тут є над чим працювати: діти пішли вперед, а тренери залишилися в більшості випадків з тими стереотипами, з якими ознайомилися в минулому, ще коли самі виступали.
Діти зараз інші. Зараз їх потрібно зацікавити, аби вони починали працювати. Якщо на мене могли гаркнути, я злякалася і почала працювати (це звичайно неправильно, але відбувалося та практикується подекуди й сьогодні), то сьогодні ти гаркнула, дитина не відреагувала ніяк, а через місяць сказала, що їй гімнастика не потрібна і пішла. Тренер має адаптовуватися. Адже вони, як і загалом вся галузь змагається з іншими за увагу дитини: зараз є шалений вибір дозвілля. І, аби дитина обрала саме гімнастику, тут мають бути дуже показові речі, які б її втримували.
Які школи готують гімнасток у Львові? Цей вид більше зосереджений у місті чи його представники є й в області?
В основному це все ж Львів. В області є, але де саме і хто, я говорити не готова. Якщо говорити про школи-титани у Львові, то це школа «Динамо» де я сама тренувалась, клуб «Багіра», наші ДЮСШ №5 та №6, «Галичанка», яка займається на «Південному» та клуб «Ніка».
Також приємно, що з'являються нові школи. Зокрема, клуб «Sport Art» учасниці Олімпійських Ігор Вікторії Ленишин. Вона в своїй школі намагається виправляти те, з чим зіткнулася у власній кар’єрі.
У яких умовах тренуються ці школи?
Думаю, що було би більше майданчиків для тренувань – тренерів та шкіл було би ще більше. Вид спорту шалено популярний. Зараз доводиться битися за вільний час для тренувань в існуючих залах, вигризати його.
Який вік найчастіше стає переломним, у якому дівчата вирішують: пов’язувати своє життя з гімнастикою й надалі чи зосереджуватися на інших сферах?
Це не завжди залежить від тебе. Якщо ми говоримо про збірну, то це шалений відбір, адже гімнастикою займаються тисячі. Якщо брати ціле покоління, то з нього, з усього цього спортивного «котла», до збірної потрапляє 20 гімнасток. І вони далі змагаються, вже за потрапляння на міжнародні старти. Це взагалі шість людей.
Загалом же твій успіх також залежить від здоров’я, психологічної стійкості, адже це щоденна рутина та навантаження. Ти один в іншому місті, без друзів та родичів. Не всі це витримують. Ще чимало залежить від першого тренера та його роботи з дівчатами в перший період. Потрібно, аби дитина закохалася в цей вид спорту. Якщо ж ні, то є чимало інших сфер, які перетягнуть увагу дитини.
Скільки часу може тривати цей перехід: від входження у вид спорту до освоєння перших складнокоординаційних рухів?
Гімнастика – молодий вид спорту. Цей процес відбувається швидко. Дівчата приходять десь у віці 5 років. До років восьми відбувається закладання бази: спочатку в фановій формі, з часом у все більш серйозній. Далі все набирає обертів, не встигнеш оглянутися, хоп, і тобі вже п’ятнадцять. І потрібно робити вибір.
Бувають випадки, коли приходять у художню гімнастику у віці 10-12 років та залишаються в ньому надовго?
Це трапляється вкрай нечасто. Якщо ти в дев’ять років приходиш і не вмієш, умовно кажучи, сідати на шпагат, крутити обруч чи працювати зі стрічкою, це вже більше гімнастика для тіла, для здоров’я.
А чи є зворотні приклади: коли гімнастки завершують в цьому виді спорту та переходять у інші? Першим на думку спадає черлідинг.
Так, є. Дуже добре, що з’явився такий вид спорту. Він, я вважаю, більш лайтовий з однієї сторони, та більш адаптований для сучасних дітей. Тренерський склад в художній гімнастиці, можливо, ще не до кінця розуміє змагання з черлідингом. Але це серйозний конкурент і це добре. Це підштовхує до розвитку. А, окрім черлідингу є ще плавання, легка атлетика, чимало інших видів. Адже гімнастки – універсальні солдати.
Куди йдуть гімнастки після завершення професійної кар’єри?
Більшість, звичайно, залишається в гімнастиці. Хоча після спорту, особливо після великого спорту, ти потрапляєш в прострацію. Не розумієш ні що тобі робити, ні чим займатися. Навчання випадає і ти не такий «розумний», як тобі хочеться. Період трансформації з професійного спортсмена в людину важливий і важкий. На перших порах всі пробують розбиратися «що», «де», «як» та «чому». Більшість тренують, адже ти це знаєш, ти це любиш, присвятивши художній гімнастиці велику частину свого життя.
Великий відсоток йдуть і в модельний бізнес, адже гімнастки це зазвичай хороша фігура та красива зовнішність. Є й ті хто, як я, йдуть працювати в менеджмент. Не знаю який це відсоток, але він є. Ну і є ті, хто вдало виходить заміж.
Які питання зараз ще є важливими в контексті спортсмена як особистості?
Вважаю, що важливо підіймати питання ментального здоров'я спортсменів. Адже є застарілі стереотипи, що в тренувальному процесі тренер повинні постійно підвищувати голос. Коли дівчинка постійно чує крик, вона до нього звикає. Підіймати це питання потрібно не лише в художній гімнастиці, а й у спорті загалом. Йдеться про зміну в підходах до тренувального процесу.
Це не закид в сторону тренерів, адже їх теж можна зрозуміти, коли вони вкотре повторюють те саме, а дитина тебе не чує, просто як стіна між вами. Підхід повинен бути комплексним і зацікавленою в цьому має бути сама федерація.
ПІДТРИМАЙ НАС ПІДПИСКОЮ: FACEBOOK INSTAGRAM YOUTUBE
Перша частина інтерв'ю за посиланням.