☰
27.06.2023
Адріян Михальчишин – топова фігура в історії українських шахів. Хто цікавиться цим видом спорту, той не потребує його представлення. У розмові з журналістом Kamp-Sport відомий гросмейстер та тренер розповідає про кричущі та актуальні проблеми українських шахів після повномасштабного вторгнення окупантів. Зокрема, наш гість говорить про те, що в керівництві федерації шахів України потрібні зміни, розповідає скільки перспективних шахів покинули Україну, які шахові школи постраждали найбільше і розповідає в чому саме сьогодні найбільше проблем у національних збірних України.
Адріяне Богдановичу, як початок повномасштабного вторгнення росії вплинув на шаховий світ України?
Війна вплинула дуже серйозно. У Краматорську була легендарна шахова школа, звідки вийшло чимало гросмейстерів, гравців національної збірної України. В тому числі і зрадник України Сергій Карякін та львів’янка Катерина Лагно, яка з 2014 року виступає за росію. Коли Лагно ще виступала за Україну, давно ходила з георгієвською стрічкою. Вважаю, у її переході немає нічого дивного. Сьогодні школи у Краматорську уже немає. Те саме можу сказати і про потужну харківську школу, яка, на жаль, також розлетілася і тут можу додати ще херсонську шахову школу. Люди з цих шкіл повтікали. В окремих випадках ці школи потрапляли під обстріли рашистів.
Окремо хотів би сказати про збірну України. Після чемпіонату Європи в Словенії уся команда майже в повному складі залишилася за кордоном. Усі гравці збірної України виступають за закордонні клуби, а з України зараз неможливо виїхати, щоб грати за той чи інший клуб. Це спірне питання чому шахісти не повернулися в Україну. Мені це не до вподоби, оскільки виїзди для спортсменів за кордон міністерство молоді та спорту України зробило, як на мене, не до кінця зрозумілим. У багатьох шахістів та інших спортсменів зараз немає документу, який підтверджує їхнє членство у збірній України, відповідно дає право виїзду на міжнародні змагання.
Чи повинні, на Вашу думку, наші шахісти змагатися з росіянами? Міністерство молоді та спорту України це забороняє.
Зараз був юнацький чемпіонат світу з шахів в Батумі (Грузія). Грузини лояльно ставляться до росіян. Зважаючи на це, росіяни там були, а українці участі у цьому турнірі не брали. Хоча з іншої сторони Анна та Марія Музичук у Грузії зіграли якийсь матч з грузинками. Спочатку це мав бути матч солідарності, а потім зробили матч чемпіонок. Сестри Музичук взяли участь у сумнівній акції, оскільки там наші юніори не грали, а сестри погодилися. Організатором обох подій виступила федерація шахів Грузії. У мене немає фактів, що там фігурують російські гроші, однак це цілком можливо.
Загалом, у жіночих шахах ситуація трохи інша. Вони безперешкодно можуть приїжджати в Україну. Міністерство молоді та спорту України видало наказ, що стипендії у складі збірної України отримуватимуть лише ті особи, які особисто приїдуть до Києва та підпишуть новий контракт. З жінок це зробила лише львів’янка Наталя Букса, яка зараз тренується вдома з Олександром Белявським. Це мене дивує. Анна Ушеніна та Юлія Осьмак сьогодні мешкають у Франції, а сестри Музичук – в Іспанії. Вважаю, приїхати жінкам в Україну немає жодних проблем. Цього я не розумію. Попри це, багато допомоги для шахістів робить Наталя Жукова – олімпійська чемпіонка та депутат Одеської міської ради.
Чому, на Вашу думку, дівчата-збірниці не підписують контракт з Міністерством молоді та спорту України?
У мене немає пояснень, треба питати у них. Особисто я не бачу жодних перешкод. А які можуть бути перешкоди приїхати в Україну, підписати контракт та виступати за збірну України? Кількома днями раніше у Кракові відбувся новий шаховий турнір – чемпіонат Європи в міксті. За збірну України грали львів’янин Андрій Волокітін та харків’янка Євгенія Долуханова, яка не входить до першої збірної України. Результат – останнє місце. Як на мене, це ганебний результат. Виглядає на те, що дівчата з першої команди бойкотують збірну України. З основних гравців грав лише Андрій Волокітін.
