☰
05.05.2022
Євген Іваняк – колишній капітан національної збірної України з футзалу. У червні 2020 року з київського ХІТа перейшов у «Торпедо» з Нижнього Новгорода. 7 квітня 2022 року став гравцем чемпіона Бельгії «Халлє Гоїк». 4 травня Євген Іваняк дав «неоднозначне» інтерв’ю Дмитру Сисоєву на YouTube-каналі «Сысоевщина».
Пропонуємо Вашій увазі цікаві та «неоднозначні» фрази Євгена Іваняка.
«Мій пост в інстанграмі появився тоді, коли я уже був у Варшаві. З пошуком нового клубу допомогли друзі з Грузії та Росії».
«Окрім російського «Торпедо» у 2020 році у мене пропозицій не було. Увесь час хотів повернутися в російський чемпіонат. Я цього і не приховую. Мав контакт з великою кількістю російських клубів. Єдина проблема – моє легіонерство. Там зали незрівнянні з кількістю залів в інших чемпіонатах. Хотілося повернутися у сильний колектив, де я зможу з себе видавлювати максимум».
«Якщо б у нас була війна раніше (ніж 24 лютого 2022 року), вона повинна була бути оголошена війною. Як я розумію, повинно було бути відкликане посольство. Це називали АТО. Хай автор запитання поїде на кордон і подивиться скільки людей щодня перетинають кордон з Росією. Це чиста маніпуляція. Коли справді почалася війна, я свій вибір зробив.
«П’ятеро гравців їздили з України в Росію. Тоді це було з жертвами, з біллю, але з біллю іншою. У мене половина родичів в Росії: теща в ЛНР, інші родичі – в Криму. Я знаю як люди з ЛНР їздили в Україну і таких історій знаю багато. Я в Росію поїхав спокійно, тому що я туди поїхав грати».
«Два тижні після 24 лютого для мене було суцільним жахом. Я не знав що робити. Телефонував до людей і питав у них порад. Коли лягав спати 23 лютого, у мене було одне розуміння життя, а 24 лютого я зрозумів, що світ перевернувся. Я до цього був зовсім не готовий».
«В «Торпедо» я провів прекрасний час і про це не шкодую. І буду про це говорити. Всі чекають від мене нагативу. Але я не можу говорити того чого нема».
«Чому ти так довго виїжджав з Росії? Різні причини. Перша причина – не знав куди їхати. Нікому б такого не хотів побажати коли ти сидиш вдома в квартирі, а твоя сім’я в той час в Харкові, який бомблять. Ходив як зомбі, зовсім до цього не був готовим. Я зразу не міг поїхати. Я не розумів що відбувається».
«Чому відкрито не заявив про свою позицію з перших днів війни? Якби я це зробив, мав би велику проблему. І у мене, і у всіх, хто був біля мене і, можливо, в клубу. У мене була можливість написати. У мене були причини цього не робити. Я не хотів, щоб були проблеми у президента, який до мене по-людськи відносився з першого до останнього дня. Для мене не всі росіяни погані. Я знаю інших росіян. Знаю таких громадян, які до цього всього відносяться максимально негативно. Але мене вбиває той відсоток росіян, які підтримують те, що росія творить в Україні».
