☰
10.03.2026
Українська біатлоністка Тетяна Тарасюк провела один із найяскравіших сезонів у кар’єрі на юніорському рівні. Протягом зими 20-річна спортсменка здобула медалі на етапах юніорського Кубка IBU, стала чемпіонкою Європи серед юніорів в естафеті, піднялася з командою на подіум юніорського чемпіонату світу. Крім того, Тетяна виграла малий кришталевий глобус у заліку спринтів.
Стабільні виступи впродовж усього сезону дозволили українці регулярно фінішувати серед найсильніших і закріпитися в еліті юніорського біатлону. Особливо знаковим став спринт на юніорському чемпіонаті світу в німецькому Арбері, де Тарасюк втримала перевагу в спринтерському заліку та стала володаркою малого кришталевого глобуса.
Про емоції після завершення сезону, боротьбу за трофей, найскладніші моменти на трасі та плани на майбутнє Тетяна Тарасюк розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.
— Тетяно, вітаємо вас із нагородами на Юніорському чемпіонаті світу-2026 та малим кришталевим глобусом! З якими враженнями та висновками повертаєтеся з Німеччини?
Вражень, звісно, повний вагон. Ми тренувалися три тижні в Арбері перед початком юніорського чемпіонату світу, проте коли розпочалися змагання, атмосфера стала зовсім іншою — святковою та особливою. Звісно, на це вплинув і той факт, що це були мої останні міжнародні старти у статусі юніорки.
Якщо говорити про висновки на майбутнє, то потрібно працювати над витримкою на останньому колі — цей відрізок дистанції дається мені найважче.
— Якими були ваші перші емоції після отримання індивідуальної нагороди – Малого кришталевого глобусу? Можливо, після низки вдалих гонок упродовж сезону ви вже ставили перед собою таку мету?
Після отримання глобуса відчула сильне полегшення. Протягом усього часу перебувала в напрузі та очікуванні, чи не обійде мене хтось в протоколі. Знала, що виліт з десятки позбавить мене цієї нагороди. Навіть по ходу сезону я не сподівалась її отримати – уже після фінішу етапу в Іматрі з’явилась ціль поборотись за неї. Залишався один спринт і перевага над другим місцем біля тридцяти очок. І врешті-решт усе вдалось.
Взагалі кожна медаль цього року була для мене маленьким дивом і великим щастям. Коли ти стабільно потрапляєш у десятку найсильніших, то хочеш чи ні, але починаєш бачити в цьому певну закономірність і шанс знову бути високо на наступному старті.
— Як загалом оціните цей юніорський сезон, який став для вас справді проривним: медалі на етапах юніорського Кубка IBU, чемпіонату Європи та чемпіонату світу?
Сезон оцінюю на 9 із 10-ти. Чесно кажучи, на такі результати я не сподівалася перед початком сезону. Не ставлю 10 із 10, тому що попереду ще дуже багато роботи й чимало аспектів, які потрібно підтягнути.
Із кожного юніорського етапу цього року я маю щонайменше одну медаль, а в деяких стартах — ще й квіткові церемонії. Це справді дуже добре. Сподіваюся, що в майбутньому він допоможе мені міцно стояти на ногах уже в дорослому спорті.
— Зважаючи на такі результати, хотілося б поцікавитися: які особисті цілі на сезон ви ставили перед його початком?
З особистих цілей було здобути хоча б одну індивідуальну міжнародну медаль. І, звісно, основною метою на сезон було разом із братом потрапити до складу на одиночну змішану естафету на юніорському чемпіонаті Європи.
— Якщо брати до уваги всі старти, якою гонкою ви наразі найбільше задоволені?
Останнім спринтом на ЮЧС. Це була найбільш напружена гонка в плані боротьби. Я не здобула медаль і не потрапила на квіткову церемонію, але була достатньо високо, щоб завоювати малий кришталевий глобус у спринтах. Пишаюся тим, що у відповідальний момент не підвела саму себе.
— Напевно, кожен спортсмен є самокритичним. Чи були протягом сезону моменти, над якими ви намагалися найбільше працювати або робити на них особливий акцент у тренуваннях?
Так, це моя техніка пересування на трасі — над нею працюю постійно. На жаль, роботи там ще непочатий край, але я стараюся і вже є великий прогрес порівняно з тим, що було до потрапляння до збірної команди.
— На початку року ви також стали чемпіонкою Європи серед юніорів в естафеті разом із братом. Чи можна сказати, що саме з Тарасом вам найкомфортніше виступати в командних гонках?
Не впевнена, але це дуже приємно — бігти в одній команді зі своєю сім’єю. Мрію також зі старшою сестрою пробігти естафету на міжнародному рівні й завоювати там медаль.
Повертаючись до Тараса, то навіть якщо не брати до уваги те, що він мій брат – він дуже потужний естафетник. Із ним у команді можна не хвилюватись, що щось із його боку може піти не так — він добре знає свою роботу і виконує її.
— Як тренерський штаб загалом оцінив виступ команди на ЮЧС-2026?
На жаль, поки що не знаю. Оцінка сезону і конкретно виступу на ЮЧС буде пізніше, після повернення в Україну. Але думаю, що тренерський штаб задоволений, адже нам вдалося здобути чимало медалей і завоювати три глобуси з п’яти.
Kamp-Sport