Чи спілкувалися Ви з головним тренером жіночої збірної України Михайлом Бродським?
Так. Михайло – харків’янин, який тимчасово мешкає у Львові. Він казав, що не знає що буде. Мова йде про те, що без стипендій ніхто грати не буде. Жодних заяв від дівчат ще не було, але ситуація виглядає абсурдною. Набагато гірша ситуація в тому, що молоді шахісти повиїжджали з батьками за кордон. Це більшість наших талантів. Приблизно 70 чоловік перейшли в інші федерації. Іншими словами, це наше наступне покоління збірних України. В нас є надія на маленькі турніри, де приходить нове покоління. На це треба чекати 6-8 років. З іншої сторони війна вдарить по всіх видах спорту і можу сказати, що вдарила вже. Я розумію, що люди виїжджають з Харкова, Запоріжжя, але не можу зрозуміти чому їдуть львів’яни. Я знаю скільки львів’ян сидить з дітьми в Польщі, а на це немає жодних причин. Багато федерацій дозволяє дітям під прапором України брати участь у їхніх національних чемпіонатах.
Окремо хотів би додати, що у чоловічої та жіночої збірної України різні позиції. Чоловіки виступили з листом протесту проти російського керівництва ФІДЕ, а жіноча команда – ні. Щоправда, сестри Музичук проводили в Іспанії сеанси одночасної гри на підтримку України та виступали в баскському Парламенті.
Ви сказали, що 70 перспективних шахістів покинули України. Про який вік шахістів йде мова?
Від 10 до 30 років. Нещодавно за Румунію почав виступати Кирило Шевченко – чемпіон Європи в команді. Кирило – наша найбільша надія. Свого часу і я трішки його тренував. В Румунії потужна федерація та спонсори. Кирило завжди їздив на турніри зі своєю бабусею – відомою у минулому плавчинею. Зараз Кирило мешкає один в Бухаресті. Думаю, йому складно, оскільки проживання на чужині без сім’ї для молодого хлопця не є простим. Це психологічно непросто. Ти повинен важко працювати, щоб показати результат. А якщо покажеш поганий результат, то можна отримати сильний психологічний удар.
Знаю також, що кандидат в національну збірну України Віталій Бернадський виступатиме за Австрію.
Портал сhess-news опублікував інформацію, що Віталій на турнірі в Дубаї зіграв з росіянином Матлаковим. Його за це дискваліфували в Україні?
Офіційно я не бачив такої інформації. Моя особиста думка, що росіян потрібно перемагати, але руки не подавати, як це роблять тенісисти. Як це зробив раніше Кирило Шевченко. Кирило не подав руки росіянину і його переміг. Все аналогічно як у великому тенісі. Якщо ми не будемо брати участі в турнірах, де є б хоча б один росіянин, кількість турнірів у нас страшно зменшиться. На такі зустрічі, вважаю, потрібно мати спеціальний настрій. Виступи на міжнародній арені є важливими абсолютно для усіх наших спортсменів. Це лише підтверджує те, що Україна бореться. Вважаю, український спорт повинен бути присутнім на усіх міжнародних змаганнях.
Як Ви сприйняли перехід до Румунії гросмейстера Кирила Шевченка?
Це його вибір. Я не можу тут його засуджувати. Можу лише додати, що мені це не подобається. Кирило був нашою найбільшою зіркою та надією. Інша справа, що наша федерація тут мали би втрутитися та допомогти знайти спонсорів.
Федерація шахів України робила щось, щоб Кирило залишився грати за Україну?
Думаю, що федерація нічого не могла зробити. На початку року у нашої федерації завершився термін дії. Федерація продовжує діяти технічно, однак 4-річний термін її діяльності завершився. Президент федерації шахів України Віктор Капустін вже довший час знаходиться за кордоном. Йому важко керувати на відстані, хоча федерація робила все, що могла.
З Ваших слів зрозуміло, що у Федерації шахів України потрібні зміни.
Так. Потрібен новий президент. Віктор Капустін, думаю, добув останній термін, який був успішний для нього.
Чому досі не обрали нового керівника?
Зараз військовий час.
Але ж інші федерації в цей час можуть обрати нового керівника.
То є великий мінус, що досі керівника в шахах не обрали. Уже є розмови, уже є кандидати. Процес йде, але він некерований. Я вважаю, що діючий президент федерації шахів України Віктор Капустін мав би покерувати тим процесом і знайти собі заміну. Ситуація є хиткою. Чоловіча збірна України двічі була олімпійськими чемпіонами і всі вийшли уже з віку успішних виступів. Заміни немає. Друге покоління, яке мало йти за ними, а це гросмейстери Жеребух, Іпатов, Нижник виїхали в США, закінчили там університети. Ці хлопці в Америці намагаються отримати повноцінну роботу. Вангую, що їх шахова кар’єра буде уже не професійною. В Америці всі університети мають великі стипендії для спортсменів. Десять університетів мають стипендії для шахістів і забирають з Європи талановиту молодь. У нас є шаховий талант - 12-річний Ігор Самуненков з Києва. Зараз з Гаррі Каспаровим буду працювати в європейському проекті в Відні та Загребі. Ігор Самуненков, а також наша нова зірка та великий талант зі Львова Анастасія Гнатишин є запрошені на ці тренування. Ця двійка є стержнем наступної збірної України. Їм треба ще шість років. На мою думку, у нас на цей період будуть проблеми.
Повернемось до жіночої збірної України. Чи можемо очікувати нових переходів до інших федерацій від дівчат, які живуть у Франції та Іспанії ? (Анна Ушеніна, Юлія Осьмак, Анна Музичук, Марія Музичук – авт.).
Не виключено. Думаю, є якісь непорозуміння. І ці питання потрібно вирішити в першу чергу. Федерація не може це технічно вирішити. У Києві є лише секретар. Незважаючи на це, маю надію, що Міністерство молоді та спорту України та Федерація шахів України домовляться з збірниками України. Усі хочуть, щоб наші збірні виступали в найсильнішому складі.
Федерація шахів України зараз не дієва?
Дієва на технічному рівні, але вона не може організувати чемпіонат України серед дорослих. Щодо контрактів з Міністерством, то тут федерація може посприяти в тому, однак потрібно, щоб шахісти приїхали до Києва.
Федерація робить в цьому якісь кроки?
Це має робити Міністерство молоді та спорту України. Федерація має тут співпрацювати з ним.
Хто з шахістів сьогодні може виїжджати за кордон?
Зараз можна лише членам збірної України. Тобто тільки ті можуть їздити, які є на стипендії в Міністерстві молоді та спорту України. Василю Іванчуку – 55. Влітку минулого року він їздив на командний чемпіонат Болгарії. Його запевнили, що проблем жодних не буде, однак на румунському кордоні його висадили з автобуса. Згодом він таки виїхав на змагання. Іванчук – легенда. Він не з тих, що може десь залишитися і не повернутися додому. Виїзди шахістів за кордон не організовані за багатьма напрямками. Зараз Василь також виїжджає на змагання, але постійно з якимось проблемами.
Кажуть, у Львові є кілька гросмейстерів, які не можуть виїхати за кордон на змагання.
Так. Тільки тренують онлайн. Це Мартин Кравців, брати Вовки, Михайло Козаков і це, мабуть, не всі. Є також ветерани – я, Белявський, Романишин, Літинська. Ми займаємось уже іншими справами – даємо благодійні сеанси одночасної гри, тренуємо, щось організовуємо для дітей. Ну і ніколи не очікував, що в пенсійному віці у мене будуть такі плюси (сміється). Звісно, маю на увазі те, що безперешкодно можу їздити за кордон.
Нещодавно разом з Назаром Фірманом провів дитячий турнір, а ще раніше взяв участь у благодійному сеансі одночасної гри з нашими військовими, дітьми та керівництвом ЛОВА (Львівська обласна військова адміністрація). Там також сеанси одночасної гри давали Олександр Белявський, Марта Літинська та Олег Романишин.
До речі, на один з турнірів до Львова приїжджав генеральний секретар Європейської шахової федерації Теодорос Цорбацоглу. Мета візиту – допомога українським шахістам. До слова, Європейська федерація виперла російську федерацію в Азію.
